Ухвала суду № 42976725, 27.02.2015, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/21130/13-к Головуючий у 1-й інст. Іонніков В. М.

Категорія ст. 286 ч.1 КК України Доповідач Михайловський В. І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2015 року Апеляційний суд Житомирської області в складі:

головуючого - судді Михайловського В.І.,

суддів Слісарчука Я.А.,Широкопояса Ю.В.,

з участю секретаря: П'ятницького А.В.,

прокурора: Сагадіна В.В.,

потерпілого: ОСОБА_1,

обвинуваченого: ОСОБА_2

та в його інтересах адвоката: ОСОБА_3,

представника «Страхової компанії «Гарантія» ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляційною скаргою потерпілого ОСОБА_1 на вирок Богунського районного суду м. Житомира від 21 жовтня 2014 року,

в с т а н о в и в:

Цим вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця

м. Житомира, громадянина України, маючого

на утриманні двох неповнолітніх дітей,

приватного підприємця, проживаючого в м.

Житомирі, АДРЕСА_1, не

судимого в силу ст. 89 КК України,-

засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України - на 3(три) роки обмеження волі без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ст.ст. 75,76 п.п. 3,4 КК України, звільнено засудженого від відбування покарання з випробуванням строком на два роки.

Зобов'язано засудженого: повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, періодично з'являтись до органів кримінально-виконавчої інспекції для реєстрації, не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції.

На підставі Закону України «Про амністію у 2014 році» від 8 квітня 2014 року звільнено ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Головного фінансового управління Житомирської обласної державної адміністрації 3 100 грн. 61 коп.

Стягнуто з ТОВ «Страхове товариство «Гарантія» на користь ОСОБА_1 5 000 грн. моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 12 240 грн. 45 коп. моральної шкоди.

В решті позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 та ТОВ «Страхове товариство «Гарантія» матеріальної шкоди - відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Житомирській області 1076 грн. 80 коп. процесуальних витрат.

Речові докази: автомобіль «ВАЗ - 2109», номерний знак НОМЕР_1 - залишено у власника.

Згідно змісту вироку суду, 30 серпня 2013 року, близько 19-30 год. ОСОБА_2 керував технічно справним автомобілем «ВАЗ-2109», номерний знак НОМЕР_1. Рухаючись вказаним транспортним засобом по вул. Перемоги в м. Житомирі в напрямку вул. Максютова, в районі перехрестя з вул. Караульною, ОСОБА_2, в порушення вимог п. 2,3 б Правил дорожнього руху України, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, в порушення вимог п.п. 12.3,18.1 Правил дорожнього руху України, при виявленні перешкоди, яку він об'єктивно спроможний був виявити, не вжив негайних заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки свого транспортного засобу та не надав дорогу пішоходу ОСОБА_1, який перетинав проїзну частину справа на ліво по нерегульованому пішохідному переході, який був позначений відповідними дорожніми знаками, внаслідок чого скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_1

Внаслідок даної ДТП потерпілий ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді садна в ділянці лівого ліктьового суглобу, закритого перелому 5-ї п'ясної кістки, закритих переломів нижньої третини лівих велико-та малогомілкових кісток, крапкової рани в нижній третині лівої гомілки, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.

Необережні дії ОСОБА_2, які виразились в порушенні вимог п.п. 2,3 б, 12.3, 18.1 Правил дорожнього руху України знаходяться в причинному зв'язку з виникненням даної ДТП на її наслідками.

В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_1 просить провести повторне експертне дослідження про ступінь тяжкості тілесних ушкоджень завданих потерпілому.

Частково скасувати вирок Богунського районного суду м. Житомира про обвинувачення ОСОБА_2.

Стягнути з відповідача 2 Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» код ЄДРПОУ 14229456, на його користь заподіяну матеріальну шкоду, пов'язану з його лікуванням в сумі 8514,59 грн. ( вісім тисяч п'ятсот чотирнадцять грн.. 59 коп.)

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь витрати на посилене харчування в сумі 2240,35 грн. (дві тисячі двісті сорок грн.. 35 коп.)

Стягнути з відповідача 2 Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» код ЄДРПОУ 14229456 на його користь заподіяну матеріальну шкоду, пов'язану із неотриманням ним доходу (середньої заробітної плати) внаслідок тимчасової непрацездатності в сумі 13561,44 грн. ( тринадцять тисяч п'ятсот шістдесят одна грн.. 44 коп.)

Стягнути з відповідача 2 Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство» Гарантія» код ЄДРПОУ 14229456 на його користь заподіяну матеріальну шкоду, пов'язану із стійкою втратою працездатності в сумі 47 502,00 грн. ( сорок сім тисяч п'ятсот дві грн. 00 коп.)

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що висновок повторної експертизи не відповідає висновку первинної експертизи і суперечить діагнозу, що було поставлено в різних медичних документах наявних у матеріалах справи.

Апелянт зазначає, що вказаний висновок не можна вважати об'єктивним так як один з експертів ОСОБА_5, що підписав його суперечив сам собі, так як у підписаному ним же епікрізі від 16.09.2013 року ним було встановлено клінічний діагноз ОСОБА_1 - відкритий уламковий перелом діалізу лівої великогомілкової кістки зі зміщенням і такий самий діагноз встановлено в лікарняному листку серія АВЯ № 907084 з 30.08.2013 року по 20.09.2013 року підписаним тим самим ОСОБА_5

Опис ушкоджень за експертним висновком № 3612 від 19.12.2013 року та №121 від 11.08.2014 року повністю однакові, що не відповідає фактичним матеріалам справи.

На думку апелянта, суд не навів якими саме доказами слід підтвердити ті чи інші обставини і чому надані потерпілим докази суд не враховує при винесенні вироку, тим більше, що вина обвинуваченого доведена і визнана ним, є факт тілесних ушкоджень і надано необхідні документи про матеріальну шкоду обґрунтовані усіма необхідними нормами закону і додатково у письмових поясненнях.

Також, суд першої інстанції не взяв до уваги вимоги постанови №4 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року Про деякі питання застосування судами законодавства вирішення спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки внаслідок чого прийняв необ'єктивне рішення і позбавив права ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди, на яку він має право за законом.

В запереченнях на апеляційну скаргу потерпілого, цивільний відповідач ПАТ «Страхове товариство Гарантія» просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Богунського районного суду м. Житомира від 21.10.2014 року без змін, посилаючись на те, що доводи, викладені в апеляційній скарзі є безпідставними, та такими, що не підлягають задоволенню.

Зазначає, що ні в суд першої інстанції, ні в суд апеляційної інстанції цивільним позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів в підтвердження заявлених вимог, сам ОСОБА_1 не звертався з будь-якими заявами до ПАТ «Страхове товариство «Гарантія» про відшкодування заподіяної шкоди.

Заслухавши доповідача по справі, потерпілого ОСОБА_1, який підтримав доводи поданої апеляційної скарги, представника ПАТ «Страхове товариство»Гарантія», обвинуваченого ОСОБА_2 та в його інтересах адвоката ОСОБА_3, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги потерпілого ОСОБА_1, вважаючи вирок суду першої інстанції законним і обґрунтованим, думку прокурора, який частково підтримав подану апеляцію, вважаючи, що цивільний позов про відшкодування збитків на користь потерпілого розглянуто неповно, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга потерпілого ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч.1 КК України підтверджуються зібраними і дослідженими в судовому засіданні доказами: показами обвинуваченого ОСОБА_2, показами потерпілого ОСОБА_1, протоколом огляду місця ДТП від 30.08.2013 року, висновками технічної експертизи автомобіля № 3/946 від 18 грудня 2013 року, судово-медичної експертизи № 3612 від 11.12.2013 року, протоколом проведення слідчого експерименту від 11.12.2013 року, висновком експертизи обставин і механізму ДТП № 757/13-25 від 18.12.2013 року, висновком повторної судово-медичної експертизи № 121 від 08 серпня 2014 року, згідно якого у потерпілого ОСОБА_1 було виявлено тілесні ушкодження у вигляді садна в ділянці лівого ліктьового суглобу, закритого перелому 5-ї п'ясної кістки лівої кисті, закритих переломів нижньої третини лівих велико - та малогомілкових кісток, крапкової рани в нижній третині лівої гомілки, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що призвели до тривалого розладу здоров'я. Дані тілесні ушкодження могли виникнути 30 серпня 2013 року внаслідок ДТП, згідно яких дійсно, 30 серпня 2013 року близько 19-30 год. ОСОБА_2 керував технічно справним автомобілем «ВАЗ-2109», номерний знак НОМЕР_1 та рухаючись по вул. Перемоги в м. Житомирі в напрямку вул. Максютова, в районі перехрестя з вулицею Караульною, в порушення вимог п. 2.3 б ПДР, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, в порушення вимог п.п. 12.3,18.1 ПДР, не вжив негайних заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки свого транспортного засобу та не надав дорогу пішоходу ОСОБА_1, який перетинав проїзну частину справа на ліво по нерегульованому пішохідному переході, який був позначений відповідними дорожніми знаками, внаслідок чого скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_1

Вирок суду 1-ї інстанції ґрунтується на перевірених доказах під час досудового так і судового слідства, яким суд надав вірну юридичну оцінку, правильно кваліфікувавши протиправні дії ОСОБА_2 за ч.1 ст. 286 КК України.

Посилання потерпілого ОСОБА_1 на те, що органами досудового розслідування та судом було неповно встановлено фактичні обставини вчиненого злочину, а саме тяжкість отриманих потерпілим тілесних ушкоджень є необґрунтованими та спростовується зібраними по справі доказами, які були повно та всебічно досліджені судом першої інстанції.

Покарання обвинуваченому ОСОБА_2 призначено судом першої інстанції з дотриманням вимог ст. 65 КК України, врахуванням тяжкості та суспільної небезпеки вчиненого злочину, характеристики винної особи, думки потерпілого, а також обставин, передбачених змістом ст.ст. 66, 67 КК України.

Судом першої інстанції враховано обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченого, а саме, що ОСОБА_2 раніше не судимий, як особа вперше притягається до кримінальної відповідальності, вчинив кримінальне правопорушення з необережності, вину визнав повністю та щиро розкаявся, працює, характеризується за місцем попередньої роботи та проживання позитивно, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, частково, у розмірі 5000 гривень відшкодував потерпілому ОСОБА_1 заподіяні матеріальні збитки. Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_2 не встановлено.

А тому, суд першої інстанції, врахувавши тяжкість необережного злочину, особу ОСОБА_2, думку потерпілого дійшов до обгрунтованого висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування реального виду покарання - обмеження волі та на підставі ст. 75 КК України звільнив його від відбування покарання з випробуванням, а також обґрунтовано звільнив обвинуваченого ОСОБА_2 на підставі ст.. 1 п «в» Закону України «Про амністію у 2014 році» від відбування призначеного покарання.

Вважати це покарання надто м'яким, як і необґрунтоване застосування до обвинуваченого ОСОБА_2 Закону України «Про амністію» підстав у апеляційного суду немає, а тому і не вбачається будь-яких підстав для скасування вироку суду першої інстанції в частині призначеного покарання та постановлення у цій частині нового вироку.

Що стосується викладених в апеляційній скарзі посилань апелянта на те, що по справі необхідно провести повторну судово-медичну експертизу, з метою встановлення дійсно заподіяних потерпілому тілесних ушкоджень то вони є безпідставними та необґрунтованими, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, за клопотанням представника потерпілого ОСОБА_6, судом першої інстанції призначалася повторна судово-медична експертиза щодо характеру та ступеню тяжкості спричинених тілесних ушкоджень. Згідно висновку експерта № 121 від 11.08.2014 року ( а.с. 123-125) ОСОБА_1 спричинена тупа поєднана травма тіла відноситься до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, як така, що не є небезпечною для життя, але призвела до тривалого розладу здоров'я. Зазначена експертиза проводилася на підставі наданих медичних документів, історії хвороби, даних рентгенологічного дослідження потерпілого ОСОБА_1 та інших медичних документів.

