Вирок № 42973315, 05.03.2015, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/12866/14-к

Провадження № 1-кп/234/73/15

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2015 року м. Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Кравченко О.Ю.,

при секретарі - Каліберді А.О.

за участю прокурора Єресько В.М.

потерпілої ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014050390002536 від 18.11.2014 року за обвинуваченням:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Павлоградка Павлоградського району Омської області, РФ, громадянина України, не одруженого, неповнолітніх дітей на утриманні не має, із середньою освітою, пенсіонер, інвалід третьої групи, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, не судимого, -

у вчиненні злочину, передбаченого ст.128 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

17 листопада 2014 року, приблизно о 12 годин 50 годин ОСОБА_3 знаходився у приміщенні Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради, яке розташовано у будинку №24 по вул. Маяковського в м. Краматорську Донецької області, куди останній прийшов з метою подальшого оформлення єдиноразової фінансової допомоги.

Окрім ОСОБА_3 у приміщенні також знаходились працівники Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради, у тому числі ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4, яка на той час перебувала у коридорі будівлі, та проводила інструктаж громадян з приводу оформлювання єдиноразової фінансової допомоги.

Цього ж дня, тобто 17.11.2014 року приблизно о 13 годин 00 хвилин ОСОБА_3 перебуваючи у коридорі зазначеного приміщення не бажаючи знаходитись у черзі серед громадян, став йти у напрямку службових кабінетів адміністративної будівлі. У цей момент ОСОБА_1 запропонувала ОСОБА_3 зупинитися та пояснити куди останній рухається, однак той, не бажаючи зупинятися, з силою умисно діючи з необережністю у формі злочинної недбалості, не передбачаючи можливості настання злочинних наслідків у вигляді заподіяння потерпілій тілесних ушкоджень, хоча за об'єктивними обставинами міг та повинен був їх передбачити, штовхнув лівою рукою в ліву сторону тулубу, від чого остання розвернулася, та лівою частиною тулубу вдарилася об підвіконня, та у подальшому впала на підлогу у коридорі вдарившись головою об підлогу.

У наслідок необережних злочинних дій ОСОБА_3 потерпілій ОСОБА_1 було спричинено:

- закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, які утворилася від дії тупого предмета або ударі об нього, в указаний строк і відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинило за собою короткочасний розлад здоров'я

- закритий перелом поперечного відростка зліва третього поперекового хребця без зміщення уламків, який утворився від дії тупого предмета або ударі об нього, можливо, в зазначений термін і відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, як вимагає для свого загоєння тривалий термін лікування понад 21-го дня (3-х тижнів).

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 в пред'явленому йому обвинуваченні за ст.128 КК України визнав себе винним у повному обсязі та суду пояснив, що він дійсно штовхнув потерпілу, але зробив це необережно. За тиждень до події він отримав талон до спеціаліста на 13 годин, зібрав усі необхідні документи. 17 листопада 2014 року він йшов до спеціаліста управління на прийом. Коли він зайшов до передпокою, там було багато народу. Потерпіла стояла перед вхідними дверима, та не пропускала його до приміщення. Вона його почала питати, куди він іде, він відповів, що іде на прийом до спеціаліста. Потерпіла просила його показати документи. Він відмахнувся від потерпілої, відчинив двері та пішов. Як вона впала, він не бачив, оскільки вже зайшов. Допускає, що необережно штовхнув потерпілу, тому вона могла впасти. Коли він вже знаходився на прийомі у спеціаліста Управління праці, то дізнався, що потерпіла впала. Коли він виходив з управління, то попросив пробачення у потерпілої. Він не знав, що потерпіла лікувалася, дізнався про це, коли вона вже закінчувала лікування. Розкаюється у скоєному. Цивільний позов прокурора про відшкодування матеріальної шкоди визнає. Цивільний позов потерпілої про відшкодування матеріальної та моральної шкоди визнає частково, в частині відшкодування матеріальної шкоди.

Крім показань обвинуваченого, його вина доведена сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів.

Потерпіла ОСОБА_1 у судовому засіданні суду пояснила, що 17 листопада 2014 року приблизно о 12 години 30 хвилин до неї зайшла її начальник, ОСОБА_4 та попросила її вийти до передпокою для того, щоб надавати громадянам консультації, роз'яснювати, куди необхідно звертатися, оскільки було багато відвідувачів. Вона вийшла до "передбаннику" та стояла всередині. Зліва від неї було 12 осіб, які стояли у черзі, справа було залишено вільний прохід, по якому виходили відвідувачі управління. До неї звернулася жінка та спитала консультацію. Вона відповідала жінці та побачила біля виходу метушню. Вона побачила, що вбігає обвинувачений. Вона тільки спитала обвинуваченого, куди він, після чого він штовхнув її рукою, від чого вона перекрутилася, вдарилася об підвіконня, та впала. У той момент вона подумала, що її вбили, відчувала сильний біль. Піднятися їй допомогли люди. У той день вона перебувала на роботі, а наступного дня пішла до лікаря, оскільки всю ніч відчувала сильний біль, не могла спати. Вона отримала тілесні ушкодження, проходила лікування в травматологічному відділенні з 18.11.2014 року по 03.12.2014 року. А після цього з 03.12.2014 року лікувалася амбулаторно. Оскільки вона тільки влаштувалася на роботу 6 листопада, то в неї не було коштів на лікування, їй прийшлося позичати кошти, щоб придбати ліки, тривалий час лікуватися, проходити обстеження. Цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди підтримує.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що вона працює разом з потерпілою в Управлінні праці та соціального захисту населення. 17 листопада 2014 року у них був прийом громадян-переселенців. В холі йшла реєстрація громадян. Потерпіла чергувала у маленькому проході, а вони роз'яснювали громадянам правила написання заяв безпосередньо в холі перед дверима. Вона бачила, що обвинувачений відкрив двері, увірвався до приміщення, відштовхнув потерпілу, сказав, що він знає куди йде, і побіг далі. Обвинувачений рукою відштовхнув потерпілу, вона перечепилася та вдарилась о підвіконня. Після цього обвинувачений пішов до кабінету, вони встановили, що це був 14 кабінет та особу обвинуваченого. Потерпіла сильно забилася, вдарилася спиною, головою. Вони її посадили на стілець. Наступного дня потерпіла звернулася до лікарні. Конфлікту між обвинуваченим та потерпілою не було, він просто відштовхнув її рукою та пішов далі.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що працює в Управлінні праці та соціального захисту населення провідним спеціалістом разом з потерпілою. 17 листопада 2014 року вони з ОСОБА_5 перебували в холі, давали консультації переселенцям, оскільки було багато людей та стримати натовп було практично неможливо. Потерпіла стояла регулювала чергу, вони це робили по черзі, періодично змінювались. В двері зайшов обвинувачений, його спитали, куди він іде, на що він відштовхнув рукою потерпілу, вона впала, вдарилася головою. А обвинувачений пішов далі у 14 кабінет. Особистість чоловіка, який відштовхнув потерпілу вони встановили у той же день, оскільки він перебував у 14 кабінеті на прийомі у спеціаліста.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що вона працює в Управлінні праці та соціального захисту населення головним спеціалістом. 17 листопада 2014 року приблизно о 13 годин, до них у кабінет зайшов відвідувач ОСОБА_3 Він прийшов особисто до неї на прийом з приводу оформлення матеріальної допомоги переселенцям. Під час прийому вона почула шум, після чого спочатку начальник її відділу заглянула до кабінету. Потім зайшла потерпіла, яка побачивши ОСОБА_3 вказала на нього і сказала, що це той чоловік, який спричинив їй тілесні ушкодження. Після цього прийом закінчився і усі вийшли.

Як вбачається з протоколу огляду місця події від 19.11.2014 року, місцем події є вхідне приміщення філіалу Управління труда та соціального захисту населення за адресою вул.Маяковського, 24 у м.Краматорську. В ході огляду місця події нічого не вилучалося (а.с.41-42).

Як вбачається з висновку судово-медичної експертизи від 08.12.2014 року, у ОСОБА_1 виявлено закрита черепно-мозкова травма: струс головного мозку, яка утворилася від дії тупого предмета або ударі об нього, в указаний строк і відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинило за собою короткочасний розлад здоров'я;

- закритий перелом поперечного відростка зліва третього поперекового хребця без зміщення уламків, який утворився від дії тупого предмета або ударі об нього, можливо, в зазначений термін і відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, як вимагає для свого загоєння тривалий термін лікування понад 21-го дня (3-х тижнів) (а.с.43-44).

При проведенні слідчого експерименту 11.12.2014 року потерпіла ОСОБА_1 показала місце скоєння злочину, розповіла про обставини, при яких вона отримала тілесні ушкодження, а також за допомогою статиста продемонструвала, яким чином ОСОБА_8 її штовхнув, як вона впала, та в якому положенні перебувала, коли впала на підлогу, що співпадає з її показаннями даними у ході судового слідства (а.с.45-49).

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 12.12.2014 року, судово-медична експертиза не виключає можливості утворення тілесних ушкоджень у ОСОБА_1 при обставинах, вказаних в ході проведення слідчого експерименту за її участю (а.с.50-51).

При проведення слідчого експерименту 19.12.2014 року, обвинувачений ОСОБА_3 на місці розповів про обставини та за допомогою статисту показав механізм вчинення ним злочину, що співпадає з його показаннями, даними у ході судового слідства (а.с.52-55).

Допитавши обвинуваченого, потерпілу, свідків, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд вважає, що подія злочину мала місце, провина обвинуваченого ОСОБА_3 доведена повністю, та його дії правильно кваліфіковані по ст.128 КК України, як необережне заподіяння середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Призначаючи покарання, суд керується положеннями ст. 65 КК України, відповідно до якої особі, що скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.

