Рішення № 42987585, 04.03.2015, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "04" березня 2015 р. Справа № 906/147/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

за участю представників сторін:

від позивача: Аврамчук А.П. - довіреність від 12.09.2012;

від відповідача: Корнійчук О.М. - довіреність від 03.03.2015;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Національного банку України (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Малин Енергоінвест" (м. Малин Житомирська область)

про стягнення 144432,35 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 144432,35грн., з яких: 96377,03грн. - заборгованість за надані послуги, 21633,90грн. - пеня, 3016,03грн. - річні, 23405,39грн. - інфляційні. Витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. На виконання вимог ухвали суду надав довідку про стан заборгованості ТОВ "Малин Енергоінвест", з якої вбачається, що на день розгляду справи відповідач суму основної заборгованості погасив в повному обсязі. В зв'язку з чим просить стягнути з відповідача 21633,90грн. - пені, 3016,03грн. - 3% річних та 23405,39грн. - інфляційних.

Представник відповідача в судовому засіданні позов визнав, підтримав клопотання про зменшення розміру пені з підстав, викладених у письмовому клопотанні від 16.02.2015 (а.с.62).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 20.08.2012 між Національним банком України (виконавець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Малин Енергоінвест" (споживач/відповідач), укладений договір на приймання і очищення стічних вод №64ф (а.с.18-23), за умовами якого виконавець зобов'язується забезпечити приймання і очищення стічних вод споживача на очисних спорудах виконавця в об'ємі (орієнтовно) 1550000 м3 на рік, 130000 м3 на місяць, 4400 м3 на добу (далі - послуги) протягом дії цього договору, а замовник зобов'язується оплатити надані йому послуги на умовах, передбачених цим договором (п.1.1 договору).

Відповідно до пункту 5.1 договору розрахунки по даному договору здійснюються:

- перерахуванням замовником на розрахунковий рахунок виконавця коштів;

- шляхом зарахування Замовником зустрічних однорідних вимог, які оформляються відповідним актом, що підписується повноваженими особами обох Сторін відповідно до протоколу погодження договірної ціни на приймання та очищення стічних вод (додаток № 1 до Договору) та акту про кількість наданих послуг за відповідний розрахунковий період.

Відповідно до пункту 5.2 договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Позивач на виконання умов договору надав відповідачу послуги у кількості 118967,0 куб.м на загальну суму 696 489, 44 грн. з ПДВ протягом січня 2014 року.

03.02.2014 позивачем було направлено відповідачу рахунок на оплату №5090000976 від 31.01.2014.

За даними позивача, сторони провели зарахування зустрічних однорідних вимог за результатами січня 2014, при цьому сума заборгованості споживача перед Позивачем за надані послуги склала 91279, 75 грн. з ПДВ.

В листопаді 2014 в рахунок вказаної заборгованості проведено додатковий взаємозалік на суму 13721,45грн. з ПДВ. Сума заборгованості станом на день звернення до суду складає 77558,30грн. з ПДВ.

Протягом липня 2014 року відповідачу було надано послуг у кількості 144572,0куб.м на загальну суму 846393,30грн. з ПДВ, що підтверджується актом про кількість наданих послуг від 01.08.2014.

01.08.2014 позивачем було надано відповідачу рахунок на оплату №5090001195 від 31.07.2014.

Відповідно до умов договору сторони провели зарахування зустрічних однорідних вимог за результатами липня 2014, при цьому сума заборгованості споживача перед позивачем за надані послуги склала 15020,30грн. з ПДВ.

Протягом грудня 2014 року відповідачу було надано послуг у кількості 143213,0куб.м на загальну суму 838437,07 грн. з ПДВ, що підтверджується актом про кількість наданих послуг від 05.01.2015.

05.01.2015 відповідачу надано рахунок на оплату №5090001386 від 31.12.2014.

Відповідно до умов договору сторони провели зарахування зустрічних однорідних вимог за результатами грудня 2014, при цьому сума заборгованості споживача перед позивачем за надані послуги склала 3798, 43 грн. з ПДВ.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань утворилась заборгованість перед позивачем, яка станом на день звернення до суду становила 96377,03грн. за послуги, надані позивачем протягом січня, липня та грудня 2014 року, що підтверджується відповідним розрахунком.

Разом з тим, під час розгляду справи в суді відповідач сплатив суму основного боргу у розмірі 96377,03грн., тому провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу необхідно припинити за відсутністю предмету спору відповідно до ч.1 п.1-1 ст.80 ГПК України.

Крім основної суми боргу позивач просить стягнути з відповідача 21633,90грн. - пені, 3016,03грн. - 3% річних та 23405,39грн. - інфляційних.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Приписами статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Приписами ч.1 ст.193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 3 ст.549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити неустойку (штраф, пеню).

Згідно п.6.2 договору у разі затримки платежів, строки яких зазначено в договорі, споживач виплачує виконавцю на його вимогу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Перевіривши розрахунок пені (а.с.11), суд вважає його обґрунтованим, оскільки пеня в сумі 21633,90грн. нарахована відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до ч.2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши проведені позивачем нарахування 3% річних та інфляційних (а.с.11-12), господарський суд прийшов до висновку, що вони нараховані правильно, відповідно до вимог чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню.

Стосовно клопотання відповідача про зменшення неустойки суд дійшов висновку про його задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до п.3 ст. 83 ГПК України господарський суд при прийнятті рішення вправі у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У пункті 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 223 Господарського кодексу України.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром боргу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

При цьому, задовольняючи клопотання, суд враховує, у сукупності із об'єктивними обставинами складної ситуації у державі та економічного її становища, 100% сплату суми основного боргу, обставини, на які посилається відповідач у своєму клопотанні про зменшення розміру штрафних санкцій, суд зменшує суму нарахованої пені до 10000,00грн.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 10000,00грн. - пені, 3016,03грн. - 3% річних та 23405,39грн. - інфляційних обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В частині стягнення основного боргу в сумі 96377,03грн. провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.33,43,44,49,82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зменшити розмір пені, що стягується з Товариства з обмеженою відповідальністю "Малин Енергоінвест" на користь Національного банку України до 10000,00грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Малин Енергоінвест" (11601, Житомирська область, м. Малин, вул. Українських повстанців, 25А, код ЄДРПОУ 37555721)

- на користь Національного банку України (01008, м. Київ, вул. Інститутська, 9, код ЄДРПОУ 00032106) - 36421,42грн., з яких: 10000,00грн. - пеня, 3016,03грн. - 3% річних, 23405,39грн. - інфляційні, а також 2888,65грн. сплаченого судового збору.

4. Припинити провадження у справі в частині стягнення 96377,03грн. основного боргу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.

Віддрукувати:

1 - в справу