Рішення № 42987791, 04.03.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.2015 р. Справа № 914/163/15

за позовом: до відповідача:Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ Комунального підприємства «Трускавецьтепло» Трускавецької міської ради, м.Трускавець Львівської області про:стягнення штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних за порушення грошового зобов»язання. Ціна позову 1 339 642 (один мільйон триста тридцять дев»ять тисяч шістсот сорок дві) грн.10 коп. Суддя Кітаєва С.Б.

Представники:

від позивача: Старчик А.А. - представник ( довіреність №14-90 від 18 квітня 2014 року);

від відповідача: Наконечна М.П. - представник ( довіреність від 11 березня 2014 року).

Права та обов'язки згідно ст. ст. 20, 22 ГПК України суд роз'яснив представникам сторін. Заяви про відвід судді не надходили. Клопотання в порядку ч.6 ст.81-1 ГПК України про технічну фіксацію судового процесу не поступали.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ, до відповідача, Комунального підприємства «Трускавецьтепло» Трускавецької міської ради, м.Трускавець Львівської області, про стягнення штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних за порушення грошового зобов»язання. Ціна позову 1 339 642 (один мільйон триста тридцять дев»ять тисяч шістсот сорок дві) грн.10 коп.

Ухвалою суду від 22.01.2014 року порушено провадження справі і прийнято позовну заяву до розгляду, судове засідання призначено на 23.02.2015 року. Вимоги до сторін по підготовці справи до розгляду в судовому засіданні висвітлені в ухвалі.

Ухвала про порушення провадження у справі отримана позивачем і відповідачем 29.01.2015 року, що підтверджується наявними у справі повідомленнями про вручення рекомендованої поштової кореспонденції, відповідно, за № 79014 0945304 2 та за № 79014 0945302 6.

17.02.2015 року за вх.№6544/15 в суді зареєстровано поданий відповідачем відзив від 16.02.2015р. №80/02 на позовну заяву ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про стягнення штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних за порушення грошового зобов»язання, з підстав наведених у якому відповідач просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. До відзиву долучено копію Договору №548/30 від 02.10.2014 року про організацію взаєморозрахунків (відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік»), між Територіальним органом Казначейства в Львівській області (сторона перша), Департаментом фінансів Львівської облдержадміністрації (сторона друга), Фінансовим управлінням Трускавецької міської ради (сторона третя), Комунальним підприємством «Трускавецьтепло» Трускавецької міської ради (сторона третя) та Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (сторона остання).

В судовому засіданні 23.02.2015 року оголошувалась перерва до 04.03.2015 року до 14 год.30 хв. з метою надання можливості відповідачу висловити свої доводи та міркування стосовно обставин, на які посилається відповідач у відзиві.

23.02.2015 року за вх.№7562/15 в суді зареєстровано подану позивачем заяву від 20.02.15р. №б/н у якій повідомляється, що у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір , немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, а також немає рішення цих органів з такого спору.

23.02.2015 р. за вх.№7601/15 в суді зареєстровано клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи Витягу з ЄДРПОУ з відомостями про відповідача станом на час розгляду справи та платіжного доручення №4 від 17.10.2014 р. в підтвердження перерахування відповідачем позивачу коштів в сумі 4 372 315,61 грн. за отриманий природний газ протягом січня-квітня 2013р, жовтня-грудня 2013 р. за Договором від 28.12.2012 року №13/3440-ТЕ-21.

02.03.2015 р. за вх.№8613/15 в суді зареєстровано подані позивачем заперечення на відзив ( №14/2-358 від 26.02.2015р.).

04.03.2015 року за вх.№9309/15 в суді зареєстровано подане відповідачем клопотання про долучення до матеріалів справи інформації щодо проведення взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію і заборгованості за природний газ та банківської виписки по рахунку позивача №37127001009914 в підтвердження перерахування 17.10.2014 року Казначейською службою коштів в сумі 4 372 315,61 грн.

В судове засідання 04.03.2015 року сторони явку повноважних представників забезпечили.

З підстав, наведених у позовній заяві, запереченнях на відзив,наданих в засіданні поясненнях представник позивача позовні вимоги підтримав та просить задоволити у повному обсязі.

З підстав, наведених у відзиві, наданих в судовому засіданні поясненнях представник відповідача позовні вимоги не визнає, просить відмовити повністю в їх задоволенні.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності у відповідності до ст.43 ГПК України, заслухавши представника відповідача, судом встановлено.

28.12.2012р. між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (позивач, продавець) та КП «Трускавецьтепло» Трускавецької міської ради (відповідач, покупець) укладено Договір купівлі-продажу природного газу №13/3440-ТЕ-21, відповідно до п.1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природній газ, ввезений на митну територію України ПАТ «НАК «Нафтогаз України» за кодом УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов»язується прийняти та оплатити природний газ на умовах цього Договору.

