Рішення № 42980665, 26.02.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2311/15

Головуючий у першій інстанції Шумейко М. Т.

Доповідач Заїкін А. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

- головуючого судді - Заїкіна А.П.,

- суддів: - Гірняк Л.А., Кварталової А.М.,

за участю секретаря - Томашевської К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_4, відділу державної виконавчої служби Біляївського районного управління юстиції в Одеській області, третя особа - ОСОБА_5, про звільнення майна з-під арешту, за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Теплодарського міського суду Одеської області від 04 грудня 2014 року,

встановила:

У листопаді 2014 р. публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - Банк) звернулося до суду із вищезазначеним позовом, якому просило зняти арешт з квартири НОМЕР_2, загальною площею - 69,2 кв. м., житловою площею - 39,7 кв. м., яка знаходиться в будинку АДРЕСА_1 і належить на праві власності ОСОБА_4, накладений постановою від 08.02.2012 р. державного виконавця ВДВС Теплодарського МУЮ Одеської області Савчук О.П., реєстраційний номер обтяження - 12821316..

Банк в позові посилався на те, що 16.05.2008 р. Банк та ОСОБА_5 уклали кредитний договір про надання кредиту у вигляді кредитної лінії у розмірі - 39 006,00 доларів США (далі - Кредитний договір). 16.05.2008 р. в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором Банк і ОСОБА_4 уклали договір іпотеки, за умовами якого в іпотеку Банку була передана квартира НОМЕР_2, загальною площею - 69,2 кв. м., житловою площею - 39,7 кв. м., яка знаходиться в будинку АДРЕСА_1 і належить на праві власності ОСОБА_4 (далі - Квартира).

Рішенням Теплодарського міського суду Одеської області від 06.05.2010 р. за позовом Банку звернуто стягнення на квартиру в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

Постановою державного виконавця ВДВС Теплодарського МУЮ Одеської області від 02.08.2012 р. № 27591988 було накладено арешт на квартиру. До Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна внесено відповідний запис від 02.08.2012 р. № 12821316. Вказана заборона порушує права Банку, оскільки він має переважне право на задоволення своїх вимог за рахунок переданої в іпотеку квартири, унеможливлює виконати рішення суду.

Рішенням Теплодарського міського суду Одеської області від 04.12.14 р. в задоволенні вищезазначеного позову Банку відмовлено.

Банк в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити його позовні вимоги. Посилається на те, що рішення ухвалено при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явились, представників не направили. Про час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. Причини неявки суду не повідомили. Письмових заперечень на апеляційну скаргу, пояснень, заяв та клопотань не надали.

Згідно із ч. 2 ст. 305 ЦПК України, неявка сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином сповіщених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України колегія суддів перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Вказаним вимогам законодавства рішення суду першої інстанції не відповідає.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову Банку, суд першої інстанції виходив з того, що на виконанні ВДВС знаходяться виконавчі провадження про стягнення з ОСОБА_4 на користь інших ніж Банк стягувачів грошових коштів. Зняття арешту з квартири порушить права цих стягувачів (а. с. 64 - 66).

Колегія суддів, вважає, що погодитися з цими висновками суду не можна. Вказаних висновків суд першої інстанції дійшов з порушенням вищевказаних норм процесуального права та норм матеріального права.

Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

16.05.2008 р. Банк та ОСОБА_5 уклали кредитний договір про надання кредиту у вигляді кредитної лінії у розмірі - 39 006,00 доларів США (а. с. 7 - 9).

16.05.2008 р. в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором Банк і ОСОБА_4 уклали договір іпотеки, за умовами якого в іпотеку Банку була передана квартира НОМЕР_2, загальною площею - 69,2 кв. м., житловою площею - 39,7 кв. м., яка знаходиться в будинку АДРЕСА_1 і належить на праві власності ОСОБА_4 (а. с. 10 - 13). 16.05.2008 р. державним нотаріусом Теплодарської державної нотаріальної контори у зв'язку з посвідченням договору іпотеки було накладено заборону відчуження квартири. Заборона зареєстрована в реєстрі за № 1067 (а. с. 13, 59).

Рішенням Теплодарського міського суду Одеської області від 06.05.2010 р. за позовом Банку звернуто стягнення на квартиру в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором (а. с. 18 - 20).

Постановою державного виконавця ВДВС Теплодарського МУЮ від 02.08.2012 р. № 27591988 було накладено арешт на квартиру. До Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна внесено відповідний запис від 02.08.2012 р. № 12821316 (а. с. 16, 17).

Між сторонами виникли правовідносини щодо зняття арешту на заставлене майно, накладеного державним виконавцем під час здійснення виконавчих дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може бути забезпечено, зокрема, заставою.

Частиною 1 ст. 575 ЦК України передбачено, що іпотека це - застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Статтями 3, 4, 5, 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, зокрема на квартиру, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам. Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Державна реєстрація прав, їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії проводиться одночасно з вчиненням такої дії.

За правилами, передбаченими ч. 4 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець повідомляє заставодержателя не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

За встановлених обставин поза увагою суду першої інстанції залишилось пріоритетне право Банку перед іншими стягувачами (кредиторами) задовольнити свої вимоги за рахунок квартири, яка була передана в іпотеку Банку. Доводи апелянта про порушення судом норм матеріального та процесуального права, які полягають в тому, що заборона відчуження майна на підставі договору іпотеки була зареєстрована раніше ніж заборона на підставі постанови державного виконавця, рішенням суду на квартиру звернуто стягнення є обгрунтованими. Накладення державним виконавцем арешту на квартиру у 2012 р. порушує право Банку на задоволення своїх вимог за рахунок іпотечногом майна згідно укладеного у 2008 р. договору іпотеки. А тому воно підлягає захисту. Вимоги Банку про зняття накладеного державним виконавцем арешту на предмет іпотеки підлягають задоволенню, оскільки державна реєстрація іпотеки відбулася раніше.

Порушення судом вищезазначених норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи щодо відмови в задоволенні позову. Тому, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню. Необхідно ухвалити нове рішення про задоволення позову Банку, яким зняти арешт з квартири НОМЕР_2, загальною площею - 69,2 кв. м., житловою площею - 39,7 кв. м., яка знаходиться в будинку АДРЕСА_1 і належить на праві власності ОСОБА_4 (номер картки фізичної особи-платник податків - НОМЕР_1), накладений постановою ВП № 27591988 від 08.02.2012 р. державного виконавця відділу державної виконавчої служби Теплодарського міського управління юстиції Одеської області Савчук О.П., реєстраційний номер обтяження - 12821316.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. Підставою для скасування рішення суду є порушення норм матеріального або процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" - задовольнити.

Рішення Теплодарського міського суду Одеської області від 04 грудня 2014 року - скасувати.

Позов публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_4, відділу державної виконавчої служби Біляївського районного управління юстиції в Одеській області, третя особа - ОСОБА_5, про звільнення майна з-під арешту - задовольнити.

Зняти арешт з квартири НОМЕР_2, загальною площею - 69,2 кв. м., житловою площею - 39,7 кв. м., яка знаходиться в будинку АДРЕСА_1 і належить на праві власності ОСОБА_4 (номер картки фізичної особи-платник податків - НОМЕР_1), накладений постановою ВП № 27591988 від 08 лютого 2012 року державного виконавця відділу державної виконавчої служби Теплодарського міського управління юстиції Одеської області Савчук О.П., реєстраційний номер обтяження - 12821316.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене до касаційного суду протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: Л. А. Гірняк

А. М. Кварталова