Рішення № 42982930, 23.02.2015, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" лютого 2015 р.Справа № 924/1879/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Біофарм", м. Харків

до публічного акціонерного товариства „Агрофірма "АВІС", с. Гуменці Кам'янець-Подільського району Хмельницької області

про стягнення 257606 грн. основного боргу

Суддя Смаровоз М.В.

Представники:

позивача: не з'явився;

відповідача: Сидоренко О.Е. - за довіреністю від 20.01.2015р.

У судовому засіданні 23.02.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 257606 грн. основного боргу, посилаючись на укладені між сторонами договори поставки № 235 від 27.06.2011р. та № 3949 від 17.08.2012р. Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач відзначив, що відповідно до умов вищевказаних договорів позивач поставляв, а відповідач приймав товар та оплачував його. Однак, відповідачем частково проведена оплата поставленого товару на підставі видаткових накладних. Тому, 26.11.2014р. позивачем було направлено відповідачу претензію № 1343. Як стверджує позивач, станом на 03.12.2014р. відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача в рахунок погашення боргу за поставлений товар 257606 грн.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач у судових засіданнях та у відзиві на позов проти позову заперечує, відзначаючи, зокрема, що згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Частиною 2 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього кодексу. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Позивач аргументує наявність зобов'язання відповідача по сплаті 15866 грн. - договором поставки товару № 235, укладеного 27.06.2011р. між позивачем як постачальником та відповідачем як покупцем та зобов'язання відповідача по сплаті 241740 грн. - за договором поставки товару № 3949 від 17.08.2012р. Однак, як вказує відповідач, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 54 ГПК України позовна заява, серед іншого, повинна містити: зазначення доказів, що підтверджують позов. Як вказує позивач, з доданих до позовної заяви та наданого у судове засідання 10.02.2015р. акту звірки взаєморозрахунків, вбачається, що у відповідача існує заборгованість за поставлений товар за період з 28.11.2012р. по 05.09.2013р. Однак, відповідач звертає увагу на те, що надані платіжні доручення підтверджують факт погашення заборгованості, з яких вбачається, що сторони між собою працювали по передоплаті. Також, відповідачем зазначено, що договорі № 3949 від 17.08.2012р., а саме п. 2.1. договору „Кількість товару, який поставляється відповідно до договору визначається сторонами у додатку до договору, в якому зазначені кількісні та якісні характеристики товару (специфікації), які повинні укладатися сторонами на кожну партію товару та є невід'ємною частиною від дати їх підписання сторонами". Однак, як вбачається з позовної заяви, позивач, при поданні позову до суду не додав специфікації, де зазначені кількісні і якісні характеристики товару, що поставляється. Посилаючись на п. 13.4. договору „Договір та специфікації до нього є остаточними документами, що регулюють фінансові та юридичні стосунки між сторонами", позивач зазначив, що специфікації є істотними умовами договору, де зазначені ціна та строки поставки. Тому, оскільки в специфікаціях зазначались кількісні та якісні характеристики товару, що поставлявся, а також зазначалася ціна та строки поставки, ПАТ „Агрофірма „Авіс" стверджує, що між позивачем та відповідачем не було досягнуто істотних умов по договору поставки. Тому, відповідач заперечує проти наявної заборгованості за вказаними договорами. Крім того, відповідач звертає увагу на те, що у видатковій накладній № 2761 від 28.11.2012р. міститься посилання на договір № 235 від 27.06.2011р. Однак, станом на 28.11.2012р. діяв інший договір, датований 17.08.2012р. № 3949.

Враховуючи вищевикладене, відповідач просить відмовити у позові в повному обсязі.

Розглядом наявних матеріалів справи встановлено таке.

27.06.2011р. між товариством з обмеженою відповідальністю "АТ Біофарм" (постачальником) та публічним акціонерним товариством "Агрофірма Авіс" (покупцем) укладено договір на поставку товарів № 235, відповідно до якого постачальник бере на себе зобов'язання по поставці покупцю ветеринарних препаратів і інших товарів, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити продукцію - в порядку та на умовах, передбачених договором (п. 1.1. договору).

Згідно з п. 3.1. договору поставка продукції здійснюється в строки, передбачені даним договором на основі заявки, що складається у письмовій чи усній формі, яку подає покупець.

Розділом 4 договору визначений порядок розрахунків, де в п.п. 4.1. 4.2. вказано, що розрахунки за товар, який поставляється і послуги здійснюється покупцем на основі рахунків постачальника на протязі 7 календарних днів після отримання продукції або передоплатою. Ціна на продукцію, що постачається, встановлюється постачальником. Ціни на продукцію вказуються в рахунку-фактурі.

Додатки до договору є невід'ємною частиною договору (п. 6.4.).

17.08.2012р. між товариством з обмеженою відповідальністю "АТ Біофарм" (постачальником) та публічним акціонерним товариством "Агрофірма Авіс" (покупцем) укладено договір поставки № 3949, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити ветеринарні препарати, добавки, вакцини та іншу ветеринарну продукцію (товар), а покупець прийняти та оплатити товар (п. 1.1. договору).

Згідно з п. 2.1. договору кількість товару, який поставляється відповідно до договору, визначається сторонами у додатку до договору, в якому зазначені кількісні та якісні характеристики товару (специфікація), які повинні укладатися сторонами на кожну партію товару та є невід'ємною частиною від дати їх підписання сторонами.

Як передбачено п. 3.2. договору, строк поставки кожної окремої партії товару погоджується сторонами у специфікаціях.

Відповідно до п. 3.4 договору відпуск товару здійснюється за видатковими накладними.

Згідно з п. 3.6. договору датою поставки товару вважається дата підписання покупцем видаткової накладної постачальника на поставку товару, що проводиться після розвантаження в місці призначення, а саме с. Гуменці, Кам'янець-Подільський район, Хмельницька область. Поставка товару здійснюється автомобільним транспортом.

Як передбачено п. 3.8. договору, здача-приймання товару здійснюється сторонами по кількості - відповідно до видаткових накладних на товар (виходячи з ваги та/або поставленого товару та відомостей специфікації), по якості відповідно до вимог, зазначених у договорі.

Розділом 4 договору визначена ціна товару і умови розрахунків, де в п.п. 4.1, 4.2., 4.3, 4.4. договору вказано, що ціна за одиницю товару, загальна вартість товару, що поставляється, строки поставки, кількість поставки, зазначається сторонами у специфікаціях до договору. Розрахунки за поставлений згідно з договором товар здійснюються шляхом перерахунку коштів на поточний рахунок постачальника не пізніше 14 календарних днів після розвантаження товару. Оплата вважається здійсненою в момент надходження грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Ціна за договором складає суму усіх видаткових накладних на товар.

Наявність заборгованості у відповідача перед позивачем у розмірі 257606 грн. підтверджується наявними матеріалами справи (зокрема, наданими суду копіями видаткових накладних № 1230 від 08.06.2012р., № 1507 від 09.07.2012р., № 1265 від 12.06.2012р., № 1757 від 03.08.2012р., № 1804 від 08.08.2012р., № 2093 від 12.09.2012р., № 2482 від 29.10.2012р., № 2503 від 30.10.2012р., № 2549 від 05.11.2012р., № 2638 від 14.11.2012р., № 2651 від 15.11.2012р., № 2663 від 16.11.2012р., № 2709 від 22.11.2012р., № 2761 від 28.11.2012р., № 2855 від 12.12.2012р., № 8238 від 25.12.2012р., № 2316 від 05.09.2013р., № 2050 від 07.08.2013р., № 1980 від 01.08.2013р., № 1944 від 26.07.2013р., від 26.07.2013р., № 1928 від 25.07.2013р., № 1902 від 23.07.2013р., № 1506 від 10.06.2013р., № 1369 від 28.05.2013р., № 1167 від 29.04.2013р., № 985 від 11.04.2013р., № 984 від 11.04.2013р., № 951 від 09.04.2013р., № 759 від 22.03.2013р., № 710 від 18.03.2013р., № 677 від 14.03.2013р., № 654 від 12.03.2013р., відповідних довіреностей та податкових накладних, платіжних доручень № 8238 від 25.12.2012р., № 16135 від 15.05.2014р., № 16187 від 16.05.2014р., № 9328 від 08.04.2013р., № 9363 від 10.04.2013р., № 9364 від 10.04.2013р., № 9839 від 24.05.2013р., № 10029 від 07.06.2013р., № 10754 від 22.07.2013р., № 10808 від 24.07.2013р., № 10809 від 24.07.2013р., № 10872 від 25.07.2013р., № 10883 від 26.07.2013р., № 11056 від 06.08.2013р., № 11518 від 04.09.2013р. тощо).

Крім того, товариством з обмеженою відповідальністю "АТ Біофарм" складено та підписано акт звірки взаємних розрахунків між товариством з обмеженою відповідальністю "АТ Біофарм" та публічним акціонерним товариством "Агрофірма Авіс" за період з 01.01.2014р. по 06.02.2015р. та вказано, що станом на 06.02.2015р. заборгованість на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Біофарм" складає 257606 грн.

В матеріалах справи також наявні копії: свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи № 426009 від 15.03.1995р., довідки з ЄДРПОУ № 748081 від 11.01.2013р., протоколу № 9 від 30.05.2014р., статуту товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Біофарм", затвердженого загальними зборами учасників протоколом № 1 від 02.09.2010р. тощо.

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом береться до уваги таке.

Пунктом 3 ст.3, ст.627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Ст. 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як передбачено ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Беручи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти, зміст позовних вимог, з огляду на неналежне виконання відповідачем умов укладених між сторонами договорів поставки № 235 від 27.06.2011р. та № 3949 від 17.08.2012р., суд вважає правомірними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 257606 грн. основного боргу, тому позовні вимоги підлягають задоволенню. Відповідачем, незважаючи на його твердження про відсутність заборгованості, доказів на підтвердження добровільного погашення вказаної заборгованості не подано.

При вирішенні спору судом також відзначається безпідставність заперечень представника відповідача на позов (зокрема, щодо недосягнення істотних умов за договорами поставки), оскільки факт досягнення істотних умов та, відповідно, укладення договорів підтверджено наявними матеріалами справи - як підписанням договорів, так і вчиненням сторонами дій з його виконання (зокрема, щодо поставки товару та його часткової оплати).

За таких обставин, позовні вимоги обґрунтовані матеріалами справи та підлягають задоволенню зі стягненням з відповідача судових витрат по справі згідно зі ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.1, 2, 45, 12, 13, 33, 43, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства „Агрофірма "АВІС" (с. Гуменці Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, Вербецьке шосе, буд. 1, ідентифікаційний код 21332083) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Біофарм" (м. Харків, провулок Театральний, буд. 5, кв. 1-А, ідентифікаційний код 23317811) 257606 грн. основного боргу, 5152,12 грн. відшкодування судового збору.

Видати наказ.

Повний текст рішення складено 02.03.2015р.

Суддя М. В. Смаровоз

Віддрук. 2 прим.: 1 - до справи; 2 - позивачу (61057, м. Харків, пров. Театральний, буд. 5, кв. 1а).