Призначаючи покарання, суд також враховує вимоги ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Вивченням особистості обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено, що він раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягається вперше, не працює, пенсійного віку не досяг, інвалід 3 групи за загальним захворюванням, отримує пенсію по інвалідності, за місцем мешкання характеризується позитивно, на обліку у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває.

Відповідно до ч.2 ст.66 КК України при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом'якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.

Обставинами, які пом'якшують покарання, суд визнає щире каяття обвинуваченого, а також те, що він вперше притягається до кримінальної відповідальності.

Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.

З урахуванням ступені тяжкості вчиненого злочину, особи обвинуваченого, обставин, які пом'якшують покарання, а також враховуючи відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд вважає, що необхідним і достатнім покаранням для виправлення обвинуваченого і запобігання нових злочинів буде покарання у вигляді громадських робіт. При цьому, з урахуванням вищевказаних обставин, суд вважає за можливе призначити обвинуваченому мінімальне покарання у межах санкції ст.128 КК України.

Потерпілою ОСОБА_1 заявлено позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_3 матеріальної шкоди у сумі 1436 грн., яка складається з витрат на лікування, а також моральної шкоди у сумі 10000 грн. (а.с.19).

Відповідно до ст.84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку.

Відповідно до ст.91 КПК України у кримінальному провадженню підлягають доказуванню у тому числі вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Відповідно до ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Відповідно до ст.23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, заподіяна фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка заподіяла цю шкоду за наявності його вини.

Розглядаючи питання про відшкодування моральної шкоди потерпілій ОСОБА_1 суд узяв до уваги в якості моральних страждань потерпілої, на які вона вказала у суді та у позові, а саме моральні страждання у зв'язку із фізичним болем та стражданнями, яких вона зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я, внаслідок отримання тілесних ушкоджень і вважає, що позов заявлено обґрунтовано.

Враховуючи характер вчиненого обвинуваченим правопорушення, глибину душевних та фізичних страждань потерпілої, ступені вини обвинуваченого, враховуючи вимоги розумності та справедливості, суд вважає за доцільне задовольнити в цій частині позовні вимоги частково та стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 5 000 грн.

За загальними правилами відшкодування шкоди, відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Розглядаючи вимоги потерпілої ОСОБА_1 про стягнення з обвинуваченого матеріальної шкоди у розмірі 1436 грн., суд прийшов до висновку, що позов у цій частині підлягає задоволенню. Як вбачається з наданих потерпілою медичних документів та копій касових чеків (а.с.20-24), нею було витрачено на придбання ліків та проходження медичного обстеження 1436 грн. Обвинувачений визнав позовні вимоги в цій частині у повному обсязі.

За таких обставин з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_1 підлягає стягненню у відшкодування матеріальної шкоди 1436 грн.

Згідно ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Прокурором також пред'явлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави коштів, витрачених закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_1 у сумі 1264 грн. 48 коп. (а.с.7-8).

Як вбачається з довідки, наданої міською лікарнею №3 м.Краматорська, на лікування ОСОБА_1 в травматологічному відділенні міської лікарні №3 м.Краматорська було витрачено 1264 грн. 48 коп. (а.с.66-68).

За таких обставин, суд вважає, що позов прокурора підлягає задоволенню у повному обсязі, як такий, що знайшов своє повне підтвердження у судовому засіданні й з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь фінансового управління Краматорської міської ради, необхідно стягнути 1264 грн. 48 коп., витрачені на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_1

Запобіжний захід на досудовому слідстві обвинуваченому не обирався

Речові докази не долучалися.

Керуючись ст. ст. 368-370, 373-374 КПК України, суд,-

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 128 КК України та призначити йому покарання за цією статтею кримінального закону у вигляді 150 (сто п'ятдесят) годин громадських робіт у вільний від роботи або навчання час, з відбуванням покарання не більше 4 годин на день, вид яких визначають органи місцевого самоврядування.

Стягнути із засудженого ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, ІПН НОМЕР_1 на користь потерпілої ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди 1436 грн. (одна тисяча тридцять шість грн.) та у відшкодування моральної шкоди 5 000 (п'ять тисяч) грн.

Стягнути із засудженого ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5 на користь Фінансового управління Краматорської міської ради для перерахування Комунальній міський установі Міська лікарня №3 (р/р 35423301022816, ГУДКУ у Донецькій області, ЄДРПОУ 01990810, МФО 834016) грошові кошти, витрачені на лікування потерпілої ОСОБА_1 у сумі 1264,48 грн. (одна тисяча двісті шістдесят чотири грн. 48 коп.).

Запобіжний захід не обирався.

Речові докази не долучалися.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Запорізької області через Краматорський міський суд Донецької області на протязі 30 днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженому та прокурору. Копію вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.

Вирок постановлений та виготовлений у нарадчій кімнаті в єдиному примірнику.

Головуючий суддя О. Ю. Кравченко