Відповідно до п.1.2 Договору, газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).

Продавець передає покупцеві з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року газ обсягом до 4740 тис.куб.м.(чотири мільйони сімсот сорок тисяч куб.м.), у тому числі по місяцях кварталів (тис.куб.м.) та в кількості, зазначеній у п.2.1 Договору.

Відповідно до п.3.1 Договору, продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу (на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця.

Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе відповідальність, пов»язану з правом власності на газ.

Відповідно до п.3.3 Договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформляється актом приймання-передачі газу.

Згідно п.5.1 договору ціна (граничний рівень цін) на газ для теплопостачальних підприємств та послуги з його транспортування установлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ).

Згідно п.5.2 договору, ціна за 1000 куб.м. газу становить 1 091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1 091,00 грн., крім того ПДВ - 20%-218,20 грн., всього з ПДВ - 1 309,20 грн. (одна тисяча триста дев»ять грн.20 коп.).

Відповідно до п.6.1. Договору оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п.7.1 Договору, за невиконання або неналежне виконання договірних зобов»язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим Договором.

Відповідно до п.7.2, у разі невиконання покупцем умов п.6.1 цього Договору він у безспірному порядку зобов»язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п.9.3 договору, строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 ( п»ять) років.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.11.1 Договору).

31.12.2013 року сторонами підписано Додаткову угоду №1 до договору купівлі-продажу природного газу від 28 грудня 2012 року №13/3440-ТЕ-21 у якій погодили викласти п.1.1 статті 1 «Предмет договору» у новій редакції («Продавець зобов»язується передати у власність покупцю у 2013 році та у першому півріччі 2014 року природний газ ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов»язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі газ) на умовах цього Договору»); сторони доповнили п.2.1 статті 2 «Кількість та якість газу» абзацом у наступній редакції: « продавець передає покупцеві у січні-червні 2014 року газ, спожитий покупцем за цим Договором у жовтні-грудні 2013 року. Фактичні обсяги, що передаються за цим Договором у 2014 році, зазначаються щомісячно в актах приймання-передачі природного газу»; сторони замінили в п.11.1 статті 11 «Строк дії договору» фразу «діє в частині поставки газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення» словами «діє в частині передачі газу до 30 червня 20-14 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення».

Відповідно до п.4 Додаткової угоди №1 - решта умов цього Договору залишається незмінною і обов»язиковою для виконання Сторонами.

На виконання умов договору позивач поставив протягом січня-квітня 2013 року, жовтня-грудня 2013 року, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 4 372 315,61 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а саме:

актом від 29.03.2013р. (газ спожитий у січні 2013р.) на суму 925 105,59 грн.; актом від 29.03.2013р. (газ спожитий у лютому 2013р.) на суму 791 110,28 грн.; актом від 31.03.2013 р. (газ спожитий у березні 2013 р.) на суму 879 227,31 грн.; актом від 30.04.2013р. (газ спожитий у квітні 2013р.) на суму 338 280,26 грн.; актом від 24.01.2014р. (газ спожитий у жовтні 2013р.) на суму 183 682,08 грн.; актом від 24.01.2014 р. ( газ спожитий у листопаді 2013р.) на суму 562 260,82 грн.; актом від 24.01.2014 р. (газ спожитий у грудні 2013р.) на суму 692 649,27 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив умови договору від 28 грудня 2012 року №13/3440-ТЕ-21 в частині оплати за поставлений природний газ, а відтак, у відповідності з п.7.2 договору, за порушення строків виконання грошового зобов»язання за договором, позивачем було здійснено нарахування пені, сума якої згідно розрахунку позивача, становить 318 651,95 грн.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 3% річних від несвоєчасно сплаченої суми заборгованості за період прострочення, яка згідно розрахунку позивача складає 173 876,50 грн., та інфляційні втрати в сумі 847 113,65 грн., що загалом із сумою нарахованої пені становить ціну позову - 1 339 642 (один мільйон триста тридцять дев»ять тисяч шістсот сорок дві) грн.10 коп. (розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат додається до позовної заяви).

