Рішення № 42981662, 18.02.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.2015Справа №910/13709/14

За позовом Споживчого товариства «Діамед»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамед»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Дочірнє підприємство «Хумана піпл ту піпл Україна»

про визнання договору відступлення права вимоги недійсним.

Головуючий суддя Нечай О.В.

суддя Князьков В.В.

суддя Бондарчук В.В.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Пономаренко В.М., за довіреністю

від третьої особи: Садовенко Т.В., за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Споживчого товариства «Діамед» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамед» (далі - відповідач) третя особа Дочірнє підприємство «Хумана піпл ту піпл Україна» про визнання договору відступлення права вимоги недійсним.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.07.2014 р. було порушено провадження у справі № 910/13709/14, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Дочірнє підприємство «Хумана піпл ту піпл Україна» (далі - третя особа), розгляд справи призначено на 13.08.2014р.

04.08.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником третьої особи було подано клопотання про витребування доказів та письмові пояснення.

12.08.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

13.08.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача було подано клопотання про фіксування судового процесу.

13.08.2014 р. судове засідання не відбулось.

Розпорядженням Заступника голови господарського суду міста Києва Ковтуна С.А. від 13.08.2014 р., у зв'язку з перебуванням судді Нечая О.В. у відпустці, справу № 910/13709/14 було передано для розгляду судді Літвіновій М.Є.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.08.2014 р. справу № 910/13709/14 було прийнято до провадження суддею Літвіновою М.Є., розгляд справи призначено на 01.10.2014 р.

Розпорядженням В.о. голови господарського суду міста Києва Ковтуна С.А. від 01.09.2014 р., у зв'язку з поверненням судді Нечая О.В. з відпустки, справу № 910/13709/14 було передано для розгляду судді Нечаю О.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.09.2014 р. справу № 910/13709/14 було прийнято до провадження суддею Нечаєм О.В., розгляд справи призначено на 01.10.2014 р.

01.10.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва Споживчим товариством «Діамед» за підписом К.М. Шмаюна була подана заява про відкликання довіреностей.

01.10.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва Споживчим товариством «Діамед» за підписом представника В.В. Надьожи, на підставі довіреності виданої К.М. Шмаюном, була подана заява про відмову від позову.

01.10.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача було подано клопотання про відкладення розгляду справи.

У судове засідання 01.10.2014 р. представник позивача не з'явився.

У судове засідання 01.10.2014 р. представники відповідача з'явились, подали заяву про залишення позову без розгляду та клопотання про зупинення провадження у справі.

У судове засідання 01.10.2014 р. представник третьої особи з'явився.

Розглянувши у судовому засіданні клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, суд відмовив у задоволенні вищезазначеного клопотання, у зв'язку із його необґрунтованістю.

Враховуючи те, що представник позивача у судове засідання 01.10.2014 р. не з'явився, а також у зв'язку із невиконанням відповідачем вимог ухвали господарського суду міста Києва від 10.07.2014 р. про порушення провадження у справі № 910/13709/14, розгляд справи було відкладено на 29.10.2014 р.

У судове засідання 29.10.2014 р. представник позивача з'явився, подав письмові пояснення з приводу клопотання про зупинення провадження у справі та додаткові пояснення до позовної заяви.

У судове засідання 29.10.2014 р. представник відповідача з'явився та подав клопотання про зупинення провадження у справі.

У судове засідання 29.10.2014 р. представник третьої особи не з'явився.

Розглянувши у судовому засіданні 29.10.2014 р. клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі, суд відмовив у задоволенні вищезазначеного клопотання, у зв'язку з його необґрунтованістю.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 29.10.2014 р. призначено колегіальний розгляд справи № 910/13709/14.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва Князькова В.В. від 29.10.2014 р. розгляд справи № 910/13709/14 доручено здійснювати колегії суддів у складі: головуючий суддя Нечай О.В., суддя Цюкало Ю.В., суддя Бондарчук В.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.10.2014 р. справа № 910/13709/14 була прийнята до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Нечай О.В., суддя Цюкало Ю.В., суддя Бондарчук В.В.

У судове засідання 03.12.2014 р. представник позивача з'явився та подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У судове засідання 03.12.2014 р. представник відповідача з'явився та подав відзив на позовну заяву.

У судове засідання 03.12.2014 р. представник третьої особи з'явився.

У судовому засіданні 03.12.2014 р. судом було оголошено перерву до 18.12.2014 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва Князькова В.В. від 18.12.2014р., у зв'язку із перебуванням судді Цюкало Ю.В. у відпустці, розгляд справи № 910/13709/14 доручено здійснювати колегії суддів у складі: головуючий суддя Нечай О.В., суддя Князьков В.В., суддя Бондарчук В.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.12.2014 р. справа № 910/13709/14 була прийнята до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Нечай О.В., суддя Князьков В.В., суддя Бондарчук В.В.

18.12.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача була подана заява про ознайомлення з матеріалами справи.

18.12.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником третьої особи були подані письмові пояснення.

У судове засідання 18.12.2014 р. представник позивача з'явився та подав клопотання про витребування нових доказів.

У судове засідання 18.12.2014 р. представник відповідача з'явився.

У судове засідання 18.12.2014 р. представник третьої особи з'явився та подав письмові пояснення.

У судовому засіданні 18.12.2014 р. судом було оголошено перерву до 21.01.2015 р.

21.01.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача були подані додаткові письмові пояснення.

У судове засідання 21.01.2015 р. представник позивача з'явився та подав клопотання про зупинення провадження у справі.

У судове засідання 21.01.2015 р. представник відповідача з'явився.

У судове засідання 21.01.2015 р. представник третьої особи з'явився.

У судовому засіданні 21.01.2015 р. судом було оголошено перерву до 11.02.2015 р.

22.01.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача було подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

26.01.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником третьої особи була подана заява про ознайомлення з матеріалами справи.

02.02.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У судове засідання 11.02.2015 р. представник позивача з'явився.

У судове засідання 11.02.2015 р. представник відповідача з'явився та подав клопотання про витребування нових доказів.

У судове засідання 11.02.2015 р. представник третьої особи з'явився.

Розглянувши у судовому засіданні 11.02.2015 р. клопотання представника відповідача про витребування нових доказів, суд задовольнив вищезазначене клопотання.

Враховуючи необхідність витребування нових доказів, розгляд справи було відкладено на 18.02.2015 р.

13.02.2015 р. представником позивача була подана заява про зміну підстави позову.

18.02.2015 р. представником позивача через відділ діловодства господарського суду було подано клопотання про відкладення розгляду справи.

У судове засідання 18.02.2015 р. представник позивача не з'явився.

Представник відповідача у судове засідання 18.02.2015 р. з'явився, надав суду клопотання про зупинення провадження у справі, усні пояснення по суті спору, проти задоволення позову заперечував.

Представник третьої особи у судове засідання 18.02.2015 р. з'явився, надав свої пояснення по суті спору.

Відповідно до п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року N 18 (далі - Постанова) право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК.

Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після завершення підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК), відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, тобто до з'ясування у передбаченому ГПК порядку обставин справи та здійснення їх правової оцінки, про що зазначається в протоколі судового засідання. При цьому неявка у судове засідання сторін або однієї з сторін, за умови, що їх належним чином повідомлено про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Оскільки заява про зміну підстави позову була подана позивачем у відповідності до вимог ГПК України та до початку розгляду судом справи по суті, суд прийняв вказану заяву до розгляду.

Розглянувши у судовому засіданні 18.02.2015 р. клопотання позивача про відкладення розгляду справи, суд відмовив у задоволенні вказаного клопотання, у зв'язку з його необґрунтованістю.

Крім того, розглянувши у судовому засіданні 18.02.2015 р. клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у справі, у зв'язку із відсутністю інформації щодо порушення провадження у справі про визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів членів Споживчого товариства «Діамед», які оформлені протоколом № 09/01-1 від 09.01.2014 р., а тому у задоволенні вказаного клопотання було відмовлено.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників відповідача та третьої особи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з урахуванням поданої позивачем заяви про зміну підстави позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

09.01.2014 р. між Споживчим товариством «Діамед» (далі - первісний кредитор, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діамед» (далі - новий кредитор, відповідач) було укладено Договір про відступлення прав вимоги № 16/1 (далі - Договір), відповідно до умов якого первісний кредитор передає новому кредитору, а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредитору, і стає кредитором за Договором оренди нежитлового приміщення № 22 від 01.04.2009 р., укладеним між первісним кредитором та Дочірнім підприємством «Хумана піпл ту піпл Україна» (далі - третя особа).

Відповідно до п. 1.2 Договору за цим Договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) отримувати від боржника орендну плату, платежі за комунальні послуги, які не входять до складу орендної плати, в тому числі вимагати належного виконання зобов'язань за основним договором.

Згідно з п. 2.1 Договору згідно даного Договору новий кредитор безоплатно отримує від первісного кредитора право вимоги, що належить останньому.

Позивач зазначає суду про те, що Договір підлягає визнанню недійсним, оскільки даний Договір було укладено з боку позивача головою правління позивача всупереч рішенню Загальних зборів позивача, оформленому протоколом № 09/01-1 від 09.01.2014 р.

Відповідач заперечує проти доводів позивача та зазначає про те, що Загальні збори позивача, відповідно до статуту позивача, взагалі не мали права надавати чи не надавати голові правління повноважень підписувати будь-які правочини, в тому числі Договір, оскільки такі повноваження прямо передбачені у статуті позивача та не потребують додаткового погодження Загальними зборами.

Суд не погоджується з доводами відповідача, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається з частин 1, 2 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Судом встановлено, що Договір було підписано з боку позивача головою правління позивача Шмаюном Костянтином Миколайовичем, що діяв на підставі статуту.

В матеріалах справи наявна належним чином засвідчена копія статуту позивача, з п. 5.7 якого вбачається, що головою правління здійснюється керівництво товариства, забезпечується виконання рішень Загальних зборів.

09.01.2014 р. відбулись позачергові загальні збори членів Споживчого товариства «Діамед», оформлені Протоколом № 09/01-1 (нотаріально засвідчена копія міститься в матеріалах справи), за результатами яких було прийнято рішення про заборону голові правління, будь-яким іншим представникам позивача укладати та підписувати від імені позивача будь-які договори відступлення права вимоги на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамед», так як укладення договорів відступлення права вимоги може призвести до несприятливих тяжких економічних наслідків для позивача.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про споживчу кооперацію» споживча кооперація в Україні - це добровільне об'єднання громадян для спільного ведення господарської діяльності з метою поліпшення свого економічного та соціального стану. Вона здійснює торговельну, заготівельну, виробничу та іншу діяльність, не заборонену чинним законодавством України, сприяє соціальному і культурному розвитку села, народних промислів і ремесел, бере участь у міжнародному кооперативному русі.

Згідно з ч. 2 ст. 5 Закону України «Про споживчу кооперацію» основним документом, що регулює діяльність споживчого товариства, є статут. У ньому визначається порядок вступу до товариства і виходу з нього, права та обов'язки членів товариства, його органи управління, контролю та їх компетенція, порядок утворення майна товариства і розподілу прибутку, умови реорганізації і ліквідації товариства та інші положення, що не суперечать законодавчим актам України.

Статтею 7 Закону України «Про споживчу кооперацію» визначено, що вищим органом управління споживчого товариства є загальні збори його членів, які приймають статут, визначають розміри вступного і обов'язкового пайового внеску, обирають керівні та контрольні органи товариства, а також вирішують інші питання, пов'язані з його діяльністю. Кожний член користується на загальних зборах споживчого товариства правом одного голосу незалежно від розміру внесеного ним пайового внеску, і це право не може бути передано іншим особам. Для оперативного вирішення питань, що належать до компетенції загальних зборів споживчих товариств (крім питань прийняття статуту, ліквідації, реорганізації та виходу із спілки), можуть скликатися збори уповноважених.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про кооперацію» кооперація базується на таких основних принципах, як, зокрема, рівного права голосу під час прийняття рішень (один член кооперативу - один голос).

Частиною 1 ст. 15 Закону України «Про кооперацію» встановлено, що вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про кооперацію» виконавчим органом кооперативу є правління, яке очолює голова, повноваження якого визначаються статутом кооперативу. Виконавчий орган підзвітний вищому органу управління кооперативу і несе перед ним відповідальність за ефективність роботи кооперативу.

Згідно з ст. 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.

Отже, враховуючи вищезазначені норми закону, загальні збори позивача можуть приймати рішення з усіх питань, пов'язаних з діяльністю позивача, у тому числі і з тих, що передані до компетенції голови правління.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Суд дійшов висновку про те, що при укладенні Договору голова правління позивача діяв з перевищенням повноважень, передбачених статутом та чинним законодавством України, враховуючи існування прямої заборони загальних зборів позивача щодо укладення такого Договору, що свідчить про порушення ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України, згідно з приписами якої особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Частиною 1 ст. 241 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Відповідно до п. 3.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29 травня 2013 року N 11 наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.).

Матеріали справи не містять жодного доказу наступного схвалення загальними зборами позивача оспорюваного Договору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року N 18 (далі - Постанова № 18) згідно з статтею 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з п. 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами.

Відповідачем не надано суду жодного належного доказу на спростування доводів позивача, викладених у заяві про зміну підстави позову.

Інші доводи відповідача, викладені у додаткових запереченнях, також спростовуються матеріалами справи та приписами чинного законодавства України.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про визнання Договору недійсним підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82 - 85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним Договір про відступлення права вимоги № 16/1 від 09.01.2014р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Діамед» (04211, м. Київ, вул. Приозерна, будинок 2; ідентифікаційний код: 21526737) та Споживчим товариством «Діамед» (54015, Миколаївська обл., м. Миколаїв, б-р. Бузький, будинок 18, офіс 203; ідентифікаційний код: 30176704).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамед» (04211, м. Київ, вул. Приозерна, будинок 2; ідентифікаційний код: 21526737) на користь Споживчого товариства «Діамед» (54015, Миколаївська обл., м. Миколаїв, б-р. Бузький, будинок 18, офіс 203; ідентифікаційний код: 30176704) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп.

Повне рішення складено 23.02.2015 р.

Головуючий суддя О.В. Нечай

Суддя В.В. Князьков

Суддя В.В. Бондарчук