Постанова № 42987966, 04.02.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2015 р. Справа № 805/210/15-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

час прийняття постанови: 12 година 15 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Бабіча С.І., розглянувши у порядку письмового провадження, справу за позовом Управління пенсійного фонду України в Першотравневому районі Донецької області до відділу державної виконавчої служби Першотравневого районного управління юстиції про визнання дій відповідача протиправними, скасування постанови відповідача від 29.12.2014 ВП № 44909697 та про зобов’язання відповідача відновити виконавчі провадження,

ВСТАНОВИВ:

Управління пенсійного фонду України в Першотравневому районі Донецької області звернулось до суду з позовом до відділу державної виконавчої служби Першотравневого районного управління юстиції про про визнання дій відповідача протиправними, скасування постанови відповідача від 29.12.2014 ВП № 44909697 та про зобов’язання відповідача відновити виконавчі провадження.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що постановою відділу державної виконавчої служби Першотравневого районного управління юстиції від 29.12.2014 29.12.2014 ВП № 44909697 неправомірно було повернуто Управлінню пенсійного фонду України в Першотравневому районі Донецької області виконавчий лист Донецького окружного адміністративного суду від 18.06.2014 року у справі № 805/3022/14 про стягнення на користь позивача 340,00 грн. (за даними спірної постанови відповідача - назва ВД відсутня № 805/3022/14, виданий Донецьким окружним адміністративним судом 18.06.2014 року).

Позивач вважає, що відповідачем порушено статті 11, 41, 42, 47 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606) та зазначає, що обов’язок, встановлений у вимозі відповідача не ґрунтується на вказаному законі.

Відповідач проти позову заперечує, надав відзив на позов, відповідно до якого посилається на те, що відповідачем 11.11.2014 року було винесено вимогу № 5698 про необхідність забезпечення представника позивача для виходу (виїзду) за адресами боржників. Вказаною вимогою було попереджено позивача про повернення виконавчих проваджень у разі невиконання вказаної вимоги. Відповідач вказує на те, що вказана вимога не була оскаржена та не була виконана позивачем, хоча є обов'язковою для виконання відповідно до Закону № 606. Враховуючи викладене, відповідачем було винесено спірну постанову про повернення виконавчого документу стягувачу (позивачу).

Частиною 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) визначено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Сторони у призначене судове засідання не з'явились, через канцелярію суду надали клопотання про розгляд справи без їх участі.

Враховуючи відсутність потреби заслухати, свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних в ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, з’ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору та перевіривши їх доказами, наданими сторонами, визначившись із правовими нормами, які слід застосувати до спірних відносин, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню задоволенню, з наступних підстав.

Донецьким окружним адміністративним судом було 18.06.2014 року видано позивачу виконавчий лист у справі № 805/3022/14 про стягнення на користь позивача 340,00 грн., який було пред'явлено позивачем для примусового виконання відповідачу.

Відділом державної виконавчої служби Першотравневого районного управління юстиції винесено управлінню пенсійного фонду України в Першотравневому районі Донецької області вимогу № 5698 від 11.11.2014 відповідно до якої відповідач вимагає від позивача, з 19.11.2014 та кожну наступну середу та п’ятницю забезпечити виїзд до боржників, з метою перевірки їх 1майнового стану за місцем мешкання та подальшого вилучення і передачі арештованого майна на зберігання стягувачу.

Вказану вимогу мотивовано п.5 ч.3 ст. 11 та п.7 ч.3 ст.11 Закону № 606.

Листом від 18.11.2014 позивачем було надано відповідь на вказану вимогу, в якій зазначено, що державний виконавець, відповідно до п.7 ч.3 ст. 11 Закону № 606, має право, у процесі здійснення виконавчого провадження, зокрема, за згодою власника, використовувати приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника для перевезення майна. Крім того, позивач зазначив, що на даний час не має належних умов для зберігання вилученого майна та фінансових видатків на ці дії.

Постановою відділу державної виконавчої служби Першотравневого районного управління юстиції від 29.12.2014 ВП № 44909697 було повернуто Управлінню пенсійного фонду України в Першотравневому районі Донецької області виконавчий лист Донецького окружного адміністративного суду від 18.06.2014 року у справі № 805/3022/14 про стягнення на користь позивача 340,00 грн.

Вказану постанову мотивовано тим, що представник управління пенсійного фонду України в Першотравневому районі Донецької області не з’явився для виходу (виїзду) до боржників з метою перевірки їх майнового стану за місцем мешкання, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення позивачу виконавчих документів. Крім цього, у вказаній постанові, зазначено, що під час її винесення, державний виконавець керувався п.4 ч.1 ст. 47 Закону № 606.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон № 606.

Відповідно до ст. 1 Закону № 606, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

В силу ст. 11 Закону № 606 державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Пунктом 7 частиною 3 статті 11 Закону № 606 встановлено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: за згодою власника використовувати приміщення, у тому числі комунальної власності, для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника для перевезення майна.

Пунктом 4 частини 1 статті 47 Закону № 606 передбачено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію а проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено им Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.

Частиною 1 статті 59 Закону № 606 передбачено, що майно, на яке накладено арешт, за винятком майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі - зберігач), призначеним державним виконавцем, під розписку в акті опису. Копія акта опису майна видається боржнику, стягувачу, а в разі якщо обов'язок зберігання майна покладено на іншу особу, - також зберігачу.

За таких обставин, суд зазначає, що відповідач у процесі здійснення виконавчого провадження має право тільки за згодою використовувати транспортні засоби стягувача (власника) для перевезення майна боржника, також вказаним законом визначено, що майно, на яке накладено арешт, може передаватись на зберігання також боржникові або іншим особам, призначеним державним виконавцем, під розписку в акті опису.

Тобто, Законом № 606 не покладено обов’язок саме на позивача (стягувача) надавати транспортні засоби відповідачу для перевезення майна боржника, також вказаним законом не визначено, що вилучене і арештоване майно боржника має бути передано на зберігання лише стягувачу, а тому суд не вбачає, що стягувач перешкоджав провадженню виконавчих дій.

Суд зазначає, що відповідачем не доведено чим саме позивач перешкодив державному виконавцю та чому державний виконавець не міг самостійно реалізувати надані йому, передбачені Законом № 606, права при проведенні виконавчих дій та не міг самостійно вийти до боржника.

Крім цього, суд вважає за необхідне зазначити про те, що вимога № 5698 від 11.11.2014 року, на яку посилається відповідач, містить вказівку на те, що позивач має забезпечити виїзд до боржників, без посилання на те, які саме боржники маються на увазі (найменування, прізвище, ім'я по батькові) та за якими конкретними виконавчими провадженнями.

Більше того, згадана вимога містить посилання на необхідність забезпечити виїзд до боржників, а не вимогу про явку представника позивача (що покладено в основу мотивування спірної постанови).

Таким чином посилання відповідача на те, що позивачем не виконано вимогу відповідача № 5698 від 11.11.2014 року є безпідставним.

Посилання відповідача у відзиві на позов на те, що фізичну особу - підприємця боржника на даний момент вже ліквідовано, судом не приймається, оскільки Закон № 606 не містить такої підстави для повернення виконавчого документа стягувачу, як ліквідація (припинення) фізичної особи - підприємця, а відповідач мотивував постанову про повернення виконавчого документа п.4 ч.1 ст. 11 Закону № 606

Таким чином, суд дійшов висновку, що при прийнятті спірної постанови відповідач не врахував положення статей Закону України “Про виконавче провадження”, а тому спірна постанова відповідача підлягає скасуванню.

Стосовно позовних вимог щодо визнання дій відповідача протиправними, суд зазначає наступне.

Вчинення дій суб’єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб’єкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії є процес реалізації наданих законом функцій суб’єкту владних повноважень. Самі по собі дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків. Правові наслідки для позивача несуть акти індивідуальної дії, у даному випадку - постанова про повернення виконавчого документу. Саме вона має безпосередній вплив на його права та інтереси.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Стосовно позовних вимог щодо зобов’язання відповідача відновити виконавче провадження, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 51 Закону № 606 передбачено, що у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована ачальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Управління пенсійного фонду України в Першотравневому районі Донецької області до відділу державної виконавчої служби Першотравневого районного управління юстиції про визнання дій відповідача протиправними, скасування постанови відповідача про повернення виконавчого документа стягувачу від 29.12.2014 року ВП № 44909697 та про зобов’язання відповідача відновити виконавчі провадження – задовольнити частково.

Скасувати постанову відділу державної виконавчої служби Першотравневого районного управління юстиції про повернення виконавчого документа стягувачу від 29.12.2014 року ВП № 44909697

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова прийнята, складена і підписана в нарадчій кімнаті 04 лютого 2015 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України (проголошення вступної та резолютивної частин постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Бабіч С.І.