Ухвала суду № 42967234, 23.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2015 року м. Київ К/9991/11810/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у м.Житомирі

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 05.10.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2011

у справі №2а-6627/10/0670

за позовом Приватного підприємства «Капітолій»

до Державної податкової інспекції у м.Житомирі

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 05.10.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2011, позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення №0000282301/0 від 29.01.2010,№0000282301/1 від 23.03.2010, №0000282301/2 від 13.05.2010,№0000282301/3 від 28.07.2010, яким визначено податкове зобов?язання з податку на прибуток в сумі 9888115 грн., в т.ч. за основним платежем 5172065 грн., 471605грн-за штрафними санкціями,№0001522301/2 від 13.05.2010, №0001522301/3 від 28.07.2010, яким визначено податкове зобов?язання зі штрафних санкцій по податку на прибуток на суму 456016 грн..

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час ті місце розгляду справи повідомлені. Відповідно до ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведена позапланова виїзна документальна перевірка з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 01.10.2006 по 30.06.2009, за результатами якої складено акт №201/23-1/30961540/010 від 21.01.2010.

Згідно акта перевірки позивачем допущено порушення пп.1.22.2 п.1.22 ст.1, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.01.2006 по 30.06.2009 на 5172065 грн.

За висновками податкового органу грошові кошти, надані позивачу у вигляді «чистих внесків» є поворотною фінансовою допомогою, а відтак позивач в порушення пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включив відповідні суми до складу валового доходу. Крім того, позивачем надавалися послуги за відсутності відповідної ліцензії.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000282301/0 від 29.01.2010, яким визначено податкове зобов?язання з податку на прибуток в сумі 9888115 грн., у т.ч. за основним платежем 5172065 грн. та 471605 грн. за штрафними санкціями.

За наслідками адміністративного оскарження, скарги платника залишені без задоволення, прийняті податкові повідомлення-рішення з відповідними індексами, якими доведені нові граничні строки сплати податкових зобов?язань, а також прийняті податкові повідомлення-рішення №0001522301/2 від 13.05.2010 та №0001522301/3 від 28.07.2010, яким визначено податкове зобов?язання з податку на прибуток за штрафними санкціями на суму 456016 грн.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судом повно встановлено обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Судами встановлено, що позивачем здійснювалось залучення коштів від фізичних осіб згідно програми «Лідер Плюс» . Дана програма базується на створенні груп учасників, метою яких є придбання бажаних товарів з розстроченням платежу на досить тривалий час, у порядку та на умовах, передбачених договором та додатками до нього.

Приписами п.п. 1.1 ст. 1 цивільно-правових договорів, що укладалися до зазначеної програми, визначено, що цим договором підприємство (адміністратор) за дорученням учасника зобов'язується вчинити від імені та за рахунок учасника певні юридичні дії, спрямовані на придбання товару, зазначеного у додатку 1 доданого договору, на умовах діяльності програми «Лідер Плюс». Послуги, які є предметом договору, надаються шляхом формування груп учасників програми «Лідер Плюс», метою яких є придбання товару, отримання позики для учасника за рахунок фонду групи.

Внески від фізичних осіб розподілено на три групи - реєстраційні внески, адміністративні внески, чисті внески. Отримані від фізичних осіб реєстраційні та адміністративні внески позивачем використовувались для фінансово-господарської діяльності, зокрема здійснювались взаєморозрахунки із суб'єктами господарської діяльності. Відповідно до п. 1.3 договору учасник доручав адміністратору використовувати суми чистих внесків для формування фонду групи та його розподілу, а також здійснювати оплату товару на користь учасників групи чи надавати відповідні суми у позику.

Згідно статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платникові податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, що не передбачають нарахування відсотків або надання інших видів компенсації як плати за користування такими коштами". Згідно зазначеного визначення договором, за яким надається поворотна фінансова допомога є лише договір позики.

Таку позицію поділяє і ДПА України в узагальнюючому податковому роз'ясненні щодо застосування пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» стосовно відображення в податковому обліку операцій з одержання та повернення сум поворотної фінансової допомоги, затвердженому наказом ДПА України №26 від 24.01.2003.

При проведенні перевірки та ухваленні рішення про визначення позивачу зазначених податкових зобов'язань контролюючим органом не враховано зазначене податкове роз'яснення ДПА України та допущено порушення зазначених правових норм.

Виходячи із даного законодавцем визначення поворотної фінансової допомоги, для можливості віднесення сум коштів до такого виду допомоги необхідні такі умови:

- суми коштів передаються платникові податку у користування;

- договір не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами;

- необхідна наявність укладеного договору, в якому чітко обумовлюються умови надання фінансової допомоги та строки її повернення.

Укладені між громадянами та позивачем договори не передбачали повернення чистих внесків навіть по закінченні дії договорів. Відповідні договори передбачали залучення цільових грошових коштів фізичних осіб з метою їх подальшого використання для придбання товарів цими особами через придбання їх у групах. При цьому придбання у групах товару здійснюється шляхом використання об'єднаних коштів учасників групи для придбання товарів кожному з цих учасників за рахунок періодичних платежів учасників групи. Групою є персонально визначене коло осіб, що формується адміністратором (позивачем) для придбання кожним з учасників групи певного виду товару за рахунок об'єднання грошових коштів цих учасників. Тобто кожен учасник групи перераховує цільові кошти на рахунки адміністратора з метою придбання певного виду товару. Ці кошти позивач не має права використовувати на свій розсуд або іншим чином ними розпоряджатися, що прямо передбачено в п. 1.3 договору. Відповідно до умов додатку №2 до договору «Фонд групи - це сума чистих внесків, сплачених учасниками, що витрачаються на їх користь і знаходяться на спеціальному рахунку в установі банку».

Між громадянином та позивачем укладався відповідний договір про надання послуг з адміністрування придбання в групах, за яким позивач зобов'язувався забезпечити придбання товару для громадянина, який зобов'язувався сплатити ціну товару та вартість наданих послуг. Умови укладених зазначених договорів не передбачають набуття права власності Адміністратора на чисті внески громадян, на які не нараховуються відсотки, чисті внески не є платою за участь учасника у програмі. Відповідно до п. 2.3 Додатку №2 до договору чисті внески є власністю громадянина.

За таких обставин суди попередній інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що укладені договори не є договорами позики і відповідно не є договорами про надання фінансової допомоги, в тому числі договорами про надання поворотної фінансової допомоги, що виключає правові підстави для прийняття контролюючим органом оспорюваних податкових повідомлень-рішень. При цьому суди попередніх інстанцій правильно зазначили і про відсутність обставин, передбачених пп.17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов?язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», з якими пов?язувалось донарахування штрафних санкцій в розмір 456016 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права та постановив обґрунтоване рішення, підстав для скасування судових рішень, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Житомирі залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 05.10.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2011- без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун