Рішення № 42979025, 28.02.2015, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ ____________________

Справа №1519/2-4475/11

Номер провадження №2/521/361/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2015 року м. Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Жуган Л.В.,

при секретарі - Іськовій В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору довічного утримання недійсним, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні власністю, зняття з реєстраційного обліку, -

ВСТАНОВИВ:

До Малиновського районного суду м. Одеси 28.03.2011 року звернулась позивач ОСОБА_2 із позовом до ОСОБА_3 про визнання договору довічного утримання недійсним. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначила, що є двоюрідною сестрою ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3, якій за життя до 2009 року на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_1. Позивач вказує, що 06.12.2006 року заселилась та була зареєстрована в квартирі, яка належала ОСОБА_4 15.05.2007 року ОСОБА_4 склала нотаріально посвідчений заповіт на ім'я ОСОБА_2, яким заповіла позивачу все належне їй майно.

Позивач вказує, що ОСОБА_4 за життя постійно зловживала алкоголем, і не розуміючи значення своїх дій та не маючи можливості керувати ними, під впливом ОСОБА_3, уклала із останньою 02.07.2009 року договір довічного утримання, який був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за №347. На підставі цього договору відповідач ОСОБА_3 набула право власності на квартиру АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_4

Посилаючись на те, що ОСОБА_4 протягом 2008-2011 років постійно знаходилась в стані тяжкого алкогольного сп'яніння, тому не могла усвідомлювати значення своїх дій під час укладення спірного договору, позивач просить суд визнати недійсним договір довічного утримання, укладений 02.07.2009 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за №347.

До спільного розгляду із вказаним позовом було прийнято зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні власністю, зняття з реєстраційного обліку.

В обґрунтування якого ОСОБА_3 послалась на те, що ОСОБА_4 не зловживала алкоголем, вони перебували із нею у дружніх відносинах, вона постійно опікувалась нею. Тому ОСОБА_4 добровільно та в повній мірі розуміючи значення своїх дій уклала із нею договір довічного утримання, на підставі якого ОСОБА_3 набула право власності на квартиру АДРЕСА_1.

ОСОБА_3 зазначає, що реєстрація місця проживання ОСОБА_2 перешкоджає їй в користуванні вказаною квартирою, вона змушена сплачувати додаткові кошти в рахунок комунальних платежів. На підставі цього просить суд усунути їй перешкоди у здійсненні права власності та зняти з реєстрації місце проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення їм повісток.

Представник ОСОБА_3 за ордером та витягом з угоди про надання правової допомоги - ОСОБА_6 подала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Також до суду надійшов лист №2/25 від 24.02.2015 року за підписом завідуючого ЮК Малиновського району м. Одеси Калашнікова О.В., згідно якого зазначено, що представник позивача ОСОБА_2 за ордером та витягом з угоди про надання правової допомоги - ОСОБА_8 25.02.2015 року буде зайнята в Апеляційному суді Одеської області, у зв'язку із чим в судове засідання з'явитися не може.

Враховуючи тривалий час розгляду справи, дослідження судом доказів, допит свідків, проведення експертизи, надання сторонами та їх представниками пояснень, а також те, що судові засідання неодноразово відкладались у зв'язку із неможливістю явки сторін та/або їх представників, з метою недопущення подальшого затягування строку розгляду справи, суд вважає доцільним ухвалити рішення по справі.

В судовому засіданні встановлено, що 02.07.2009 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено договір довічного утримання, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за №347, за умовами якого ОСОБА_4 передала, а ОСОБА_3 отримала у власність квартиру АДРЕСА_1. Сторони договору обумовили, що матеріальне забезпечення з утримання (догляду), яке щомісячно має надаватись ОСОБА_4 оцінюється сторонами у суму 1000 грн., за їх взаємною згодою. Утримання (догляд) був визначений сторонами у вигляді: забезпечення ОСОБА_4 житлом, шляхом збереження прав безоплатного довічного проживання у зазначеній квартирі; забезпечення триразовим калорійним харчуванням (сніданок, обід і вечеря) та необхідним одягом; надання необхідних побутових послуг; забезпечення належними лікувальними засобами та оплата необхідних послуг лікаря або перебування у лікарні; у разі смерті ОСОБА_4 ОСОБА_3 зобов'язана вчинити всі необхідні дії щодо її поховання.

Квартира АДРЕСА_1, належала ОСОБА_4 на підставі: свідоцтва про право власності на житло, виданого УЖКГ виконкому Одеської міської ради за №3-19833 від 04.09.2003 року, та зареєстрованого у КП «ОМБТІ та РОН» у реєстровій книзі №495 пр., на стор. 86, під №170; свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Сьомою Одеською державною нотаріальною конторою 15.05.2007 року, за реєстровим №3-2593, та зареєстрованого КП «ОМБТІ та РОН» в книзі 654 пр., на стор. 64, номер запису 170, реєстраційний номер: 18734240.

На підставі договору довічного утримання від 02.07.2009 року право власності на квартиру АДРЕСА_1, було зареєстровано за ОСОБА_3, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно КП «ОМБТІ та РОН» №23387174 від 23.07.2009 року.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 померла.

Позивач ОСОБА_2 в судових засіданнях стверджувала, що її двоюрідна сестра ОСОБА_4 протягом 2008-2011 років постійно знаходилась в стані тяжкого алкогольного сп'яніння, тому не могла усвідомлювати значення своїх дій під час укладення спірного договору, що вплинуло на вільність її волевиявлення при складанні договору довічного утримання.

Згідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З медичної картки №101 Малиновського наркологічного кабінету на ім'я ОСОБА_4 вбачається, що ОСОБА_4 за заявою ОСОБА_2 13.06.2009 року була взята на профілактичний облік з діагнозом «зловживання спиртними напоями в побуті». В ході бесіди ОСОБА_4 повідомила, що алкоголем не зловживає, під час огляду ознак алкогольного сп'яніння виявлено також не було. ОСОБА_4 пояснила, що лише в період червня-серпня 2008 року після смерті чоловіка вона зловжила алкоголем. При повторних оглядах ОСОБА_4 10.10.2009 року, 17.11.2009 року, 24.03.2010 року, 23.04.2010 року, 25.05.2010 року, 18.08.2010 року, 18.10.2010 року даних щодо зловживання алкоголем немає, психічний стан без патології, тому 18.10.2010 року була знята з обліку у зв'язку із тим, що вилікувалась.

Згідно даних вказаної медичної картки при огляді 10.10.2009 року ОСОБА_4 скаржилась лікарю, що її двоюрідна сестра переслідує її через квартиру, та хоче направити її на примусове лікування.

До зазначеної медичної картки підклеєне повідомлення ДІМ Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області майора міліції Шпак С.В. від 07.09.2010 року, згідно якого ОСОБА_4 в період з червня 2009 року характеризується позитивно, у зловживанні наркотичних, психотропних речовин, алкоголю помічена не була, скарги від мешканців мікрорайону з приводу ведення нею антигромадського способу життя не надходили.

Згідно медичної довідки про проходження обов'язкового попереднього та періодичного психіатричних оглядів серії 2ААК №540565, складеної Одеським обласним психоневрологічним диспансером 28.04.2009 року, вбачається, що ОСОБА_4 психіатричних показань для виконання діяльності прибиральниці немає.

Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5, яка посвідчувала спірний договір довічного утримання від 02.07.2009 року пояснила суду, що перевіряла особу та дієздатність ОСОБА_4 при укладенні договору, ОСОБА_4 охайно виглядала і жодних ознак алкогольного сп'яніння вона не помітила.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_10, яка є родичкою ОСОБА_4 та ОСОБА_2, повідомила, що ОСОБА_4 тривалий час зловживала алкоголем та тяжко хворіла, вона це особисто бачила коли приїжджала до неї у гості, де в той час була і ОСОБА_2, при цьому свідок вказала, що востаннє бачила ОСОБА_4 лише в 2008 році.

Свідок ОСОБА_11, яка є знайомою ОСОБА_2, пояснила суду, що ОСОБА_2 переїхала до ОСОБА_4 після смерті чоловіка останньої, допомагала їй по господарству, займалась її лікуванням. Так як ОСОБА_4 зловживала алкоголем, а ОСОБА_2 перешкоджала їй в цьому та між ними виникали конфлікти. ОСОБА_11 вказала, що особисто відвідувала ОСОБА_4 та знала про її постійне зловживання алкоголем, свідок повідомила, що останнього разу бачила ОСОБА_4 на початку 2008 року та після цього вони не спілкувались.

Допитана свідок ОСОБА_12 вказувала, що ОСОБА_4 з молодості постійно зловживала алкогольними напоями, внаслідок чого останній час тяжко хворіла, однак, особисто ОСОБА_12 спілкувалась з ОСОБА_4 дуже рідко, про життя ОСОБА_4 їй відомо від ОСОБА_2 та інших осіб, останній раз вона особисто бачила ОСОБА_4 після смерті її чоловіка у 2006 році, після цього дуже рідко спілкувались з нею по телефону в 2008 році.

Свідок ОСОБА_13, яка як дільничний терапевт оглядала ОСОБА_4 в 2008 році, зазначила, що ОСОБА_4 хворіла, погано пересувалась по квартирі, мала ознаки тривалого вживання алкогольних напоїв, їй було призначено лікування, завдяки якому стан її здоров'я покращився. ОСОБА_13 вказала, що під час огляду будь-яких підстав для огляду ОСОБА_4 психіатром не було.

Свідок ОСОБА_14, який є двоюрідним братом ОСОБА_4, вказав, що ОСОБА_4 не зловживала алкоголем, він часто відвідував її вдома, коли приїздив до м. Одеси. Свідок також пояснив, що йому було відомо, що ОСОБА_4 хворіє, але це не було пов'язано із алкогольною залежністю, а ОСОБА_2 мала намір зробити з ОСОБА_4 алкогольно-залежну людину для того, щоб заволодіти квартирою останньої, між ними були погані стосунки, ОСОБА_4 боялася ОСОБА_2

Свідок ОСОБА_15, яка проживала у ОСОБА_4 з серпня 2009 року, пояснила суду, що за весь час її проживання там вона не помітила зловживання ОСОБА_4 алкоголем, крім того, остання мала низку захворювань при яких вживання алкоголю заборонено. Свідку відомо, що ОСОБА_4 відвідувала нарколога, та за відсутності підстав для цього, вона була знята з обліку. ОСОБА_15 вказала, що їй відомо про неприязні стосунки між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, однак, причини цього їй невідомі.

Допитані судом свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_17, які були сусідами ОСОБА_4, також вказали, що не помічали, щоб ОСОБА_4 зловживала алкоголем, або мала прояви будь-яких психічних розладів. Свідки охарактеризували ОСОБА_4 як адекватну, добру та порядну людину.

Тобто з досліджених судом доказів встановлено, що протягом життя ОСОБА_4 не мала будь-яких хронічних стійких психічних захворювань, не лікувалась та не оглядалась в психіатричних закладах, не перебувала на обліку у психіатра, докази, що це спростовують - суду не надано.

Ухвалою суду від 31.07.2014 року за клопотанням позивача ОСОБА_2 по справі було призначено посмертну судово-психіатричну експертизу, на вирішення якої було поставлено питання: чи віддавала звіт своїм діям, чи могла керувати ними та розуміти значення своїх дій ОСОБА_4, на момент підписання договору довічного утримання від 02.07.2009 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, що посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за №347?

Висновком судово-психіатричного експерта №525, складеного 08.10.2014 року КУ «Одеський медичний центр психічного здоров'я» було встановлено, що ОСОБА_4 не страждала будь-яким хронічним стійким психічним захворюванням, не зловживала алкоголем, не мала будь-яких тяжких соматичних захворювань та не приймала будь-яких сильнодіючих препаратів, які могли б суттєво вплинути на її здатність розуміти значення своїх дій та керувати ними.

З урахуванням вищевикладеного комісія експертів КУ «Одеський медичний центр психічного здоров'я» в своєму висновку №525, встановила, що ОСОБА_4 на момент підписання договору довічного утримання від 02.07.2009 року, складеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрованого в реєстрі за № 347, віддавала звіт своїм діям, могла керувати ними та розуміти значення своїх дій.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Так, за ч. 3, 4 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно до ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Вирішуючи питання про наявність чи відсутність підстав для визнання недійсним договору довічного утримання з підстав, передбачених ч. 1 ст. 225 ЦК, суд враховує, що предметом доказування є та обставина, чи могла особа-відчужувач у момент підписання цього договору усвідомлювати значення своїх дій і чи могла керувати ними.

Приймаючи до уваги належний доказ - висновок судово-психіатричного експерта №525, складений 08.10.2014 року КУ «Одеський медичний центр психічного здоров'я», враховуючи показання допитаних у судовому засіданні свідків, суд вважає доведеним, що ОСОБА_4 на момент підписання спірного договору довічного утримання від 02.07.2009 року усвідомлювала значення своїх дій та могла керувати ними.

На підставі дослідженого, судом не встановлено наявності правових підстав передбачених ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України для визнання недійсним спірного договору довічного утримання.

Інші доводи позивача ОСОБА_2 щодо її тяжких сімейних обставин та неможливості приділяти увагу ОСОБА_4, наведені нею обґрунтування з підстав яких ОСОБА_3 доглядала і спілкувалась із ОСОБА_4, мотиви підписання ОСОБА_4 договору довічного утримання, суд не приймає до уваги, так як вони не знайшли свого підтвердження в процесі розгляду справи та частково не стосуються предмета та підстав даного позову.

У зв'язку з цим, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання договору довічного утримання недійсним.

Досліджуючи вимоги зустрічного позову ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні власністю та зняття з реєстраційного обліку, суд вважає, що вони підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1.

За згодою попереднього власника цієї квартири - ОСОБА_4 в квартирі АДРЕСА_1, у 2006 році було зареєстровано місце проживання ОСОБА_2 в якості наймача.

Відповідно до ст.71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Згідно ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

При таких обставинах, суд може визнати особу, такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки.

ОСОБА_2 в процесі розгляду справи визнавала та підтверджувала, що з 2009 року в квартирі не проживає.

Докази того, що між ОСОБА_2 і новим власником житла ОСОБА_3 існувала певна домовленістю щодо порядку, умов та строків її проживання в АДРЕСА_1, та/або договір піднайму, оренди тощо, - суду не надані.

Будь-які інші, конкретні докази та обставини в підтвердження збереження за ОСОБА_2 права на проживання в АДРЕСА_1, - відсутні.

ОСОБА_3 та її представник в процесі розгляду справи наполягали на тому, що будь-яких домовленостей щодо проживання відповідача в спірній квартирі немає, а реєстрація місця її проживання за цією адресою обмежує права власника.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.

Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

З урахуванням встановлених в процесі розгляду справи обставин, суд вважає можливим в порядку ст. 16 ЦК України захистити порушене право позивача, шляхом усунення перешкод в користуванні власності, та визнає ОСОБА_2 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1.

Суд вважає можливим встановити порядок виконання рішення суду відповідно до Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»N 1382-IV, 11.12.2003 року, за ст. 7 якого зняття з реєстрації місця проживання здійснюється органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації, зокрема, на підставі остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою).

Тому, рішення суду є підставою для органів реєстрації для зняття з реєстрації місця проживання відповідача за спірною адресою.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору довічного утримання недійсним - відмовити.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні власністю, зняття з реєстраційного обліку - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, такою що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1.

Встановити порядок виконання рішення суду, за яким рішення суду є підставою для органів реєстрації для зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, за адресою: АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня проголошення рішення.

Суддя: Л.В. Жуган