Рішення № 42966381, 25.02.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" лютого 2015 р.Справа № 916/402/15-г

Господарський суд Одеської області у складі:

Судді Зайцева Ю.О.

при секретарі судового засідання Ошарін Д.С.

За участю представників сторін:

від позивача: Олійник Д.С. (довіреність №5 від 14.01.2014р.);

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного підприємства "Камелот-3000" до відповідача Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" про стягнення 122 113,14 грн.

ВСТАНОВИВ:

СУТЬ СПОРУ: 31.01.2015р. Приватне підприємство "Камелот-3000" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Публічного акціонерного товариства " Імексбанк" про стягнення 122 113,14 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.02.2014р. за вказаним позовом порушено провадження з призначенням справи до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Представник відповідача в судове засідання не з'являвся, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення повернуте на адресу суду з відміткою про вручення останньому поштової кореспонденції (вх. №5926/15 від 12.02.2015р.)

Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до п. 32 Інформаційного листа ВГСУ від 29 вересня 2009 року № 01-08/350 "Про деякі питання, порушені в доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" викладена правова позиція, згідно якої відмітка про відправку процесуального документа суду на зворотньому аркуші у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам у справі та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначено про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.

При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

25.02.2015р. в судовому засіданні після повернення з нарадчої кімнати було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

26 грудня 2011р. між публічним акціонерним товариством "ІМЕКСБАНК" (надалі - Банк) та Приватним підприємством "Камелот-3000" (надалі - Клієнт) було укладено договір банківського рахунку (у національній валюті) №361/2, згідно умов п.1.1 Договору, Банк відповідно до Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунку у національній та іноземних валютах, затвердженою Постановою Правління Національного банку України №492 від 12.11.2003р. (зі змінами та доповненнями), відкриває Клієнту поточний рахунок (рахунки) у національній валюті №26004109896001 (подалі "Рахунок") та зобов'язується приймати і зараховувати на відкритий рахунок грошові кошти, що надходять Клієнту, виконувати розпорядження Клієнта щодо перерахування і видачі відповідних сум з Рахунку та проведення інших операцій за Рахунком у межах, встановлених операційним часом Банку (подалі "Операційний час"), а саме: понеділок - четвер з 9:00 до 13:00 та з 14:00 до 16:00, п'ятниця та передсвяткові дні з 9:00 до 13:00 та з 14:00 до 15:00.

Відповідно до п.2.3.2. Договору Банк зобов'язаний своєчасно здійснювати розрахункові операції відповідно до діючого законодавства та нормативно-правових актів НБУ.

Як вбачається зі змісту п.2.3.4. Договору Банк зобов'язується приймати та виконувати протягом Операційного часу розрахунково-касові документи Клієнта, після Операційного часу приймати розрахункові документи та виконувати доручення Клієнта згідно умов п.2.1.15.

Пунктом 7.3. Договору встановлено, що Договір розривається за заявою Клієнта у будь-якій час, за умови виконання вимог, вказаних п.7.4.

Зі змісту п.7.4. Договору вбачається, що у разі розірвання Договору за заявою Клієнта, рахунок закривається за умови сплати Банку комісійної винагороди за закриття Рахунку, здачі чекової книжки з невикористаними чеками та погашення заборгованості перед Банком за надані банківські послуги.

Договір, укладений на невизначений строк, набуває чинності з дня його підписання (п.9.1. Договору).

29 жовтня 2014 року на рахунку позивача знаходилися кошти в сумі 897.52 грн.

29 жовтня 2014 року приватним підприємством «Камелот-3000» до Банку надіслано в електронному вигляді по програмі «Югаент Банк» платіжне доручення: № 641 на суму 800грн.

30 жовтня 2014 року па рахунок позивача надійшли кошти в розмірі 92 000 грн.

31 жовтня 2014 року приватним підприємством «Камелот-3000» до Банку надіслано в електронному вигляді по програмі «Клиент Банк» платіжні доручення: № 642 на суму 5762,05 грн., № 643 на суму 34120,05 грн., № 644 на суму 25471,60 гри., № 645 на суму 6458,13 грн. на суму 91811,83 грн.

19 листопада 2014 року на рахунок позивача надійшли кошти в розмірі 24 000 грн.

19 листопада 2014 року приватним підприємством «Камелот-3000» до Банку надіслано в електронному вигляді по програмі «Клиент Банк» платіжне доручення: № 647 на суму 10000 грн.

16 грудня 2014 року приватним підприємством «Камелот-3000» до Банку надіслано в електронному вигляді по програмі «Клиент Банк» платіжне доручення: № 650 на суму 70 000 грн.

В порушення умов договору та законодавства відповідачем вказані платіжні доручення не були виконані та кошти не перераховувалися.

19.12.2014р. позивач звернувся зі скаргами, а саме: на ім'я начальника відділення №304 в м. Кірвограді публічного акціонерного товариства «Імексбанк» Суржика А.В. вих. №112, на ім'я голови правління публічного акціонерного товариства «Імексбанк» Граматик Ю.І. вих. №111 та на ім'я Голови національного банку України Гонтаревої В.О. вих. №110 відповідно до яких, повідомляв, що з 30 жовтня 2014 року відділенням № 304 в м.Кіровограді публічного акціонерного товариства «Імексбанк» не здійснюються фінансові операції по проведенню коштів з розрахункового рахунку №26004109896001 на вимогу приватного підприємства «Камелот-3000».

На адресу позивача надійшла відповідь Національного банку України на скаргу, відповідно до якої, останній просив відповідача надати відповідь скаржнику з порушеного питання повідомити Національний банк України у строк до 06.01.2015р.

Проте, відповідач, а ні на вказану відповідь Національного банку України, а ні на подану скаргу відповіді позивачу не надав та перерахунку коштів не здійснив.

Приймаючи до уваги вищенаведене, позивач вважає, що безпідставна відмова відповідача від виконання взятих на себе зобов'язань за вищенаведеним договором банківського рахунку (у національній валюті) №361/2 в частині проведення платежів та повернення коштів і стало підставою для позивача звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно зі ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частини 1, 4 ст.202 ЦК України визначають, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

За приписами ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.

Частина 1 ст.181 ГК України встановлює, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч.1 ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Правовідносини між сторонами у справі склались на підставі укладеного 26 грудня 2011р. договору банківського рахунку (у національній валюті) №361/2.

За приписами ст.1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд. Положення цієї глави застосовуються до інших фінансових установ при укладенні ними договору банківського раху нка відповідно до наданої ліцензії, а також застосовуються до кореспондентських рахунків та інших рахунків банків, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.1067 Цивільного кодексу України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам. Банк не має права відмовити у відкритті рахунка, вчинення відповідних операцій за яким передбачено законом, установчими документами банку та наданою йому ліцензією, крім випадків, коли банк не має можливості прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами. У разі необґрунтованого ухилення банку від укладення договору банківського рахунка клієнт має право на захист відповідно до цього Кодексу.

Зі змісту ст.1068 Цивільного кодексу України вбачається, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом. Клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором.

Судом встановлено, що 29 жовтня 2014 року на рахунку позивача знаходилися кошти в сумі 897.52 грн.

На виконання умов договору 29 жовтня 2014 року приватним підприємством «Камелот-3000» до Банку надіслано в електронному вигляді по програмі «Клиент Банк» платіжне доручення: № 641 на суму 800грн. 30 жовтня 2014 року па рахунок позивача надійшли кошти в розмірі 92 000 грн.

На виконання умов 31 жовтня 2014 року приватним підприємством «Камелот-3000» до Банку надіслано в електронному вигляді по програмі «Клиент Банк» платіжні доручення: № 642 на суму 5762,05 грн., № 643 на суму 34120,05 грн., № 644 на суму 25471,60 гри., № 645 на суму 6458,13 грн. на суму 91811,83 грн.

На виконання умов 19 листопада 2014 року на рахунок позивача надійшли кошти в розмірі 24 000 грн.

На виконання умов 19 листопада 2014 року приватним підприємством «Камелот-3000» до Банку надіслано в електронному вигляді по програмі «Клиент Банк» платіжне доручення: № 647 на суму 10000 грн.

На виконання умов 16 грудня 2014 року приватним підприємством «Камелот-3000» до Банку надіслано в електронному вигляді по програмі «Клиент Банк» платіжне доручення: № 650 на суму 70 000 грн.

Проте, в порушення умов договору та законодавства відповідачем вказані платіжні доручення виконані не були та кошти за платіжними дорученнями позивача не перераховувалися.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 7 183,62 грн., суд зазначає наступне.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є господарські санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями. Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли: допускається стягнення тільки штрафних санкцій; збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції; за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції. Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.

Право на неустойку, як зазначено у ст. 550 Цивільного кодексу України, виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Перевіривши розрахунок суми пені у розмірі 7 183,62 грн. наданий позивачем, суд встановив, що такий розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства, здійснений належним чином, у зв'язку з чим дані позовні вимоги підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства "Камелот-3000" є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню.

Решту доводів і поданих сторонами доказів, відхилення яких не обґрунтовано вище, суд відхиляє як такі, що не мають значення для вирішення спору.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до приписів статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору в сумі 2 442,26 грн. слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного підприємства "Камелот-3000" до відповідача Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" про стягнення 122 113,14 грн. - задовольнити.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" (65039, Одеська обл., м. Одеса, пр-т Гагаріна,12-А; код 20971504) на користь приватного підприємства "Камелот-3000" (25006, Кіровоградська обл., м. Кіровоград, вул. Декабристів, буд. 22/75, кв. 11; код 33254203) грошові кошти в сумі - 114 929 /сто чотирнадцять тисяч дев'ятсот двадцять дев'ять/грн. 52 коп., пеню в сумі - 7 183 /сім тисяч сто вісімдесят три/ грн. 62 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі - 2 442 /дві тисячі чотириста сорок дві/ грн. 26 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено та підписано 02 березня 2015 р.

Суддя Ю.О. Зайцев