Ухвала суду № 42986704, 02.03.2015, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/11044/14 Провадження № 22-ц/795/329/2015 Головуючий у I інстанції -Рахманкулова І.П. Доповідач - Мамонова О. Є.Категорія - цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2015 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого -судді: МАМОНОВОЇ О.Є.

суддів: ГУБАР В.С., ПОЗІГУНА М.І.

при секретарі: Козлачковій Ю.В.

за участю: позивачки ОСОБА_1 та адвоката ОСОБА_2, відповідачки ОСОБА_3 та адвоката ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 31 грудня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю, вселення та встановлення порядку користування житловим приміщенням,

В С Т А Н О В И В:

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Оскаржуваним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 31 грудня 2014 року задоволено частково позов ОСОБА_1; вселено ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1; зобов'язано ОСОБА_3 надати ОСОБА_1 дублікат ключів від квартири АДРЕСА_1 та не чинити перешкод у користуванні даною квартирою; в іншій частині позовних вимог про встановлення порядку користування кватирою відмовлено; стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 пропорційно до задоволених вимог 182 грн. 70 коп. на відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору та 2010 грн. витрат на правову допомогу; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 426 грн. 30 коп. понесених витрат на правову допомогу пропорційно до вимог, в яких позивачу відмовлено.

В апеляційній скарзі вказується, що ст.16 ЦК України не передбачає такого способу захисту прав та інтересів судом як вселення. Апелянт зазначає, що у кожному судовому засіданні вона наголошувала, що не проти вселення ОСОБА_1 у квартиру, проте ОСОБА_1 будь-яких фізичних дій по вселенню у квартиру не вчиняла, що підтверджується показаннями свідків. ОСОБА_3 наполягає на тому, що суд в порушення ст. 212 ЦПК України не дав належної оцінки висновку Чернігівського міського відділу УМВС України у Чернігівській області по результатах перевірки її заяви від 11.12.2014 року, що підтверджує відсутність конфліктних ситуацій між нею та ОСОБА_1 Апелянт категорично не погоджується з висновками суду про стягнення з неї 182,70 грн. судових витрат по сплаті судового збору та 2010 грн. витрат на правову допомогу.

У письмових запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить відхилити необґрунтовану апеляційну скаргу ОСОБА_3 та залишити без змін рішення суду першої інстанції як законне та обґрунтоване.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідачки ОСОБА_3 та адвоката ОСОБА_4, які просили задовольнити апеляційну скаргу, позивачки ОСОБА_1 та адвоката ОСОБА_2, які наполягали на законності рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали даної справи та матеріали перевірки ЧМВ УМВС України у Чернігівській області №22853-14 за зверненням 08.10.2014 року ОСОБА_1, №26860-14 за зверненням 11.12.2014 року ОСОБА_3, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін, виходячи із наступного.

Частиною 1 статті 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції вважав доведеним, що ОСОБА_3 перешкоджає ОСОБА_1 у користуванні квартирою, оскільки ключі від спірної квартири є лише у ОСОБА_3, а тому суд вбачає підстави для захисту порушеного права позивача шляхом вселення позивачки у квартиру, зобов'язання відповідача надати дублікат ключів від квартири та не чинити перешкоди у користуванні квартирою. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині встановлення порядку користування квартирою, районний суд вказав, що згідно ч.3 ст.358 ЦК України право спільно часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою, а при запропонованому позивачем порядку користування квартирою порушується право співвласників на користування майном відповідно до їх частки.

Такий висновок суду ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам закону.

Судом по справі встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є співвласниками по 1/2 частині квартири АДРЕСА_1 (а.с.55).

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно до ч.ч. 1, 2 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження свої майном (ст.391 ЦК України).

Згідно ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, що мають значення для вирішення справи, зокрема, ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, представників, допитаних як свідків, письмових доказів.

З висновку ЧМВ УМВС України у Чернігівській області №22853-14 вбачається, що 08.10.2014 року ОСОБА_1 зверталась із заявою, в якій просила вжити заходів до ОСОБА_3, яка перешкоджає в користуванні частиною квартири АДРЕСА_1, що була отримана нею у спадок. В ході проведеної перевірки опитати ОСОБА_3 не виявилось можливим, оскільки при виході за вказаною адресою двері квартири ніхто не відчинив.

З висновку ЧМВ УМВС України у Чернігівській області №41891 вбачається, що 11.12.2014 року ОСОБА_3 звернулась із заявою про проведення перевірки по факту її перешкоджання ОСОБА_1 у вільному доступі до квартири АДРЕСА_1. За фактом перевірки були опитані мешканці вказаного будинку, які ніяких конфліктів між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 не бачили, а ОСОБА_1 пояснила, що в спадок отримала 1/2 частину квартири, іншою частиною квартири володіє тітка ОСОБА_3, яка відмовляється впускати її до квартири та надати ключі від даної квартири.

Витребувані і досліджені апеляційним судом матеріали перевірки №22853-14, 41891 ЧМВ УМВС України у Чернігівській області свідчать про наявність конфліктної ситуації між сторонами по справі з приводу користування спірною квартирою.

Відповідно до пояснень свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_6, які були допитані в суді першої інстанції та є батьками позивачки, остання не має ключів від спірної квартири, тобто фізично використовує житло за призначенням не має змоги, вона має намір проживати у спірній квартирі, іншого житла не має, а з батьками проживати не бажає.

Факт відсутності ключів у позивачки ОСОБА_1 не заперечувався відповідачкою ОСОБА_3, яка зазначала про їх наявність у неї в одному екземплярі.

Зважаючи на викладене, враховуючи наявність спору між сторонами щодо надання ключів від квартири, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції дано вірну оцінку зібраним по справі доказам та встановлено, що ОСОБА_3 чинить перешкоди ОСОБА_1 у користуванні квартирою, а тому обґрунтовано усунуто перешкоди в користуванні квартирою шляхом вселення позивачки, зобов'язання надати дублікат ключів від квартири та не чинити перешкоди у користуванні квартирою.

Твердження апелянта про те, що вона не проти вселення ОСОБА_1 у квартиру апеляційний суд відхиляє, оскільки наявність ключів від спірної квартири лише у ОСОБА_3 підтверджує відсутність у ОСОБА_1 вільного доступу до належної їй власності. Позивачка самостійно без звернення до іншого співвласника - ОСОБА_3 не може реалізувати свої житлові права, що дає підстави вважати, що відповідач чинить перешкоди у користуванні належною позивачці частиною квартири.

Є хибним твердження апелянта про те, що ст.16 ЦК України не передбачає такого способу захисту прав та інтересів судом як вселення, оскільки право власності є абсолютним правом, що включає право володіння, користування та розпорядження майном, якого ніхто не може бути позбавлений, крім випадків, передбачених законом. Таким чином, власник на підставі ст. 391 ЦК України може захистити своє порушене право шляхом вселення, що згідно ст. 16 ЦК України є способом захисту права, який відповідає встановленому порушенню.

Незгода апелянта компенсувати ОСОБА_1 182 грн. 70 коп. судових витрат по сплаті судового збору та 2010 грн. витрат на правову допомогу є необґрунтованою, оскільки районний суд у відповідності до вимог ч.1 ст.88 ЦПК України, розподілив судові витрати позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог та згідно Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» враховуючи категорію складності справ, розподілив між сторонами витрати на правову допомогу в розрахунку 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину роботи, про що вмотивовано зазначено у рішенні суду першої інстанції.

У частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення порядку користування квартирою рішення суду не переглядалось.

Таким чином, оскаржуване рішення суду підлягає залишенню без змін, а доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В АЛ И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 31 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набранням ним законної сили.

Головуючий: Судді:

Головуючий:Судді: