Рішення № 42981427, 24.02.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.2015Справа №910/29595/14-г

За позовом Заступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах

держави в особі Міністерства оборони України

до Концерну "Техвоєнсервіс"

про стягнення 122 318,92 грн.

Суддя: Домнічева І.О.

Представники сторін:

Від прокуратури: Пантюхов О.В. - за дов.

від позивача: Гребеннюклва Ю.С. - за дов.;

від відповідача: Козоріз А.С. - за дов.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Концерну "Техвоєнсервіс" про стягнення 122 318,92 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем неналежним чином виконуються умови договору комісії про відчуження та реалізацію військового майна на внутрішньому ринку № 290/2/3-14вр від 17.02.2014.

Ухвалою від 05.01.2015 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 27.01.2015 р.

27.01.15р. через відділ діловодства суду відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 27.01.2015 р. було оголошено перерву до 10.02.2015 р.

29.01.15р. через відділ діловодства суду позивачем подано додаткові матеріали по справі.

10.02.15р. через відділ діловодства суду відповідачем подано заяву про відстрочку виконання судового рішення.

Ухвалою від 10.02.15р. розгляд справи відкладено на 24.02.15р.

В судовому засіданні 24.02.15 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у справі матеріали,заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Міністерством оборони України (далі - Позивач, комітент) та Концерном "ТЕХВОЄНСЕРВІС" (далі - Відповідач, комісіонер) був укладений договір комісії про відчуження та реалізацію військового майна на внутрішньому ринку № 290/2/3-14вр від 17.02.2014 (далі - Договір).

Відповідно до п.п 1.1 Договору, Позивач доручив Відповідачу, а останній взяв на себе зобов'язання за комісійну плату укласти на умовах, що не суперечать цьому Договору, та виконати від свого імені в інтересах Позивача та за рахунок останнього, договір з Покупцем на реалізацію надлишкового військового майна Збройних Сил України на умовах EXW - військова частина А3358, м.Житомир, відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної Торгової Палати «Інкотермс» у редакції 2000 р. на внутрішньому ринку згідно специфікацією майна, яке передається комітентом комісіонеру для реалізації покупцю.

Згідно з п. 5.5 Договору кошти, отримані Відповідачем від реалізації Покупцю майна, за виключенням комісійної плати, ПДВ, та документально підтверджених сум витрат, понесених Відповідачем при організації реалізації покупцю майна, протягом п'яти днів з дати підписання Актів прийому-передачі майна від Позивача до Відповідача перераховуються у гривнях на рахунок Позивача.

Пунктом 4 Договору визначено, що загальна сума цього Договору складає 330 186 грн. 65 коп. та встановлена сторонами згідно зі Звітом про незалежну оцінку щодо визначення ринкової вартості військового майна, невід'ємною частиною якого є Рецензія на нього.

Відповідно до п.п 6.4 Договору прийом-передача майна здійснюється на підставі наряду оформленого Центром обліку надлишкового військового майна Збройних Сил України та наявності в уповноваженого представника Відповідача довіреності, виданої в установленому порядку.

При цьому, передача здійснюється після отримання Позивачем довідки від Відповідача про отримання від Покупця коштів за майно.

Згідно п.п 6.5 Договору остаточний прийом-передача майна від Позивача Відповідачу здійснюється уповноваженими представниками Сторін у пунктах, визначених умовами передачі відповідно до п. 3.1 цього Договору з оформленням Актів прийому-передачі майна від Позивача Відповідачу .

Відповідно п.п. 6.6 Договору Акти прийому-передачі майна є підтвердженням повного виконання Позивачем зобов'язань за цим Договором в частині, що стосується передачі майна Відповідачу для його безпосередньої реалізації Покупцю, якщо інше не буде письмово погоджено Сторонами.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором комісії.

За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента (ст. 1011 Цивільного кодексу України).

Згідно з Актами прийому-передачі майна від 14.04.2014 №9 передано ПАРМ-1М1 - 1 комплект (5 одиниць). Кошти у сумі 58 077,57 грн. за реалізоване майно на рахунок Позивача повинні надійти до 24.04.2014 та від 14.04.2014 № 6 передано ПАРМ-1М1 - 1 комплект. Кошти у сумі 61 997,74 грн. за реалізоване майно на рахунок Позивача повинні надійти до 24.04.2014.

Проте, Відповідачем не було перераховано коштів від реалізації майна до визначених Договором строків.

Таким чином, на час прийняття рішення по справі за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 120 075,31 грн.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з п. 8 Договору за затримку платежів Позивачу, проти встановлених Договору строків, Відповідач із власних коштів виплачує Позивачу пеню, яка обчислюється виходячи із подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент фактичного проведення платежів, нараховану суму несвоєчасно проведених Відповідачем платежів за кожний календарний день такої затримки.

Також п. 8 Договору передбачено, що у разі прострочення виконання грошового зобов'язання щодо перерахування Позивачу коштів за реалізоване військове майно Відповідач сплачує суму боргу з урахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача, не спростованим у встановленому законом порядку відповідачем, останній за порушення зобов'язань за Договором має сплатити 1937,66 грн. пені, 305,95 грн. 3% річних.

Розглянувши заяву відповідача про розстрочку виконання рішення, суд виходить з наступного.

Як на підставу для розстрочки виконання рішення суду боржник посилається на те, що є державним господарським об'єднанням заснованим на державній власності та перебуває у скрутному фінансовому становищі, що значно ускладнює виконання рішення суду.

Згідно з ч. 1 ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (Постанова Пленуму ВГСУ № 9 від 17.10.12 р.).

Отже, виходячи з наведеного, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочку виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Наведені Відповідачем підстави для відстрочки виконання судового рішення, зокрема - тяжке фінансове становище, яке склалося не з його вини не є тими виключними обставинами, які надають підстави для відстрочення виконання судового рішення.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вищевикладене та те, що боржником не надано суду жодного доказу наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, суд не знаходить підстав для розстрочки виконання рішення суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 49, 82 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Концерну «Техвоєнсірвіс» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд.13/24; код ЄДРПОУ 33689867) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр.. Повітрофлотський, 6; код ЄДРПОУ 00034022) 120 075 (сто двадцять тисяч сімдесят п'ять ) грн. 31 коп. основного боргу, 1 937 (одну тисячу дев'ятсот тридцять сім) грн.. 66 коп. пені, 305 (триста п'ять) грн. 95 коп. 3% річних.

3. Стягнути з Концерну «Техвоєнсірвіс» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд.13/24; код ЄДРПОУ 33689867) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн.00 коп. судового збору.

В задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 27.02.2015р.

Суддя І.О.Домнічева