Рішення № 42981349, 03.03.2015, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2015 р. Справа № 909/49/15 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Цюх Г. З. , при секретарі судового засідання Ломей Л. Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "УКРТЕЛЕКОМ", Бульвар Тараса Шевченка, 18, м.Київ, 01030 в особі Івано-Франківської філії, вул.А.Сахарова, 32, м. Івано-Франківськ, 76014

до відповідача: Коломийської міської ради, вул. Грушевського,1, м. Коломия, Івано-Франківська область, 78200

про стягнення заборгованості в сумі 20465,44 грн.

за участю представників сторін:

Від позивача: Машталер Л.К.- старший юрисконсульт відділу правового забезпечення, довіреність № 4037 від 03.11.14р.

Від відповідача: не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "УКРТЕЛЕКОМ" в особі Івано-Франківської філії звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Коломийської міської ради про стягнення заборгованості в сумі 20465,44 грн., в тому числі 17841,74 грн. основного боргу, 259,61 грн. пені, 2086,9 грн. інфляційних та 277,19 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 17.01.15 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 17.02.15. Ухвалою суду від 17.02.15 розгляд справи відкладено на 03.03.15.

Представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в засідання суду не з"явився, направив суду пояснення №160/0/01-31/10 від 23.02.15 (вх.№2908/15 від 25.02.15), в якому не заперечував проти задоволення вказаної позовної заяви.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, із врахуванням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, щодо розгляду спору впродовж розумного строку, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, судом з"ясовано наступне.

Між Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Цеху телекомунікаційних послуг №8 в особі Івано-Франківської філії та Коломийською міською радою укладено договір №330016 про надання телекомунікаційних послуг від 01.06.11.

Зазначений вище Договір укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін, підписи засвідчено печатками юридичних осіб, що відповідає приписам статей 207, 208 ЦК України. Згідно приписів ст. 204 ЦК України, договір №330016 про надання телекомунікаційних послуг від 01.06.11 (далі - Договір) є правомірним правочином, так як іншого (розірвання, припинення, скасування цього договору) сторонами суду не представлено.

Відповідно до п.1 вказаного вище договору, Укртелеком відповідно до умов договору зобов'язався надавати абоненту (відповідачу) загальнодоступні (універсальні) та інші телекомунікаційні послуги, супутні (додаткові) послуги згідно з переліком та в обсягах, замовлених абонентом (відповідачем), а абонент (відповідач) - своєчасно оплачувати отримані послуги відповідно до умов цього договору.

Перелік замовлених абонентом (відповідачем) коштів зазначено у додатку №1 до цього договору (п.2.1 договору).

Представник позивача в засіданні суду зазначив, що взяті на себе зобов'язання згідно договору виконав в повному обсязі.

Відповідно до п.3.4.2 договору, абонент (відповідач) зобов'язався своєчасно оплачувати отримані послуги в повному обсязі.

Оплата рахунку за отримані послуги проводиться абонентом (відповідачем) не пізніше 20 числа місяця, що настає після повного розрахункового періоду (при кредитному порядку оплати), та до 20 числа поточного місяця у разі застосування попередньої (авансової) оплати (п.4.15 договору).

У разі неотримання рахунку до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду, або здійснення розрахунків без застосування квитанції (без надсилання рахунків) Абонент повинен звернутися до служби розрахунків Укртелекому для отримання інформації про належну до сплати суму .

З матеріалів справи, зокрема, з щомісячних рахунків-актів за надані послуги №2606000003300169 за грудень 2013 року - листопад 2014 року (а.с.20-31) вбачається, що позивач надав відповідачу телекомунікаційні послуги на загальну суму 17841,74 грн. Вказана заборгованість визнана відповідачем у поясненні №160/0/01-31/10 від 23.02.15 (вх.№2908/15 від 25.02.15) та підтверджена актом звіряння розрахунків станом на 01.12.2014.

У відповідності до частини 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За умовами ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.

Як передбачено ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Наведена правова норма кореспондується зі ст.509 Цивільного кодексу України: зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення встановлено і статтею 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 Цивільного кодексу України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Враховуючи вищенаведене та визнання позову відповідачем, суд вважає позовну вимогу щодо стягнення 17841,74 грн. заборгованості за надані послуги обгрунтованою і такою, що підлягає до задоволення.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Так як відповідач порушив терміни оплати за надані послуги (п.4.15 договору), позивач нарахував на підставі п.5.2. договору та ст.625 ЦК України - 259,61 грн. пені, 2086,9 грн. інфляційних та 277,19 грн. - 3% річних.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приписами ст.546, ст.549 ЦК України, ст.ст. 230-232 ГК України визначено, що одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка у формі пені, штрафу, яка сплачується боржником у разі порушення зобов'язання. Згідно ч.2 ст. 551 ЦК України, п.4 ст.231 ГК України, якщо предметом неустойки є грошова сума і її розмір законом не визначений, розмір неустойки встановлюється договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов"язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов"язання мало бути виконано.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 5.2 договору сторонами погоджено, що у разі несвоєчасної оплати наданих Укртелекомом послуг, абонент (відповідач) сплачує пеню, яка обчислюється залежно від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожний день прострочення оплати.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом перевірено правильність нарахування пені, інфляційних та 3% річних та встановлено, що вони є арифметично вірними.

Таким чином, до стягнення підлягають 17841,74 грн. основного боргу, 259,61 грн. пені, 2086,9 грн. інфляційних та 277,19 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Згідно із ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст.49 ГПК України, слід покласти судові витрати, а саме: 1827 грн. витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст. 259, 509, 525, 526, 610, 611, 612, 625, 629, 901 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 175, 193, 218, 230, 231, 232 Господарського кодексу України ст.ст. 33, 43, 49, ст.75, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Івано-Франківської філії до Коломийської міської ради про стягнення заборгованості у сумі 20465,44 грн. задоволити.

Стягнути з Коломийської міської ради (вул.Грушевського,1, м. Коломия, Івано-Франківська область, 78200, код 04054334) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (Бульвар Тараса Шевченка, 18, м.Київ, 01030, код 21560766) в особі Івано-Франківської філії (вул.А.Сахарова,32, м.Івано-Франківськ, 76014, код 01184835) - 17841 (сімнадцять тисяч вісімсот сорок одну) грн. 74 коп. основного боргу, 259 (двісті п"ятдесят дев"ять) грн. 61 коп. пені, 2086 (дві тисячі вісімдесят шість) грн. 90 коп. інфляційних, 277 (двісті сімдесят сім) грн. 19 коп. - 3% річних та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.03.15

Суддя Цюх Г.З.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______помічник судді Шунтов О.М. 05.03.15