Ухвала суду № 42972171, 25.02.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/4416/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Харченко Ю. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

при секретарі - Ханділян Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Одесапродконтракт» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Одесапродконтракт» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 26.06.2014р. №0002162202 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 61666грн., -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2014 року ПАТ «Одесапродконтракт» звернулось з адміністративним позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 26.06.2014р. №0002162202 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 61666грн., з яких 49333грн. - основний платіж, 12333грн. - штрафні (фінансові) санкції, посилаючись на відсутність порушень чинного податкового законодавства з боку товариства, на які наголошено податковим органом у Акті перевірки №1663/15-54-22-02/01553764 від 13.06.2014р.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що при здійсненні фінансово-господарських операцій із платником податків ПП «ГРАНД СТРОЙГЕФЕСТ», не було допущено жодних порушень податкового законодавства, які б послугували підставою для встановлення заниження податку на додану вартість на суму 49332,73грн., т.я. господарські операції з контрагентом - ПП «ГРАНД СТРОЙГЕФЕСТ», проведено у повному дотриманні законодавчих вимог, та належним чином оформленням необхідних первинних документів бухгалтерського та податкового обліку.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2014 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з даною постановою суду ПАТ «Одесапродконтракт» подало апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 30.05.2014р. по 05.06.2014р. головним державним інспектором відділу камеральних перевірок управління податкового аудиту ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області Русевим Степаном Костянтиновичем, згідно з п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.73 Податкового кодексу України, відповідно до Наказу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 29.05.2014р. №548, була проведена позапланова невиїзна перевірка ПАТ «Одесапродконтракт» щодо підтвердження господарських відносин з ПП «ГРАНД СТРОЙГЕФЕСТ» за період з 01.01.2014року по 31.01.2014року.

За результатами вказаної перевірки ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області складено Акт №1663/15-54-22-02/01553764 від 13.06.2014р. «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ «Одесапродконтракт» з питань підтвердження господарських відносин з ПП «ГРАНД СТРОЙГЕФЕСТ» за період з 01.01.2014року по 31.01.2014року та визначення впливу на податковий облік за відповідний податковий період», у висновках якого наголошено, що Товариством занижено податок на додану вартість у січні 2014р. на 49332,73грн., внаслідок чого порушено вимоги п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України.

На підставі складеного Акта перевірки №1663/15-54-22-02/01553764 від 13.06.2014р. ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області 26.06.2014р. винесено податкове повідомлення-рішення №0002162202 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 61666грн., з яких 49333грн. - основний платіж, 12333грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погодившись з означеним податковим повідомленням-рішенням від 26.06.2014р. №0002162202 ПАТ «Одесапродконтракт» звернулось до Головного управління Міндоходів в Одеській області з первинною скаргою (вихід.№168 від 04.07.2014р.) про його скасування, за результатами розгляду якої Головним управлінням Міндоходів в Одеській області прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги №1527/10/15-32-10-02-07 від 21.0.2014р., яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 26.06.2014р. №0002162202, а первинну скаргу генерального директора ПАТ «Одесапродконтракт» ОСОБА_1 - без задоволення.

Не погодившись із означеним податковим повідомленням-рішенням від 26.06.2014р. №0002162202, позивач - Публічне акціонерне товариство «Одесапродконтракт» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою про його скасування.

Підставою для встановлення факту заниження податку на додану вартість з боку позивача у січні 2014р. на суму 49332,73грн., слугували виявлені в ході перевірки порушення норм податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій між ПАТ «Одесапродконтракт» та ПП «Гранд Стройгефест».

Також з'ясовано, що між ПАТ «Одесапродконтракт» (Замовник) та ПП «Гранд Стройгефест» (Виконавець), був укладений Договір обслуговування морозильних камер від 31.05.2013р., згідно з п.1.1 якого в порядку та на умовах визначених даним Договором, Виконавець зобов'язується на підставі попередньої заявки Замовника виконувати обслуговування морозильних камер, розташованих за адресою: м. Одеса, 19-й км. Старокиївської дороги, зміст робіт та розцінки на які зазначені в Додатку №1 до даного Договору, а Виконавець прийняти та оплатити послуги. Відповідно до п.п.2.1, 2.2 означеного Договору ціни на послуги встановлені за погодженням сторін та наведені в Додатку №1 до Договору. Перелік та обсяг послуг на окремі періоди (місяці) погоджуються сторонами до 5-го числа даного місяця. Оплата послуг здійснюється в безготівковій формі у погоджений сторонами строк. Згідно з п.3.1.1 п.3.1 Договору обслуговування морозильних камер від 31.05.2013р. Виконавець зобов'язаний поставити послуги відповідно до умов даного Договору з наданням Замовнику актів виконаних послуг.

