Рішення № 42966555, 03.03.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1]

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі: головуючого - Левенця Б.Б.

суддів - Махлай Л.Д., Ратнікової В.М.

при секретарі - Перевузнику П.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Банк «Меркурій» на заочне рішення Подільського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Банк «Меркурій» про стягнення коштів за договором банківського вкладу, -

в с т а н о в и л а :

У березні 2014 року позивач звернувся із позовом, остаточно уточнивши який зазначив, що 12 квітня 2013 року між сторонами був укладений договір банківського вкладу № 170/13, за яким позивач передав ПАТ Банк «Меркурій» гроші у сумі 150 000 грн. до 06 січня 2014 року зі сплатою 20.5% річних.

09 січня 2014 року позивач звернувся за отриманням грошей до Банку, проте останній гроші не повернув і за домовленістю між сторонами був укладений договір банківського вкладу на зазначену суму до 07 лютого 2014 року зі сплатою 24% річних.

07 лютого 2014 року позивач звернувся за отриманням грошей проте отримав від Банку відмову.

06 травня 2014 року позивач отримав від ПАТ «Фідобанк» 150 000 грн. депозитного вкладу та 3 188.34 грн. процентів за вкладом.

Зазначаючи про те, що відповідач грошове зобов'язання не виконав, просив стягнути з ПАТ Банк «Меркурій» 18990.86 грн. заборгованості з яких: 8123.06 грн. проценти за період з 09 січня до 06 травня 2014 року, 1417.80 грн. 3% річних, 9450 грн. інфляційного збільшення боргу на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, 5 000 грн. грошової компенсації спричиненої моральної шкоди та 4 000 грн. витрат на правову допомогу. (а.с.1-4, 38-40, 56-63)

Заочним рішенням Подільського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2014 року позов задоволено частково, стягнуто з ПАТ Банк «Меркурій» на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 23490,86 грн., з яких: 8123.06 грн. проценти за період з 09 січня до 06 травня 2014 року, 1417.80 грн. 3% річних, 9450 грн. інфляційного збільшення боргу на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, 500 грн. грошової компенсації спричиненої моральної шкоди, 4 000 грн. витрат на правову допомогу, в задоволенні іншої частини позову відмовлено. Стягнуто з ПАТ Банк «Меркурій» в дохід держави судовий збір в сумі 487,20 грн. (а.с.74-75)

В апеляційній скарзі відповідач посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити частково і стягнути із відповідача на користь позивача 435.62 грн. процентів за користування вкладом за період з 14 березня до 06 травня 2014 року. На обґрунтування скарги зазначив, що районний суд не врахував того, що Банк віднесено до категорії неплатоспроможних, призначено тимчасову адміністрацію, та положень п.п. 5, 6 ст. 36, п. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а розмір процентів обчислений помилково. (а.с.103-116)

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 заперечував проти скарги і просив її відхилити. Інші особи до суду не прибули, причини неявки не повідомили про час та місце розгляду справи були сповіщені встановленим порядком про що у справі є докази. (а.с.124-126)

Зважаючи на положення ч. 5 ст. 76, ч. 2 ст. 305 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судових рішень, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково за таких підстав.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Згідно із частиною першою статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до частини п'ятої статті 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Згідно з ч. 6 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" обмеження, встановлене пунктом 1 частини 5 цієї статті (щодо не здійснення виплат під час тимчасової адміністрації), не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом. Такі зобов'язання банку виконуються банком у межах його фінансових можливостей у порядку, встановленому нормативно-правовими актами Фонду. З метою забезпечення виконання зобов'язань банку Фонд має право надати банку цільову позику.

Судом встановлено, що 12 квітня 2013 року між сторонами був укладений договір банківського вкладу № 170/13, за яким ОСОБА_1 передав ПАТ Банк «Меркурій» гроші у сумі 150 000 грн. до 06 січня 2014 року зі сплатою 20.5% річних. (а.с.6-7)

У зв'язку з вищевказаним, Банк був зобов'язаний повернути вкладнику депозитні кошти з процентами в строк закінчення дії договору № 170/13 - 06 січня 2014 року.

09 січня 2014 року між сторонами був укладений договір банківського вкладу № 01/93154 за яким ОСОБА_1 передав ПАТ Банк «Меркурій» гроші у сумі 150 000 грн. до 07 лютого 2014 року зі сплатою 24% річних. (а.с.8-9)

07 лютого 2014 року позивач заявив вимогу про повернення грошей проте отримав від Банку відмову. (а.с.9-14)

Позивач ОСОБА_1 визнав, що 06 травня 2014 року за вищевказаним договором банківського вкладу отримав від ПАТ «Фідобанк» 150 000 грн. суми вкладу та 3 188.34 грн. нарахованих процентів за вкладом. (а.с.58)

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 заявив про стягнення процентів за користування депозитом, 3% річних та інфляційні витрати на підставі ч. 2 ст. ст. 625 ЦК України за період з 09 січня по 06 травня 2014 року, що підтверджується наведеними позивачем розрахунками із зазначенням періодів за які вони зроблені. (а.с.57-62)

Вимог про стягнення із відповідача процентів за договором банківського вкладу № 170/13 від 12 квітня 2013 року, а також 3% річних та інфляційних витрат за період з 13 квітня 2013 року до 08 січня 2014 року у цьому провадженні позивач не заявляв.

Оскільки внесені позивачем гроші на його вимогу у визначений договором строк 07 лютого 2014 року не повернуті, то це дає право позивачу на отримання процентів за користування депозитними коштами за ставкою договору банківського вкладу за період з 07 лютого до 05 травня 2014 року - 24% річних (п. 2.1 Договору № 01/93154 від 09 січня 2014 року), а також на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.

Відповідна правова позиція міститься і в постанові Верховного Суду України від 29 травня 2013 року по справі N 6-39цс13, яка з огляду на положення ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для застосування судом на час розгляду справи.

Відповідно до постанови Правління НБ України від 13 березня 2014 року № 133, рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 15 від 14 березня 2014 року, у ПАТ Банк «Меркурій» запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці з 14 березня до 13 червня 2014 року. (а.с.110-111)

За п.п. 3 і 5 частини п'ятої ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", під час тимчасової адміністрації не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку та не здійснюється нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед кредиторами. Проте вказані положення пунктів 3 і 5 частини п'ятої статті 36 доповнено згідно із Законом України від 04.07.2014 р. N 1586-VII, вказаний Закон зворотної сили не має, а тому не може бути застосований до спірних правовідносин про нарахування у період до 05 травня 2014 року.

З огляду на положення ч. 6 ст. 36 вищевказаного Закону, колегія суддів відхилила доводи апелянта про неможливість задоволення вимог вкладника про стягнення процентів за користування депозитними коштами, інфляційних втрат та 3% річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, при цьому останні не є неустойкою (штрафом, пенею), або фінансовою (економічною) санкцією.

Зважаючи на те, що рішення про ліквідацію Банку було прийнято постановою правління НБ України від 10 червня 2014 року № 340 та рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 12 червня 2014 року № 47 тобто поза межами періоду заявлених вимог, колегія суддів відхилила посилання апелянта на порушення частини 2 ст. 46 вищезазначеного Закону.

За п. 2.2 Договору № 01/93154 від 09 січня 2014 року, проценти на вклад нараховуються починаючи від дня, наступного за днем надходження грошових коштів на рахунок вкладника, при розрахунку процентів не враховується день повернення вкладу. За квитанцією ОСОБА_1 передав Банку 150 000 грн. 09 січня 2014 року. (а.с.9)

Тому розмір процентів за договором за період з 10 січня до 06 лютого 2014 року складає 2761.64 грн.

При цьому колегія суддів наводить наступний розрахунок процентів

Сума (грн.)Період нарахуванняКількість днів Розмір процентів річнихЗагальна сума процентів150000.010.01.2014 - 06.02.20142824 %2761.64

Оскільки 07 лютого 2014 року Банк не повернув позивачу суму банківського вкладу і не виплатив проценти, з урахуванням вищенаведених вимог законодавства, позивач має право на отримання від Банку процентів за час фактичного користування останнім грошима позивача за період з 07 лютого до 05 травня 2014 року за ставкою 24% річних, передбаченою п. 2.1 вищевказаного Договору № 01/93154 від 09 січня 2014 року.

Тому розмір процентів за договором за період з 07 лютого до 05 травня 2014 року складає 8679.45 грн.

При цьому колегія суддів наводить наступний розрахунок процентів

Сума (грн.)Період нарахуванняКількість днів Розмір процентів річнихЗагальна сума процентів150000.007.02.2014 - 05.05.20148824 %8679.45

Таким чином недоплачена позивачу різниця процентів за період з 10 січня до 05 травня 2014 року складає 8252.75 грн. (11441.09 грн. - 3188.34 грн. отримання яких за цей період визнано позивачем), позивачем заявлено вимогу про стягнення 8 123.06 грн. процентів за вищевказаний період, тому рішення районного суду про стягнення зазначеної суми є правильним, проте районним судом невірно визначений період стягнення, тому оскаржуване рішення підлягає зміні.

Оскільки 07 лютого 2014 року Банк мав повернути проте не повернув вкладнику 150 000 грн., із відповідача на користь позивача підлягають стягненню 9309.05 грн. інфляційних витрат та 1084.93 грн. 3% річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України за період з 07 лютого до 05 травня 2014 року.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу07.02.2014 - 05.05.2014150000.01.0629309.05

Розрахунок процентів

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів150000.007.02.2014 - 05.05.2014883 %1084.93

Оскільки районним судом помилково визначені розмірі вищевказаних сум та період за який вони мають бути стягнуті, в цій частині оскаржуване рішення підлягає зміні.

Судом встановлено, що між сторонами виникли договірні правовідносини, що регулюються вищевказаними договорами та ЦК України, зокрема главою 71, нормами якого стягнення моральної шкоди за порушення умов договору не передбачено, не передбачено відшкодування моральної шкоди також і укладеним між сторонами договором банківського вкладу, тому висновок районного суду про стягнення із відповідача на користь позивача 500 грн. грошової компенсації моральної шкоди колегія суддів визнала помилковим, в цій частині оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню із ухваленням нового про відмову в позові.

За правову допомогу позивач сплатив 4 000 грн., витрати саме в такому розмірі підтверджуються наданими до суду доказами їх розрахунку, виконання і сплати. При цьому апеляційна скарга не містить доводів щодо незаконності або необґрунтованості цих витрат. Тому колегія суддів погодилась із рішенням районного суду в частині стягнення із відповідача 4000 грн. витрат на правову допомогу на користь позивача і на користь держави 487.20 грн. судового збору. (а.с.15-16, 63)

Інші доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують, тому колегія суддів їх відхилила.

Сторони звільнені від сплати судового збору на підставі п.п. 17, 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»

Керуючись ст. 303, п.п. 1-3 ч. 1 ст. 307, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, ст. 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Банк «Меркурій» задовольнити частково.

Рішення Подільського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2014 року скасувати в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства Банк «Меркурій» на користь ОСОБА_1 500 грн. грошової компенсації спричиненої моральної шкоди, і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог ОСОБА_1.

Рішення Подільського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2014 року змінити в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства Банк «Меркурій» на користь ОСОБА_1 коштів в сумі 23490,86 грн., з яких: 8123.06 грн. проценти за період з 09 січня до 06 травня 2014 року, 1417.80 грн. 3% річних, 9450 грн. інфляційного збільшення боргу на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України за період з 09 січня до 06 травня 2014 року і ухвалити в цій частині нове рішення, у зв'язку з цим абзац другий, третій, четвертий і п'ятий резолютивної частини рішення Подільського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2014 року викласти в наступній редакції:

«Стягнути з Публічного акціонерного товариства Банк «Меркурій», код ЄДРПОУ 14360386 на користь ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 заборгованість за договором банківського вкладу від 09 січня 2014 року № 01/93154:

- 8 123 (вісім тисяч сто двадцять три) грн. 06 коп. процентів за користування грошима за період з 10 січня 2014 року до 05 травня 2014 року;

- 9309(дев'ять тисяч триста дев'ять) грн. 05 коп. інфляційного збільшення суми боргу та 1084 (одна тисяча вісімдесят чотири) грн. 93 коп. 3% річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України за період з 07 лютого 2014 року до 05 травня 2014 року.»

В іншій частині рішення Подільського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2014 року - залишити без змін.

У зв'язку з цим абзаци сьомий - чотирнадцятий резолютивної частини рішення Подільського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2014 року вважати відповідно абзацами п'ятим - дванадцятим.

Рішення набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді Апеляційного суду міста Києва: Б.Б.Левенець

Л.Д.Махлай

В.М.Ратнікова

Справа № 22-ц/796/4167/2015

Унікальний номер 758/3235/14-ц

Головуючий у першій інстанції - Роман О.А.

Доповідач Левенець Б.Б.