Результати проведеної повторної судово-медичної експертизи були предметом дослідження в судовому засіданні під час розгляду кримінального провадження з наданням відповідної оцінки у сукупності з іншими здобутими по справі доказами в суді першої інстанції.

Зазначені обставини у свою чергу підтвердив у судовому засіданні апеляційного суду і сам потерпілий ОСОБА_1

Разом з тим, відмовляючи у задоволенні цивільного позову в частині заявлених потерпілим ОСОБА_1 позовних вимог, що стосуються стягнення відшкодування на користь ОСОБА_1 з обвинуваченого ОСОБА_2 та ТОВ «Страхового товариства «Гарантія» грошових коштів на посилене харчування та за не отриманий дохід, суд послався лише на те, що вони не підтверджені сукупністю належних доказів.

З таким висновком суду першої інстанції погодитися не можливо, оскільки, як убачається з матеріалів кримінального провадження, потерпілий ОСОБА_1 надав певні докази заподіяних збитків, досить детально послався з певним обґрунтуванням на норми законів, які були порушені, надавши й певну сукупність доказів на підтвердження заявленого позову, які, у свою чергу, потребують більш ретельного дослідження.

Відсутнє також і належне обґрунтування судом першої інстанції підстав та розміру заподіяної моральної шкоди, яка була стягнута з обвинуваченого ОСОБА_2.

Крім того, суд першої інстанції, вирішуючи заявлений цивільний позов не в повній мірі дотримався вимог законодавства, що регулює питання відшкодування шкоди, допустив суттєву неповноту та однобічність, не дотримався вимог кримінально-процесуального законодавства та матеріального закону, який регулює порядок та правила розв'язання заявленого потерпілим цивільного позову.

Апеляційний суд вважає, що потерпілий ОСОБА_1 в своїй апеляційній скарзі обґрунтовано посилається на те, що судом першої інстанції не взято до уваги вимоги діючого цивільного законодавства, Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не врахувавши також і керівних роз'яснень постанови № 4 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства вирішення спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки внаслідок чого було прийняте необ'єктивне рішення і позбавлено його права на відшкодування матеріальної шкоди.

При вирішенні цивільного позову ОСОБА_1 до Страхового товариства «Гарантія» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди допущена неповнота судового розгляду, яка відповідно до ст.ст. 409, 410 КПК України є підставою для скасування вироку суду в частині вирішення заявлених цивільних позовів. Під час судового розгляду залишилися недослідженими обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.

Рішення суду, чому він відмовляє у задоволенні решти позовних вимог потерпілого, а саме: у стягненні з відповідача 2 ПАТ «Страхового товариства «Гарантія» на користь ОСОБА_1, заподіяної матеріальної шкоди, пов'язаної з його лікуванням в сумі 8514,59 грн., стягненні з відповідача ОСОБА_2, на його користь витрат на посилене харчування в сумі 2240,35 грн, стягненні з відповідача 2 ПАТ «Страхового товариства «Гарантія» на його користь заподіяної матеріальної шкоди, пов'язаної із неотриманням ним доходу внаслідок тимчасової непрацездатності в сумі 13561,44 грн., стягненні з відповідача 2 ПАТ «Страхового товариства «Гарантія» на його користь заподіяної матеріальної шкоди, пов'язаної із стійкою втратою працездатності в сумі 47 502,00 грн. не мотивоване.

Крім того, у вироці суду першої інстанції взагалі відсутні будь-які судження та мотивовані висновки з приводу причин та підстав відмови потерпілому ОСОБА_1 у відшкодуванні заявлених розмірів матеріальної шкоди, якими нормами закону обґрунтовується така відмова і в чому саме полягає безпідставність заявлених потерпілим позовних вимог.

У той же час, як убачається з матеріалів провадження, потерпілим ОСОБА_1 на обґрунтування заявленого цивільного позову були надані певні письмові докази, які потребують відповідного дослідження та оцінки.

Заявлені позовні вимоги потерпілого були обґрунтовані посиланням на певні вимоги діючого цивільного кодексу та Закону України « Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Фактично розпочавши розгляд заявленого потерпілим цивільного позову у кримінальному провадженні щодо обвинуваченого ОСОБА_2 за ст. 286 ч.1 КК України по суті, суд першої інстанції без належного дослідження та з'ясування всіх необхідних обставин справи, закінчив судове слідство, здійснивши у вироці передчасні висновки щодо необхідного розміру та часток відшкодування заподіяних збитків.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, під час розгляду вищевказаного цивільного позову в суді першої інстанції «Страхове товариство «Гарантія» направляло Управлінню освіти Житомирської міської ради запит з приводу того, чи виплачувалося матеріальне забезпечення, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності ОСОБА_1 за період з 30.08.2013 року по 31.12.2013 року та якщо виплачувалося, то в якому розмірі та за який період.

На вказаний запит Житомирська міська рада повідомила, що інформація про розмір забезпечення, що належить до виплати внаслідок тимчасової непрацездатності за вказаний період, інші дані про трудову діяльність працівника, є персональними даними - інформацією з обмеженим доступом, що без згоди особи якої вона стосується не надається.

Зазначено також, що запитувана інформація про особу може бути надана на вимогу суду у встановленому законом порядку.

З матеріалів провадження вбачається, що вказане питання в судовому засіданні належним чином з'ясовано не було, суд першої інстанції будь-яких запитів з приводу здійснення певних виплат потерпілому ОСОБА_1 з його місця роботи не робив, зазначене питання без будь-яких об'єктивних причин не з'ясовував та не вирішував, а тому заявлені потерпілим ОСОБА_1 у цивільному позові вимоги, що стосуються відшкодування втраченого, внаслідок отриманих тілесних ушкоджень, заробітку по суті вирішені не були.

У цьому зв'язку, інформація щодо того чи здійснював потерпілий ОСОБА_1 трудову діяльність у період після встановлення йому другої групи інвалідності, які доходи отримував внаслідок такої діяльності, який розмір відшкодування потерпілий отримував за рахунок загальнообов'язкового державного пенсійного страхування фактично відсутня та судом з'ясована не була.

Належне з'ясування зазначених обставин має істотне значення для правильного вирішення заявленого потерпілим цивільного позову, а тому такі порушення, апеляційний суд вважає істотними.

Разом з тим, апеляційний суд не наділений законодавцем, а саме діючим КПК повноваженнями постановлення в кримінальному провадженні нового рішення в частині вирішення цивільного позову.

Відповідно до вимог ч.5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК України. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, КПК України не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального законодавства.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 408 КПК України, апеляційний суд змінює вирок у разі зменшення сум, які підлягають стягненню, або збільшення цих сум, якщо таке збільшення не впливає на обсяг обвинувачення і правову кваліфікацію правопорушення.

Таким чином, процесуальні відносини, які виникли у зв'язку з цивільним позовом не врегульовані Кримінальним процесуальним кодексом, а норми цивільного процесуального кодексу України суперечать засадам кримінального судочинства і не дають апеляційному суду повноважень при вирішенні цивільного позову більших, ніж визначені п.3 ч.1 ст. 408 КПК України.

На підставі вищенаведеного, апеляційний суд вважає, що вирок Богунського районного суду м. Житомира від 21.10.2014 року в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ПАТ «Страхового товариства «Гарантія» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди підлягає скасуванню, а провадження направленню у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

В решті вказаний вирок щодо ОСОБА_2, апеляційний суд вважає за необхідне залишити без зміни.

Під час повторного судового розгляду справи в порядку цивільного судочинства суду першої інстанції необхідно, з урахуванням зібраних по справі доказів та досліджених фактичних обставин справи, у відповідності з вимогами чинного законодавства дослідити всі надані потерпілим докази щодо фактично спричинених матеріальних збитків, у тому числі, у разі необхідності й шляхом витребування необхідних документів та доказів, з приводу здійснення потерпілому певних виплат, та, в залежності від встановленого, прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 418, 419 КПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Вирок Богунського районного суду м. Житомира від 21.10.2014 року щодо обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ПАТ «Страхового товариства «Гарантія» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди скасувати, а провадження у цій частині направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства до того ж суду.

В решті вказаний вирок залишити без зімни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі 3-х місяців з дня проголошення.

Судді: