Рішення № 42981538, 04.02.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.2015Справа №910/22235/14

За позовом Прокурора Інгулецького району м. Кривого Рогу в інтересах держави: Міністерства енергетики та вугільної промисловості України в особі: Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-російське підприємство Стан-Комплект"

про стягнення грошових коштів

Головуючий суддя Цюкало Ю.В.

Суддя Селівон А.М.

Суддя Стасюк С.В.

У засіданні брали участь:

від прокуратури: Дергунов Д.С. (за посвідченням від 20.09.2012);

від позивача-1: не з'явились;

від позивача-2: Махнік М.В. (представник за довіреністю);

від відповідача: Осіпчук В.Ю. (представник за довіреністю).

В судовому засіданні 04 лютого 2015 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

01 жовтня 2014 року прокурор Інгулецького району м. Кривого Рогу (процесуальний позивач або заявник) в інтересах держави: Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (позивач-1) в особі: Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" (позивач-2) подав до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області на розгляд судом позовну заяву № 36-1821вих14 від 10.09.2014р. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-російське підприємство Стан-Комплект" (відповідач) в якій викладені позовні вимоги щоб в судовому порядку стягнути заборгованість в сумі 5 089 402,83 грн. з них 4 252 543,36 грн. (чотири мільйони двісті п'ятдесят дві тисячі п'ятсот сорок три гривні 36 копійок) - основного боргу, 471 192,32 грн. (чотириста сімдесят одна тисяча сто дев'яносто дві гривні 32 копійки) - інфляційних втрат, 134 697,59 грн. (сто тридцять чотири тисячі шістсот дев'яносто сім гривень 59 копійок) - 3% річних, 117 119,08 грн. (сто сімнадцять тисяч сто дев'ятнадцять гривень 08 копійок) - пені, 113 850,48 грн. (сто тринадцять тисяч вісімсот п'ятдесят гривень 48 копійок) - 7% штрафу.

Окрім того, в п. 2 прохальної частини позовної заяви № 36-1821вих14 від 10.09.2014р. процесуальним позивачем викладено клопотання про забезпечення позову, а саме: шляхом накладення арешту на рахунки та майно відповідача.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2014р. у справі № 904/7589/14 матеріали вказаної справи передані за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва, які надійшли до канцелярії відповідного суду 14.10.2014р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за рахунок коштів позивача-2 покрито витрати сторонніх юридичних осіб, в тому числі відповідача, на оплату заробітної плати персоналу, залученого до участі в експлуатації та обслуговуванні електрогенеруючого обладнання, у зв'язку із чим відповідне правопорушення призвело до завдання матеріальної шкоди (збитків) позивачу-2 на загальну суму 4 252 543,36 грн.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву в якому проти позову, за викладених у відзив підстав, заперечує та просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2014 року (суддя Цюкало Ю.В.) прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі № 910/22235/14, розгляд справи призначено на 03.11.2014 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2014 року відкладено розгляд справи на 24.11.2014 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2014 р. відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 15.12.2014 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2014 р. суд ухвалив розгляд справи № 910/22235/14 здійснити колегіально у складі трьох суддів.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 15.12.2014 р. для колегіального розгляду справи визначено наступний склад суду: Цюкало Ю.В. (головуючий), суддя Селівон А.М., суддя Стасюк С.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2014 р. вищезазначеним складом колегії справу № 910/22235/14 прийнято до свого провадження. Розгляд справи призначено на 26.01.2015 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2015 року колегією суду розгляд справи відкладено, в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу, у зв'язку з неявкою представника позивача - 1, на 04 лютого 2015 року.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши заявлене процесуальним позивачем клопотання про забезпечення позову та позовні матеріали в цілому суд прийшов до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі виходячи з наступного.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до п. 3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» від 26 грудня 2011 року N 16, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Заявником не наведено суду обґрунтованих підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, не наведено суду належних доказів, також з матеріалів справи судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача-2.

У відповідності до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників: процесуального позивача, позивача - 2 та відповідача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

27 лютого 2007 року між позивачем - 1 (надалі - Учасник-1 або Державне підприємство "Криворізька теплоцентраль") та відповідачем (далі по тексту - Учасник-2 або Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-російське підприємство Стан-Комплект") (разом - сторони) було укладено договір про спільну діяльність б/н (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір або Договір про спільну діяльність), відповідно до п. 1.1. якого учасники зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення спільної мети, в строки, порядку та на умовах, визначених Договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2009р. по справі № 50/112 судом затверджено мирову угоду від 16 березня 2009 року, якою сторони погодили розрахунок витрат Учасника-1, які Учасник-2 відшкодовує щомісячно (по тексту - Мирова угода).

Процесуальний позивач зазначає, що між Державним підприємством "Криворізька теплоцентраль" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-російське підприємство Стан-Комплект" було затверджено розрахунок витрат позивача-2 з оплати праці працівників, задіяних в експлуатації та обслуговуванні турбогенератора потужністю 12 МВт.

Сторонами, з метою регламентації технічної взаємодії спільної діяльності в процесі експлуатації електрогенеруючого обладнання 28 січня 2011 року, було укладено протокол технічної взаємодії № 1 (надалі - Протокол).

Заявником вказано, що з метою дотримання умов Договору та положень Протоколу, позивач-2 своєчасно здійснював щомісячну виплату заробітної плати персоналу, залученого до участі в експлуатації та обслуговуванні електрогенеруючого обладнання, а також доплат робочого часу адміністративного персоналу, за фактично відпрацьований час, однак відповідач в порушення умов Договору, Мирової угоди та Протоколу, належним чином взяті на себе зобов'язання не виконав, зокрема, своєчасно та в повному обсязі не відшкодував витрати понесені Учасником-1, внаслідок чого відповідне правопорушення призвело до завдання матеріальної шкоди (збитків) позивачу-2 на загальну суму 4 252 543,36 грн.

Окрім того, прокурором заявлені вимоги про стягнення з відповідача санкцій за неналежне виконання взятих на себе зобов'язань щодо порядку розрахунків.

З викладеними процесуальним позивачем в позовній заяві твердженнями відповідач не погоджується та у своєму відзиві вказав, пунктом 3 Протоколу передбачено, що Учасник-2 щомісячно, до 10 числа наступного за звітним місяця, відшкодовує витрати Учасника-1, на оплату праці кваліфікованого персоналу (Додаток 1 до Договору), залученого до участі в експлуатації та обслуговуванні електрогенеруючого обладнання та доплати робочого часу адміністративного персоналу (Додаток 2 до Договору), задіяного в обслуговуванні електрогенеруючого обладнання, за фактично відпрацьований час, згідно письмово затвердженим учасниками кошторисом. Таким чином, відповідач взяв на себе обов'язок відшкодовувати, а не оплачувати витрати позивача-2 на оплату праці персоналу, залученого до участі в експлуатації та обслуговуванні електрогенеруючого обладнання. Крім того, встановлене на території позивача-2 електрогенеруюче обладнання відповідача може працювати на підставі теплової енергії, яка виробляється позивачем-2 виключно в опалювальний період.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги в окремій частині підлягають припиненню, а в іншій частині позовні вимоги підлягаю частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст. 1130 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Як вже було установлено судом, 27 лютого 2007 року між позивачем-2 та відповідачем було укладено договір про спільну діяльність відповідно до п. 1.1. якого учасники зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення спільної мети, в строки, порядку та на умовах, визначених Договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2009р. по справі № 50/112 судом затверджено мирову угоду від 16 березня 2009 року, якою сторони погодили розрахунок витрат Учасника-1, які Учасник-2 відшкодовує щомісячно.

Матеріали справи свідчать, що між Державним підприємством "Криворізька теплоцентраль" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-російське підприємство Стан-Комплект" було затверджено розрахунок витрат позивача-2 з оплати праці працівників, задіяних в експлуатації та обслуговуванні турбогенератора потужністю 12 МВт.

Надалі, між сторонами, з метою регламентації технічної взаємодії спільної діяльності в процесі експлуатації електрогенеруючого обладнання 28 січня 2011 року, було укладено протокол технічної взаємодії № 1.

Нормами частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема - є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 1130 Цивільного кодексу України та п. 4 ст. 176 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання мають право разом здійснювати господарську діяльність для досягнення спільної мети, без утворення єдиного суб'єкта господарювання на умовах, визначених договором про спільну діяльність.

Відповідно до частини 2 статті 1131 Цивільного кодексу України умови договору про спільну діяльність, у томі числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

За п.п. 1.1., 1.2. Договору учасники зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення спільної мети, в строки, порядку та на умовах, визначених Договором. Спільною метою учасників за Договором є виробництво електричної енергії на основі енергії пари, шляхом встановлення на території учасника-1 джерела електричної енергії - електрогенеруючого обладнання.

Тобто, у позивача-2 та відповідача виникли правовідносини, пов'язані зі спільною діяльністю з вироблення електричної енергії шляхом установлення електрогенеруючого обладнання.

Так, за умовами укладеного Договору позивач-2 зобов'язується забезпечувати можливість встановлення в котельні № 1 Учасника -1 електрогенеруючого обладнання та виконання робіт з його монтажу та налагодження (п. 3.2.1. Договору)

Згідно з ч. 4 ст. 176 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання мають право разом здійснювати господарську діяльність для досягнення спільної мети, без утворення єдиного суб'єкта господарювання, на умовах, визначених договором про спільну діяльність.

Таким чином, витрати позивача-2, пов'язані з утриманням матеріально-технічної бази, забезпеченням господарським обслуговуванням приміщень, є внеском у спільну діяльність відповідно до умов угоди про співробітництво.

Згідно п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання, зокрема, можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ч. 1 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України). Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З позовних матеріалів справи випливає, з грудня 2012 року по червень 2014 року загальна сума заборгованості відповідача по відшкодуванню вартості трудових ресурсів перед позивачем-2, станом на день подачі позову до суду, становила 4 252 543,36 грн., з урахуванням часткової оплати в розмірі 5 156,20 грн.

Слід відмітити, що на виконання зазначених зобов'язань, відповідачем було погашено заборгованість перед позивачем-2 в розмірі 2 466 155,12 грн., що підтверджується платіжними дорученнями за №№ 17, 18, 19, 158 від 12 грудня 2014 року та №№ 27, 28 від 24.12.2014 року, доданими через канцелярію до суду 26.01.2015 року (належним чином завірені платіжки містяться в матеріалах справи).

З огляду на викладене, провадження у справі № 910/22235/14 в частині стягнення заборгованості в розмірі 2 466 155,12 грн. підлягає припиненню з підстав відсутності предмету спору у вказаній частині.

В частині ж заявленої до стягнення суми основної заборгованості в розмірі 1 786 388,24 грн. /4 252 543,36 грн. - 2 466 155,12 грн./, то суд відмічає, що у вказаній частині позовні вимоги, за викладених у позові № 36-1821вих14 від 10.09.2014р. підстав є, в силу вимог ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, недоведеними, оскільки відповідно до п.п. 13, 14 Програми встановлено, що не пізніше 10-го числа після закінчення кожного календарного місяця Учасник-1 складає розрахунок витрат Учасника-1 за попередній місяць і направляє його для підписання Учаснику-2 разом з актами приймання-передачі послуг, наданих залученими за погодженням Учасників третіми особами, якщо послуги третіх осіб не були оплачені Учасником-2 безпосередньо після їх надання, і протягом 5 (п'яти) робочих днів Учасник-2 підписує отримані розрахунки витрат Учасника-1 та протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання такого розрахунку витрат відшкодовує їх Учаснику-1. А тому, з огляду на те, що до матеріалів не додано доказів направлення Учасником-1 для підписання Учаснику-2 розрахунків витрат за попередній місяць разом з актами приймання-передачі послуг на суму 1 786 388,24 грн., недоведеними є твердження щодо прострочення з боку Учасника-2 відшкодування витрат на вказану суму протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання розрахунків таких витрат, тобто недоведеним є прострочення виконання грошового зобов'язання на відповідну суму.

Щодо нарахованих до стягнення: пені, 7% штрафу на підставі ст. 231 Господарського кодексу України, а також інфляційної складової боргу та 3% річних, нарахованих на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, суд вказує наступне.

У відповідності до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Так, з правової конструкції вказаної статті виливає, що штрафні санкції застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій. Відповідного правового висновку також дотримується і пленум Вищого господарського суду України, правова позиція щодо чого викладена останнім в п. 2.2. постанов "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17 грудня 2013 року N 14.

За таких обставин, зважаючи на те, що відповідачем порушено перед позивачем-2 виконання саме грошового зобов'язання щодо своєчасності розрахунків за Договором, необґрунтованими є вимоги про стягнення з Учасника-2 117 119,08 грн. пені і 113 850,48 грн. 7% штрафу на підставі ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за якою застосовуються за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунків, приймаючи до уваги факт здійснення з боку Учасника-2 розрахунків у добровільному порядку на суму 2 466 155,12 грн., в межах вказаного заявленого періоду нарахування, стягненню з Учасника-2, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, на користь Учасника-1 підлягає 89 660,33 грн. 3% річних та 292 630,20 грн. втрат від інфляції.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, провадження по справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 2 466 155,12 грн. підлягає припиненню, а в іншій частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 382 290,53 грн. з них 3% річних - 89 660,33 грн. (вісімдесят дев'ять тисяч шістсот шістдесят шість гривень 33 копійки) та інфляційних збитків - 292 630,20 грн. (двісті дев'яносто дві тисячі шістсот тридцять гривень 20 копійок).

Судові витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 5 488,31 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача та стягуються з останнього в дохід Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 66, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. В частині позову № 36-1821вих14 від 10.09.2014р. про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-російське підприємство «Стан-Комплект» (ідентифікаційний код 22916099, адреса: 03040, м. Київ, вул. Стельмаха, буд. 10-А) на користь Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" (ідентифікаційний код 00130850, адреса: 50014, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Електрична, буд. 1) основного боргу - 2 466 155,12 грн. (два мільйони чотириста шістдесят шість тисяч сто п'ятдесят п'ять гривень 12 копійок) провадження по справі № 910/22235/14 - припинити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-російське підприємство «Стан-Комплект» (ідентифікаційний код 22916099, адреса: 03040, м. Київ, вул. Стельмаха, буд. 10-А), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" (ідентифікаційний код 00130850, адреса: 50014, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Електрична, буд. 1), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: 3% річних - 89 660,33 грн. (вісімдесят дев'ять тисяч шістсот шістдесят шість гривень 33 копійки) та інфляційних збитків - 292 630,20 грн. (двісті дев'яносто дві тисячі шістсот тридцять гривень 20 копійок). Видати наказ.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-російське підприємство «Стан-Комплект» (ідентифікаційний код 22916099, адреса: 03040, м. Київ, вул. Стельмаха, буд. 10-А), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, до Державного бюджету України (одержувач: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (ГУ ДКСУ у м. Києві), Банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (ГУ ДКСУ у м. Києві), код ЄДРПОУ 37993783, МФО 820019, р/р 31215206783001, код платежу 22030001) грошові кошти - 5 488,31 грн. (п'ять тисяч чотириста вісімдесят вісім гривень 31 копійку) судового збору. Видати наказ.

5. В іншій частині позову відмовити.

6. В задоволенні клопотання «Про забезпечення позову» прокурора Інгулецького району м. Кривого Рогу, викладеного у п. 2 прохальної частини позовної заяви № 36-1821вих14 від 10.09.2014р., у справі № 910/22235/14 - відмовити.

7. Копію даного рішення направити позивачу-1 по справі № 910/22235/14.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 02.03.2015р.

Головуючий суддя Ю.В. Цюкало

Суддя А.М. Селівон

Суддя С.В. Стасюк