Відповідач у поданому відзиві на позовну заяву, його представник в судовому засіданні підтверджують факт укладення з позивачем договору від 28 грудня 2012 року №13/3440-ТЕ-21, поставку позивачем відповідачу протягом січня- квітня, жовтня-грудня 2013 року природного газу на загальну суму 4 372 315,61 грн. відповідно до актів приймання-передачі природного газу, долучених позивачем до матеріалів справи; наголошують на відсутності заборгованості перед позивачем по договору №13/3440-ТЕ-21 купівлі-продажу природного газу;пояснюють, що порушення строків оплати за поставлений позивачем природний газ відбулося не з вини КП «Трускавецьтепло» Трускавецької міської ради , оскільки розрахунки за природний газ на вироблення теплової енергії здійснюються за особливим алгоритмом розрахунків і регулюються державою, а заборгованість за договором купівлі-продажу природного газу виникла у зв»язку з різницею у тарифах на теплову енергію внаслідок невідповідності фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджені НКРЕ і на відшкодування яких із державного бюджету мали бути перераховані субвенції відповідно до ст..20 Закону України «Про теплопостачання».

Окрім того, в обґрунтування своїх заперечень, відповідач посилається на Договір №548/30 від 02.10.2014 року, укладений між Територіальним органом Казначейства в Львівській області, Департаментом фінансів Львівської облдержадміністрації, Фінансовим управлінням Трускавецької міської ради, Комунальним підприємством «Трускавецьтепло» Трускавецької міської ради та Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік») про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв»язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування.

Договором №548/30 від 02.10.2014 року, стверджує відповідач, визначено порядок погашення заборгованості Комунального підприємства «Трускавецьтепло» Трускавецької міської ради перед Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за спожитий газ за Договором № 13/3440-ТЕ-21 від 28.12.2012 року купівлі-продажу природного газу, який поставлено комунальному підприємству виключно для вироблення теплової енергії для потреб населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками на загальну суму 4 372 315,61 грн., яка (заборгованість) виникла внаслідок невідповідності фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувались та/або погоджувались органами державної влади чи місцевого самоврядування.

В підтвердження своєї правової позиції відповідач посилається на постанови Верховного Суду України в аналогічних справах (перелік Постанов наводить у відзиві).

На думку позивача обґрунтування, на які посилається відповідач, як на обставину, що надає право суду відмовити у позовних вимогах Компанії є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи та відповідно, не можуть бути прийняті судом до уваги. На думку позивача є правові підстави для стягнення нарахованих ним пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об»єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 318 651,95 грн. пені, 3% річних у розмірі 173 876,50 грн, 847 113,65 грн. інфляційних втрат не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно з частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов»язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов»язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.691 ЦК України покупець зобов»язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов,- за ціною, що визначається віждповідно до статті 632 цього Кодексу.

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов»язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов»язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу . Порушення зобов»язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі ст.526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов»язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли між сторонами у даній справі, внаслідок прострочення відповідачем строків оплати за поставлений позивачем за договором № 13/3440-ТЕ-21 від 28 грудня 2012 року купівлі-продажу природного газу Комунальному підприємству «Трускавецьтепло» Трускавецької міської ради природний газ виключно для виробництва теплової енергії для потреб населення, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками, на суму 4 372 315,61 грн.

Відносини, що виникають у зв»язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом за режимами споживання теплової енергії, безпечною експлуатацією теплоенергетичного обладнання та безпечним виконанням робіт на об»єктах у сфері теплопостачання суб»єктами господарської діяльності незалежно від форм власності, врегульовані Законом України "Про теплопостачання".

Статтею 8 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що державна підтримка у сфері теплопостачання надається відповідно до обсягів коштів, передбачених Законом про Державний бюджет України та місцевими бюджетами на відповідний рік, а також коштів на проведення науково-дослідних робіт з удосконалення систем теплопостачання та енергозбереження.

Стаття 20 Закону України "Про теплопостачання" встановлює загальні засади формування тарифів на теплову енергію, згідно з якою тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб»єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.

Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, крім тарифів на виробництво теплової енергії для суб»єктів господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством.

Тарифи повинні враховувати повну собівартість теплової енергії і забезпечувати рівень рентабельності не нижче граничного рівня рентабельності, встановленого Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері теплопостачання.

У разі, якщо тимчасово тариф на теплову енергію встановлено нижче її собівартості з урахуванням граничного рівня рентабельності, то орган, яким установлено цей тариф, повинен передбачити механізми компенсації цієї різниці в порядку, встановленому законодавством.

На виконання Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", Кабінетом міністрів України була прийнята постанова від 29.01.2014 р. № 30, якою затверджено порядок та умови надання у 2014 році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв»язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування. (надалі по тесту - Постанова № 30).

Пунктом 4 Постанови № 30 визначено, що підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію населенню або надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості.

02.10.2014 року у відповідності до пункту 24 статті 14 та пункту 2 статті 16 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» і порядку та умов надання у 2014 році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв»язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2014 року №30, між Територіальним органом Казначейства в Львівській області, Департаментом фінансів Львівської облдержадміністрації, Фінансовим управлінням Трускавецької міської ради, Комунальним підприємством «Трускавецьтепло» Трускавецької міської ради та Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» укладено Договір №548/30 від 02.10.2014 року про організацію взаєморозрахунків (відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік») з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв»язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (надалі по тексту - Договір №548/30).

У пункті 7 Договору № 548/30 сторони погодили, що Комунальне підприємство «Трускавецьтепло» Трускавецької міської ради перераховує на рахунок Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» кошти у сумі 4 372 315,61 гривень, у тому числі податок на додану вартість 728 719,27 гривень, для погашення заборгованості за спожитий природний газ за 2013 рік згідно з Договором від 28 грудня 2012 року №13/3440-ТЕ-21.

З метою виконання договору сторони зобов»язуються не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору (пункт 10 (2) Договору № 548/30).

На виконання Постанови № 30 на рахунок Комунального підприємства «Трускавецьтепло» Трускавецької міської ради надійшли бюджетні кошти у сумі 4 372 315,61 грн. в рахунок погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що підтверджується випискою з рахунку № 37127001009914 за 17.10.2014 року.

Відповідно до умов Договору № 548/30, 17.10.2014 року Комунальне підприємство «Трускавецьтепло» Трускавецької міської ради перерахувало кошти у сумі 4 372 315,61 грн. на рахунок Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», що підтверджується платіжним дорученням №4 від 17 жовтня 2014 року. При цьому, у графі платіжного доручення «Призначення платежу» зазначено пункт 24 статті 14 та пункт 2 статті16 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» а також договір №13/3440-ТЕ-21 від 28.12.12 р. і договір №548/30 від 02.10.14р. (вимоги пункту 9 Договору №548/30).

Частиною 2 статті 604 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Отже, характерною ознакою новації є не зміна частини первісного зобов»язання, а укладення між тими ж сторонами нового зобов»язання (новація), що є підставою для припинення попереднього зобов»язання. Договір про організацію взаєморозрахунків таких ознак не містить.

Однак, відсутні підстави для стягнення пені, передбаченої пунктом 7.2 Договору №13/3440-ТЕ-21 від 28.12.2012 року, та застосування наслідків за порушення грошового зобов»язання, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, оскільки уклавши Договір № 548/30 від 02.10.2014 року, сторони тим самим змінили порядок і строки проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до Договору №13/3440-ТЕ-21.

Саме такої правової позиції притримується Верховний Суд України у постановах з аналогічних справ.

Комунальне підприємство «Трускавецьтепло» Трускавецької міської ради виконало зобов»язання по сплаті коштів за договором №13/3440-ТЕ-21 купівлі-продажу природного газу для потреб населення, релігійним організацій та національних творчих спілок і їх регіональних осередків від 28.12.2012 року в порядку та строки визначені умовами пункту 7 Договору № 548/30, що підтверджується випискою з банківського рахунку, платіжним дорученням, наявними у справі.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Судом встановлено, що заборгованість Комунального підприємства «Трускавецьтепло» Трускавецької міської ради перед Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» за договором № 13/3440-ТЕ-21 купівлі-продажу природного газу для виробництва теплової енергії , яка споживається виключно населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками від 28.12.2012 року, виникла внаслідок невідповідності фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувались та/або погоджувались органами державної влади чи місцевого самоврядування, що підтверджується зокрема, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 року №30 Про затвердження Порядку та умов надання у 2014 році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв»язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувались та/або погоджувались органами державної влади чи місцевого самоврядування та фактом укладення договору №548/30.

Таким чином, відсутність складу правопорушення, позбавляє позивача права застосовувати до відповідача штрафні санкції, у зв»язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3% річних задоволенню не підлягають.

Для застосування санкцій, передбачених п.7.2 Договору, та наслідків за порушення грошового зобов»язання, визначених частиною 2 статті 625 ЦК України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, встановлених Договором №548/30, і відповідно до п.15 якого сторони засвідчили, що після виконання Договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета Договору.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про стягнення 318 651,95 грн. пені, 173 876,50 грн. - 3% річних , 847 113,65 грн. інфляційних втрат задоволенню не підлягають.

Витрати з судового збору покладаються на позивача, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки , як встановлено судом, за подання на розгляд до господарського суду позовної заяви про стягнення 1 339 642,10 грн., позивач платіжним дорученням №3000072 від 12.01.2015 року сплатив в доход держбюджету України 26 792,00 грн. судового збору, замість 26 792,84 грн., то за результатами розгляду справи з позивача підлягає достягненню в доход держбюджету України 0,84 грн. судового збору.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 1,2,4-3,12,32,33,34,36,43,44,49,82,84,85,116 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

1. В позові відмовити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) в доход держбюджету України, 0,84 грн.(нуль гривень 84 копійки) недоплаченого судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено 06.03.2015 року.

Суддя Кітаєва С.Б.