Постанова № 42987894, 20.01.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2015 р. Справа № 804/19225/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: судді Борисенка П.О., при секретарі судового засідання - Сергієнка В.Ю., за участю представників позивача - Валікової О.Б., Васейка М.Л. та представника відповідача - Біловола В.О.., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Придніпровська залізниця» до Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, третя особа - Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Придніпровська залізниця» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, третя особа - Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання дій старшого державного виконавця Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Біловола В.О. щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 1675,64 грн. у виконавчому провадженні № 44364753; визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Біловола В.О. про стягнення виконавчого збору у розмірі 1675,64 грн. у виконавчому провадженні № 44364753.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що постанова про стягнення виконавчого збору є протиправною та прийнята незаконно з порушенням ст.ст.28,49 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з тим, що позивач виконав у повному обсязі судове рішення з утриманням зі стягувача податку у відповідності до вимог ст.ст. 167,168 Податкового кодексу України, а тому підстави для винесення оспорюваної постанови у відповідача були відсутні.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, подав заперечення на адміністративний позов, згідно яких зазначив, що у ході виконання виконавчого провадження ним не було порушено норм Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем були вчинені дії у відповідності до вимог чинного законодавства України, у зв'язку з чим просив суд у задоволенні позову відмовити.

Третя особа належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилася.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступні обставини.

З матеріалів справи вбачається, що 16.05.2014 р. Марганецьким міським судом Дніпропетровської області по справі №180/1261/14-ц винесено рішення, яким стягнено солідарно з Державного підприємства «Придніпровська залізниця» та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 в відшкодування моральної шкоди суму 100000,00 грн.; стягнуто з приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_5 2 550,00 грн. та стягнуто солідарно з відповідачів на користь держави судовий збір у розмірі 81,20 грн.

12.08.2014 р. державним виконавцем Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Біловолом В.О. на виконання рішення суду відкрито виконавче провадження № 44364753 по виконавчому листу №2/180/689/14 від 17.07.2014 року про стягнення з ДП «Придніпровська залізниця» на користь ОСОБА_5 суму боргу у розмірі 100000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та надано строк для добровільного виконання до 18.08.2014 року.

18.08.2014р. на виконання рішення суду ДП «Придніпровська залізниця» здійснило сплату боргу у розмірі 100 000 грн. з урахуванням вимог статей 167, 168 Податкового кодексу України та податкової консультації Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 20 березня 2014 року № 1630/10104-36 та податкової консультації Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 03.10.2014 р. № 26134/10/28-01-48-30. Сума моральної шкоди була оподаткована на загальних підставах за ставками, визначеними пунктом 167.1 статті 167 168 Податкового кодексу України, тобто за ставками 15% та 17%.

Згідно з платіжними дорученнями № 2524 та №2523 від 18.08.2014 року позивач перерахував на користь ОСОБА_5 грошові кошти в розмірі 83 243,60 грн. та на рахунок Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області прибутковий податок у розмірі 16 756,40 грн.

18.08.2014 р. державним виконавцем було винесено постанову про зупинення виконавчого провадження у зв'язку із зверненням Державного підприємства «Придніпровська залізниця» до суду із заявою про роз'яснення рішення суду.

Згідно з ухвалою Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 22.09.2014 року по справі № 180/1261/14-ц роз'яснено судове рішення, а саме, що вказана сума моральної шкоди на користь ОСОБА_5 стягнута без утримання податку й інших обов'язкових платежів.

05.11.2014 року державним виконавцем Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Біловолом В.О. було винесено постанову про поновлення виконавчого провадження у зв'язку з надходженням на адресу відділу ухвали суду про роз'яснення рішення суду та 06.11.2014 р. винесено постанову про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 1675,64 грн.

Відповідно до вимог ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі провадження були об'єднані у зведене виконавче провадження № 45370429 від 06.11.2014 року, до якого входило виконавче провадження № 44364753.

Згідно з частиною 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно з ч.1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Статтею 25 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Згідно з ч.2 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.17 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи - виконавчі листи, що видаються судами.

Згідно з п.4 ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються резолютивна частина рішення.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Частиною 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Відповідно до постанови від 12.08.2014р. про відкриття виконавчого провадження № 44364753, позивач добровільно рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області у строк, встановлений для самостійного його виконання, повністю не виконав та з заявою про відстрочку виконання судового рішення до суду, який видав виконавчий документ, не звертався, а тому, суд приходить до висновку, що постанова від 06.11.2014 року про стягнення з Державного підприємства «Придніпровська залізниця» виконавчого збору у розмірі 1675,64 грн. у виконавчому провадженні ВП № 44364753 винесена у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до п. 3.7.4. Інструкції з організації примусового виконання рішень у разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1. 2. 5, 8. 9, 11 - 13 частини першої статті 49 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець у постанові про закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа) зазначає про виділення постанови про стягнення виконавчого збору в окреме провадження та не пізніше наступного робочого дня після завершення такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору, про що виносить постанову про відкриття виконавчою провадження. Строк для самостійного виконання боржнику в такому випадку не надається.

Вичерпний перелік підстав для закінчення виконавчого провадження, передбачено ст.49 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно з п.8 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Суд зазначає, що 10.12.2014 року у зв'язку з фактичним виконанням позивачем рішення у повному обсязі згідно з вимогами виконавчого документа, старшим державним виконавцем Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Біловолом В.О. відповідно до п.8 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, в якій не зазначено про виділення постанови про стягнення виконавчого збору в окреме провадження.

З огляду на вищенаведене, суд не вбачає з боку відповідача порушень діючого законодавства при проведенні ним виконавчих дій, які б спричинили порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача та приходить до висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені нормами чинного законодавства України.

Також, суд не приймає посилання позивача на ст. 168 Податкового кодексу України, яка, на його думку, під час виконання рішення суду зобов'язує Державне підприємство «Придніпровська залізниця» як податкового агента утримати податок із суми перерахованого доходу, оскільки спеціальним законом в сфері виконання судових рішень є саме Закон України «Про виконавче провадження», який не передбачає право боржника на часткове, на свій розсуд виконання рішення суду та законних вимог державного виконавця.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 КАС України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 КАС України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

При цьому, у відповідності до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», під час подання адміністративного позову позивачем було сплачено лише 10 відсотків розміру ставки судового збору за подання позову майнового характеру. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позивачем, відповідно до вимог ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», сплачено судовий збір в розмірі 182 грн. 70 коп.

У зв'язку з тим, що у задоволенні позову позивачу відмовлено, сума судового збору в розмірі 1644 грн. 30 коп. підлягає стягненню з позивача до Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 71, 86, 94,158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Державного підприємства «Придніпровська залізниця» - відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Придніпровська залізниця» (49600, м.Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 108, р/р №2600830130306 у Центральному відділенні Промінвестбанку України, МФО 322959, ЄДРПОУ 0107382) на користь Державного бюджету України решту судового збору у розмірі 1644,30 грн.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови складений 23.01.2015 р.

Суддя П.О.Борисенко