Постанова № 42968152, 25.02.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/4906/14

Головуючий у 1-й інстанції: Данилюк У.Т.

Суддя-доповідач: Загороднюк А.Г.

25 лютого 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Загороднюка А.Г.

суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П.

за участю:

секретаря судового засідання: Бондаренко С.А.,

представника позивача - Мачківського О.М.,

представників відповідача - Трасковської С.В., Масловської О.М., Царука Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ТК-Ольгерд" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТК-Ольгерд" до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 січня 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду І інстанції та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Під час судового засідання представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представники відповідача заперечили проти задоволення апеляційної скарги та просили відмовити у її задоволенні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача та представників відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах апеляційної скарги у відповідності до частини 1 статті 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено з матеріалів справи, в період з 04 серпня 2014 року по 08 серпня 2014 року працівниками відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "ТК-Ольгерд" з питань документального підтвердження господарських відносин, про що складено акт № 3547/15-1/37098324 від 22 серпня 2014 року.

В акті перевірки встановлено, зокрема, порушення п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого занижено ПДВ в періоді, що перевірявся, в сумі 14332305 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 09 вересня 2014 року №0000321501/2236, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 13630815 грн. за основним платежем та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 6815407 грн.

Висновки відповідача, викладені в акті перевірки, зокрема, щодо не підтвердження фактів придбання газу та нафтопродуктів позивачем від контрагентів - ТОВ "ПРАУС", ТОВ "КИЇВ ЛІКВІД ПЕТРОЛЕУМ", ТОВ "ТАЛИС ПЛЮС", ТОВ "БАРИЛИТ ПЛЮС", ТОВ "ГАЛНАФТА", ТОВ "УНІСТРОЙ", зроблені, виходячи з наступного.

Відповідач вважає, що зазначені контрагенти не приймали будь-яку участь у транспортуванні товарів. Акти прийому-передачі підписані формально, без перевірки фактичної наявності ресурсів. При цьому, згідно інформації, отриманої від податкових органів (відповідних актів), контрагенти позивача фактично поставку газу та нафтопродуктів не здійснювали у зв'язку з відсутністю у них виробничих та трудових ресурсів для виконання будь-якого виду господарської діяльності.

Суд І інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що господарські операції позивача із контрагентами не мали реального характеру, та, виходячи з цього, незважаючи на наявність у платника податку (позивача) податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства, у нього відсутні правові підстави для формування податкового кредиту.

Колегія суду не погоджується з вказаним висновком суду І інстанції з огляду на наступні обставини.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно наведених норм підставою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції та підтверджують факт їх виконання.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України (постанова від 27 березня 2012 року №21-737во10) надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Під час розгляду справи встановлено, що між ТОВ "ТК-Ольгерд" (покупець) та ТОВ "Галнафта" (продавець) укладено договір купівлі-продажу №Г-0146 від 04 січня 2011 року, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупця (поставити), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ вуглеводневий скраплений марки СПБТ.

На виконання вказаного договору складено специфікації, податкові накладні, видаткові накладні, зведені накладні, а також акт прийому-передачі. В акті місцем його складення вказано м. Дрогобич та зазначено, що протягом серпня 2011 року ТОВ "ТК-Ольгерд" прийняло нафтопродукти (газ вуглеводневий скраплений марки СПБТ) на умовах - склад покупця (АЗС).

Між ТОВ "ТК-Ольгерд" (покупець) та ТОВ "КИЇВ ЛІКВІД ПЕТРОЛЕУМ" (постачальник) укладено договори поставки №24/14-П від 27 березня 2014 року, №55/14-П від 11 квітня 2014 року, №81/14-П від 15 квітня 2014 року, №112/14-П від 22 квітня 2014 року, відповідно до яких постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ вуглеводневий скраплений марки СПБТ.

На виконання вказаних договорів складено податкові накладні, додаткові угоди, видаткові накладні, акти приймання-передачі нафтопродуктів. В актах місцем його складення вказано м.Київ та зазначено, що протягом червня 2011 року ТОВ "ТК-Ольгерд" прийняло нафтопродукти на умовах - АЗС покупця.

Між ТОВ "ТК-Ольгерд" (покупець) та ТОВ "ПРАУС" (постачальник) укладено договори поставки нафтопродуктів №01/25, №01/64 від 01 квітня 2014 року, №08/4 від 08 квітня 2014 року, №22/20 від 22 квітня 2014 року, відповідно до яких постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти.

На виконання вказаних договорів складено податкові накладні, додаткові угоди, листи про можливість отримання нафтопродуктів, а також акти приймання-передачі, які засвідчують прийняття усієї кількості придбаних від вказаного постачальника нафтопродуктів. В актах місцем його складення вказано м.Дніпропетровськ та зазначено про прийняття нафтопродуктів на умовах EXW-резервуари нафтобаз ПАТ "Дніпронафтопродукт".

Між ТОВ "ТК-Ольгерд" (покупець) та ТОВ "БАРИЛИТ ПЛЮС" (постачальник) укладено договори поставки нафтопродуктів №01/81-НП від 01 травня 2014 року, №01/28-НП від 01 травня 2014 року, відповідно до яких постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти.

На виконання вказаних договорів складено податкові накладні, додаткові угоди, листи про можливість отримання нафтопродуктів, а також акти приймання-передачі. В актах місцем його складення вказано м.Дніпропетровськ та зазначено про прийняття нафтопродуктів на умовах EXW-резервуари нафтобаз ПАТ "Дніпронафтопродукт".

Між ТОВ "ТК-Ольгерд" (покупець) та ТОВ "ТАЛИС ПЛЮС" (постачальник) було укладено договір поставки нафтопродуктів №01/06-26П від 01 червня 2014 року, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти.

На виконання вказаного договору складено податкову накладну, додаткову угоду, лист про можливість отримання нафтопродуктів, а також акт приймання-передачі. В акті місцем його складення вказано м.Дніпропетровськ та зазначено про прийняття нафтопродуктів на умовах EXW-резервуари нафтобаз ПАТ "Дніпронафтопродукт".

Між ТОВ "ТК-Ольгерд" (покупець) та ТОВ "УНІСТРОЙ" (постачальник) укладено договір поставки нафтопродуктів №120-12/2012-П від 01 грудня 2012 року, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти.

На виконання вказаного договору складено податкові накладні, додаткові угоди, лист про можливість отримання нафтопродуктів, а також акти приймання-передачі. В актах місцем його складення вказано м.Дніпропетровськ та зазначено про прийняття нафтопродуктів на умовах EXW-резервуари нафтобаз ПАТ "Дніпронафтопродукт" і інших нафтобаз.

На підтвердження здійснення оплати контрагентам за вказаними договорами позивачем надано копії платіжних доручень (за винятком ТОВ "ТАЛИС ПЛЮС").

Також позивачем надано документи (договори, акти виконаних робіт, податкові накладні) на підтвердження послуг з перевезення паливно-мастильних матеріалів та надання автопослуг, укладеними за результатами взаємовідносин між ним та ПП "Капрайя" (місце складання актів - м. Хмельницький), ТОВ "Кременчукнафтопродуктсервіс" (місце складання актів - м.Кременчук).

В матеріалах справи також наявні вибірково надані товарно-транспортні накладні по перевезенню газу №ЗН-4219 від 27 липня 2014 року (вантажовідправник - ПАТ "Укрнафта", вантажоодержувач - ТОВ "Галнафта"для ТОВ "ТК-Ольгерд") та №Г14-1020/2 від 21 червня 2014 року (вантажовідправник - ПАТ "Укрнафта", вантажоодержувач - ТОВ "КИВ ЛІКВІД ПЕТРОЛЕУМ" для ТОВ "ТК-Ольгерд"); акт від 28 липня 2011 року визначення густини та обсягу зрідженого газу, прибулого на АГЗС №45 в с.Гуменці; Х-звіти від 28 липня 2011 року (АЗС-45 с.Гуменці) та від 21 червня 2014 року (АЗС №61, м.Шепетівка).

Відповідачем не заперечується наявність та використання позивачем у господарській діяльності відповідної кількості нафтопродуктів, відображених у первинних та бухгалтерських документах, якими підтверджується господарські операції позивача з вказаними підприємствами.

Крім того, колегія суду враховує, що чинним законодавством не передбачено визнання належності або ж неналежності в інтегрованій системі Міністерства доходів і зборів України даних про взаємовідносини постачальника таких товарів з їх виробником.

Таким чином, висновки відповідача про те, що надані для перевірки сертифікати якості є неналежними документами якості нафтопродуктів, є необґрунтованими.

Позивачем також надані журнали оперативного обліку скрапленого вуглеводневого газу, що надійшов на АГЗП.

Пунктами 5.1.6, 5.2.6, 5.2.7, 5.2.12 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155, передбачено складання акту приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю і за формою №5-НП, а також відрядження на підставі довіреності представника підприємства для приймання нафтопродуктів, у випадку отримання нафтопродуктів залізницею.

Оскільки умовами поставки, згідно перерахованих договорів, не передбачено приймання нафтопродуктів залізницею, вимоги вказаної Інструкції в частині складання актів за формою №5-НП та видача довіреностей для участі представника позивача у прийманні таких нафтопродуктів не відноситься до випадку примайння нафтопродуктів, що перебувають у резервуарах нафтобаз.

Що стосується посилання відповідача на те, що договори, укладені позивачем з контрагентами, не мають реальної спрямованості у зв'язку з відсутністю у підприємств трудових та матеріальних ресурсів, колегія суддів зазначає наступне.

Формуючи такий висновок стосовно ТОВ "ТАЛИС ПЛЮС", ТОВ БАРИЛИЛИТ ПЛЮС", ТОВ "ПРАУС", ТОВ "КИЇВ ЛІКВІД ПЕТРОЛЕУМ", відповідач керувався актами про неможливість проведення зустрічної звірки від 22 липня 2014 року, від 24 липня 2014 року, від 11 червня 2014 року, від 10 квітня 2014 року.

Однак, у судовому порядку дії працівників ДПІ визнані протиправними та скасовані рішення, прийнятті на підставі вищевказаних актів.

За сукупністю наведених вище обставин, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач діяв всупереч податковому законодавству України, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі є обґрунтованими, у зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги позивача та залишення в силі постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 січня 2015 року.

Згідно з ч. 2 ст. 159 КАС України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198, ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ТК-Ольгерд" задовольнити повністю.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 січня 2015 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області № 0000321501/2236 від 09 вересня 2014 року.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 02 березня 2015 року.

Головуючий Загороднюк А.Г.

Судді Драчук Т. О.

Полотнянко Ю.П.