Постанова № 42988432, 25.02.2015, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

25 лютого 2015 року Справа № 814/381/15

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В. секретар судового засідання Зощак В.В. розглянувши адміністративну справу

за позовом

Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, вул. Потьомкінська, 24/2,Миколаїв,54030

до

Миколаївського зонального відділу військової служби правопорядку, вул. Нікольська, 30,Миколаїв,54030

про

стягнення податкового боргу в сумі 1192 гривні 21 копійки,

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області відповідно до уточнених позовних вимог звернулась до суду з позовом до Миколаївського зонального відділу Військової служби правопорядку про стягнення податкового боргу з податку з власників транспортних засобів у сумі 1 192 грн. 21 коп.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на помилкове подання ним до ДПІ відомостей про податкове зобов’язання зі сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів та звільнення від сплати податків на підставі Закону України «Про збройні Сили України».

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, зважаючи на таке.

Миколаївський зональний відділ Військової служби перебуває на обліку як платник податків Державній податковій інспекції у Центральному районі м. Миколаєва.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) на відповідача як на платника податків було покладено обов’язок подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов’язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов’язкових платежів), сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових платежів) у встановлені законом терміни.

Як вбачається із матеріалів справи відповідачем до ДПІ подано розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів з самостійно визначеною сумою податку до сплати за ІІІ та IV квартали 2008 року в розмірі 1058 грн., однак у встановлені законом строки податок не сплачено.

Відповідно до ст.16 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за несвоєчасне перерахування самостійно узгодженої суми податкового зобов'язання відповідачу було нарахована пеня у розмірі 134 грн. 21 коп.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів» (чинного на час виникнення спірних відносин) платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до ст. 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.

Статтею 4 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів» встановлено пільги зі сплати такого податку та визначено вичерпне коло осіб, які звільняються від його сплати. Військових частин та установ Збройних Сил України у цьому переліку немає.

Разом із тим Законом України від 05.10.2000 №2019-ІІІ «Про внесення змін до Закону України «Про збройні Сили України» останній було викладено в новій редакції та доповнено новими статтями. Зокрема, ст. 14, якою встановлено, що земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків.

Отже, на час виникнення спору були чинними редакції двох законів, які неоднаково регулювали правовідносини, що виникали зі сплати податку, зокрема військовими частинами.

Проте принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників визначає Закон України «Про систему оподаткування».

Згідно зі ст. 1 Закон України «Про систему оподаткування» встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування.

Цією нормою також передбачено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Враховуючи зазначене, а також те, що Закон України «Про збройні сили України» не є законом про оподаткування, а визначає функції, склад Збройних Сил України, правові засади їх організації, діяльності, дислокації, керівництва та управління ними, військова частина як власник транспортних засобів повинна сплачувати відповідний податок.

Згідно п. 1.2. ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платника податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі – Закон №2181)податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Зобов'язання зі сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів виникло у відповідача на підставі Закону України «Про податок з власників транспортних засобів», а отже стягнення заборгованості з вказаного податку провадиться у порядку, встановленому Законом №2181.

У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені Законом №2181 строки, то ця сума визнається сумою податкового боргу, внаслідок чого до платника податків застосовуються заходи щодо стягнення боргу.

Податковий борг - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене в установлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого зобов'язання (п. 1.3 ст.1 Закону №2181).

Тобто виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов'язаний із несплатою узгодженої суми податкового зобов'язання протягом установленого строку.

Порядок погашення податкового боргу регулюється нормами статей 6-15 Закону №2181. При цьому ці норми не передбачають зупинення процедур погашення, у тому числі примусового стягнення податкового боргу в разі оскарження платником податків до суду раніше узгодженої суми податкового зобов'язання.

Відповідно до пп. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 зазначеного Закону стягнення коштів та продаж інших активів платника податків провадяться не раніше тридцятого календарного дня з моменту надіслання йому другої податкової вимоги.

Саме після настання зазначених у п. 6.2.4 п. 6.2 ст.6 Закону №2181 обставин та з урахуванням строку, передбаченого пп. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 Закону, виникає право на звернення контролюючого органу із позовом про стягнення податкового боргу.

Позивачем у судовому засіданні на підтвердження права звернення до суду з позовом надано корінці першої та другої податкової вимоги від 16.04.2008 року №1/293 та 21.05.2008 року№2/488 з відміткою про їх отримання відповідачем.

Враховуючи, що відповідачем не сплачено суму узгодженого податкового зобов’язання зі сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, позов належить задовольнити.

Керуючись ст. ст. 11, 70, 71, 86, 159-163, 167, 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Миколаївського зонального відділу військової служби правопорядку (ідентифікаційний код 08220847 ) на користь Держави 1192 гривні 21 копійку.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя І. В. Желєзний