Ухвала суду № 42963891, 04.03.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/14191/14-ц 04.03.2015 04.03.2015 04.03.2015

Провадження №22-ц/784/318/15

Провадження № 22ц/784/318/13 Головуючий суду у 1-ї інстанції Гуденко О.А.

Категорія 6 Доповідач в апеляційній інстанції Ямкова О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

4 березня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої: Ямкової О.О.,

суддів: Колосовського С.Ю., Локтіонової О.В.,

при секретарі: Харитоновій І.В.,

за участю: позивачки - ОСОБА_3 та її представника - ОСОБА_4,

представника відповідачки -ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_6

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 9 грудня 2014 року

за позовом

ОСОБА_3

до ОСОБА_6,

треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Добробут»,

Миколаївського комунального підприємства (МКП) «Миколаївводоканал»

про усунення перешкод в користуванні водопроводом, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування компенсації моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

В листопаді 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6, в якому просила зобов'язати відповідачку не чинити перешкоди у користуванні водопроводом до належної їй квартири АДРЕСА_1, та надати доступ працівникам ТОВ «Добробут» і МКП «Миколаївводоканал» до належної ОСОБА_6 квартири для можливості технічного огляду і усунення недоліків системи водопостачання та водовідведення, а також відшкодувати на її користь компенсацію моральної шкоди в розмірі 6 000 грн. 00 коп..

В обґрунтування позову зазначала, що сторони проживають у належних ним на праві власності квартирах АДРЕСА_3 та АДРЕСА_1, які розташовані одна над одній та мають спільний стояк холодного водопостачання.

З кінця вересня 2014 року відповідачка порушує права позивачки як співвласника будинку, так як перекрила до її квартири водопостачання шляхом закриття вентиля, що знаходиться на спільному внутрішньому стояку, та розташований в квартирі належній ОСОБА_6, внаслідок чого ОСОБА_3 не може споживати воду, та потерпає моральні страждання.

Рішенням та додатковим рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 9 грудня 2014 року та 28 січня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено частково, ухвалено про зобов'язання ОСОБА_6 не чинити перешкоди ОСОБА_3 у користуванні водопроводом в квартиру АДРЕСА_1 та відновити водопостачання до цієї квартири. З ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 стягнуто 500грн. компенсації моральної шкоди і 243 грн. 60 коп. судових витрат, а також на користь держави 243 грн. 60 коп. судового збору. В решті вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та їх неповне з'ясування, просить скасувати рішення суду і ухвалите нове, яким повність відмовити у задоволенні позову.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, позивачка та її представник, а також представник МКП «Миколаївводоканал» надали письмові заперечення, в яких її доводи вважали необґрунтованими.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню із наступних підстав.

Задовольняючи позов ОСОБА_3 частково, суд першій інстанції виходив з того, що позивачкою доведено факт порушення її прав власника у зв'язку із перекриттям відповідачкою ОСОБА_6 водопостачання до належної позивачці квартири шляхом закриття вентиля на стояку внутрішнього водоводу, а тому її права підлягають поновленню шляхом зобов'язання відповідачки не чинити перешкоди, відновити водопостачання та відшкодувати на користь позивачки компенсацію моральної шкоди у зв'язку з моральними хвилюваннями перенесеними потерпілою від неправомірних дій. Підстав для зобов'язання надати доступ третім особам до квартири ОСОБА_6 немає, так як перед перенесенням запірного крану зі стояку, який проходить через квартиру відповідачки, необхідно розробити відповідні технічні умови, які на час розгляду справи відсутні.

З такими висновками суду слід погодитися, оскільки вони відповідають обставинам справи та нормам матеріального права.

За змістом статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», пунктів 2.1-2.2, 3.2, 4.5 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства від 27 червня 2008 року № 190, пункту 3.2 Тимчасових правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в місті Миколаєві, прийнятих на підставі рішення Миколаївської міської ради №45/10 від 22 квітня 2010 року, передбачається, що відносини між учасниками у сфері житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах, в тому числі між виконавцем послуг з водопостачання і водовідведення, та споживачем - власником квартири. Підключення сантехнічних приладів споживача до мереж виконавця здійснюється з його дозволу, та через мережі споживача з дозволу виконавця проводиться з'єднання сантехнічного обладнання субспоживача. Припинення водопостачання споживачу або субспоживачу здійснюється виключно з обумовлених договором підстав за рішенням виконавця послуг, в тому числі без його письмового дозволу споживачу забороняється припиняти водопостачання субспоживачу.

Як убачається із матеріалів справи, позивачка ОСОБА_3 з 2008 року є власницею квартири АДРЕСА_1, яка обладнана водопроводом та каналізацією (а.с.10-12).

За договором між мешканцями будинку АДРЕСА_3 та МКП «Миколаївводоканалом», останнім були здійснені роботи по будівництву водопровідного колодязя та підключення будинку до мереж виконавця послуг з централізованого водопостачання та водовідведення (а.с19-23). Після чого, мешканцям будинку АДРЕСА_3 через балансоутримувача стали надаватися МКП «Миколаївводоканал» послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, а власники квартир оплачувати їх обсяг на підставі укладеного договору з балансоутримувачем.

Тому, 23 січня 2012 року між балансоутримувачем ТОВ ЖЕК «Соборное», наступником якого є ТОВ «Добробут», та позивачкою ОСОБА_3 укладено договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення, за умовами якого право на тимчасове припинення або обмеження послуг з водопостачання можливо тільки виконавцем послуг з підстав, визначених цим договором. Припинення водопостачання за рішенням третіх осіб умовами договору не передбачено.

В той же час, за матеріалами справи, відповідачка ОСОБА_6 з грудня 2011 року набула право власності на квартиру АДРЕСА_3, розташовану на першому поверсі під квартирою позивачки, та споживає послуги з фактичного водопостачання без укладення договору з виконавцем.

При вирішенні справи судом встановлено, що через квартиру, належну ОСОБА_6, до квартири позивачки проходить стояк холодного водопроводу, на якому розташовано запірний вентиль, який перекриває водопостачання до квартири другого поверху.

25 вересня 2014 року, в результаті закупорки каналізаційного випуску за вини позивачки, відбулося затоплення квартири АДРЕСА_3, внаслідок чого відповідачка ОСОБА_6 перекрила подачу холодної води по стояку до квартири АДРЕСА_1, що належить позивачці.

З 26 вересня 2014 року позивачкою ОСОБА_3 не споживаються послуги з водопостачання та водовідведення за самоуправним рішенням відповідачки ОСОБА_6, так як остання вважає, що стояк холодного водопроводу, який проходить через її квартиру АДРЕСА_3 та розташований на ньому вентиль, виключно належать їй, а тому на неодноразові звернення позивачки відмовляється відновити водопостачання до квартири АДРЕСА_1.

За пунктом 11.1.1 Правил технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу від 5 липня 1995 року № 30 передбачено, що систему внутрішнього водопроводу призначено для подачі води до санітарно-технічних приладів та пожежних кранів. До неї належать: ввід у будівлю, водомірний вузол, розподільча мережа, стояки, підводки до санітарно-технічних приладів, пожежних кранів, запірно-регулююча та водорозбірна арматура. Залежно від місцевих умов ця система може також включати насосні підвищувальні установки, запасні та регулюючі ємкості. Межею внутрішньої системи водопроводу є зовнішня поверхня стіни будівлі.

Отже, висновки суду першої інстанції відносно того, що стояк водопроводу з холодного водопостачання, який з'єднує сантехнічні прилади, що знаходяться у квартирах різних власників, та проходить вздовж стіни будинку через квартири сторін, відноситься до системи внутрішнього водопроводу, та не може належати виключно відповідачці, є вірними.

А тому, обставини щодо протиправної поведінки відповідачки у вигляді самоуправного перекриття нею подачі води до квартири позивачки, яка є споживачем послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення, що призвело до порушення прав останньої як споживача послуг та власника житла, у судових засіданнях позивачкою ОСОБА_3 доведено, та підтверджено належними доказами.

Посилання відповідачки на відсутність порушень прав позивачки є безпідставними, так як, окрім порушення нею самою вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, частини 2 статті 382, частини 2 статті 383 ЦК України у зв'язку з перекриттям водопостачання, що призвело до порушень прав власника іншої квартири, ОСОБА_6 порушені санітарно-технічні умови та правила експлуатації будинку.

Щодо відсутності у позивачки технічних умов на підключення до водопостачання, то ці заперечення не заслуговують на увагу, так як між ОСОБА_3 та виконавцем послуг укладено договір у відповідності до статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якого відповідачкою не укладено, так як споживання нею послуг здійснюється фактично без надання технічних умов виконавцю послуг.

Тому, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, належним чином дослідивши надані докази, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд першої інстанції, фактично застосувавши саме ті норми матеріального закону, які підлягають застосуванню в цьому випадку, в тому числі, які стосуються захисту прав власності згідно до статей 23, 16, 386, 391, ч. 1 ст. 1167 ЦК України, дійшов справедливого висновку про часткове задоволення позову.

Доводи апелянта стосовно відсутності підстав для задоволення даного позову, у зв'язку із пошкодженням її квартири з вини позивачки у зв'язку з каналізаційним випуском з квартири останній, є помилковими, так як, правовідносини, які виникли між сторонами за різними обставинами, і урегульовані різними нормами матеріального права, не підлягають взаємозаліку, а такі вимоги відповідачкою повинні бути пред'явлені у відповідності до положень статей 3, 118 ЦПК України.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що рішення суду першій інстанції постановлено з дотриманням норм процесуального і матеріального права та немає підстав для його скасування.

Інші доводи в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першій інстанції.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 9 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча Судді