Постанова № 42988846, 26.02.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 лютого 2015 року № 826/20769/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії: головуючого судді Аблова Є.В., судді Амельохіна В.В., судді Шулежка В.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державної реєстраційної служби України до Державної виконавчої служби України про визнання протиправною та скасування подання,-

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася Державна реєстраційна служба України до Державної виконавчої служби України про визнання протиправною та скасування подання, мотивуючи позовні вимоги тим, що оскаржуване подання є незаконними, безпідставними та необґрунтованим, винесеним за відсутності правових підстав для цього, суперечать вимогам чинного законодавства та дійсним обставинам справи.

У позовній заяві позивач просить суд визнати незаконним та скасувати подання від 05.12.14 р. про притягнення винних службових осіб Державної реєстраційної служби України до кримінальної відповідальності за умисне невиконання рішення суду на підставі якого 23.10.14 р. Окружним адміністративним судом м.Києва видано виконавчий лист №826/11697/14 (ВП №45349935).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

У відповідності до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи відсутність представника відповідача в судовому засіданні, суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні матеріали справи, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кушнір Л.В. від 24.11.2014 року (ВП № 45349935) за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, на Державну реєстраційну службу України накладено штраф у розмірі 680,00 грн.

04.12.14 р. відповідач листом за №3826/12-14-04 повідомив Державну виконавчу службу України про проблемні питання виконання судового рішення, а також про необхідність роз'яснення способу його виконання.

Також 04.12.14 р. старшим державним виконавцем відносно відповідача прийнято постанову про накладення штрафу у сумі 1360,00 грн.; постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у сумі 1360,00 грн.; постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у сумі 65,28 грн.

05.12.14 р. старшим державним виконавцем Кушнір Л.В. винесено подання про притягнення винних службових осіб Державної реєстраційної служби України до кримінальної відповідальності за умисне невиконання рішення суду на підставі якого Окружним адміністративним судом м.Києва видано виконавчий лист №826/11697/14 від 23.10.14 р. про зобов'язання Державної реєстраційної служби України (код ЄДРПОУ 37508344) зареєструвати право власності на кафе "Польот", загальною площею 118 кв.м., кафе "Експрес" загальною площею 51,8 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 269002832208, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, Бориспіль - 7, Міжнародний державний аеропорт "Бориспіль", за суб'єктом - Товариством з обмеженою відповідальністю "Рапекс1" (Код ЄДРПОУ 36134776).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 р. №606-ХІV (далі - Закон №606-ХІV).

Відповідно до ст. 1 Закону №606-ХІV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч. 3 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» - після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно достатті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону.

У разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно достатті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Статтею 89 Закону, передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Як вбачається із матеріалів справи постанову державного виконавця про накладення штрафу від 24.11.14 р. направлено на адресу Державної реєстраційної служби України направлено про що свідчить супровідний лист №14-0-34-6480/2-528/6 від 25.11.14 р.

Також виходячи з аналізу вказаних норм, підставою для застосування штрафу або внесення подання до правоохоронних органів про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону є невиконання рішення без поважних причин.

Позивач вважає, що рішення суду було не виконано з поважних причин посилаючись на листа №3826/12-14-04 від 04.12.14 р., який був направлений на адресу відповідача.

Відповідно до вищевказаного листа позивач зазначає, що нормами чинного законодавства України, зокрема Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року №868, Порядком ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 року №1141, а також положеннями Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.12.2011 №3502/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.12.2011 року за №1429/20167, не передбачено процедури проведення державної реєстрації права власності на підставі заяв, за результатами розгляду яких було прийнято рішення про відмову в державній реєстрації прав на нерухоме майно, яке в подальшому було скасовано, а відповідного суб'єкта владних повноважень зобов'язано зареєструвати право власності.

Крім того, технічні можливості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не дають змоги вносити записи про скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно про відмову у державній реєстрації прав, а передбачають засоби для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Також позивач посилається на те, що питання способу виконання постанови Окружного адміністративного суду в м.Києві від 22.08.14 р. потребує роз'ясненню.

Однак, позивачем, як стороною виконавчого провадження, не надано ні державному виконавцю, ні суду доказів щодо звернення його до суду для роз'яснення судового рішення.

Наявність інших поважних причин, що унеможливили виконання рішення суду щодо зобов'язання вчинити певні дії, а саме - зареєструвати право власності позивач не зазначає.

Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ч.ч.2,3 ст. 14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

У відповідності до ч. 2 ст. 257 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Суд не бере до уваги посилання позивача, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.12.14 р. зупинено виконання постанови Окружного адміністративного суду м.Києва від 22.08.14 р. та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 07.10.14 р., оскільки оскаржуване подання передувало даті прийняття ухвали Вищого адміністративного суду та відповідач не міг знати про її існування.

Враховуючи те, що позивачем не вжито всіх можливих заходів щодо виконання рішення суду та не доведено суду існування станом на момент прийняття оскаржуваного подання поважних причин, що унеможливили виконання рішення суду, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно та з урахуванням всіх обставин справи винесено подання про притягнення винних службових осіб до кримінальної відповідальності за умисне невиконання рішення суду на підставі якого 23.10.14 р. Окружним адміністративним судом м.Києва видано виконавчий лист №826/11697/14.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено суду правомірність прийнятих оскаржуваних постанов.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог Державної реєстраційної служби України відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Головуючий суддя Аблов Є.В.

Суддя Амельохін В.В.

Суддя Шулежко В.П.