Рішення № 42981722, 16.02.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2015Справа №910/5699/14

За позовом Прокурора Солом'янського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

До відповідача Малого приватного підприємства «Гюмрі»

Про внесення змін до договору № 03.09.2002 № 72-6-00058

Суддя Ковтун С.А.

Представники учасників процесу:

від прокуратури Скакун О.М. (за посв.)

від позивача Телицька В.А. (за дов.)

від відповідача не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду міста Києва звернувся з позовом прокурор Солом'янського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до малого приватного підприємства «Гюмрі» про внесення змін до договору № 03.09.2002 № 72-6-00058, укладеного між Київською міською радою та малим приватним підприємством «Гюмрі», виклавши п. 2.2 вказаного договору в наступні редакції: «Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 3% від її грошової оцінки».

Позовні вимоги мотивовані наступними обставинами.

Рішенням Київської міської ради № 89/9146 від 28.02.2013 «Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України» внесено зміни до договорів оренди земельних ділянок, встановивши річну орендну плату у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок. Департамент земельних ресурсів листом № 05704-10363 від 23.05.2013 повідомив відповідача про необхідність внесення змін до договору № 72-6-00058 від 03.09.2002 щодо визначення річної орендної плати, виходячи з 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що ним орендується. Проте, відповідач ухиляється від внесення змін до договору.

Ухвалою суд від 02.04.2014 порушено провадження у справі № 910/5699/14.

Відповідач подав клопотання про зупинення провадження у справі № 910/5699/14 до вирішення пов'язаної з нею адміністративної справи за позовом малого підприємства «Гюмрі» до Київської міської ради про визнання недійсним та скасування в частині рішення Київської міської ради № 89/9146 від 28.02.2013. Обґрунтовуючи клопотання відповідач зазначив, що розгляд справи № 910/5699/14 неможливий до вирішення справи № 826/6874/14, оскільки предметом розгляду останньої є рішення Київської міської ради, яке є підставою для внесення змін до договору № 03.09.2002 № 72-6-00058.

Ухвалою суду від 29.05.2014 зупинено провадження у справі № 910/5699/14 до вирішення Окружним адміністративним судом міста Києва справи № 826/6874/14.

Прокуратура Солом'янського району м. Києва звернулася до суду з клопотання про поневолення провадження у справі, оскільки усунено обставини, що стали підставою для його зупинення. Так, Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 16.12.2014 залишив без розгляду позов малого приватного підприємства «Гюмрі» до Київської міської ради про визнання недійсним з моменту прийняття та скасування пункту 371 додатку до рішення Київської міської ради від 28.02.2013 № 89/9146 «Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України».

Ухвалою суду від 23.01.2015 провадження у справі поновлено.

Позивач у поданих суду поясненнях підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач подав клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення адміністративної справи № 826/6874/14, яка розглядається Вищим адміністративним судом України за позовом малого приватного підприємства «Гюмрі» до Київської міської ради про визнання недійсним з моменту його прийняття та скасування пункту 371 додатку до рішення Київської міської ради від 28.02.2013 № 89/9146 «Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України».

Судом клопотання відхилено як необґрунтоване.

Відповідач проти задоволення позову заперечив. На думку відповідача, зміни в укладені до набрання чинності Податковим кодексом України договори повинні вноситися у порядку, передбаченому умовами цих договорів.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників прокуратури та позивача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

16.08.2002 між Київською міською радою (орендодавцем) та малим приватним підприємством «Гюмрі» (орендарем) укладено договір оренди земельної ділянки (далі - Договір), який зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 03.09.2002 за № 72-6-00058 у книзі записів державної реєстрації договорів, відповідно до п. 1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду строком на 15 років земельну ділянку, місце розташування якої: вул. Академіка Карписького, 9 у Солом'янському районі м. Києва, площею 0,1285 га для експлуатування павільйону для прийому склопосуду.

Умовами Договору сторони визначили, що за оренду земельної ділянки відповідач сплачує позивачу орендну плату у грошовій формі, незалежно від результатів своєї діяльності. Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 1,5 % від її грошової оцінки (п. п. 2.1, 2.2).

Відповідно до 2.3. Договору розмір орендної плати може змінюватись за згодою сторін (шляхом внесення змін до цього Договору), за винятком випадку, передбаченого пунктом п'ятим цього Договору.

Відповідно до п. 5 Договору орендодавець має право у односторонньому порядку (шляхом надсилання орендареві повідомлення через податкові органи або через інший уповноважений на це орган) збільшити розмір орендної плати у випадку, коли внаслідок змін у законодавстві плата стане меншою від розміру земельного податку.

28.02.2013 Київською міською радою було прийнято рішення «Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України», яким з метою приведення у відповідність до вимог законодавства істотних умов договорів оренди земельних ділянок, відповідно до статті 30 Закону України «Про оренду землі», статей 40, 41, 286, 288 Податкового кодексу України вирішено внести зміни до договорів оренди земельних ділянок згідно з додатком до цього рішення, встановивши річну оренду плату у розмірі трьох відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок (справа N А-19747) (п. 1), орендарям земельних ділянок, зазначеним у додатку до цього рішення, забезпечити оформлення внесення відповідних змін до договорів оренди земельних ділянок (п. 2), Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) проінформувати про прийняття цього рішення: орендарів земельних ділянок, зазначених у додатку до цього рішення, органи державної податкової служби (п. 3).

До переліку договорів, до яких внесено відповідні зміни, включено і договір оренди земельної ділянки від 03.09.2002 № 72-6-00058, укладений між Київською міською радою та малим приватним підприємством «Гюмрі» (п. 371 додатку до рішення).

Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) листом від 23.05.2013 № 05704-10363 повідомив орендаря про прийняття Київською міською радою рішення № 89/9146 від 28.02.2013 та необхідність укладення додаткової угоди про внесення змін до Договору.

Відповідно до ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами відповідно (ст. 3 Земельного кодексу України).

Виходячи зі змісту ст. 19 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, централізується на спеціальних бюджетних рахунках, розподіляється і використовується відповідно до Закону України "Про плату за землю" і не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється зазначеним Законом.

У відповідності до ст. 21 Закону України «Про оренду землі» умови договору оренди про розмір орендної плати можуть переглядатися за згодою сторін. Орендар має право вимагати відповідного зменшення орендної плати у випадках, якщо стан орендованої земельної ділянки погіршився не внаслідок дій чи бездіяльності орендаря.

Зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку (ст. 30 Закону України «Про оренду землі»).

На момент укладення спірного договору, розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку регулювались Законом України «Про плату за землю», статтею 2 якого встановлено, що плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

З 01.01.2011 набрав чинності Податковий кодекс України, положеннями якого передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Відповідно до ст. 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Статтею 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ст. 652 Цивільного кодексу України).

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України статтею 188 якого передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно із ст. 30 Закону України «Про оренду землі» зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується у судовому порядку.

Згідно із частиною першою ст. 648 Цивільного кодексу України зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту.

Крім того, відповідно до частини першої ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до п. 14.1.136 ст. 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності є обов'язковим платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно з п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до п. 288.5.2 ст. 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може перевищувати: а) для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлювальних джерел, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; б) для інших земельних ділянок, наданих в оренду - 12 відсотків нормативної грошової оцінки землі.

Статтею 21 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

Згідно з п. 2.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» від 17.05.2011 № 6 у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку. Згідно зі ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У визначених законом випадках застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Статтею 30 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. Оскільки відповідно до частини першої ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, внесення змін до договору оренди землі у разі зміни ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів уповноваженим органом повинно здійснюватися з дотриманням порядку, визначеного цією статтею Господарського кодексу України. У разі не досягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. При цьому згідно з частиною третьою ст. 653 Цивільного кодексу України якщо договір змінюється або розривається в судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Невнесення змін до умов Договору порушує права Київської міської ради в частині недоотримання коштів до місцевого бюджету від орендної плати за землю.

Обставини, на які посилається прокурор та позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Внести зміни до договору оренди земельної ділянки від 03.09.2002 № 72-6-00058, укладеного між Київською міською радою та малим приватним підприємством «Гюмрі», а саме: викласти пункт 2.2 договору в наступній редакції: «Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється в розмірі 3% (три відсотки) від її грошової оцінки».

Стягнути з малого приватного підприємства «Гюмрі» (03035, м. Київ, Соломянський район, вул. Урицького, 30, кв. 56, код 21522553) в доход Державного бюджету України судовий збір в сумі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп.

Дата підписання рішення 04.03.2015.

Суддя С. А. Ковтун