Рішення № 42972918, 27.02.2015, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

27.02.2015

227/57/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

27 лютого 2015 року м.Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Мавроді Р.Ф.

при секретарі Овчинніковій Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Добропілля цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Донецька залізниця» «Станція Іловайськ», треті особи - Донецьке обласне відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Головне управління Державної казначейської служби України в Донецькій області про стягнення заборгованості по заробітній платі у вигляді допомоги по тимчасовій непрацездатності та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

12 січня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Добропільського міськрайонного суду з позовом до ДП «Донецька залізниця» «Станція Іловайськ» , треті особи - Донецьке обласне відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Головне управління Державної казначейської служби України в Донецькій області про стягнення заборгованості по заробітній платі у вигляді допомоги по тимчасовій непрацездатності та моральної шкоди.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що з 10 січня 1996 року по теперішній час він працює на ДП «Донецька залізниця» «Станція Іловайськ» складачем поїздів.

З 02 червня 2014 року по 17 вересня 2014 року він тривало хворів та знаходився на лікарняному. За листами непрацездатності бухгалтерією ДП «Донецька залізниця» «Станція Іловайськ» йому була нарахована допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання в розмірі 17928,07 гривень, з яких 1047,55 гривень - за рахунок підприємства, а 16880,52 гривень - за рахунок Фонду соціального страхування.

Відповідно до наданої йому довідки № 659-04-184, виданої ДП «Донецька залізниця» «Станція Іловайськ» від 25 листопада 2014 року заборгованість з допомоги по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання за листами непрацездатності складає 14061,50 гривень, які до теперішнього часу йому не сплачені.

Він неодноразово звертався до керівництва ДП «Донецька залізниця» «Станція Іловайськ» щодо виплати йому нарахованої допомоги по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання, проте йому повідомили, що підприємство сплатило лікарняні за перші 5 днів, а решта періоду непрацездатності оплачується за рахунок Фонду соціального страхування, проте коштів від Фонду на сплату лікарняних не надходило.

ДП «Донецька залізниця» «Станція Іловайськ» надала заявку відділенню Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на оплату йому допомоги по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання в розмірі 14061,50 гривень, проте до теперішнього часу йому безпідставно не здійснили оплату лікарняних.

Вважає, що неправомірними діями відповідача його було позбавлено матеріального забезпечення, він був позбавлений коштів для забезпечення лікування, що призвело до докладання додаткових зусиль для організації свого життя. Порушення його законних прав призвели у свою чергу до певних моральних страждань, які повинні бути компенсовані.

Просив суд розглянути справу у його відсутність та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі: стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по заробітній платі у вигляді допомоги по тимчасовій непрацездатності у розмірі 14061,50 грн. та моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

Представник відповідача у судове засідання жодного разу не з'явився без поважної причини, хоча про місце, дату й час розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать відправлені телефонограми.

Керуючись правилами ст.169 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу під час відсутності представника відповідача, що не з'явився, за матеріалами, які є в справі, направивши копію рішення відповідачу за місцем знаходження.

Суд прийняв рішення про заочний розгляд справи на підставі ст. 224 ЦПК України.

Представник 3-ї особи - ГУ Державної казначейської служби України в Донецькій області в судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений як у телефонному режимі, так і поштою.

Від представника 3-ї особи - Донецького обласного відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності надійшли письмові заперечення разом з проханням також слухати справу у їх відсутність.

За такими обставинами суд прийняв рішення про можливість слухання позову у відсутності учасників.

Вивчивши доводи позивача, матеріали справи, заперечення 3-ї особи, суд дійшов до наступних висновків.

Встановлено, що позивач з 10 січня 1996 року по теперішній час працює на ДП «Донецька залізниця» «Станція Іловайськ» складачем поїздів.

З 02 червня 2014 року по 17 вересня 2014 року позивач хворів та знаходився на лікарняному, що підтверджується листами непрацездатності Серії АГК № 903278, Серії АГА № 535675, Серії АГЛ № 603692, Серії АГЛ № 603849.

За листами непрацездатності бухгалтерією ДП «Донецька залізниця» «Станція Іловайськ» позивачу була нарахована допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання в розмірі 17928,07 гривень, з яких 1047,55 гривень - за рахунок підприємства, а 16880,52 гривень - за рахунок Фонду соціального страхування.

Відповідно до наданої довідки № 659-04-184, виданої ДП «Донецька залізниця» «Станція Іловайськ» від 25 листопада 2014 року заборгованість з допомоги по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання за листами непрацездатності Серії АГК № 903278, Серії АГА № 535675, Серії АГЛ № 603692, Серії АГЛ № 603849 складає 14061,50 гривень, які до теперішнього часу, як заявляє позивач, йому не сплачені.

Суд погоджується з доводами позивача, що оплата лікарняних поділяється на дві складові: оплата перших 5 днів лікарняного (проводить роботодавець та відносить ці витрати до складу валових витрат підприємства) та оплата всіх інших днів лікарняного (виплата проводиться роботодавцем, проте потім фонд соціального страхування компенсує ці витрати шляхом перерахування відповідних сум на поточний рахунок або шляхом зменшення суми зобов'язань роботодавця до фонду).

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» (далі Закону) загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених цим Законом.

Частиною 1ст. 35 Закону передбачена виплата застрахованій особі допомоги у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати.

Право на матеріальне забезпечення у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності мають всі застраховані громадяни. Загальнообов'язковому соціальному страхуванню підлягають особи, що працюють на умовах трудового договору на підприємствах, установах, організаціях всіх форм власності.

Згідно із статтею 256 Кодексу Законів про Працю України, грошова допомога при тимчасовій непрацездатності виплачується при хворобі, каліцтві, тимчасовому переведенні на іншу роботу у зв'язку із захворюванням, догляді за хворим членом сім'ї, карантині, санаторно-курортному лікуванні і протезуванні. При хворобі або каліцтві грошова допомога виплачується до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.

Таким чином суд вважає, що невиплата позивачу коштів по листку непрацездатності є порушенням статті 46 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Між тим, суд не може погодитися з доводами представника 3-ї особи - Донецького обласного відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, які висловлені у письмових запереченнях, про те, що причиною затримки фінансування є неперерахування ГУ Державної казначейської служби України у Донецькій області коштів Фонду на виплату матеріального забезпечення застрахованим особам з посиланням на Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затвердженого постановою КМУ від 07 листопада 2014 року №595, згідно якого у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснюється лише після повернення згаданої території під контроль органів державної влади.

Так, позивач перебував на лікарняному до 17 вересня 2014 року, тоді як Тимчасовий порядок, на який посилається представник Фонду, був затверджений постановою КМУ лише 07 листопада 2014 року. Тому ці доводи вважаються недоречними та такими, що порушують конституційні права громадянина України.

Згідно ст..237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

В судовому засіданні встановлено, що позивач в обґрунтування своїх вимог щодо стягнення моральної шкоди зазначив, що спричинена моральна шкода полягає в тому, що у зв»язку з незаконними діями відповідача його образ життя був порушений, йому довелося прикладати додаткові зусилля для організації свого життя.

Особа, згідно ст..23 ЦК України, має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Враховуючи викладене суд вважає, що позивач має право на відшкодування заподіяної йому моральної шкоди. При визначені розмiру моральної шкоди, суд враховує характер правопорушення, глибину душевних страждань позивача, ступень вини відповідача, а також інші обставини, які мають істотне значення.

Суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 500 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Задовольнити вимоги позивача про стягнення з відповідача 5000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди суд не находить можливим, оскільки така сума не відповідає розумності та справедливості.

Відповідно до ст..60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Зі сторони представника відповідача не було спростовані ствердження та доводи позивача.

Таким чином, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст..88 ЦПК України, з ДП «Донецька залізниця» «Станція Іловайськ» слід стягнути на користь держави судовій збір в сумах відповідно до задоволених позовних вимог.

На підставі ст..46 Конституції України, ст.ст. 233,234,237-1,256 КЗпП України, ст..ст.1,2,4,6,35,51,52 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, керуючись ст.ст. 5, 10, 60, 88, 209, 212-215,224,226 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Донецька залізниця» «Станція Іловайськ», треті особи - Донецьке обласне відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Головне управління Державної казначейської служби України в Донецькій області про стягнення заборгованості по заробітній платі у вигляді допомоги по тимчасовій непрацездатності та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця» «Станція Іловайськ» ( код ЄДРПОУ 01076318), розташованого в м. Іловайськ , пров. Щорса, 1 Донецької області, індекс 86793 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ІПН НОМЕР_1), мешкаючому в АДРЕСА_1, заборгованість по заробітній платі у вигляді допомоги по тимчасовій непрацездатності в розмірі 14061 ( чотирнадцять тисяч шістдесят одна) грн.. 50 коп. та у відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 500 ( п'ятсот) грн.

В інший частині позову відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця» «Станція Іловайськ» ( код ЄДРПОУ 01076318) на користь держави судовий збір в сумі 243 ( двісті сорок три) грн.. 60 коп. та 243 ( двісті сорок три) грн.. 60 коп.

Копію рішення направити за місцем знаходження відповідача та 3-х осіб для відома.

Заочне рішення може бути переглянуто Добропільським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Рішення винесено у нарадчій кімнаті в одному екземплярі.

Головуючий суддя Р.Ф. Мавроді

27.02.2015