Рішення № 42969030, 12.02.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2015 р. Справа № 911/5109/14

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «ПРОСВІТ» ЛТД»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Домосвіт Трейд»

про стягнення 37 867,52 гривень

За участю представників:

від позивача Марченко В.А. (дов. № 1/05-01 від 05.01.2015);

від відповідача Михайлюк І.М. (дов. № б/н від 23.12.2014).

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «ПРОСВІТ» ЛТД» (далі - позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Домосвіт Трейд» (далі - відповідач) про стягнення 37 867,52 грн заборгованості, з яких: 37 827,10грн боргу за поставлений на підставі видаткових накладних № ДИС-002305 від 01.11.2012, № ДИС-002606 від 03.12.2012, № ДИС-0000088 від 28.01.2013, № ДИС-0000812 від 10.06.2013, № ДИС-0001040 від 30.07.2013, № ДИС-0001039 від 30.07.2013, № ДИС-0001610 від 14.11.2013 та № ДИС-0001611 від 14.11.2013 згідно договору № 3012-Р від 08.09.2011 товар та 40,42 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем своїх зобов'язань по оплаті товару згідно договору № 3012-Р від 08.09.2011.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.11.2014 порушено провадження у справі № 911/5109/14, розгляд справи призначено на 25.12.2014.

В судовому засіданні 25.12.2014 оголошено перерву до 26.01.2015.

23.01.2015 до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 30 від 23.01.2015 (вх. № 1483/15 від 23.01.2015), згідно якого останній просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

26.01.2015 до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання (вх. № 1556/15 від 26.01.2015), згідно якого останній просить на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України припинити провадження у справі в частині стягнення 595,80 грн основного боргу.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.01.2015 продовжено строк вирішення спору у справі № 911/5109/14 на 15 днів, розгляд справи відкладено на 12.02.2015.

У судовому засіданні 12.02.2015 представник позивача підтримав позов повністю з урахуванням наданого ним клопотання, представник відповідача заперечив проти задоволення позову.

Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог позивача відповідачем не заявлено.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

08.09.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДОМОСВІТ ТРЕЙД» (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «ПРОСВІТ» лтд» (далі - постачальник) укладено договір № 3012-Р, згідно якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупця, в період дії договору, товари разом із усіма їх приналежностями та документами, що стосуються товарів, в асортименті і кількості, які визначені у замовленні покупця та за цінами, зазначеними у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язався прийняти товари і оплатити їх на умовах договору.

Згідно п. 1.6 договору покупець надає замовлення постачальнику на підставі специфікації та оплачує товари згідно з даним замовленням та товаросупровідною документацією, які складають невід'ємну частину договору.

Відповідно до п. 2.4 договору ціна поставленого товару зазначається у видаткових накладних, які надаються разом з товаром.

Загальна ціна договору складається з сум, зазначених у видаткових накладних, які надані на підставі договору (п. 2.5 договору).

Згідно п. 5.1 договору покупець оплачує товари шляхом банківського переказу на поточний рахунок постачальника, визначений у договорі, протягом 5 банківських днів з моменту реалізації товару покупцем та за умови, що постачальник надасть належним чином оформлені податкові та видаткові накладні (з врахуванням коригувань та виправлень недоліків, які можуть бути виявлені під час прийому товару) до головного офісу покупця (або відділу обліку відповідного торгового центру покупця, в залежності від місця поставки), в термін не більше ніж 3 календарних дні з дня поставки товарів.

Відповідно до п. 12.1 договору договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом одного року. Договір підлягає пролонгації на один рік, якщо за один місяць до завершення дії договору жодна із сторін не заявить про намір його розірвання.

На виконання п. 1.1 договору № 3012-Р від 08.09.2011 позивач поставив відповідачу, а відповідач прийняв товар на загальну суму 40 579,26 грн, що підтверджується видатковими накладними № ДИС-002305 від 01.11.2012 на суму 4 531,20 грн, № ДИС-002606 від 03.12.2012 на суму 2 990,63 грн, № ДИС-0000088 від 28.01.2013 на суму 2 865,83 грн, № ДИС-0000812 від 10.06.2013 на суму 6 285,72 грн, № ДИС-0001040 від 30.07.2013 на суму 555,84 грн, № ДИС-0001039 від 30.07.2013 на суму 17 738,65, № ДИС-0001610 від 14.11.2013 на суму 2 083,39 грн та № ДИС-0001611 від 14.11.2013 на суму 3 528,00 грн., підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору.

Відповідач на виконання умов договору частково розрахувався за отриманий товар, залишивши суму боргу в розмірі 37 827,10 грн, що підтверджується погодженим сторонами актом звірки взаєморозрахунків за період січень 2014року - серпень 2014 року, підписаним та скріпленим печатками обох сторін договору.

Відповідач у поданому ним відзиві та усних запереченнях просив залишити позов без задоволення у зв'язку з його безпідставністю та необґрунтованістю.

Предметом позову є вимоги про стягнення 37 867,52 грн заборгованості, з яких: 37 827,10грн боргу за поставлений на підставі видаткових накладних № ДИС-002305 від 01.11.2012, № ДИС-002606 від 03.12.2012, № ДИС-0000088 від 28.01.2013, № ДИС-0000812 від 10.06.2013, № ДИС-0001040 від 30.07.2013, № ДИС-0001039 від 30.07.2013, № ДИС-0001610 від 14.11.2013 та № ДИС-0001611 від 14.11.2013 згідно договору № 3012-Р від 08.09.2011 товар та 40,42 грн 3 % річних.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини поставки.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ст. 251 Цивільного кодексу України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк може бути визначений актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Позивачем, належними та допустимими доказами у розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України, не доведено суду те, що у відповідача виникли підстава та строк оплати отриманого товару визначеного договором № 3012-Р від 08.09.2011, а саме п. 5.1 договору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення 37 827,10грн боргу за поставлений на підставі видаткових накладних № ДИС-002305 від 01.11.2012, № ДИС-002606 від 03.12.2012, № ДИС-0000088 від 28.01.2013, № ДИС-0000812 від 10.06.2013, № ДИС-0001040 від 30.07.2013, № ДИС-0001039 від 30.07.2013, № ДИС-0001610 від 14.11.2013 та № ДИС-0001611 від 14.11.2013 згідно договору № 3012-Р від 08.09.2011 товар є необґрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

Аналогічна позиція з розгляду тотожних справ міститься в Постановах Вищого господарського суду України від 20.02.2013 у справі № 5023/4310/12, від 08.07.2010 у справі № 26/107.

Водночас, 26.01.2015 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання, відповідно до якого 21.01.2015, тобто в процесі розгляду справи, відповідачем здійснено часткову сплату основного боргу у розмірі 595,80 грн за спірним договором, у зв'язку з чим позивач просив припинити провадження у справі в частині стягнення 595,80 грн основного боргу на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

У відповідності до приписів п. 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Пунктом 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відтак, беручи до уваги наведені нормативні приписи, а також строки (дати) та розміри проведених відповідачем розрахунків за договором, суд дійшов висновку про припинення провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення 595,80 грн заборгованості за договором з підстав п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки вказаний спір припинив існування в процесі розгляду справи.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення 40,42 грн 3 % річних.

Враховуючи те, що позовна вимога про стягнення 40,42 грн 3 % річних є похідною від основної вимоги про стягнення 37 827,10 боргу за поставлений на підставі видаткових накладних № ДИС-002305 від 01.11.2012, № ДИС-002606 від 03.12.2012, № ДИС-0000088 від 28.01.2013, № ДИС-0000812 від 10.06.2013, № ДИС-0001040 від 30.07.2013, № ДИС-0001039 від 30.07.2013, № ДИС-0001610 від 14.11.2013 та № ДИС-0001611 від 14.11.2013 згідно договору № 3012-Р від 08.09.2011 товар, у задоволенні якої судом відмовлено, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення 40,42 грн 3 % річних.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на позивача, у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Припинити провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення 595,80 грн основного боргу.

2. У задоволенні решти позову - відмовити.

Суддя В.М. Антонова

Повне рішення складено: 20.02.2015