Постанова № 42988349, 20.02.2015, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2015 року Справа № П/811/3309/14

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дегтярьової С.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Велта»

до відповідача: Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участю:

секретаря судового засідання - Черної О.Ю.,

представників:

позивача - Романяка М.Я.,

відповідача - Данілова С.О.,

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Велта» звернулося з позовом до Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

- №0002791502 від 23.06.2014 р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування в розмірі 6423000,00 грн. та застосовано 3211500,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів);

- №0002781502 від 24.06.2014 р., яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 6118422,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що не допускав порушень, а тому вважає податкові повідомлення-рішення такими, що не відповідають чинному законодавству.

Відповідачем до суду подано заперечення на позовну заяву відповідно до змісту якого, позов ним не визнається у повному обсязі.

В судовому засіданні представниками подано письмові клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження, яке судом задоволено (а.с.190-193 Т.4).

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,

ВСТАНОВИВ:

У період з 26 по 30 травня 2014 року посадовою особою Маловисківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області проведено документальну позапланову перевірку правомірності нарахування ТОВ ВКФ «Велта» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за жовтень 2013 року та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад 2013 року, за результатами якої складено акт №11/1502/30912734 від 06.06.2014 р., висновками якого встановлено порушення ТОВ ВКФ «Велта», на думку податкового органу:

- п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VІ (із змінами та доповненнями) встановлено завищення податкового кредиту за жовтень 2013 року в сумі 6118422,00 грн.;

- п.200.4, п.200.6, п.200.7 ст.200 Податкового кодексу України, ТОВ ВКФ «Велта» завищено заявлену до відшкодування суму ПДВ за листопад 2013 року на 6423000,00 грн., заявлену на розрахунковий рахунок (а.с.61-84 Т.1).

На підставі акта перевірки податковий орган виніс податкове повідомлення-рішення №0000351540 від 25.03.2014 року, яким відмовлено в бюджетному відшкодуванні з податку на додану вартість у сумі 6423000,00 грн. За результатами адміністративного оскарження дане рішення скасоване (а.с.85-93 Т.1).

Маловисківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення (а.с.94-97 Т.1). За результатами розгляду скарги позивача в ДВС України, рішення залишені без змін (а.с.114-119 Т.1).

Судом встановлено, що рішення про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість винесено у зв'язку з завищенням позивачем, на думку відповідача, задекларованого податкового кредиту в загальній сумі 6118422,00 грн. за господарськими операціями з ТОВ «Донбаська Екскаваційна компанія» які, на думку Маловисківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області, не носять реального характеру.

Як встановлено судом, відповідно до договору №06/01-13 від 05.02.2013 р., укладеного між ТОВ ВКФ «Велта» (замовник) та ТОВ «Донбаська Екскаваційна компанія» (підрядник), останнє взяло на себе зобов'язання виконати розкривні роботи (відкриті гірничі роботи з виїмки і переміщення порід (розкриву), що покривають корисну копалину, з метою підготовки її запасів до виїмки. Дані роботи включають виїмково-навантажувальні роботи, транспортування, відвалоутворення, будівництво та утримання технологічних доріг всередині кар'єра, пилопригнічення, чистку кузовів автотранспорту. Відповідно до п.1.2 вказане місце виконання робіт кар'єр Бирзулівського родовища ільменіту поблизу села Коробчино, Новомиргородського району, Кіровоградської області (а.с.120-127 Т.1).

ТОВ «Донбаська Екскаваційна компанія» виконало для позивача необхідний об'єм робіт на суму 36710528,82 в т.ч. ПДВ - 6118421,47 грн., що підтверджується податковою накладною та актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с.151, 157-158 Т.1). Оплата проведена в повному обсязі, що підтверджується доказами та відображено в акті (а.с.155 Т.1).

Судом встановлено, що позивачем до податкового органу подано податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2013 року, до податкового кредиту якої віднесено 6118422,00 грн. за податковою накладною №4 від 15.03.2013 року (а.с.151 Т.1, 37, 75 Т.3).

Результатом звітного періоду (жовтень 2013 року) стало від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду в сумі 6426400,00 грн. (а.с.38 Т.3). Дане значення перейшло в рядок 20.2 податкової декларації за жовтень 2014 року.

Судом встановлено, що 20.12.2013 року позивачем до податкового органу подано податкову декларацію з ПДВ за листопад 2013 року, в якій у рядку 23.2 відображено суму 6426400,00 грн., тобто у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів (а.с.45-46 Т.3).

В ході розгляду справи судом встановлено, що позивач 10 січня 2014 року до податкового органу подав уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за листопад 2013 року та перенісши показник 6426400,00 грн. з рядка 23.2 "у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів" у рядок 23.1 "сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку» та подавши заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (Д4) (а.с.45-54 Т.1).

Дане виправлення показників податковий орган вважає протиправним через що винесено податкове повідомлення-рішення №0002791502 від 23.06.2014 р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування в розмірі 6423000,00 грн. та 3211500,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Маловисківська ОДПІ Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області вважає, що податкова накладна ТОВ «Донбаська Екскаваційна компанія» №4 від 15.03.2013 року на суму 36710528,82 грн. в т.ч. ПДВ-6118422,00 грн., видана за господарською операцією, які не носили реального характеру та не відбулися в об'єктивній дійсності, а тому формування податкового кредиту на суму 6118422,00 грн. є безпідставним.

Що стосується податкового кредиту в сумі 304578,00 грн.(6423000,00 грн. - 6118422,00 грн.), то в цій частині податковий орган погодився з позивачем та не вбачає порушень в цій частині, про що вказано в самому акті перевірки (а.с.82 Т.1). Увійшла ця сума до суми бюджетного відшкодування податкового повідомлення-рішення №0002791502 від 23.06.2014 р. лише через позицію відповідача в частині незгоди із уточненням показника рядка 23.2 "у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів", який перейшов в рядок 23.1 "сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку».

Згідно з пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу зазначеної норми суд вбачає, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

У відповідності до ч.1 ст.3 Господарського кодексу під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямування її на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг. При цьому результати зазначеної діяльності -продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Відповідно до статуту ТОВ ВКФ «Велта» одним із видів діяльності є, зокрема, пошук корисних копалин, добування, переробка корисних копалин та реалізація продукції з їх використанням (а.с.1-16 Т.2).

В ході розгляду справи встановлено, що ТОВ ВКФ «Велта» має спеціальний дозвіл на користування надрами (видобування ільменитових розсипних руд з метою виробництва ільменітового концентрату) на території Бирзулівського родовища (а.с.216 Т.1), а також ліцензію Державної геологічної служби на видобування корисних копалин із родовищ, що мають загальнодержавне значення та включенні до Державного фонду родовищ корисних копалин (а.с.219 Т.1).

Судом встановлено, що ТОВ ВКФ «Велта» згідно договору оренди землі від 10.12.2010 р. має у користуванні земельну ділянку несільськогосподарського призначення в тому числі і для вивезення верхнього розкривного шару, має усі необхідні документи для гірничих робіт. Сторонами договору узгоджено види працюючої техніки. Шляхові листи, змінні рапорти, акти про результати маркшейдерського заміру, складені належним чином, містяться в матеріалах справи. Дозволи на зняття та перенесення ґрунту отримані у встановленому порядку, підприємство має дипломований персонал. Реалізація виробленого ільменітового концентрату, в тому числі, і за кордон, підтверджується документально. Фото із місця робіт додатково підтверджують їх виконання, та відповідачем не спростовані (а.с.127-150, 159-160, 171-249 Т.1, 30-47, 49-63 Т.2, 109-165 Т.4).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що витрати понесені позивачем за господарськими операціями з ТОВ «Донбаська Екскаваційна компанія» щодо придбання розкривних (гірничих) робіт безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю ТОВ ВКФ «Велта».

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

При цьому в пункті 198.2 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме - наявність у платника податку (покупця) належно оформленої та виданої податкової накладної.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих йому контрагентом у перевіряємому періоді. При цьому ТОВ «Донбаська Екскаваційна компанія» на момент їх виписки було зареєстроване платником податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем, а тому, відповідно до вимог п.201.8 та п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України мало обов'язок нараховувати податок на додану вартість та виписувати податкові накладні (а.с.91 Т.2).

Судом встановлено, що ДПІ у м.Дружківці Головного управління Міндоходів у Донецькій області проведено зустрічну звірку ТОВ «Донбаська Екскаваційна компанія», за результатами якої встановлено місцезнаходження даного підприємства, встановлена наявність технічних можливостей та виробничих потужностей, встановлено працівників, які відряджались для роботи на об'єкті ТОВ ВКФ «Велта», а також встановлено наявність відповідних ліцензій, дозволів, тощо на проведення робіт.

На запит суду ТОВ «Донбаська Екскаваційна компанія» направила копії статутних документів, докази наявності техніки, накази на відрядження працівників для виконання робіт, повідомлення про готовність до передачі виконаних робіт, змінні рапорти, копію загального журналу робіт та пояснення (а.с.161-170 Т.1, а.с.64-71, 89-250 Т.2, 1-20 Т.3).

Маловисківська ж ОДПІ Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області під час перевірки дійшла висновку про те, що правочини позивача з ТОВ «Донбаська Екскаваційна компанія» є нікчемними, оскільки, на її думку, вчинені без мети настання реальних правових наслідків.

Згідно ч.1 ст.234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Такий правочин визнається судом недійсним.

З системного аналізу вищевказаних норм вбачається той факт, що повноваженнями щодо визнання правочину недійсним із мотивів порушення публічного порядку, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (нікчемний правочин), органи податкової служби не наділені, оскільки таке визнання можливе в судовому порядку, а тому суд вважає, що висновки відповідача в частині визнання правочинів нікчемними, покладені в основу для визначення податкових зобов'язань позивачеві, вимогам чинного законодавства не відповідають оскільки вчинені поза межами законодавчо визначених повноважень та з перейняттям компетенції судових органів. Висновок податкового органу про нікчемність правочинів, які на його думку, вчинені з метою, що суперечить інтересам держави та порушують публічний порядок не може бути беззаперечним доказом такої нікчемності, а повинен доводитись в судовому порядку шляхом подання відповідного позову на виконання законодавчо визначених повноважень.

Відповідно до частини 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представник Маловисківської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області в судовому засіданні підтвердив той факт, що ТОВ «Донбаська Екскаваційна компанія» не має ознак фіктивності, а тому висновок про безтоварність характеру господарської операції на цьому не ґрунтувався. В судовому засіданні посилався на те, що операція вимагає значного ресурсу, однак доказів, що вона не відбулася в об'єктивній дійсності суду не надав, а тому суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002781502 від 24.06.2014 р. підлягають задоволенню.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0002791502 від 23.06.2014 р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування в розмірі 6423000,00 грн. та застосовано 3211500,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що податковий орган в акті перевірки №3/1502/30912734 від 04.03.2014 р. (а.с.23-35 Т.1) дійшов висновку про порушення позивачем п.200.6 ст.200 Податкового кодексу України, а саме: в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із виправленнями самостійно виявлених помилок за листопад 2013 року ТОВ ВКФ «Велта» не мало право змінювати напрямок бюджетного відшкодування.

У відповідності до п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.200.6 та.200.7 ст.200 Податкового кодексу України, платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. Платник податку зберігає право на отримання бюджетного відшкодування коштами у майбутніх звітних (податкових) періодах.

У відповідності до ст.50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Суд вважає, що зміна показника податкової декларації з податку на додану вартість в сумі 6426400,00 грн. рядка 23.2 "у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів" на рядок 23.1 "сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку» є за правовою природою уточненням показників податкової декларації в розумінні ст.50 Податкового кодексу України, а тому позиція податкового органу в цій частині є необґрунтованою.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що вчинені позивачем дії не суперечать нормам Податкового кодексу України, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002791502 від 23.06.2014 р. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Тому сплачений позивачем судовий збір у розмірі 487,20 грн. підлягає присудженню з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.86, 94, 159 - 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002791502 від 23 червня 2014 року (форма «В1»), винесене Маловисківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, яким Товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційній фірмі «Велта» зменшено суму бюджетного відшкодування в розмірі 6423000,00 грн. та застосовано 3211500,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002781502 від 24 червня 2014 року (форма «В4»), винесене Маловисківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, яким Товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційній фірмі «Велта» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 6118422,00 грн.

Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційній фірмі «Велта», код ЄДРПОУ 30912734, судовий збір у розмірі 487,20 грн. з Державного бюджету України.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду С.В. Дегтярьова