Ухвала суду № 42978150, 26.02.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/12204/14-ц 26.02.2015 26.02.2015

Провадження №22-ц/784/597/15

Головуючий першої інстанції Черенкова Н.П.

Суддя-доповідач апеляційного суду Леванчук О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

26 лютого 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого: Леванчука О.М.,

суддів: Козаченка В.І., Мурлигіної О.Я.,

секретар судового засідання Кудра В.М.,

за участю:

представника відділу ДВС Городецької Ю.С.,

боржника ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відділу державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 січня 2015 року про залишення без розгляду подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_3,

В С Т А Н О В И Л А :

25 вересня 2014 року державний виконавець відділу державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції (далі - відділ ДВС) звернувся до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_3

Державний виконавець зазначав, що на примусовому виконанні у відділі ДВС знаходиться зведене виконавче провадження про стягнення грошових сум, за яким боржником є ОСОБА_3

Вважаючи, що виїзд боржника за межі України унеможливить виконання рішення суду, та з огляду на наявність заяви одного із стягувачів - ОСОБА_5 від 19 вересня 2014 року про обмеження боржника у виїзді за межі України, державний виконавець просив тимчасово обмежити його у праві виїзду за межі України до виконання зобов'язань перед зазначеним стягувачем, покладених виконавчими документами.

Подання розглядалося судами неодноразово. Останньою ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 січня 2015 року подання державного виконавця залишено без розгляду відповідно до ч. 3 ст. 169 ЦПК України.

В апеляційній скарзі представник відділу ДВС, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив ухвалу суду скасувати, а справу повернути до суду першої інстанції для подальшого розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відділу ДВС, боржника і його представника, обговоривши доводи апеляційної скарги, з'ясувавши обставини справи і перевіривши їх доказами, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Залишаючи подання без розгляду відповідно до ч. 3 ст. 169 ЦПК , суд першої інстанції виходив з того, що державний виконавець, який був належним чином повідомлений про час і місце розгляду його подання про обмеження тимчасового виїзду боржника за межі України, повторно не з'явився в судове засідання і від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Однак, колегія суддів апеляційного суду не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 30 вересня 2014 р. задоволено зазначене вище подання державного виконавця. Боржника ОСОБА_3 тимчасово обмежено у виїзді за межі України до виконання зобов'язань за рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 6 березня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики.

Ухвалою апеляційного суду від 30 жовтня 2014 року вказана ухвала місцевого суду скасована, а справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Центрального суду м. Миколаєва від 25 листопада 2014 року справа за поданням державного виконавця була прийнята до провадження іншим суддею і призначена до розгляду в судовому засіданні 9 грудня 2014 року.

Після чого, судовий розгляд відкладався на 25 грудня 2014 року, 15 та 19 січня 2015 року.

У вказані судові засідання державний виконавець не з'явився.

При цьому матеріали справи не містять відомості про отримання ним судових викликів на 15 і 19 січня 2015 року.

Відповідно до ст. 377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби. Суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

Між тим, суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, не врахував вказані обставини та положення ЦПК України, які регулюють вирішення питань, пов'язаних з виконанням судових рішень, а тому дійшов правобезпідставного висновку про можливість залишення подання державного виконавця про обмеження тимчасового виїзду боржника за межі України з підстав, зазначених в ч. 3 ст. 169 ЦПК України.

За таких обставин, вказана ухвала на підставі ст. 312 ЦПК України підлягає скасуванню з поверненням справи до того ж суду для розгляду по суті.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу відділу державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції задоволити.

Ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 січня 2015 року скасувати, а справу повернути до того ж суду першої інстанції для розгляду по суті.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий: Судді: