ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 березня 2015 року м. Київ К/9991/22686/11
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого Ланченко Л.В.
суддів Пилипчук Н.Г.
Цвіркуна Ю.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (правонаступника Державної податкової інспекції у м.Полтаві)
на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.11.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2011
у справі №2а-4565/10/1670
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УФТ»
до 1) Державної податкової інспекції у м.Полтаві, 2) Головного управління Державного казначейства у Полтавській області
про стягнення бюджетного відшкодування з ПДВ, -
ВСТАНОВИВ:
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.11.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2011, позов задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «УФТ» заборгованість з бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 281801,00 грн. шляхом перерахування з бюджетного рахунку.
У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача-1, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові в повному обсязі, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.
Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час ті місце розгляду справи повідомлені. Відповідно до ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до ст.55 КАС України у справі проведено заміну сторони відповідача-1 на Державну податкову інспекцію у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області, відповідача-2 на Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем було подано до Державної податкової інспекції у м. Полтаві податкові декларації з податку на додану вартість та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування за лютий 2010 року (отримана ДПІ - 19.03.2010) та за квітень 2010 року (отримана ДПІ - 19.05.2010).
Згідно із заявами про повернення суми бюджетного відшкодування Товариством з обмеженою відповідальністю «УФТ» було заявлено до відшкодування за лютий 2010 року 255599,00 грн. та за квітень 2010 року 95175,00 грн.
За результатами проведених перевірок позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок підприємства за лютий 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємних значень з ПДВ, що декларувались за січень 2010 року складено довідку якою частково підтвердженню заявлену позивачем до відшкодування суму в розмірі 211238,00 грн. та винесено податкове повідомлення рішення від 27.04.2010 № 0000452305/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування на 44361,00 грн.
Остаточна сума, заявлена позивачем до відшкодування за лютий 2010 року становить 211238,00 грн., яка підтверджена також довідкою зустрічної перевірки від 20.05.2010 №175/23-6/14312418 щодо взаємовідносин ТОВ «УФТ» з ВАТ «Дослідний завод» за січень 2010 року.
Відповідачем проведено також перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок підприємства за квітень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємних значень з ПДВ, що декларувалось у березні 2010 року за результатами якої складено акт від 27.07.2010 №6664/23-6/31684690 на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення від 30.07.2010 №0000762305/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування на 24612,00 грн. Крім того, за висновками відповідача непідтвердженою залишається сума бюджетного відшкодування за квітень 2010 року в розмірі 70563,00 грн. із заявлених 95175,00 грн., у зв'язку з ненадходженням відповідей на запити про фінансово-господарські взаємовідносини позивача з контрагентами та відсутністю результатів зустрічних перевірок.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Саме нормами зазначеного пункту Закону регулюються всі питання, пов'язані із порядком визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.
Наявність у позивача бюджетного відшкодування у відповідних сумах відповідачем не заперечується, спірним є факт підтвердження зазначених сум.
Відповідно до частини 1 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (частина 3 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 вищезазначеного Закону).
Згідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно з положеннями підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 вищезазначеного Закону (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу (підпункт 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону).
Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що відповідачем була проведена перевірка з питань достовірності нарахування позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий та квітень 2010 року, якою не встановлено порушень при визначенні позивачем сум податку на додану вартість, які підлягають бюджетному відшкодуванню, у заявленому позивачем розмірі.
При цьому судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що Закон України «Про податок на додану вартість» не передбачає отримання результатів зустрічних перевірок контрагентів суб'єкта оподаткування у якості обов'язкової умови відшкодування податку на додану вартість, до того ж податковим органом не надано доказів отримання матеріалів, що не підтверджують дані обліку позивача.
Закон України «Про податок на додану вартість» не пов'язує право покупця - платника податку на додану вартість на податковий кредит з обов'язком продавця - платника податку на додану вартість самостійно визначати суму податкового зобов'язання та сплатити її до бюджету.
Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.
Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Відповідачем не встановлено під час перевірки відсутності фактичної поставки товару позивачеві за спірними операціями, та не проведення ним розрахунків за отриманий товар, а також не надано таких доказів і в суді.
Правовідношення щодо повернення з бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) з підстав, передбачених законом, виникає між платником податків, зборів (обов'язкових платежів) та державою в особі відповідного органу державної податкової служби, на який згідно із Законом України «Про державну податкову службу в Україні» покладені повноваження по здійсненню контролю за своєчасною та правильною сплатою до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів), та відповідного територіального органу Державного казначейства України з огляду на запроваджену Бюджетним кодексом України казначейську форму обслуговування Державного бюджету.
У разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, а тому способом захисту цього права є вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).
Встановлений підпунктами 7.7.4 - 7.7.8 пункту 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» порядок дій платника податку, податкового органу та органу Державного казначейства України по отриманню (виплаті) бюджетного відшкодування не означає, що в разі виникнення спору щодо права платника податку на отримання бюджетного відшкодування юридичним засобом захисту порушеного права в суді є інший, ніж позов про стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування, оскільки право платника податку на отримання бюджетного відшкодування не ставиться в залежність від тієї обставини, чи був податковим органом поданий територіальному органу Державного казначейства України відповідний висновок.
Доводи касаційної скарги правильності висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що рішення суду першої та апеляційної інстанції прийняті на підставі повно встановлених обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, та не підлягають скасуванню з викладених в касаційній скарзі мотивів.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.11.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2011 - без змін.
Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.
Головуючий Л.В.Ланченко
Судді Н.Г.Пилипчук
Ю.І.Цвіркун
Судове рішення № 42967238, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України) було прийнято 02.03.2015. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № к/9991/22686/11-с. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: