Рішення № 42968001, 27.02.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2015Справа №910/935/15-гСуддя Отрош І.М., розглянувши справу

за позовом Прокурора Солом'янського району міста Києва в інтересах держави в особі Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації та Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної в місті Києві державної адміністраціїдоФізичної особи-підприємця Бондаренка Руслана Валентиновичапровиселення та зобов'язання вчинити діїПредставники сторін:від прокуратури:Лиховид О.С. - посвідчення № 002628 від 05.09.2012;від позивача 1:не з'явився;від позивача 2:Дмитренко В.А. - представник за довіреністю № 7 від 12.01.2015;від відповідача:Музира О.Ю. - представник за довіреністю б/н від 02.02.2015.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

20.01.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Прокурора Солом'янського району міста Києва в інтересах держави в особі Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації та Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації з вимогами до Фізичної особи-підприємця Бондаренка Руслана Валентиновича про зобов'язання звільнити орендоване приміщення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України у зв'язку із закінченням строку дії Договору № 953/Ч оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Солом'янського району міста Києва від 24.02.2009 не звільнив займане приміщення та продовжує ним користуватись.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2015 порушено провадження у справі № 910/935/15-г; розгляд справи призначено на 09.02.2015.

05.02.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від прокуратури надійшла заява про зміну предмета позову, в якій прокурор просить суд виселити відповідача з орендованого приміщення та зобов'язати відповідача передати його за актом приймання-передачі позивачу 2.

06.02.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що не отримував від позивача 2 заперечень щодо продовження користування об'єктом оренди після закінчення строку дії договору, а тому Договір № 953/Ч оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Солом'янського району міста Києва від 24.02.2009 є продовженим на підставі ст. ст. 284 Господарського кодексу України та 764 Цивільного кодексу України.

Розглянувши в судовому засіданні 09.02.2015 заяву прокурора Солом'янського району міста Києва про зміну предмету позову, суд прийняв її до розгляду, у зв'язку з чим суд розглядає позовні вимоги про виселення відповідача з орендованого приміщення та зобов'язання відповідача передати орендоване приміщення за актом приймання-передачі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2015, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 27.02.2015.

20.02.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача 1 надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача 1.

У судовому засіданні 27.02.2015 представники прокуратури та позивача 2 надали усні пояснення по суті спору; позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 27.02.2015 надав усні пояснення по суті спору; проти задоволення позову заперечив.

Представник позивача 1 у судове засідання 27.02.2015 не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103032858175.

У судовому засіданні 27.02.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Заслухавши пояснення представників прокуратури, позивача 2 та відповідача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

24.02.2009 між Комунальним підприємством «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної у м. Києві ради (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Бондаренком Русланом Валентиновичем (орендар) укладено Договір № 953/Ч оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Солом'янського району міста Києва (Договір), відповідно до умов якого орендодавець та орендар на підставі розпоряджень Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації № 2492 від 29.12.2007, № 224 від 24.02.2009 передає, а орендар приймає в оренду приміщення для розміщення їдальні за адресою: м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 41.

Відповідно до п. 1.1 Статуту Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, воно є правонаступником Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної у місті Києві ради.

Згідно з п. 1.2 Статуту, підприємство утворене рішенням XIV сесії V скликання Солом'янської районної у місті Києві ради від 19.12.2007 № 218 «Про утворення комунальних підприємств» та перейменовано і передано до сфери управління Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації на підставі рішення VII сесії VI скликання Київської міської ради від 23.06.2011 № 291/5678 «Про деякі питання діяльності комунальних підприємств та установ, що належать до комунальної власності територіальної громади м. Києва та передаються до сфери управління Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (зі змінами від 10.11.11 № 607/6843), ідентифікаційний код 35756919.

Відповідно до п. 2.1 Договору у редакції Додаткової угоди від 12.03.2010, об'єктом оренди є нежиле приміщення, загальною площею 352 кв. м., у тому числі 1 поверх - 289,6 кв.м., МСК - 62,4 кв.м.

Відповідно до п. 2.4 Договору, об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади Солом'янського району міста Києва і знаходиться на балансі орендодавця.

Згідно з п. 7.5 Договору, у разі закінчення строку дії Договору або при його розірванні, орендар зобов'язаний за актом прийому-передачі повернути об'єкт оренди орендодавцю на умовах, викладених в даному пункті.

Відповідно до п. 9.1 Договору у редакції Додаткової угоди від 12.12.2011, строк дії Договору встановлено з 24.02.2009 до 31.03.2012 включно.

Відповідно до п. 9.7.1 Договору, він припиняє свою дію, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди комунального майна.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" відносини щодо оренди майна, що перебуває у комунальній власності регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.

Судом встановлено, що об'єкт оренди за актом прийому-передачі від 24.02.2009 було передано позивачем 2 в оренду відповідачу.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Частиною 1 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.

Нормами частини 2 статті 291 Господарського кодексу України та частини 2 статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації (викупу) об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об'єкта оренди; ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем.

Відповідно до статті 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором (ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Відповідно до пункту 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 29.05.2013 № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" зі змісту статей 759, 763 і 764 Цивільного кодексу України, частини другої статті 291 Господарського кодексу України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов'язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.

На підтвердження доказу звернення до відповідача із запереченням щодо поновлення строку дії Договору № 953/Ч оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Солом'янського району міста Києва від 24.02.2009 прокурором Солом'янського району м. Києва долучено до позовної заяви копію листа вих. № 1172/37 від 12.04.2012, відповідно до якого позивач 2 повідомляє відповідача про закінчення 31.03.2012 строку дії Договору № 953/Ч оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Солом'янського району міста Києва від 24.02.2009 та пропонує відповідачу продовжити договір оренди та у двадцятиденний термін звернутись до відділу з питань майна комунальної власності Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації та відділу з питань майна Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації.

Відповідно до вказаного листа зазначено також, що у випадку відсутності погодження на використання об'єкта оренди, позивач 2 просить відповідача звільнити об'єкт оренди, передавши по акту прийому-передачі та оплатити орендну плату та інші платежі, які передбачені договором по день фактичної здачі приміщення.

Таким чином, лист вих. № 1172/37 від 12.04.2012 містить заперечення щодо продовження строку дії Договору № 953/Ч оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Солом'янського району міста Києва від 24.02.2009.

Однак, позивачами та прокурором не надано суду належних і допустимих доказів, які підтверджують факт направлення відповідачу відповідного листа або будь-яких інших листів із запереченнями щодо поновлення Договору № 953/Ч оренди нерухомого майна на новий строк, ні станом на 31.03.2012, ні протягом місяця після закінчення строку дії договору.

Як вбачається з копії фіскального чеку від 12.04.2012, долученого представником прокуратури до позовної заяви в якості доказу надсилання відповідачу листа вих. № 1172/37 від 12.04.2012, на ім'я відповідача був відправлений рекомендований лист (номер рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0318603836650).

Суд зазначає, що у вказаному фіскальному чеку відсутні повна поштова (юридична) адреса відповідача (зазначений лише індекс), так само він не містить інформації щодо вмісту поштового відправлення. Таким чином, фіскальний чек не може розцінюватись судом як належний доказ, який би підтверджував факт направлення саме листа вих. № 1172/37 від 12.04.2012 на адресу відповідача. Крім того, ні прокуратурою, ні позивачами суду не було надано оригінал вказаного фіскального чеку для огляду.

Суд звертає увагу, що згідно з частиною 2 пункту 61 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

Із наведених норм вбачається, що належним доказом направлення саме листа вих. № 1172/37 від 12.04.2012 на адресу відповідача може бути лише бланк опису вкладення, завірений відповідним відділенням зв'язку.

Втім, позивачем 2 не надано суду бланку опису вкладення в цінний лист, який би підтвердив факт здійснення поштового відправлення на адресу відповідача 12.04.2012.

При цьому, ухвалою від 09.02.2015 суд зобов'язав позивача 2 надати належним чином засвідчену копію витягу з книги (журналу) реєстрації вихідної кореспонденції позивача 2 для підтвердження факту направлення листа вих. № 1172/37 від 12.04.2012 відповідачу.

Однак, прокуратурою та позивачами не було надано суду відповідну копію витягу з книги реєстрації вихідної кореспонденції.

Відповідач у відзиві на позовну заяву та у судових засіданнях заперечував факт отримання ним листа вих. № 1172/37 від 12.04.2012, у зв'язку з чим стверджував про поновлення Договору № 953/Ч від 24.02.2009 на тих самих умовах та строк на підставі ст. ст. 284 Господарського кодексу України та 764 Цивільного кодексу України.

Суд зазначає, що ухвалами від 23.01.2015 та 09.02.2015 зобов'язував прокурора та позивачів надати суду належні докази направлення та отримання відповідачем листа вих. № 1172/37 від 12.04.2012.

Відповідно до п. 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу - повідомлення, яким оператор поштового зв'язку доводить до відома відправника чи уповноваженої ним особи інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом та прізвище одержувача.

Однак, прокурором та позивачами не надано суду доказів отримання відповідачем листа вих. № 1172/37 від 12.04.2012, яким може бути рекомендоване повідомлення про вручення (як вбачається з фіскального чеку від 12.04.2012, поштова кореспонденція направлялась саме рекомендованим листом).

Відповідно до п. 1 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, штриховий кодовий ідентифікатор - штрихова позначка, побудована за певними правилами і призначена для автоматичної ідентифікації реєстрованих поштових відправлень.

Суд зазначає, що встановити факт отримання відповідачем листа вих. № 1172/37 від 12.04.2012 за номером штрихового кодового ідентифікатора 0318603836650 (зазначений на фіскальному чеку від 12.04.2012) за допомогою пошуку на сайті Державного підприємства «Укрпошта» (http://ukrposhta.ua/ua/vidslidkuvati-forma-poshuku) неможливо, оскільки інформація про наявність та стан пересилання поштових відправлень зберігається в системі протягом 6 місяців з моменту реєстрації, про що зазначено на сайті.

Відтак, зважаючи на неможливість самостійно встановити факт отримання відповідачем листа вих. № 1172/37 від 12.04.2012 та ненадання прокурором та позивачами належних та допустимих доказів відправлення та отримання вказаного листа відповідачем, суд позбавлений можливості дійти висновку, що позивач 2 направив, а відповідач отримав від позивача 2 лист вих. № 1172/37 від 12.04.2012 та був повідомлений про заперечення позивача 2 щодо продовження строку дії Договору № 953/Ч оренди нерухомого майна від 24.02.2009.

При цьому, прокурором до позовної заяви долучено також копію листа вих. № 674/38 від 19.03.2014, в якому позивач 2 повідомляє відповідача про закінчення 31.03.2012 строку дії Договору № 953/Ч оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Солом'янського району міста Києва від 24.02.2009 та пропонує відповідачу продовжити договір оренди та у двадцятиденний термін звернутись до відділу з питань майна комунальної власності Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації та відділу з питань майна Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації.

Із вказаного листа вбачається, що у випадку відсутності погодження на використання об'єкта оренди, позивач 2 просить відповідача звільнити об'єкт оренди, передавши по акту прийому-передачі представникам позивача 2 та оплатити орендну плату та інші платежі, які передбачені договором по день фактичної здачі приміщення.

Таким чином, лист вих. № 674/38 від 19.03.2014 також містить заперечення щодо продовження строку дії Договору № 953/Ч оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Солом'янського району міста Києва від 24.02.2009.

У якості доказу направлення вказаного листа, прокурором надано копію фіскального чеку № 8093 від 20.03.2014.

Однак, судом встановлено, що отримувачем поштової кореспонденції у вказаному фіскальному чеку зазначено ПП Бумек, а не відповідача. Так само, прокурором та позивачами не були надані належні та допустимі докази надсилання відповідачу листа вих. № 674/38 від 19.03.2014 (опису вкладення в цінний лист, витягу з книги реєстрації вихідної кореспонденції) та докази отримання вказаного листа відповідачем (рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення).

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що прокурором та позивачами не доведено належним чином факту закінчення строку дії Договору № 953/Ч оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Солом'янського району міста Києва від 24.02.2009, у зв'язку з чим підстави для задоволення позовних вимог про виселення відповідача та його зобов'язання передати орендоване приміщення по акту прийому-передачі відсутні.

У відповідності до частини 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Нормами частини 11 статті 5 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що від сплати судового збору звільняються органи прокуратури - при здійсненні свої повноважень.

Відповідно до п. 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

Згідно з пунктом 2 частиною 2 статті4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог (п. 2.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»).

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що суд відмовив в задоволенні позову Прокурора Солом'янського району міста Києва в інтересах держави в особі Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації та Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, та зважаючи на те, що прокурором були заявлені дві позовні вимоги (виселити та зобов'язати вчинити дії), судовий збір у загальному розмірі 2436 грн. 00 коп. підлягає стягненню в дохід Державного бюджету України з позивачів (1218 грн. 00 коп. судового збору з Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації та 1218 грн. 00 коп. судового збору з Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації).

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 3 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У позові відмовити.

2. Стягнути з Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (03020, м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 41; ідентифікаційний код: 37378937) в дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп.

3. Стягнути з Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (03186, м. Київ, вул. Соціалістична, буд. 6; ідентифікаційний код: 35756919) в дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 04.03.2015

Суддя І.М. Отрош