Ухвала суду № 4296219, 11.06.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

“11” червня 2009р. Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Конюшка К.В.

суддів: Брайка А.І.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргуПриватного підприємства «Городоцький цукровий завод» на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 06.09.2007 року

у справі № 21/446-НА

за позовом Приватного підприємства «Городоцький цукровий завод»

до Державної податкової інспекції у Городоцькому районі Хмельницької області

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2006 року Приватне підприємство «Городоцький цукровий завод» звернулось до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Державної податкової інспекції у Городоцькому районі Хмельницької області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001042341/0 від 16.11.2006 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про безпідставність прийняття оскаржуваного податкового рішення, оскільки податковий кредит підприємством сформовано на підставі належним чином оформлених податкових накладних. Висновки Акта перевірки не відповідають фактичним обставинам.

Постановою Господарського суду Хмельницької області від 21.12.2006 року позов задоволено.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 06.09.2007 року постанову Господарського суду Хмельницької області від 21.12.2006 року змінено. Позов Приватного підприємства «Городоцький цукровий завод» до Державної податкової інспекції у Городоцькому районі Хмельницької області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001042341/0 від 16.11.2006 року задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001042341/0 від 16.11.2006 року в частині визначення Приватному підприємству «Городоцький цукровий завод» податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість в розмірі 40998,50 грн., у тому числі основний платіж 25736,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 15262,50 грн. В решті позову відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Городоцький цукровий завод» судові витрати по сплаті державного мита 1,70 грн..

Не погоджуючись зі вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, Приватне підприємство «Городоцький цукровий завод» оскаржило його в касаційному порядку.

В касаційній скарзі скаржник зазначав, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, просив його скасувати, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні в установленому статтею 222 Кодексу адміністративного судочинства України порядку.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, податковим органом проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2005 року по 01.11.2006 року, за результатами якої складено Акт № 114/23/32936998 від 01.11.2006 року (далі Акт перевірки).

За даними Акта перевірки позивачем порушено підпункт 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР), в результаті чого завищено податок на додану вартість у травні 2005 року на суму 107,00 грн.; у червні 2005 року 599,00 грн.; у серпні 2005 року 1190,00 грн.; у листопаді 2005 року 2105,00 грн.; у лютому 2006 року 788,00 грн. та занижено податок на додану вартість у липні 2005 року на суму 16320,00 грн.; у жовтні 2005 року 3881,00 грн.; у грудні 2005 року 208000,00 грн.; у січні 2006 року на 617,00 грн.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001042341/0 від 16.11.2006 року про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 338438,00 грн., у тому числі: 224029,00 грн. основного платежу та 114409,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що податкове повідомлення рішення № 0001042341/0 від 16.11.2006 року підлягає скасуваннюз огляду на те, що податковим органом не доведено порушення підприємством вимог податкового законодавства.

Змінюючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов частково, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідно до пункту 4.8 статті 4 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР для цілей оподаткування цим Законом векселі (крім податкових), видані або отримані, не вважаються засобом платежу та не змінюють суму податкового кредиту або податкового зобовязання, крім податкових векселів. Проте, оскільки розрахунки за договором № 140 від 02.11.2005 року частково відбулись шляхом передачі простого векселя, номінальною вартістю 1189760,00 грн., то формування податкового кредиту на вказану суму є безпідставним.

Суд касаційної інстанції погоджується з названим висновком суду апеляційної інстанції з урахуванням наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до договору № 140 від 02.11.2005 року ПП «Еквін Центр» зобовязується надати позивачу для перевезення вантажів транспорті засоби. Термін дії вказаного договору до 31.12.2006 року. Розмір плати за перевезення вантажів визначається відповідно до реєстру та Акта виконаних робіт.

Відповідно до даних реєстру наданих послуг від 30.12.2005 року перевезення товарно-матеріальних цінностей здійснювалось на підставі накладних на загальну суму 1248000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість в розмірі 208000,00 грн.

20.01.2006 року між ПП «Еквін Центр» та позивачем було укладено додаткову угоду до договору № 140 від 02.11.2005 року, відповідно до якої, сторони у відповідності до пункту 2.3 угоди № 140 від 02.11.2005 року дійшли згоди провести розрахунки за виконані роботи шляхом передачі простого векселя.

Згідно з даними Акта прийому-передачі векселя по договору № 140 від 02.11.2005 року ПП «Городоцький цукровий завод» 23.01.2006 року передано ПП «Еквін Центр» простий вексель № 823154053512 номінальною вартістю 1189760,00 грн. Залишок суми 58240,00 грн. позивачем було оплачено платіжним дорученням № 19 від 20.01.2006 року.

Крім того, 05.09.2005 року між позивачем та ДТГО ПЗЗ Тех. ПД-4 було укладено договір про надання послуг по перевезенню вантажів на залізній дорозі № ПЗ/ДН-05202/ДНЮ4 від 05.09.2005 року.

Так, ДТГО ПЗЗ Тех. ПД-4 було надано ПП «Городоцький цукровий завод» податкову накладну № 686/Техпд-4=159.4.

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР визначено вичерпний перелік обовязкових реквізитів, що має містити податкова накладна, видана покупцем продавцю.

Відповідно до даних податкових накладних, які містяться в матеріалах справи та на які є посилання в Акті перевірки, вони оформлені відповідно до вимог, зазначених в підпункті 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит, вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) вразі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За вказаних обставин, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що надання у грудні 2005 року ПП «Еквін Центр» позивачу транспортних послуг на суму 1248000,00 грн. та у жовтні 2005 року ДТГО ПЗЗ Тех. ПД-4 залізничних послуг у розмірі 105000,00 грн. підтверджується первинними бухгалтерськими документами та податковими накладними.

Проте, як вірно зазначив суд другої інстанції, розрахунки за транспортні послуги по договору № 140 від 02.11.2005 року здійснювались шляхом передачі простого векселя № 823154053512 терміном погашення до 23.01.2030 року, номінальною вартістю 1189760,00 грн., а решта суми 58240,00 грн. позивачем сплачена платіжним дорученням № 19 від 20.01.2006 року.

Згідно з пунктом 4.8 статті 4 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР для цілей оподаткування цим Законом векселі (крім податкових), видані або отримані, не вважаються засобом платежу та не змінюють суму податкового кредиту або податкового зобовязання, крім податкових векселів.

Отже, підприємство не мало правових підстав для включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, обчислених із суми, на яку було видано простий вексель.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що оскільки номінальна вартість простого векселя становила 1189760,00 грн. (податок на додану вартість - 198293,00 грн.), то підприємство безпідставно включило до складу податкового кредиту податок на додану вартість в розмірі 198293,00 грн., у свою чергу штрафні (фінансові) санкції в розмірі - 99146,50 грн. податковим органом нараховано правомірно.

З огляду на викладене доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків суду апеляційної інстанції, зроблених відповідно до вимог чинного законодавства, і такі висновки є правомірними та обґрунтованими.

Згідно з частиною 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Городоцький цукровий завод» відхилити.

Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 06.09.2007 року у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути оскаржена з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 239 КАС України.

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар