Рішення № 42981275, 26.02.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 30/113/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2015 Справа № 908/4474/14

за позовом: Управління комунальної власності Бердянської міської ради (71100, м.Бердянськ Запорізької області, пл. І-ої Бердянської ради, 2)

до відповідача: Бердянської районної державної адміністрації Запорізької області (71100, м.Бердянськ, Запорізької області, вул. Перемоги, буд. 3)

про стягнення 6419,20 грн.,

Суд, у складі колегії суддів господарського суду Запорізької області - головуючий суддя Кагітіна Л.П., судді: Алейникова Т.Г., Колодій Н.А.

За участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача - не з'явився (у минулому судовому засіданні був присутній Саввон С.О., довіреність № 2949 від 04.12.2014 р.);

від відповідача - не з'явився;

Управління комунальної власності Бердянської міської ради звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Бердянської районної державної адміністрації заборгованості в розмірі 5036,18 грн., в т.ч.: 4011,57 грн. основного боргу та 1024,61 грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на приписи ст.ст. 327, 526, 530, 610 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 18 Закону України «Про оренду державного і комунального майна» та умови укладеного між сторонами договору. При цьому вказує, що за період з 01.10.2013 року по 31.07.2014 року в наслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань у останнього утворилася заборгованість по орендній платі в розмірі 4011,57 грн., що є підставою для покладення на нього додаткової відповідальності у вигляді пені.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.10.2014 р. порушено провадження у справі № 908/4474/14, присвоєно справі номер провадження № 30/113/14, розгляд якої призначено на 04.12.2014 р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи по суті.

На підставі ст. 77 ГПК України ухвалою суду від 04.12.2014 р. зв'язку з нез'явленням у судове засідання представників сторін та не поданням сторонами в повному обсязі витребуваних судом документів розгляд справи відкладався на 16.12.2014 р. В судове засіданні призначене на 16.12.2014 р. представники сторін вдруге не з'явилися.

У зв'язку із неявкою у судове засідання представників сторін та неподанням витребуваних судом документів, наявною виробничою необхідністю, а також, враховуючи, що відповідно до ч. 1 ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви, розпорядженням голови господарського суду Запорізької області Немченка О.І. від 16.12.2013 р. № 01-04/141/14 справу №908/4474/14 передано на колегіальний розгляд у складі трьох суддів господарського суду Запорізької області: головуючий суддя - Кагітіна Л.П., судді: Алейникова Т.Г., Мойсеєнко Т.В.

Ухвалою суду від 16.12.2014 р. справу № 908/4474/14 прийнято до колегіального розгляду, розгляд справи призначено на 22.01.2015 р.

У зв'язку із наявною виробничою необхідністю (знаходження судді Мойсеєнко Т.В. на час розгляду справи на лікарняному) розпорядженням голови господарського суду Запорізької області Немченка О.І. від 22.01.2015 р. № 01-04/21/15 справу №908/4474/14 передано на колегіальний розгляд у складі трьох суддів господарського суду Запорізької області: головуючий суддя - Кагітіна Л.П., судді: Алейникова Т.Г., Колодій Н.А.

Ухвалою суду від 22.01.2015 р. справу № 908/4474/14 прийнято до колегіального розгляду, розгляд справи призначено на 22.01.2015 р.

В судовому засіданні 22.01.2015 р. за письмовим клопотанням представника позивача фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Представник позивача у судовому засіданні 22.01.2015 р. в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги. Представник відповідача у судове засідання не з'явився.

Ухвалою суду від 22.01.2015 р. розгляд справи відкладено до 26.02.2015 р. у зв'язку з нез'явленням представника відповідача та неподанням в повному обсязі витребуваних судом документів.

Представники сторін у судове засідання 26.02.2015 р. не з'явилися, про час, місце та дату судового розгляду повідомлені належним чином.

Позивач письмовою заявою від 10.02.2015 р. просить суд розглянути справу без участі його представника у судовому засіданні.

Відповідач також, письмовою заявою від 13.02.2015 р. у зв'язку з відсутністю фінансування просить суд розглянути справи без участі його представника.

У наданому відповідачем суду письмовому відзиві відповідач проти позову заперечує та вказує, що договір, на який посилається позивач в якості підстави для стягнення коштів, слід вважати припиненим з 01.01.2005 р. з зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено та відсутністю відповідної угоди про його продовження. Також відповідач повідомляє, що в подальшому було укладено декілька додаткових угод, відповідно до яких подовжено строк оренди приміщення до 31.12.2011 року. При цьому відзначає, що з цієї дати ніяких додаткових угод не укладалось, районна державна адміністрація використовувала це майно для потреб архіву та щомісячно надавала платіжні доручення та інші документи до Бердянського управління Держказначейства України у Запорізькій області. Вказує, що за інформацією фінансово-господарського відділу апарату Бердянської районної державної адміністрації станом на 01.01.2013 року заборгованості Бердянської райдержадміністрації перед Управлінням комунальної власності Бердянської районної ради не існувало, проте, починаючі з 01.01.2013 року Бердянське управління Держказначейства України у Запорізькій області припинило перерахування коштів на рахунок управління через відсутність зареєстрованого зобов'язання (додаткової угоди з подовженням строку оренди) по договору оренди комунального майна від 01.01.2001 року № 440, строк дії якого сплив 31.12.2011 року та в подальшому цей строк не подовжувався. Також зауважує, що 31.07.2014 року між сторонами було підписано угоду про розірвання спірного договору та підписано акт здачі-приймання комунального майна, і жодних претензій під час розірвання угоди сторонами не було висловлено та не зафіксовано. Відповідач погоджується, що за наявною інформацією, наданою фінансово-господарським відділом апарату Бердянської районної державної адміністрації, на теперішній час заборгованість з орендної плати за спірним договором складає 1159, 33 грн. Щодо нарахування пені у сумі 1024 грн. вказує, що позивачем сума була розрахована починаючі з червня місяця 2001 року і не взято до уваги приписи частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Крім того зазначає, що відповідно до частини 2 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року №786 «Про Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції ї розподілу» сума орендної плати для бюджетних установ складає 1 (одну) гривню за рік. За доводами відповідача, зазначений договір оренди комунального майна від 01.01.2001 року № 440 був укладений на загальних умовах, що суперечить частині 2 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року №786. При цьому, просить визнати недійсним договір оренди комунального майна від 01.01.2005 р. № 440 та додаткові угоди до нього у зв'язку з припиненням його дії 01.01.2005 р., справу розглянути без участі представника Бердянської районної державної адміністрації.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними у справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документи не надані.

В даному випадку суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, і неявка представників сторін не перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.

Враховуючи обмеженість розгляду справи визначеними законом процесуальними строками та достатність матеріалів справи для розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін.

В судовому засіданні 26.02.2015 р. справу розглянуто, прийнято на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2001 року між Управлінням комунальної власності Бердянської міської ради (орендодавцем, позивачем у справі) та Бердянською районною державною адміністрацією (орендарем, відповідачем у справі) було укладено договір оренди комунального майна № 410 (надалі - Договір), за умовами якого орендодавцем передано, а орендарем прийнято в строкове платне користування нежитлове приміщення, яке знаходиться на балансі ДКП «Житлосервіс-4» площею 71,5 кв.м., розміщене за адресою: м. Бердянськ, вул. Мелітопольське шосе, 4, кв. 113, напрямок використання - під районний держархів (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору вступ орендаря у користування майном настає одночасно із підписанням сторонами Договору та Акта прийому-передачі вказаного майна.

Згідно з п. 2.3 Договору передача майна в оренду здійснюється згідно акту прийому-передачі, майно вважається поверненим після підписання акта прийому-передачі орендодавцем.

Пунктом 5.2. Договору визначено, що Орендар зобов'язаний вчасно й у повному обсязі вносити Орендодавцеві оренду плату.

Відповідно до п. 10.1 Договору строк його дії - з 01.01.2001 р. до 01.01.2005 р.

Додатковою угодою від 22.05.2006 р. до договору строк оренди приміщення було продовжено до 31.12.2010 року (п. 4 угоди).

В подальшому між сторонами було укладено декілька додаткових угод 25.12.2007 року, 06.09.2009 року, 13.08.2010 року, 25.11.2011 року та 30.12.2011 року, якими булим внесені зміни до Договору, зокрема, щодо предмету оренди, строку дії оренди приміщення та орендної плати.

Так, пунктом 3.1.2 додаткової угоди від 30.12.2011 було продовжено строк оренди вищезазначеного приміщення до 31.12.2011 року.

Пунктом 2 додаткової угоди від 30.12.2011 р. викладено п. 1.1 Договору у новій редакції: « 1.1. Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування вбудовані нежитлові приміщення, які знаходяться на балансі КП «Житлосервіс-4» (майно) площею 53,91 кв.м., згідно із звітом про оцінку майна, розміщене за адресою : м. Бердянськ, Мелітопольське шосе, 4, вбудовані приміщення, що розташовані на першому поверсі п'ятиповерхового житлового будинку (приміщення 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7 згідно з технічним паспортом БТІ) (будинку, приміщення, будівлі), вартість приміщення визначена згідно зі звітом про оцінку майна і становить за оцінкою 193360,00 грн. без ПДВ, виконаною станом на 14.10.2011 р.

Пунктом 3.1.1 Договору (в редакції додаткової угоди від 30.12.2011 р.) орендна плата установлюється у грошовій формі та перераховується на розрахунковий рахунок № 34220999700011 ГУДКУ у Запорізькій області м. Запоріжжя МФО 813015, код ЄДРПОУ 34676953, одержувач: місцевий бюджет м. Бердянськ, щомісячно, не пізніше 20 числа поточного місяця з урахуванням індексу інфляції з початку строку оренди, щодо суми орендної плати, визначеної за перший місяць після укладення договору оренди, яка становить 387,11 грн. х І інф.

Згідно п. 3.3. Договору (в редакції додаткової угоди від 25.12.2007 р.) у випадку неперерахування орендної плати або перерахування після останнього банківського дня поточного місяця, або не в повному обсязі, орендодавцем нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення (включаючи день оплати) з першого числа наступного місяця.

31.07.2014 р. між сторонами підписано Угоду про розірвання договору оренди комунального майна від 01.01.2001 р. № 410 із змінами та доповненнями, розташованого за адресою: м. Бердянськ, Мелітопольське шосе, 4.

За актом приймання-передачі від 31.07.2014 р. орендоване майно повернуто балансоутримувачу.

За твердженням позивача, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо внесення орендних платежів, у останнього утворилась заборгованість за Договором, яка станом на момент подання позову складала 4011,57 грн.

Позовні вимоги про стягнення з Бердянської районної державної адміністрації заборгованості в розмірі 5036,18 грн., в т.ч.: 4011,57 грн. основного боргу та 1024,61 грн. пені, є предметом судового розгляду у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Статтею 60 Закону України «Про місцеве самоврядування» визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.

Згідно з приписами ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендодавцем цілісних майнових комплексів, нерухомого майна, яке перебуває у комунальній власності, є орган місцевого самоврядування.

Відповідно до п.п. 1.1., 1.5. Положення про Управління комунальної власності Бердянської міської ради, затвердженого рішенням двадцять першої сесії міської ради V скликання № 19 від 17.05.2007р., Управління комунальної власності є юридичною особою, виконавчим органом Бердянської міської ради.

Згідно з розділами 2 та 3 Положення, Управлінню комунальної власності Бердянської міської ради делеговані повноваження управляти і розпоряджатися майном територіальної громади міста Бердянська, реалізовувати повноваження виконавчого органа в сфері управління комунальною власністю територіальної громади міста і реалізувати державну політику в сфері управління комунальною власністю територіальної громади міста, а також здійснювати повноваження Орендодавця комунального майна.

Згідно п. 3.1., п. 3.2.1. Положення Управління комунальної власності Бердянської міської ради: на підставі рішення сесії Бердянської міської ради, укладає договори щодо оренди окремого нерухомого майна; здійснює контроль за надходженням орендної плати і контролює її подальше надходження на рахунок управління, вживає заходів щодо Орендодавців по ліквідації заборгованості з орендної плати; здійснює контроль за надходженням орендної плати від оренди приміщень, переданих в оренду.

Отже, органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, є Управління комунальної власності Бердянської міської ради.

Спірні правовідносини сторін виникли у зв'язку з виконанням позивачем його функцій контролю за виконанням умов договору оренди, в тому числі реалізацією його права стягнення з порушників зобов'язання заборгованості. Законодавчими актами України, що передбачають порядок та підстави розірвання договору, є Цивільний кодекс України та Господарський кодекс України.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), згідно з якою господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

За своєю правовою природою Договір, за яким між позивачем і відповідачем склалися господарські правовідносини, є договором найму.

Згідно з ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Однак, орендна плата відповідачем в обумовлений укладеним ним з позивачем Договором розмірі та строку не внесена, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за Договором.

За змістом ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», однією з істотних умов договору оренди є орендна плата з урахуванням її індексації.

Також, згідно з п. 13 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995р. № 786 (із внесеними змінами та доповненнями), розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Згідно із здійсненим позивачем у відповідності до зазначених норм розрахунком за період з жовтня 2013 року по липень 2014 року, включно, заборгованість відповідача по орендній платі складає 4011,27 грн. (арк. справи 21).

Слід зазначити, що відповідач у відзиві на позов сам вказує про припинення сплати орендних платежів з 01.01.2013 р.

Судом встановлено, що орендні платежі позивачем нараховано з жовтня 2013 р. по липень 2014 р., включно, тобто, по момент укладення Угоди про розірвання договору та повернення предмета оренди за актом приймання-передачі.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 4011,27 грн. заявлена обґрунтовано і підлягає задоволенню.

Щодо доводів відповідача про припинення дії договору з 31.12.2011 р. згідно додаткової угоди від 30.12.2011 р., суд зазначає наступне.

Строк Договору сторонами встановлено до 31.12.2011 р., проте, обставини справи свідчать, що відповідач продовжував використовувати орендоване майно до серпня 2014 року. Зазначене підтверджується Угодою про розірвання договору від 31.07.2014 р. та підписаним сторонами без зауважень та скріпленим печатками Актом прийому-передачі майна, згідно з яким майно повернуто балансоутримувачу.

Відповідно до ст. 764 ЦК України якщо наймач (орендар) продовжує користуватись майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Також, суд звертає увагу, що п. 2.3 Договору сторонами узгоджено, що майно вважається повернутим після підписання акта прийому-передачі.

Отже, зважаючи на надані докази, підстави вважати договір припиненим з 31.12.2011р. відсутні. В даному випадку зобов'язання за Договором припинилися з моменту підписання між сторонами Угоди про розірвання Договору та акта прийому-передачі.

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Під належним виконанням зобов'язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов'язань. Якщо учасники зобов'язання порушують хоч би одну з умов його належного виконання, зобов'язання не припиняється, а трансформується (змінюється), оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обов'язків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі. Лише після того, як сторони здійснять усі дії, що випливають із зобов'язання, воно вважатиметься припиненим. Виконання, яке припиняє зобов'язання, має бути належним чином оформлене (підтверджене).

Враховуючи викладене, саме з моменту виконання орендарем обов'язку по поверненню майна за актом прийому-передачі зобов'язання відповідача є припиненими.

Не приймаються колегією суддів до уваги і доводи відповідача про недійсність договору з огляду на укладення його на загальних умовах без врахування п. 10 постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року №786 «Про Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції ї розподілу», згідно з яким сума орендної плати для бюджетних установ складає 1 (одну) гривню за рік.

Згідно ст. 180 Господарського кодексу України:

1. Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. 2. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. <...>

За визначенням ст.283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Частиною 3 ст.760 Цивільного кодексу України передбачено, що особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.

Статтею 10 вказаного Закону визначено, що істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна. Укладений сторонами договір оренди в частині істотних умов повинен відповідати типовому договору оренди відповідного майна. Типові договори оренди державного майна розробляє і затверджує Фонд державного майна України, типові договори оренди майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, затверджують відповідно Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування.

Аналіз змісту оспорюваного договору свідчить, що сторонами по договору досягнуто згоди по всіх істотних умовах, які визначено для такого виду договору, а саме ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Таким чином, оспорюваний правочин вчинено у формі, встановленій законом, з дотриманням загальних вимог, додержання яких є необхідним для його чинності. Жодний з пунктів договору не суперечить вимогами чинного законодавства.

Частиною 4 ст. 179 ГК України закріплено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Аналогічні положення закріплені і ст. 3 ЦК України (щодо принципу свободи договору), ст. 627 ЦК України (щодо вільного укладання договору та визначення його умов), ст. 628 ЦК України (щодо визначення умов договору на розсуд сторін), ч.ч. 2-3 ст. 6 ЦК України (щодо відступлення від положень актів цивільного законодавства та врегулювання відносин на власний розсуд сторін).

Слід зазначити, що Договір та додаткові угоди до нього підписані сторонами без зауважень та скріплені печатками, що свідчить про вільне волевиявлення та досягнення згоди за його умовами.

Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Тобто, приписами даної правової норми встановлено, що договір є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або він не визнаний судом недійсним.

Частинами 2 та 3 ст.215 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Наразі, оскільки недійсність правочину з підстав наведених відповідачем прямо не передбачена чинним законодавством, то договір оренди 01.01.2001 р. є оспорюваним правочином, який може бути визнаний судом недійсним у загальному порядку. В свою чергу, сторонами до матеріалів справи не надані докази визнання спірного договору недійсним. Виходячи з чого, відповідні доводи відповідача є необґрунтованими.

Щодо нарахованої позивачем пені в сумі 1024,61 грн., суд приймає до уваги доводи відповідача відносно неврахуванням позивачем при розрахунку приписів частині 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Відповідно до положень ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Аналогічні положення містить ст. 230 ГК України, яка визначає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В обґрунтування своєї вимоги щодо стягнення пені позивач посилається на пункт 3.3 Договору, згідно з яким у випадку неперерахування орендної плати або перерахування після останнього банківського дня поточного місяця, або не в повному обсязі, орендодавцем нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення (включаючи день оплати) з першого числа наступного місяця.

На підставі вищезазначеного пункту договору, виходячи зі змісту матеріалів справи, позивачем нарахована пеня в розмірі 1024,61 грн. При цьому, згідно наданої позивачем Довідки про нараховану та отриману орендну плату та пеню період пеня нараховується з 07.06.2001 р. по 08.08.2014 р.

Розглянувши розрахунок позивача, суд вважає його необґрунтованим з огляду на наступне:

Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що сторони в договорі за прострочення сплати платежу мають право встановити пеню, розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Одночасно, за приписом п.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, оскільки нарахування пені в силу закону припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, то в даному випадку нарахування пені з урахуванням встановлених вище кінцевих строків сплати орендної плати повинно здійснюватись по кожному місяцю існування заборгованості окремо з урахуванням граничного шестимісячного строку нарахування пені. З наданої позивачем в якості розрахунку пені Довідки взагалі неможливо встановити за який період пеня нараховується і на які суми, розмір вказується в порядку збільшення з червня 2001 р.

Згідно із ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи (ч. 1 ст. 34 ГПК України). Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2).

З метою повного та всебічного з'ясування обставин у справі та прийняття законного і обґрунтованого рішення по суті спору судом ухвалою від 30.10.2014 р було витребувано у позивача наступні документи: детальні письмові пояснення щодо заявленої до стягнення суми та чіткий детальний розрахунок окремо щодо орендної плати та пені (з визначенням підстав нарахування, дати виникнення грошового зобов'язання та періоду, суми); письмові пояснення щодо порядку оплати, самостійно, чи виставлялись рахунки (копії рахунків та докази їх направлення надати суду) тощо.

Неодноразово розгляд справи відкладався саме у зв'язку з ненаданням сторонами витребуваних судом доказів, зокрема, у зв'язку з ненаданням позивачем детального розрахунку заявленої до стягнення суми пені. Справу передано на колегіальний розгляд також внаслідок невиконання сторонами ухвал суду та ненаданням витребуваних судом документів. Ухвалою від 22.01.2015 р. розгляд справи було відкладено до 26.02.2015 р., позивача у черговий раз зобов'язано надати детальні письмові пояснення щодо заявленої до стягнення суми та чіткий детальний розрахунок окремо щодо орендної плати та пені (з визначенням підстав нарахування, дати виникнення грошового зобов'язання та періоду, суми).

Слід зазначити, що у судовому засіданні 22.01.2015 р. представник позивача був присутній, проте, 26.02.2015 р. у судове засідання не з'явився, направивши клопотання про розгляд справи без участі представника позивача. Вимоги ухвали суду позивач не виконав, розрахунок суми пені, копії рахунків та докази часткової оплати не надав.

З огляду на викладене та оскільки заявлені до стягнення сума та період нарахування пені суперечать вимогам законодавства, а саме Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та п.6 ст.232 Господарського кодексу України відповідно, а визначити розмір пені за наявними матеріалами справи неможливо, суд вважає, що позивачем не доведено належними доказами розмір заявленої до стягнення пені, а отже позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 1024,61 грн. за період прострочення з 07.06.2001 р. по 08.08.2014 р. задоволенню не підлягають.

В даному випадку, позивачем доведено, а відповідачем не спростовано обґрунтованість та правомірність заявлених вимог в частині стягнення основного боргу.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 4011,57 грн. основного боргу. В решті заявлених вимог суд відмовляє через їх необґрунтованість.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру визнаних судом обґрунтованими позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 45, 22, 33, 34, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Управління комунальної власності Бердянської міської ради (м.Бердянськ Запорізької області) до Бердянської районної адміністрації Запорізької області (м. Бердянськ Запорізької області) задовольнити частково.

Стягнути з Бердянської районної державної адміністрації Запорізької області (71100, м.Бердянськ, Запорізької області, вул. Перемоги, буд. 3, код ЄДРПОУ 02140840) на користь Управління комунальної власності Бердянської міської ради (71100, м.Бердянськ Запорізької області, пл. І-ої Бердянської ради, 2, код ЄДРПОУ 25473739) 4011 (чотири тисячі одинадцять) грн. 57 коп. заборгованості та 1455 (одна тисяча чотириста п'ятдесят п'ять) грн. 30 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Головуючий Л.П. Кагітіна

Судді Т.Г. Алейникова

Н.А. Колодій

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 03.03.2015 р.