Рішення № 42980454, 02.03.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.03.15р. Справа № 904/854/15

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХКОМПЛЕКТ", с.Калинівка, Макарівський район, Київська область

до державного підприємства "Придніпровська залізниця", м.Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості

Суддя Петренко І.В.

Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.

Представники:

від позивача: представник Левкович Л.А. - довіреність № б/н від 19.01.15р.;

від відповідача: представник Доленчук С.В. - довіреність № 61 від 01.01.15р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Техкомплект", с.Калинівка, Макарівський район, Київська область (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до державного підприємства "Придніпровська залізниця", м.Дніпропетровськ (далі по тексту - відповідача) про стягнення 87690,38грн. пені; 9761,01грн. три відсотки річних; 23462,14грн. інфляційних втрат.

Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.

За результатами розгляду позовної заяви за вих. № б/н від 02.02.2015 року ухвалою суду від 11.02.2015 року порушено провадження по справі та призначено слухання на 02.03.2015 року.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Позивач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 19.02.2015 року з відміткою представника позивача про отримання ухвали суду 16.02.2015 року та явкою представника в судове засідання.

Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду з відміткою представника відповідача про отримання ухвали суду 02.03.2015 року та явкою представника в судове засідання.

02.03.2015 року повноважний представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні, просить суд задовольнити їх в повному обсязі, крім того, подав супровідний лист з додатками для долучення до матеріалів справи.

Повноважний представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечує, просить суд відмовити в його задоволенні, відзив на позов не надав.

В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вимоги статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи у судовому засіданні, яке відбулося 02.03.2015 року в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Частиною 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.12.2014р. встановлено, що 16.12.2013р. між ДП "Придніпровська залізниця" (покупець) та ТОВ "ТЕХКОМПЛЕКТ" (постачальник) укладений договір №ПР/Е-131688/НЮ, предметом якого є поставка постачальником покупцю автомобілів ТК-G-2705 ВП 6 на базі автомобіля ГАЗ-2705-388 - 3 одиниці та автомобілів підвищеної прохідності АС-G-27057-ВП 6 на базі автомобіля ГАЗ-27057-388, 4х4 - 2 одиниці згідно зі специфікацією №1 (додаток №1) (п.1.1 договору).

Датою поставки товару вважається дата підписання накладної на приймання партії товару і підписання акта прийому-передачі товару уповноваженими представниками сторін (п. 4.2 договору).

В п. 6.1, п. 6.2 договору сторонами визначено, що постачальник передає у власність покупцю товар, а покупець сплачує товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікації №1 (додаток №1), що додається до договору про закупівлю і є його невід'ємною частиною, на умовах поставки EXW (Інкотермс у редакції 2010р.) зі складу постачальника; ціна на товар встановлюється в національній валюті України.

Розрахунок за поставлену партію товару здійснюється таким чином: 100% перерахуванням грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Покупець здійснює оплату поставленої партії товару протягом 30 банківських днів з дня отримання партії товару. Днем отримання партії товару вважається день підписання уповноваженими представниками сторін акта прийому-передачі товару, оформленого належним чином (п. 6.3, п. 6.4 договору).

Термін дії договору - з моменту його підписання сторонами і до 31.12.2013р., а в частині грошових зобов'язань - до повного їх виконання. Додаток №1 даного договору складає його невід'ємну частину і набирає чинність з моменту його підписання (п. 13.1, п. 14.2 договору).

Специфікацією №1 (додаток №1) до договору №ПР/Е-131688/НЮ від 16.12.2013р. сторони погодили поставку автомобілів ТК-G-2705-ВП 6 на базі автомобіля ГАЗ-2705-388 у кількості 3 одиниці та автомобілів підвищеної прохідності АС-G-27057-ВП 6 на базі автомобіля ГАЗ-27057-388, 4х4 у кількості 2 одиниці загальною вартістю 965 520, 00 грн. з ПДВ.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу автомобілі за накладними №212, №213, №214, №215, №217 від 24.12.2013р., що підписані уповноваженою особою відповідача на підставі довіреностей на отримання матеріальних цінностей №285 від 18.12.2013р., №287 від 23.12.2013р., №000397 від 23.12.2013р., №725 від 23.12.2013р., №328 від 23.12.2013р.

Позивачем та відповідачем 24 та 26 грудня 2013р. підписані акти приймання-передачі, на підставі яких автомобілі, зазначені у специфікації №1 до договору, були передані відповідачу.

Докази оплати відповідачем заборгованості в сумі 965 520, 00 грн. суду не надані, в матеріалах справи відсутні.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч. ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В п. 10.2 договору сторони погодили, що у разі порушення строків оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Відповідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський суд першої інстанції на підставі аналізу матеріалів справи, умов договору №ПР/Е-131688/НЮ від 16.12.2013р. між сторонами по справі, з урахуванням положень ст. ст. 525, 526, 625, 629 Цивільного кодексу України дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Стосовно доводів скаржника щодо скасування рішення господарського суду в частині стягнення пені, з посиланням на те, що стягнення грошових коштів на суму більш як 1027415,28грн. призведе до ускладнення господарської діяльності залізниці та перевізного процесу, а також до зриву та порушення діючих договорів з контрагентами, слід зазначити, що за рішенням господарського суду по даній справі стягнуто 118521,62грн. пені, яка відповідно до приписів ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України є одним із видів неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Згідно ст. 614 Цивільного кодексу України, особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Водночас ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток з загального правила, а саме, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За невиконання грошового зобов`язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій або бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Тобто, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов`язання за будь-яких обставин.

В п. 1.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (ст. 607 Цивільного кодексу України) або на відсутність вини (ст. ст. 614, 617 Цивільного кодексу України чи ст. 218 Господарського кодексу України)

Відповідач не розрахувався за поставлені в грудні 2013р. автомобілі, чим порушив строки розрахунків, які встановлені договором, не надав доказів щодо винятковості обставин, які призвели до порушення ним грошового зобов'язання, доказів невідповідності розміру пені наслідкам порушення.

Господарський суд зробив запит справи №904/5718/14.

Після ознайомленнями з матеріалами справи №904/5718/14 господарському суду стало відомо, що пеня та три відсотки річних на суму 965520,00грн. розраховано за загальний період з 11.02.2014 року по 30.09.2014 року.

Враховуючи, що на момент підготовки цієї позовної заяви (01.02.2015 року) відповідач так і не розрахувався з позивачем, останній нарахував до стягнення пеню за загальний період з 01.10.2014 року по 01.02.2015 року у сумі 87690,38грн.; три відсотки річних за загальний період з 01.10.2014 року по 01.02.2015 року у сумі 9761,01грн.; інфляційні нарахування за період з жовтня 2014 по грудень 2014 року у сумі 23462,14грн.

В свою чергу, відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач скориставшись правом на участь в судовому засіданні, наведених позивачем обставин не спростував.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

У відповідності до ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Господарський суд перевірив розрахунки пені, трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань здійснених позивачем та визнав їх вірними, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір при задоволенні позову покладається на відповідача.

З урахуванням положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 2418,27грн.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 33, 34, 35, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з державного підприємства „Придніпровська залізниця" (49602, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 108, ідентифікаційний код 01073828) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Техкомплект" (08004, Київська область, Макарівський район, с. Калинівка, вул. Київська 43/2, ідентифікаційний код 20616482) 87690,38грн. (вісімдесят сім тисяч шістсот дев'яносто грн. 38 коп.) - пені; 9761,01грн. (дев'ять тисяч сімсот шістдесят одна грн. 01 коп.) три відсотки річних; 23462,14грн. (двадцять три тисячі чотириста шістдесят дві грн. 14 коп.) інфляційних втрат; 2418,27грн. (дві тисячі чотириста вісімнадцять грн. 27 коп.) судового збору, видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

04.03.2015 року

Суддя І.В. Петренко