На підтвердження виконання умов вищеозначеного договору ПАТ «Одесапродконтракт» до суду надано Додаток №1 до Договору обслуговування морозильних камер від 31.05.2013р., Акт виконаних послуг №2457/01 від 31.01.2014р. на загальну суму 295996,40грн., у т.ч. ПДВ - у сумі 49332,73грн., Платіжні доручення від 03.02.2014р. №326 на загальну суму 29304грн., у т.ч. ПДВ - у сумі 4884грн., від 21.02.2014р. №341 на загальну суму 266692,40грн., у т.ч. ПДВ - у сумі 44448,73грн., Податкова накладна від 31.01.2014р. №2457 на загальну суму 295996,40грн., у т.ч. ПДВ - у сумі 49332,73грн., котрі, при цьому, на думку суду, не є достатніми доказами для підтвердження фактичного виконання умов, укладеного між ПАТ «Одесапродконтракт» та ПП «Гранд Стройгефест» Договору обслуговування морозильних камер від 31.05.2013р.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що спірне податкове повідомлення-рішення винесено податковою інспекцією в межах компетенції та у спосіб, що передбачений законодавством, що регулює спірні правовідносини та обґрунтовано.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

За змістом п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010року №2755-VI податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

На підставі п. 198.1. статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За правилами п. 198.2. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.201.4 ст.201 означеного Кодексу податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

У відповідності до положень п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

За змістом до п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За змістом ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

З огляду на положення п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704 (зі змінами та доповненнями), відповідно до якого первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

На підставі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Тобто, законодавчо визначено, що первинним документом, який засвідчує факт здійснення господарської операції є, серед іншого, акт здачі-приймання робіт (надання послуг), який відповідно повинен містити усі необхідні реквізити, передбачені ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також інші документи, які б підтверджували фактичне здійснення господарської операції.

За правилами ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995р. №88, первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

При цьому в ході судового розгляду встановлено, що Акт виконаних послуг №2457/01 та податкова накладна №2457 складено 31.01.2014р., тоді як Платіжне доручення №326 датовано 03.02.2014р., та Платіжне доручення №341 датовано 21.02.2014р. До того ж, у Платіжному дорученні №341 від 21.02.2014р. зазначено що грошові кошти перераховано згідно договору від 31.05.2013р. за лютий 2014р., однак, позивачем надано суду лише один Акт виконаних послуг від 31.01.2014року №2457/01.

Також, згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995р. №88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Згідно п.п.2.15, 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам, а відтак, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, акти приймання - передачі товарів (робіт, послуг), тощо), мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Також, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Юридичним фактом, який породжує право платника на податкову вигоду (зокрема, у вигляді права на зменшення об'єкта оподаткування ПДВ на суму податкового кредиту), є реальність господарської операції.

За відсутністю факту придбання товарів відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту.

Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів (наданням послуг) однією стороною, та їх отримання іншою стороною, документи, підтверджуючі використання вказаних товарів у власній господарської діяльності.

Таким чином, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Водночас, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів чи сплати грошових коштів. До того ж, наявність цивільно-правового договору також не є безумовним свідченням правомірності та реальності вчинення платником податку господарської операції навіть у тому разі, якщо такий договір не визнано недійсним у судовому порядку.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

В ході судового розгляду встановлено, що вищеозначена фінансово-господарська операція, яка за твердженням позивача, мала місце між ПАТ «Одесапродконтракт» та ПП «Гранд Стройгефест», не містить у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання та виконання послуг. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, водночас наявність Акта виконаних послуг від №2457/01 від 31.01.2014р. не є беззаперечним доказом того, що відбулося реальне надання послуг, а наявність податкової накладної, складеної особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість, не є єдиною умовою формування податкового кредиту. При цьому, будь-які документи, складені на підтвердження факту здійснення окремої господарської операції, набувають статусу документа за своїм суттєвим навантаженням лише у разі фактичності здійснення господарської операції, з приводу якої складається відповідний документ, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою.

До того ж надані позивачем та наявні у матеріалах справи Акт виконаних послуг №2457/01 від 31.01.2014р., Податкова накладна від 31.01.2014р. №2457, у порушення приписів статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не містять вказівок на посади повноважних осіб ані з боку ПАТ «Одесапродконтракт», ані з боку його контрагента ПП «Гранд Стройгефест», якими їх підписано, що відповідно унеможливлює ідентифікувати означених осіб, якими підписано вказані документи.

Також укладений 31.05.2013р. між ПАТ «Одесапродконтракт» (Замовник) та ПП «Гранд Стройгефест» (Виконавець) Договір обслуговування морозильних камер, та Додаток №1 до договору обслуговування морозильних камер від 31.05.2013р., з боку Замовника підписано ОСОБА_3, тоді як Акт виконаних послуг від 31.01.2014р. №2457/01 зі сторони Одержувача підписаний ОСОБА_1

Також, як зазначено у Акті ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 01.04.2014р. №1824/15-53-22-3/38644030 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Гранд Стройгефест» щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами за період січень 2014р.», основним видом діяльності ПП «Гранд Стройгефест» є будівництво житлових і нежитлових будівель, та жодним чином не обслуговування морозильних камер.

У висновках наявного у матеріалах справи Акта ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 01.04.2014р. №1824/15-53-22-3/38644030 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Гранд Стройгефест» щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами за період січень 2014р.», встановлено відсутність факту реального здійснення господарських операцій між ПП «Гранд Стройгефест» та контрагентом-постачальником за період січень 2014р. на суму ПДВ 5562318грн., та контрагентами-покупцями за період січень 2014р. на суму ПДВ 6013316грн., з огляду на те, що ПП «Гранд Стройгефест» не має основних засобів, трудових ресурсів та виробничих потужностей. Факт відсутності управлінського та технічного персоналу, складських приміщень та транспортних засобів свідчить про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання будь-яких послуг, та постачання товарів, що являється доказом про відсутність реальності господарських операцій згідно податково-судової доктрини «Реальності господарської операції».

Отже, наведені обставини та досліджені судом наявні у справі письмові докази у їх сукупності, слугують підставою для висновку, що господарські операції між позивачем - ПАТ «Одесапродконтракт» та ПП «Гранд Стройгефест», не мали реального характеру, а їх виконання оформлено суто документально, без мети реального настання правових наслідків.

Вирішуючи спір, колегія суддів також зважає, що в силу вимог ч.2 ст.49 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, що з огляду на запроваджений ст.8 Конституції України принцип верховенства права та в кореспонденції з приписами ч.1 ст.71 КАС України означає абсолютний і безумовний обов'язок кожної особи, яка бере участь в адміністративній справі довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оцінка поданих особами, які беруть участь в адміністративній справі та самостійно зібраних судом в порядку ст.11 КАС України доказів в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, здійснюється судом за правилами ч.2 ст.71 КАС України в порядку, що встановлений ст.86 цього кодексу.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про відсутність будь-яких фактичних даних, які б спростували висновки за актом перевірки.

Несплата позивачем податків у встановленому законодавства України порядку руйнує систему оподаткування, що створена в інтересах держави та формування дохідної частини Державного бюджету України, що суперечить моральним засадам суспільства. Наявним вбачається намір позивача одержати економічний ефект за рахунок формування податкового кредиту по договором, який не був спрямований на реальне настання правових наслідків, з ціллю заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. Такі дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України, оскільки не сплачені підприємством ПДВ внаслідок порушення встановленого порядку формування податкового кредиту з ПДВ є дохідною частиною бюджету та власністю держави.

Провадження ПАТ «Одесапродконтракт» своєї діяльності призвело до штучного завищення податкового кредиту та витрат.

Таким чином, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, колегія суддів дійшла висновку про те, що спірне податкове повідомлення-рішення винесено податковою інспекцією в межах компетенції та у спосіб, що передбачений законодавством, що регулює спірні правовідносини та обґрунтовано. В ході судового розгляду представник відповідача довів суду належними та допустимими в спірних правовідносинах доказами, з посиланням на відповідні положення законодавства, необґрунтованість позовних вимог позивача. При цьому звернення позивача з даним позовом за захистом своїх порушених прав та інтересів суд оцінює обраний спосіб ухилення від відповідальності за встановлені порушення.

З огляду на викладене, на підставі ст. 10 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 11 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, з'ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Отже, кожний платник податків несе індивідуальну податкову відповідальність, яка не пов'язання з правовою та податковою дисципліною його контрагентів та претензій які виникають до них з боку контролюючих органів, разом з цим, відсутність реального вчинення господарських операцій та як наслідок юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом п. 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку. З наданої до суду первинної документації позивача не вбачається підтвердження наявності ділової мети, як основного чинника всіх господарських операцій.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи позивач не довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Одесапродконтракт» є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Одесапродконтракт» залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2014 року у справі № 815/4416/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення судового рішення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Дата складення у повному обсязі і підписання рішення суду - 02 березня 2015 року.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян