Постанова № 42987916, 26.11.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ26 листопада 2014 р. Справа № 804/15252/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіТурлакової Н. В. при секретаріЧудновській А.С. за участю: представника позивача представник відповідача Селезньова А.М. не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Південна будівельна компанія» до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Південна будівельна компанія» звернулося до суду з позовом до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому з урахуванням уточнень просить: - зобов'язати відповідача вилучити з АС «Податковий блок» та АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» інформацію, внесену на підставі акта №3206/125/04-03-22-03/33127670 від 21.07.2014р. про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Південна будівельна компанія» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «МПВ-Україна» за період - березень 2014р. та відображення в господарських операціях або їх подальшої реалізації; - зобов'язати відповідача відновити в АС «Податковий блок» та АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» показники податкової звітності ПП «Південна будівельна компанія» за період березень 2014р. шляхом внесення до АС «Податковий блок» даних зазначених у податковій звітності ПП «Південна будівельна компанія» за відповідний період.

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначає, що перевіряючими під час проведення перевірки, не надано належної оцінки наявним первинним документам, господарські операції з ТОВ «МПВ-Україна» підтверджені належним чином складеними бухгалтерськими та іншими документами. На підставі висновків зафіксованих в акті перевірки №3206/125/04-03-22-03/33127670 від 21.07.2014р., до підсистем АС «Податковий блок» та АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» відповідачем були внесені відповідні коригування самостійно задекларованих ПП «Південна будівельна компанія» показників податкової звітності з ПДВ за березень 2014р. Позивач вважає, що у відповідача законодавчо визначених підстав для внесення до електронних баз даних органів державної податкової служби, у тому числі до підсистем автоматизованої інформаційної системи «Податковий блок» та інформаційної підсистеми «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», будь-яких коригувань на підставі Акту не має.

Від представника відповідача надійшло заперечення в яких він посилається на те, що у позивача відсутні правові підстави для задоволення позову та зазначає, що контролюючі органи не змінюють / не коригують даних податкової звітності платників податків. Такі дані містяться в інформаційних базах в обсягах, що самостійно відображені платниками податків в податковій звітності. Поряд з цим в інформаційних базах міститься інформація контролюючих органів щодо результатів податкового контролю даних податкової звітності платника податків. При цьому, дані податкової звітності платника податків є даними платника податків, а результати податкового контролю - є даними контролюючого органу. При цьому, дані податкової звітності платника податків залишаються в обсягах, самостійно визначених платником податків. Отже, дані дії податкового органу, по суті, є лише збиранням податкової інформації, що фіксується в акті перевірки.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити, з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового розгляду повідомлений належним чином.

Заслухавши представника позивача, дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд доходить наступних висновків.

Судом встановлено, що з 15.07.2014р. по 21.07.2014р. відповідачем на підставі направлення №419 від 15.07.2014р., керуючись п.п.78.1.1, 78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, відповідно до наказу №852 від 15.07.2014р. проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства «Південна будівельна компанія» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «МПВ-Україна» за період березень 2014р. та відображення в господарських операціях або їх подальшої реалізації, за результатами якої складено Акт №3206/125/04-03-22-03/33127670 від 21.07.2014р.

Згідно висновків вказаного Акту: 1.На ПП «Південна будівельна компанія» вбачається відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів і послуг за перевіряємий період:

А) в порушення п.44.1, п.44.3, п.44,5 п.44.6 ст.44, п. 180.1 ст. 180, п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186. п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, 198.2, 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України ПП «Південна будівельна компанія» не мало право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість від отриманих у ТОВ «МПВ-Україна» товару та послуг в частині при обсягах придбання та продажу на загальну суму 156 827,44грн та підлягають зменшенню за березень 2014 року.

Б) в порушення п. 180.1 ст.180, п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186. п.187.1 су.187 Податкового кодексу України не мало право на формування податкових зобов'язань з податку на додану вартість, чим завищено податкові зобов'язання показників у рядку 1 та у рядку 1 Д5 Декларацій «Операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20 відсотків, крім імпорту товарів» на загальну суму 156 827,44грн в частині придбання товарів та послуг від ТОВ «МПВ-Україна» та підлягають зменшенню за березень 2014 року.

При отриманні матеріалів, які не підтверджують дані обліку суб'єкта господарювання, який перевіряється, керівником податкового органу можуть бути вжиті заходи щодо проведення документальної невинної або позапланової виїзної перевірки відповідно до п.78.1 ст.78 Податкового Кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п.п.16.1.12 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний забезпечувати збереження документів, пов'язаних з виконанням податкового обов'язку, протягом строків, установлених цим Кодексом.

Відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового Кодексу України (надалі -ПК України), органи державної податкової служби мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно п.п.20.1.6 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктом 44.1 ст.44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до п.44.3 ст.44 Податкового кодексу України, платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно п.44.6 вказаної статті, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Відповідно до п.61.1 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

П.71.1. ПК України передбачено, що інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно ст. 74 Податкового кодексу України зазначено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

Ст.78 Податкового кодексу України регламентує порядок проведення документальних позапланових перевірок п.78.1 якої передбачено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: п.п.78.1.1 за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту; п.п.78.4 про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Аналогічні норми містить п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України яким передбачено, що документальна позапланова перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Частина 2 ст.19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.ст.11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Як вбачається з прохальної частини позову позивач просить суд зобов'язати відповідача вчинити певні дії, разом з тим зі змісту позовної заяви встановлено, що останній вважає безпідставними дії та висновки відповідача під час проведеної перевірки за наслідками якої складено Акт №3206/125/04-03-22-03/33127670 від 21.07.2014р.

Так згідно матеріалів справи встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства «Південна будівельна компанія» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «МПВ-Україна» за період березень 2014р. та відображення в господарських операціях або їх подальшої реалізації, за результатами якої складено Акт №3206/125/04-03-22-03/33127670 від 21.07.2014р., будь-яких податкових-повідомлень рішень відповідачем за наслідками проведеної перевірки контролюючим органом не приймалось.

Зі змісту ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України та визначення понять "позивач" та "адміністративний позов", наведених у ст. 3 даного Кодексу, випливає, що судовому захисту підлягають лише порушене право або інтерес особи, при чому такі порушення мають полягати у відповідних правових наслідках у вигляді зміни стану прав та обов'язків позивача або створення об'єктивних перешкод у реалізації законного інтересу відповідної особи, що унеможливлюють одержання особою того, на що вона вправі розраховувати в разі належної поведінки зобов'язаної особи. .

Також, суд зазначає, що акт перевірки та викладені в ньому висновки не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для суб'єкта господарювання певні правові наслідки. Акт є виключно формою фіксації податкової інформації про виявлені податковим органом факти та обставини і не містить в собі будь-яких владних приписів і вимог, а тому не підпадає під ознаки рішення (акта індивідуальної дії) суб'єкта владних повноважень у розумінні доктрини Кодексу адміністративного судочинства України.

Вказана правова позиція узгоджується з Постановою Вищого адміністративного суду України від 15 жовтня 2014 р. К/9991/80430/12 (№ 2а-12445/12/2670).

Згідно правової позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 10.09.2013 року по справі № 21-237а13, акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 КАС, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Суд зазначає, що позивач у даному випадку повинен оскаржувати до суду саме правові акти індивідуальної дії, які вчинені відповідачем за наслідками перевірки. Оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Частина 2 статті 71 КАС України, покладаючи обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності на відповідача - суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову, разом з тим, не звільняє позивача від встановленого частиною 1 цієї ж статті від обов'язку довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Відповідно до частини першої статті 2, пунктів 6, 8 частини першої статті 3, частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України предметом захисту в адміністративному судочинстві є, зокрема, порушені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, їхніх посадових чи службових осіб права та інтереси юридичних осіб.

Так як зазначено вище згідно п.71.1. ПК України, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

За змістом ст. 74 Податкового кодексу України зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань (п.74.2), а таке зберігання та опрацювання може здійснюватись в інформаційних базах контролюючих органів. При цьому, згідно з п.74.1 ст.74 Міністерство доходів і зборів України самостійно визначає перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації. В територіальних органах Міндоходів збереження зібраної податкової інформації та її опрацювання здійснюється за допомогою Інтегрованої автоматизованої Інформаційної системи «Податковий блок» (1С «Податковий блок»), яка введена в експлуатацію з 01.01.2013р. наказом ДПС України від 24.12.2012р. № 1197.

Експлуатація 1С «Податковий блок» здійснюється відповідно до Тимчасового регламенту, затвердженого наказом ДПС України від 24.12.2012р. № 1198, який встановлює порядок дій структурних підрозділів територіальних органів Міндоходів з використання системи при виконанні функціональних обов'язків (далі - Тимчасовий регламент). Працівники територіальних органів Міндоходів за спеціальною процедурою отримують права доступу користувача до компонентів системи (ролі) та інформаційних ресурсів відповідно до повноважень кожного окремого працівника. ІС «Податковий блок» містить декілька підсистем - автоматизованих інформаційних систем (АІС), серед яких: «Обробка податкової звітності та платежів», «Податковий аудит», а також «Аналітична система». Дані податкової звітності переносяться до підсистеми - Податкова звітність, з тими показниками, які декларуються платниками податків (вони є незмінними). Дані перевірки, відображаються в підсистемі - Податковий аудит.

Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача вилучити з АС «Податковий блок» та АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» інформацію, внесену на підставі акта №3206/125/04-03-22-03/33127670 від 21.07.2014р., то суд зазначає що ні у позовній заяві, ні у судовому засіданні позивачем не наведено конкретних доказів, а матеріалами справи не підтверджено того, що на момент звернення до суду висновки зазначеного Акта безпосередньо порушили права та інтереси підприємства позивача, разом з тим не надано доказів вчинення дій щодо коригування показників податкової звітності позивача та наявності фактів порушеного права позивача як наслідку цих дій.

Щодо вимог в частині зобов'язання відповідача відновити в АС «Податковий блок» та АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» показники податкової звітності, то вказані вимоги є похідними, та на думку суду не підлягають задоволенню, оскільки відсутні докази здіснення коригування вказаних показників, разом з тим зберігання та опрацювання в інформаційних базах контролюючих органів податкової інформації в контексті ст.71-74 Податкового кодексу України в рамках здійснення інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів є лише заходами з метою виконання покладених на контролюючі органи функцій, та не може свідчити про вчинення вказаних дій.

Окрім того, суд звертає увагу що за наявності відсутності позовної вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача, відсутні і правові підстави для задоволення позовних вимог позивача про зобов'язання відповідача вчинити відповідні дії, з метою поновлення порушеного цими діями права.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову у позові.

Враховуючи вищевказані положення норм процесуального та матеріального права, докази наявні в матеріалах справи станом на час розгляду справи, обґрунтування позову в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що доводи позивача не знайшли свого підтвердження, відповідачем правомірність своїх дій доведена, а в задоволенні поданого адміністративного позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Південна будівельна компанія» до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст.186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Н.В. Турлакова