Ухвала суду № 42974836, 04.03.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

№ 22-ц/778/1075/15 Головуючий у 1 інстанції: Перекупка І.Г. Суддя-доповідач: Боєва В.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Боєвої В.В.,

Суддів Коваленко А.І., Каракуші К.В.,

при секретарі: Хомяк К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Димитровського міського суду Донецької області від 25 листопада 2014 року в справі за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2014 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач зазначав, що 02.09.2008 року між Приватбанком і відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір(без номеру). За цим договором ОСОБА_2 02.09.2008 року отримала кредит у сумі 5000,00грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом і кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідно до умов укладеного договору цей договір складається з заяви позичальника, Умов надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою.

Відповідно до п.9.12 Умов надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору він автоматично пролонгується на такий же термін.

У зв'язку з порушенням ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором, її заборгованість за кредитом станом на 30.09.2014 року склала 4922,21 грн., заборгованість по процентам за користуванням кредитом - 10761,35рн., за фіксованою частиною штрафу - 500,00 грн., за процентною складовою штрафу -784.18 грн., а всього 16967,74 грн.,

Посилаючись на ці обставини, позивач просили стягнути з відповідача на їх користь заборгованість в сумі 16967,74 грн., та судові витрати у сумі 243,60 грн. судового збору.

Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 25 листопада 2014 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість станом на 30.09.2014 року за кредитним договором в сумі 16967 грн. 74 коп. , судові витрати у розмірі 243 грн. 60 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить застосувати строк позовної давності, рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги , колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

У відповідності до статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

При вирішенні спору суд першої інстанції вірно посилався на статті 526, 527, 530, 599 ЦК України, якими визначені загальні умови виконання зобов'язання; виконання зобов'язання належними сторонами; строк (термін) виконання зобов'язання та припинення зобов'язання виконанням.

Також суд правильно застосував положення статей 1046, 1054, 1048, 1050 ЦК України якими встановлено поняття договору позики та кредитного договору; передбачено оплату процентів за договором позики та наслідки порушення договору позичальником.

Задовольнивши позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем порушено умови кредитного договору, оскільки погашення заборгованості не здійснювалося, що підтверджено наданим позивачем розрахунком, відповідач визнала позов, а тому дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованості за кредитом, заборгованості за процентами та штрафних санкцій, передбачених умовами договору.

Так, судом встановлено, що 02.09.2008 року банк надав ОСОБА_2 кредит у сумі 5000.000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку картки, з погашенням заборгованості у вигляді щомісячних платежів у розмірі 3 % від суми заборгованості, що підтверджується заявою позичальника ОСОБА_2 від 02.09.2008 року та Умовами і Правилами надання банківських послуг (а. с. 6-; 7-12).

Підпунктами 1.1., 3.1. Умов і Правил надання банківських послуг передбачено, що підписанням заяви позичальником укладається договір про надання споживчого кредиту між ним та ІІриватбанком. Для надання послуг Банк відкриває клієнту картковий рахунок, видає клієнту картки, вид та строк дії яких визначено у заяві. Підпис відповідача під заявою свідчить про укладання договірних відносин між сторонами та про досягнення між ним згоди за всіма умовами угоди (а. с. 6; 7-8).

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. За змістом статей 1048, 1050, 1054 ЦК України наслідками порушення відповідачем зобов'язання щодо неповернення чергової частини суми кредитує також і право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту та одержання від позичальника процентів від суми позики.

З матеріалів справи видно, що заборгованість позичальника перед банком станом на 30.09.2014 року по тілу кредита складає 4922,21 грн., за процентами за користування кредитом - 10761,35 грн., що підтверджується розрахунком, наданим позивачем (а.с. 4-5).

Пунктом п.8.6 Умов і Правил надання банківських послуг передбачено, що при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн. (фіксована складова) та у розмірі 5% від суми боргу (процентна складова) (а. с. 10- на звороті).

Станом на 30.09.2014 року позивачем нараховано штрафну санкцію позичальнику ОСОБА_2 в зв'язку з невиконанням нею зобов'язань по кредитному договору в розмірі 500 грн. та 784, 18 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості (а. с.4-5).

Вказані суми заборгованості за кредитним договором суд стягнув з ОСОБА_2 на користь позивача, виходячи з того, що позовні вимоги визнавалися відповідачем ОСОБА_2 та були доведені позивачем належними та допустимими доказами.

Основний довід апеляційної скарги ОСОБА_2 полягає в тому, що строк позовної давності сплив 14.10.2014 року, а тому суд мав застосувати наслідки спливу позовної давності.

Такий довід апеляційної скарги спростовується наступним. Судова колегія звертає увагу на те, що Верховним Судом України на засіданні Судової палати у цивільних справах 04 лютого 2015 року ухвалено постанову в справі № 6-239цс14, предметом якої був спір про стягнення заборгованості за кредитним договором. В цій постанові вказано, що пункт 7 частини одинадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», яким кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки указана частина статті 11 Закону стосується позасудового порядку повернення споживчого кредиту і спрямована на те, щоб встановити судовий контроль за вирішенням таких вимог кредитодавця з метою захисту прав споживача як слабшої сторони договору споживчого кредиту. Згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 при розгляді справи в суді першої інстанції не заявляла про сплив позовної давності.

Також апелянт ОСОБА_2 в своїй скарзі зазначає, що позивач посилається на типові умови надання кредиту, проте, вона не підписувала такі умови і про ці умови їй нічого не було відомо.

Цей довід апеляційної скарги є неспроможним, оскільки в своїй заяві від 25.11.2014 року, адресованій суду першої інстанції, ОСОБА_2 зазначала, що просить розглянути позовні вимоги КБ «Приватбанк» до неї про стягнення заборгованості без її участі. З позовними вимогами згодна (а. с. 23).

Інший довід апеляційної скарги ОСОБА_2 стосується того, що позивач неправомірно нараховує відповідачу штрафи і пеню, відносно яких за ч. 2 ст. 258 ЦК України застосовується скорочена позовна давність в один рік.

З огляду на приписи частини 1 статті 61 ЦПК України, згідно яких обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню та враховуючи, що ОСОБА_2 в своїй заяві від 25.11.2014 року визнавала позовні вимоги банку, судова колегія вважає, що такий довід апеляційної скарги не знайшов підтвердження при апеляційному розгляді справи. Крім того, оскільки банком не заявлялися позовні вимоги щодо стягнення пені. За кредитним договором також не передбачено нарахування пені. Відповідно до п. 8.6 Умов надання банківських послуг при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн. (фіксована складова) та у розмірі 5% від суми боргу (процентна складова) (а. с. 10- на звороті).

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а тому апеляційна скарга має бути відхилена з залишенням без змін рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Димитровського міського суду Донецької області від 25 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: