Рішення № 42980742, 26.02.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2454/15

Головуючий у першій інстанції Івченко В. Б.

Доповідач Заїкін А. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

- головуючого судді - Заїкіна А.П.,

- суддів: - Гірняк Л.А., Кварталової А.М.,

за участю секретаря - Томашевської К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Просто" про визнання угоди не дійсною, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Просто" на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 вересня 2014 року,

встановила:

У червні 2013 р. ОСОБА_4 звернулася до суду із вищезазначеним уточненим у січні 2014 р. позовом, якому остаточно просила: 1) визнати недійсною Угоду № 371376 від 15.10.11 р., укладену між нею та ТОВ "АВТО ПРОСТО"; 2) стягнути з ТОВ "АВТО ПРОСТО" на її користь сплачені кошти в сумі - 23 241,14 грн. та відшкодування моральної шкоди у розмірі - 1 000 грн..

В обґрунтування своїх вимог позивачка зазначала, що 15.10.2011 р. між нею та ТОВ "АВТО ПРОСТО" (далі - ТОВ) з метою придбання автомобіля Кіа Серато було укладено Угоду № 371376 (далі - Угода). На виконання умов спірної угоди вона сплатила вступний внесок та за період з 15.10.2011 р. по 24.12.2012 р. ще шість внесків на загальну суму - 23 241,14 грн., однак автомобіль нею не отримано. Вважає, що угода не відповідає вимогам ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів". Умови угоди є несправедливими. ТОВ ввело її в оману, оскільки воно не приймає участі у формуванні грошового фонду, а залучає тільки кошти споживачів. Угода укладена внаслідок здійснення нечесної підприємницької діяльності. На момент укладення угоди ТОВ не мало відповідної ліцензії на залучення грошей споживачів.

Діями ТОВ їй завдано моральної шкоди, яка полягає у порушенні прав споживача, неправомірному користуванні її грошима, порушенні права власності, хвилюваннях та душевних стражданнях. Відшкодування моральної шкоди становить - 1 000 грн..

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 08.09.2014 р. позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано недійсною угоду. Стягнуто з ТОВ на користь ОСОБА_4 сплачені за період з 15.10.2011 р. по 24.12.2012 р. згідно угоди кошти в сумі - 23 241,14 грн. та відшкодування моральної шкоди в сумі - 1 000 грн. Вирішено питання щодо судових витрат.

ТОВ в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про повну відмову в позові. Посилається на те, що рішення ухвалено при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

ТОВ в судове засідання свого представника не направило. Про час і місце розгляду справи сповіщене належним чином. Причини неявки представника суду не повідомила. Заяв та клопотань не надали.

Згідно із ч. 2 ст. 305 ЦПК України, неявка сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином сповіщених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

ОСОБА_4 в письмових запереченнях на апеляційну скаргу вважала доводи апелянта безпідставними. Посилалась на те, що ТОВ в порушення ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" здійснювало нечесну підприємницьку діяльність. На момент укладання угоди не мало ліцензії на здійснення діяльності з надання фінансової послуги. В судовому засіданні ОСОБА_4 підтримала доводи, які викладені в запереченнях на апеляційну скаргу.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України колегія суддів перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Вказаним вимогам законодавства рішення суду першої інстанції не відповідає.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що спірна угода була укладена внаслідок здійснення ТОВ нечесної підприємницької діяльності, яка полягає у введенні споживачів в оману шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми. Вбачається явно невигідні одній стороні - споживачу договірні умови, істотний дисбаланс між правами та обов'язками сторін угоди на користь відповідача. ТОВ не мало відповідної ліцензії, а тому її діяльність не відповідала чинному законодавству. Внаслідок неправомірних дій позивачу завдано моральної шкоди (а. с. 85 - 86 зворотна сторона).

Колегія суддів, вважає, що погодитися з цими висновками суду не можна. Вказаних висновків суд першої інстанції дійшов з порушенням вищевказаних норм процесуального права та норм матеріального права.

Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

15.10.2011 р. сторону уклали угоду № 371376, предметом якої є надання позивачу послуг системи "Авто Так", спрямованих на придбання автомобіля Кіа Серато (а. с. 7 - 15).

На виконання умов угоди позивачка сплатила вступний внесок та за період з 15.10.2011 р. по 24.12.2012 р. ще шість внесків на загальну суму - 23 241,14 грн. (а. с. 14 - 22).

Між сторонами виникли правовідносини щодо визнання правочину недійсним, відшкодування моральної шкоди, завданої у результаті укладення недійсного правочину.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в моменту його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 -3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до положень, закріплених у ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" забороняється здійснення нечесної підприємницької практики. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність, що вводить в оману споживача або є агресивною. Зокрема, забороняються як такі, що вводять в оману, утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики є недійсними. Таким чином, Законом України "Про захист прав споживачів" закріплена можливість визнання недійсним правочинів, здійснених з використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема, у введені в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми. Пірамідальна схема у розмінні вказаної норми має такі обов'язкові ознаки: а) здійснення сплати за можливість одержання учасником компенсації; б) компенсація надається за рахунок залучення учасником інших споживачів схеми; в) відсутність продажу або споживання товару. Для кваліфікації пірамідальної схеми необхідна наявність усіх зазначених ознак. Відсутність вищевказаних ознак виключає можливість визнання схеми як пірамідальної, тобто такої, що порушує норми чинного законодавства.

Предметом спірної угоди є надання учаснику програми адміністративних послуг, у тому числі фінансового характеру, з метою придбання автомобіля. Передбачені угодою умови дозволяють учаснику сплачувати ціну автомобіля невеликими щомісячними внесками, які названі в угоді "Чисті внески" або "Внесок в оплату товару". Таким чином, в угоді передбачено, що учасник оплачує кожного місяця частину ціни автомобіля, який передається споживачеві в рамках укладеної угоди, а не за можливість одержання права на купівлю товару.

Отже, за системою придбання автомобілів в групах "Авто Так" кожний з учасників, який належним чином виконує зобов'язання за угодою, отримує автомобіль через механізм, передбачений в угоді, оскільки система функціонує таким чином, що кількість учасників групи, яким надається право на отримання автомобіля, відповідає кількості автомобілів, яку можна придбати за рахунок чистого фонду групи, створеного за рахунок щомісячних внесків учасників групи.

За таких обставин висновок суду про те, що діяльність ТОВ за угодою є функціонуванням пірамідальної схеми суперечить ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" у зв'язку з відсутністю головних ознак пірамідальної схеми - безтоварність та сплати компенсації одним учасником за рахунок інших, оскільки за схемою придбання товарі у групах придбавають товар усі учасники за рахунок об'єднання внесків кожного з них. Різниця між споживачами - учасниками схеми є тільки в часі одержання автомобіля кожним із них, за умови виконання своїх зобов'язань.

Не знайшло свого підтвердження введення позивача в оману під час укладення угоди. З матеріалів справи вбачається, що під час її укладення позивач отримав примірник угоди до додатки до неї. Відповідно до п. 10 угоди підписання цієї угоди та додатків до неї є підтвердженням факту ознайомлення, розуміння сторонами її умов та згоди сторін з усіма визначеннями, умовами та змістом угоди й додатків до неї. Згідно з п. 13.8 додатку № 2 до угоди учаснику надається 7 днів після підписання для того, щоб він міг детально ознайомитися в угодою та прийняти її чи відмовитись від участі в системі "Авто Так". При цьому у разі розірвання угоди протягом семи днів з дня її підписання учаснику повертаються сума сплачених коштів. Однак, як встановлено судом, позивачка із заявою про розірвання угоди в семиденний термін до ТОВ не зверталася, що свідчить про її розуміння та згоду з усіма умовами угоди.

Не знайшли свого підтвердження доводи позивача щодо несправедливих умов спірної угоди. Для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: 1) умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); 2) умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; 3) умови договору завдають шкоди позивачеві. Разом з тим, позивач послалась тільки на істотний дисбаланс прав та обов'язків сторін за угодою.

Таким чином, відсутні передбачені законодавством підстави для визнання недійсною укладеної сторонами Угоди № 371376 від 15.10.11 р.. Тому права позивачки укладанням вказаної угоди не порушені, а тому не підлягають захисту.

У зв'язку з тим, що відсутні підстави для визнання недійсною угоди, вимоги про стягнення грошових сум та відшкодування моральної шкоди, які є похідними, також не підлягають задоволенню.

За встановлених обставин доводи апелянта про порушення судом норм матеріального та процесуального права, які полягають у відсутності підстав для визнання спірної угоди недійсною, стягнення грошових сум та відшкодування моральної шкоди є обгрунтованими. Про вищевказане свідчить висновки, які викладені в постанові Верховного Суду України від 11.09.2013 р. у справі № 6-40 цс 13, які відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обовьязковими для всіх судів України.

Порушення судом вищезазначених норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи щодо задоволення позову. Тому, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню. Необхідно ухвалити нове рішення про повну відмову в задоволенні позову ОСОБА_4.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. Підставою для скасування рішення суду є порушення норм матеріального або процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Просто" - задовольнити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 вересня 2014 року - скасувати. Ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Просто" про визнання угоди не дійсною, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 (номер картки фізичної особи-платника податків - НОМЕР_1) в дохід держави судовий збір у сумі - 121 (сто двадцять одна) грн. 80 коп..

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене до касаційного суду протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: Л. А. Гірняк

А. М. Кварталова