Рішення № 42987683, 04.02.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.2015Справа №910/26114/14

За позовом: Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" (вул. Саксаганського, 119, м. Київ, 01032)

До: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Метрокепітал Груп" (вул. Лесі Українки, 20, с. Софіївська Борщагівка, Київо - Святошинський район, Київська область, 08131)

поштова адреса: вул. А.Заболотного, 150а, офіс 55, м. Київ, 03143

про стягнення 226 125,00 грн.

Суддя Селівон А.М.

Представники сторін:

від позивача: Нахратьян К.В. - представник, довіреність № 105-2/14 від 09.11.2014;

від відповідача: не з'явились.

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Метрокепітал Груп" про стягнення 226 125,00 грн., а саме 225 000,00 грн. основної заборгованості, 1 125,00 грн. штрафу, а також судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 6 349,50 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві посилається на невиконання відповідачем належним чином умов укладеного між сторонами договору про надання поворотної фінансової допомоги № 11/04/14-ФД від 11.04.2014 р. в частині повернення наданих грошових коштів, в результаті чого утворилась заборгованість у розмірі 225 000,00 грн., за наявності якої позивачем нараховано штраф.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2014 порушено провадження у справі № 910/26114/14, призначено до розгляду на 30.12.2014, відмовлено у задоволенні заяви Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" про забезпечення позову.

Ухвалами суду від 30.12.14 р. та 21.01.14 р. розгляд справи відкладався на 21.01.15 р. та 04.02.15 р. відповідно. Крім того, ухвалою суду від 21.01.15 р. строк розгляду спору продовжено на 15 днів.

У судові засідання 30.12.14 р., 21.01.15 р. та 04.02.15 р. з'явився уповноважений представник позивача.

Уповноважений представник відповідача у вказані судові засідання не з'явився.

Про дату, час і місце розгляду даної справи 30.12.14 р. та 04.02.15 р. відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень №№ 0103032328540, 0103032949960.

Доказів отримання відповідачем копії ухвали суду від 30.12.2014 р. поштовим відділенням зв'язку на час розгляду справи 21.01.15 р. до суду не повернуто.

Судом здійснено запит з офіційного сайту "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштового відправлення № 0103032949715, в яких зазначено, що дане поштове відправлення вручено за довіреністю 20.01.2015 р..

До початку судового засідання 29.12.2014 позивачем подано письмові пояснення № 1793 від 26.12.2014 на виконання вимог ухвали суду від 27.11.2014 р., в яких позивач зокрема, зазначає про зміну відповідачем станом на 24.12.14 р. місцезнаходження на вул. Лесі Українки, 20, с. Софіївська Борщагівка, Київо - Святошинський район, Київська область, 08131, що підтверджується наданим позивачем витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо відповідача станом на 24.12.14 р., в зв'язку з чим ТДВ «СТ «Домінанта» направлено на вказану адресу копію позовної заяви № 1610 від 20.11.14 р. з додатками. На підтвердження вказаного факту позивачем надано копії фіскального чека № 6647 від 25.12.14 р. та опису вкладення в цінний лист від 25.12.14 р..

Пояснення позивача з доданими документами судом долучено до матеріалів справи.

Також до початку судового засідання 30.12.2014 відповідач подав суду письмові заперечення б/н від 29.12.2014, відповідно до яких просить суд залишити позов без розгляду у зв'язку з тим, що відповідачем не отримано копії позовної заяви з додатками та дана справа не підсудна Господарському суду міста Києва.

Заперечення відповідача з доданими документами судом долучено до матеріалів справи.

До початку судового засідання 21.01.2015 через канцелярію суду позивачем подано клопотання № 1853 від 20.01.2015 про долучення документів до матеріалів справи. Клопотання позивача судом задоволено, документи долучено до матеріалів справи.

Також до початку судового засідання 21.01.2015 позивач подав суду письмові заперечення № 1841 від 19.01.2015 на заперечення відповідача, відповідно до яких просить суд розглядати справу по суті.

Заперечення позивача з доданими документами судом долучено до матеріалів справи.

Від відповідача заяв та клопотань процесуального характеру на час проведення судового засідання 21.01.15 р. та 04.02.15 р. до суду не надходило.

Документи, витребувані ухвалами суду від 27.11.14 р., 30.12.14 р. та 21.01.15 р. відповідачем суду не надано.

Про поважні причини неявки представника відповідача суд не повідомлено.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог, окрім наявних в матеріалах справи, на час проведення судового засідання позивачем суду не надано.

Відповідно до 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно п. 3.9.2 Постанови № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка представника відповідача в судове засідання обов'язковою не визнавалась, відповідач не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь в судових засіданнях, беручи до уваги відсутність процесуальних заяв та клопотань відповідача на час розгляду справи 04.02.15 р., а також те, що представник позивача проти розгляду справи у відсутності уповноваженого представника відповідача не заперечував, суд здійснював розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, виключно за наявними у справі матеріалами.

При цьому, оскільки суд неодноразово відкладав розгляд справи, надаючи учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарським процесуальним кодексом України, не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.

Враховуючи відсутність на час проведення судових засідань клопотань представника позивача щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколах судового засідання.

Перед початком розгляду справи представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні повідомив суд, що права та обов'язки стороні зрозумілі.

Відводу судді представником позивача не заявлено.

В судовому засіданні 04.02.15 р. уповноважений представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими позивачем доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

11 квітня 2014 року між Товариством з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" (Сторона 2 за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Метрокепітал Груп" (Сторона 1 за договором, відповідач у справі) було укладено Договір про надання поворотної фінансової допомоги № 11/04/14-ФД від 11.04.2014 (далі-Договір).

Згідно п.1.1 Договору Сторона 2 надає Стороні 1 поворотну фінансову допомогу, а Сторона 1 зобов'язується повернути Стороні 2 надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним Договором.

У відповідності до п.1.2 Договору поворотна фінансова допомога - це сума, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Відповідно до п.п. 2.1 - 2.4 Договору поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в сумі 225000,00 грн., не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та обов'язковою до повернення, надається протягом 10 днів з дати підписання даного Договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Сторони 1. Поворотна фінансова допомога використовується для потреб Сторони 1 відповідно до статутних цілей його діяльності.

Розділами 3 - 7 Договору сторони передбачили порядок повернення допомоги, відповідальність сторін та порядок розгляду спорів, форс - мажор, а також права та обов'язки сторін.

Згідно п.п. 8.1, 8.2 Договору даний Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами їх зобов'язань за Договором. Договір може бути розірвано за домовленістю сторін у порядку, передбаченому законодавством або в порядку п.7.2 цього Договору, згідно якого Сторона 2 має право вимагати дострокового повернення наданої поворотної фінансово допомоги, письмово попередивши про це Сторону 1 за 15 робочих днів до дати необхідного повернення, а Сторона 1 зобов'язана повернути всю не повернену суму поворотної фінансової допомоги у строк, вказаний Стороною 2 у письмовому повідомленні про дострокове повернення поворотної фінансової допомоги В такому випадку Договір вважається достроково розірваним з моменту повернення Стороною 1 Стороні 2 суми фінансової допомоги.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором позики, який підпадає під правове регулювання норм § 1 глави 71 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору Стороною 2 було надано Стороні 1 (відповідачу) кошти у сумі 255000,00 грн. шляхом перерахування вказаної суми на розрахунковий рахунок ТОВ «ТД «Метрокепітал Груп», що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 132 р. від 11.04.14 р. із відмітками банку.

Стаття 1046 Цивільного кодексу України має імперативну норму щодо реальності договору позики, яка згідно ст. 6 Цивільного кодексу України не може бути змінена за волею сторін, отже Договір позики є укладеним 11.04.14 р. та виключно в частині надання суми переданих грошей в розмірі 225000,00 грн..

Заперечень щодо факту надання поворотної фінансової допомоги відповідачем суду не надано.

Доказів пред'явлення претензій щодо термінів перерахування поворотної фінансової допомоги у відповідності до умов Договору від відповідача до суду не надходило.

Як вбачається із матеріалів справи, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання Товариством з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» умов Договору з боку відповідача відсутні.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивачем виконані прийняті на себе на підставі укладеного між сторонами Договору зобов'язання з надання поворотної фінансової допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю «Метрокепітал Груп», а відповідачем, у свою чергу, прийнята ця поворотна фінансова допомога без будь - яких зауважень. Факт передачі позивачем грошових коштів належним чином підтверджено матеріалами справи.

Частиною 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із п. 2.4 Договору остаточною датою повернення поворотної фінансової допомоги є 01 серпня 2014 року.

Відповідно до п. 3.2 Договору поворотна фінансова допомога вважається поверненою в момент зарахування на точний рахунок Сторони 2 суми фінансової допомоги, визначеної в п.2.1 цього Договору.

Судом встановлено, що у відповідності до п.7.2 Договору позивач звернувся до відповідача із письмовим повідомленням № 940 від 03.07.14 р. про дострокове повернення поворотної фінансової допомоги, отримання якого відповідачем 03.07.14 р. підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача та засвідченим відбитком печатки ТОВ «ТД «Метрокепітал Груп».

Доказів протилежного, а саме заперечень щодо факту отримання повідомлення про дострокове повернення фінансової допомоги або відсутності повноважень особи, яка засвідчила своїм підписом отримання відповідачем вказаного повідомлення на вчинення відповідних дій від імені відповідача Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Метрокепітал Груп" на час розгляду справи суду не надано.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Проте, вимоги позивача про повернення поворотної фінансової допомоги Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Метрокепітал Груп" виконані не були.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, підтверджено представником позивача в судовому засіданні та відповідачем не спростовано, свої зобов'язання щодо повернення Позикодавцю - Товариству з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" грошових коштів в сумі 225000,00 грн. у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного законодавства, а також умовам Договору відповідач не виконав, в результаті чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним Договором у зазначеному вище розмірі, яку останній просив стягнути в позовній заяві

У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України покладено на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських справах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Саме змагальність сторін, яка реалізується в господарському процесі через ст. 33 ГПК України дає змогу суду всебічно, повно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи та внаслідок чого ухвалити законне, обґрунтоване і справедливе рішення у справі.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доказів визнання недійсним чи розірвання договору про надання поворотної фінансової допомоги № 11/04/14-ФД від 11.04.2014 р. суду не надано.

В письмових запереченнях проти позову б/н від 29.12.14 р. відповідач просить суд залишити без розгляду позовну заяву Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта", посилаючись на неотримання копії позовної заяви з додатками та непідсудність даної справи Господарському суду міста Києва через зміну місцезнаходження відповідача.

Судом згідно матеріалів справи встановлено, що станом на 21.11.14 р. (дату звернення з позовною заявою до суду згідно відбитку поштового штемпеля на конверті) та дату порушення провадження у справі 27.11.14 р., місцезнаходженням відповідача згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців була адреса: вул. Шолуденка, 1-Б, м. Київ, 04116, що підтверджується відповідними, наявними в матеріалах справи.

При цьому суд зазначає, що згідно ч. 3 ст. 17 Господарського процесуального кодексу України справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

Отже, зважаючи на вищевикладене, оскільки дана справа була порушена Господарським судом міста Києва з дотриманням правил підсудності, зміна відповідачем свого місцезнаходження в процесі її розгляду не вважаються судом підставами, достатніми для залишення позовної заяви Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" без розгляду, та такими, що унеможливлюють подальший розгляд даної справи Господарським судом міста Києва.

Окрім цього, заперечення відповідача проти позову з підстав неотримання копії позовної заяви № 610 від 20.11.14 р. та доданих до неї документів спростовуються матеріалами справи.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, факт виконання відповідачем зобов'язань матеріалами справи не підтверджується, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 225000,00 грн. поворотної фінансової допомоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Окрім цього суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною другою статті 9 названого Кодексу законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Відповідні особливості щодо наслідків порушення грошових зобов'язань у зазначеній сфері визначено статтями 229-232, 234, 343 Господарського кодексу України та нормами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Так, виходячи з положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.1 ст. 546, ст. 547 Цивільного кодексу виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч.1 ст.548 Цивільного кодексу).

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до п.4.2 Договору у випадку прострочення Стороною 1 повернення суми фінансової допомоги , що визначена у п.2.1 Договору, в строк, визначений у п.2.4 цього Договору, то, за письмовою вимогою Сторони 2 Сторона 1 зобов'язана у строки, визначені в письмовій вимозі Сторони 2, сплатити Стороні 2, окрім основної суми боргу, штраф у розмірі 0,5% від суми поворотної фінансової допомоги, що вказана в п. 2.1 цього Договору.

Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо повернення фінансової допомоги у строки, визначені Договором та повідомленням про дострокове повернення фінансової допомоги, позивачем нараховано Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Метрокепітал Груп» та пред'явлено до стягнення штраф в сумі 1125,00 грн. (0,5% від суми поворотної фінансової допомоги), який він просив стягнути з відповідача відповідно до наданого розрахунку.

Згідно п.1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (далі - Постанова № 14) з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

За результатами здійсненої перевірки нарахування позивачем заявленого до стягнення штрафу судом встановлено, що розмір штрафу, нарахованого позивачем, відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства та Договору і є арифметично вірним, тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача 1125,00 грн. штрафу підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4-2, 4-3, 33, 43, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Метрокепітал Груп" (вул. Лесі Українки, 20, с. Софіївська Борщагівка, Київо - Святошинський район, Київська область, 08131 (поштова адреса: вул. А.Заболотного, 150а, офіс 55, м. Київ, 03143) код 37354393) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" (вул. Саксаганського, 119, м. Київ, 01032, 35265086) 225000 (двісті двадцять п'ять тисяч) грн. 00 коп. поворотної фінансової допомоги, 1125 (тисячу сто двадцять п'ять) грн. 00 коп. штрафу, а також 4522 (чотири тисячі двадцять дві) грн. 50 коп. витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складений та підписаний 02 березня 2015 року.

Суддя А.М.Селівон