Ухвала суду № 42967358, 16.02.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

16 лютого 2015 р. Справа № 804/4302/14 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ляшко О.Б., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, Дніпропетровського обласного військового комісаріату, третя особа: Державне казначейство України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, Дніпропетровського обласного військового комісаріату, які виразились у незабезпеченні ОСОБА_1 службовим жилим приміщенням, а у разі відсутності службового житлового фонду - орендувати житло;

- зобов'язати Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська, Дніпропетровський обласний військовий комісаріат забезпечити ОСОБА_1 службовим жилим приміщенням, а у разі відсутності службового житлового фонду - орендувати житло відповідно до вимог чинного законодавства.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 березня 2014 року пзовну заяву ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, Дніпропетровського обласного військового комісаріату, третя особа: Державне казначейство України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії - повернуто позивачу.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.03.2014р. у справі № 804/4302/14 задоволено частково, ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.03.2014 р. у справі № 804/4302/14 скасовано та справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Зокрема, в ухвалі Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2015 року зазначено, що виходячи з позиції Верховного Суду України, неодноразово викладеної у судових рішеннях, питання щодо забезпечення житлом військовослужбовців розглядаються судами за правилами цивільного судочинства.

За приписами ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Матеріалами позовної заяви підтверджено, що позивач був звільнений з військової служби 31.08.2005 року у запас у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, зарахований на квартирний облік та переведений в списки осіб, маючих право на позачергове отримання житла 18.08.2005 року, на першочергове отримання житла з 18.08.2005 року.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 просить визнати протиправною бездіяльність Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, Дніпропетровського обласного військового комісаріату, які виразились у незабезпеченні позивача службовим жилим приміщенням, а у разі відсутності службового житлового фонду - орендувати житло та зобов'язання Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська, Дніпропетровський обласний військовий комісаріат забезпечити позивача службовим жилим приміщенням, а у разі відсутності службового житлового фонду - орендувати житло відповідно до вимог чинного законодавства.

Пунктом 1 частини 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Відповідно до позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 02 грудня 2014 року № 21-530а14, розгляд та вирішення вказаних спорів (щодо забезпечення житлом) належить до повноважень цивільних судів, оскільки приписи п. 1 ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України прямо встановлюють правило про захист прав, які виникають, зокрема, із житлових відносин, у порядку цивільного судочинства. Поняття "житлові відносини", у контексті вказаної норми, включає і право на одержання житла у зв'язку з проходженням публічної служби, так як норма не містить винятку із встановленого нею загального правила.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" в ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Крім того, відповідно до постанови № Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», у порядку цивільного судочинства розглядаються спори щодо права особи на житло (приватизація житла, взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або зняття із такого обліку, надання житла, користування жилим приміщенням у будинку державного чи приватного жилого фонду, житлово-будівельних кооперативів, у гуртожитках, встановлення автономного опалення у приміщенні державного житлового фонду, зняття з реєстраційного обліку місця проживання за наявності спору, зобов'язання органу влади чи органу місцевого самоврядування здійснити необхідні дії щодо утримання у належному стані житлового будинку, виселення, а також спори щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків (стаття 25 Закону України від 04 вересня 2008 року «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків») тощо). Такі спори є житловими (цивільними) спорами, незалежно від участі у справі як відповідача суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, між сторонами виник спір, вирішення якого має відбуватись за приписами Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 109 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо, заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Отже, враховуючи наведене, а також відповідно до висновків, зазначених в ухвалі Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2015 року та з урахуванням положень ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд доходить висновку про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі за даним позовом.

Одночасно, відповідно до вимог ч.6 ст. 109 Кодексу адміністративного судочинства України суд роз'яснює позивачу, що розгляд даного питання можливо вирішувати в порядку цивільного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч. 1 ст. 109 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ

У відкритті провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, Дніпропетровського обласного військового комісаріату, третя особа: Державне казначейство України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Роз'яснити позивачу, що повторне звернення тієї самої ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження не допускається.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня отримання копії цієї ухвали. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та у строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.Б. Ляшко