Рішення № 42984950, 02.03.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.2015 р. Справа № 914/82/15

За позовом: Приватного акціонерного товариства “Трускавецькурорт”, м. Трускавець Львівської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Патронат Плюс”, м. Львів

про стягнення 20 097, 88 грн.

Суддя Манюк П.Т.

При секретарі Підкостельній О.П.

Представники:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

Розглядається справа за позовом Приватного акціонерного товариства “Трускавецькурорт” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Патронат Плюс” про стягнення 20 658, 72 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.01.2015 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 02.02.2015 року.

Розгляд справи відкладався з підстав викладених у відповідних ухвалах суду.

В попередніх судових засіданнях представник позивача позовні вимоги з урахуванням заяви про уточнення (зменшення) позовних вимог підтримав, просив їх задоволити з підстав викладених у позовній заяві та усних поясненнях.

Відповідач вимог суду, зазначених в ухвалах про порушення справи та про відкладення справи не виконав, витребуваних доказів не подав, явки свого представника в засідання суду не забезпечив, про причини невиконання вимог суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи судом, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, отриманим відповідачем 20.01.2015 р.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи в порядку ст. 75 ГПК України, суд встановив наступне:

Приватне акціонерне товариство “Трускавецькурорт” (надалі - позивач) звернулося в господарський суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Патронат Плюс” (надалі - відповідач) про стягнення 20 097, 88 грн. (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що 01.01.2014 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання послуг № 497-01 (надалі - договір).

Відповідно до умов договору позивач, на замовлення відповідача, зобов’язується доставити ввірений йому вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі, а відповідач зобов’язується оплатити зазначені послуги.

На виконання умов договору, позивачем були надані відповідачу послуги на загальну суму 15 787, 01 грн., що підтверджується актами наданих послуг від 10.01.2014 р. № 30 на суму 2 276, 50 грн.; від 20.01.2014 р. № 51 на суму 2 228, 50 грн.; від 31.01.2014 р. № 150 на суму 2 381, 76 грн.; від 10.02.2014 р. № 316 на суму 2 036, 50 грн.; від 20.02.2014 р. № 339 на суму 2 036, 50 грн.; від 28.02.2014 р. № 392 на суму 1 629, 20 грн.; від 10.03.2014 р. № 552 на суму 2 036, 50 грн.; від 20.03.2014 р. № 579 на суму 1 161, 55 грн., які були підписані відповідачем без зауважень.

Відповідач оплату за надані позивачем послуги не здійснив, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в розмірі 15 787, 01 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.

Крім стягнення основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача, відповідно до п. 5.3 договору, пеню в розмірі 1 519, 72 грн. та на підставі ст. 625 ЦК України, інфляційні втрати в розмірі 2 791, 15 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в попередніх судових засіданнях пояснення представників позивача, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення виходячи із наступних мотивів:

Відповідно до ст.526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов‘язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а при відсутності таких вказівок – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 901 (глава 63) ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Приписами ст. 903 вказаного Кодексу зазначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що 01.01.2014 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання послуг № 497-01 (надалі - договір).

Відповідно до умов договору позивач, на замовлення відповідача, зобов’язується доставити ввірений йому вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі, а відповідач зобов’язується оплатити зазначені послуги.

Згідно п. 3.1 договору, вартість послуг визначається на підставі тарифів позивача та фіксується актом про надані послуги.

Пунктами 3.2, 3.4, 3.5 договору визначено, що оплата послуг проводиться відповідачем на підставі виставлених рахунків позивача шляхом безготівкового перерахунку коштів до 10 числа кожного місяця на розрахунковий рахунок позивача, в такому порядку: передоплата у розмірі 70% вартості фактичного обсягу наданих послуг за попередній розрахунковий період; остаточний розрахунок за фактичний обсяг наданих послуг за попередній розрахунковий період. Протягом п’яти днів після закінчення місяця, в якому надавались послуги, позивач надає відповідачу акт про надані послуги, в якому наводиться опис наданих позивачем послуг та їх вартість згідно з цим договором. Відповідач зобов’язаний підписати акт про надані послуги протягом 3-х робочих днів з моменту отримання чи в той же строк направити позивачу мотивовану відмову у випадку, якщо зазначені в акті послуги не відповідають фактично наданим позивачем згідно з умовами цього договору та вимогами, установленими чинним в Україні законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були надані відповідачу послуги на загальну суму 15 787, 01 грн., що підтверджується актами наданих послуг від 10.01.2014 р. № 30 на суму 2 276, 50 грн.; від 20.01.2014 р. № 51 на суму 2 228, 50 грн.; від 31.01.2014 р. № 150 на суму 2 381, 76 грн.; від 10.02.2014 р. № 316 на суму 2 036, 50 грн.; від 20.02.2014 р. № 339 на суму 2 036, 50 грн.; від 28.02.2014 р. № 392 на суму 1 629, 20 грн.; від 10.03.2014 р. № 552 на суму 2 036, 50 грн.; від 20.03.2014 р. № 579 на суму 1 161, 55 грн., які були підписані відповідачем без зауважень.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов‘язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов‘язання (неналежне виконання).

Відповідач своїх зобов’язань, щодо здійснення оплати за надані позивачем послуги не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в розмірі 15 787, 01 грн.

Оскільки представник відповідача в судові засідання не з‘явився, доказів оплати наданих позивачем послуг не надав, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 15 787, 01 грн. підлягають до задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

На підставі п. 5.3 договору, позивачем була нарахована відповідачу пеня в розмірі 1 519, 72 грн. Суд вважає, що нарахування позивачем пені проведено відповідно до вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В частині позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 2 791, 15 грн., суд зазначає, що позивачем розрахунок інфляційних нарахувань здійснено вірно, тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 ГПК України, суд , -

в и р і ш и в:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Патронат Плюс» (79000, м. Львів, вул. Пасічна, 129, код ЄДРПОУ 33285535) на користь Приватного акціонерного товариства «Трускавецькурорт» (82200, м. Трускавець Львівської області, бульвар Ю. Дрогобича, 2, код ЄДРПОУ 30322940) суму в розмірі 21 924, 88 грн. з них:

- 15 787, 01 грн. – основного боргу;

- 2 791, 15 грн. – інфляційних втрат;

- 1 519, 72 грн. – пені;

- 1 827, 00 грн. – судового збору.

3. Наказ видати відповідно ст. 116 ГПК України.

Повне рішення складено 05.03.2015 року.

Суддя Манюк П.Т.