Ухвала суду № 4296119, 21.05.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К-7604/07

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                        21  травня  2009 року                                                       м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Євтушевському В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку

на постановугосподарського суду Донецької області від 11 грудня 2006 року

та ухвалуДонецького апеляційного господарського суду від 26 лютого 2007 року

у справі№ 7/324а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Леман - Україна»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку

провизнання недійсними податкових повідомлень – рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ «Леман - Україна» було заявлено позов до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання недійсними податкових повідомлень – рішень № 0000260823/0/8771/10/15-16-23/5 від 31 березня 2006 року, № 0000260823/1/11836/10/15-16-23/5 від 03 травня 2006 року, № 0000260823/2/19296/10/15-16-23/5 від 14 липня 2006 року, № 000026823/3/26054/10/15-16-23/5 від 20 вересня 2006 року.

Постановою господарського суду Донецької області від 11 грудня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 26 лютого 2007 року, позов задоволено.

В касаційній скарзі СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду Донецької області від 11 грудня 2006 року та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 26 лютого 2007 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді – доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку провела позапланову документальну виїзну перевірку правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість ТОВ «Леман - Україна» за період з 01 грудня 2005 року по 31 грудня 2005 року, за результатами якої було складено акт № 80/15-16-23/5/32036829 від 22 березня 2006 року.

В акті перевірки було встановлено порушення підпункту 7.2.1, підпункту 7.2.6 п. 7.2, підпункту 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством по декларації за грудень 2005 року завищено суму, яка підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов’язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів на суму 2751, 00 грн.

Цей висновок був зроблений на підставі того, що ТОВ «Леман - Україна» включило до податкового кредиту за листопад 2005 року суму податку на додану вартість в розмірі 2751, 30 грн. на підставі податкових накладних, оформлених з порушенням встановленого порядку, а саме: податкової накладної № 5847 від 01 листопада 2005 року, виписаною ДП «Білоцерківський центр стандартизації метрології та сертифікації» на 127, 12 грн. податку на додану вартість (в графі місцезнаходження покупця вказано «м. Донецьк» без зазначення назви вулиці та номеру будинку), податкової накладної № 2806 від 01 листопада 2005 року, виписаною ДП «ДЦ Донецьк» ТОВ «Дистрибютор-Центр» на 530, 84 грн. податку на додану вартість (в графі місцезнаходження покупця вказано «Коваля, 80а» без зазначення назви міста), податкової накладної № 17 від 02 листопада 2005 року, виписаною ТОВ «Євроспорт» на 926, 67 грн. податку на додану вартість (в графі місцезнаходження продавця вказано «Бессарабська площа, 2» без назви міста), податкової накладної № 18 від 02 листопада 2005 року, виписаною ТОВ «Євроспорт» на 1166, 67 грн. податку на додану вартість (в графі місцезнаходження продавця вказано «Бессарабська площа, 2» без назви міста).

31 березня 2006 року СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення – рішення № 0000260823/0/8771/10/15-16-23/5, яким ТОВ «Леман - Україна» зменшила суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 2751, 00 грн. за грудень 2005 року.

Вказане податкове повідомлення – рішення було оскаржено в адміністративному порядку, за наслідками якого скарги позивача були залишені без задоволення, а СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку прийняла податкові повідомлення – рішення № 0000260823/1/11836/10/15-16-23/5 від 03 травня 2006 року, № 0000260823/2/19296/10/15-16-23/5 від 14 липня 2006 року, № 000026823/3/26054/10/15-16-23/5 від 20 вересня 2006 року.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що висновки акта перевірки про порушення позивачем вимог підпункту 7.2.1, підпункту 7.2.6 п. 7.2, підпункту 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є безпідставними, що свідчить про неправомірність оспюрюваних податкових повідомлень – рішень.

Колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Згідно абзацу першого підпункту 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (абзац третій підпункту 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 вищезазначеного Закону).

Відповідно до підпункту 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 цього ж Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (абзац перший підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абзац перший підпункту 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вищезазначеного Закону).

Таким чином, податковий кредит, в залежності від якого і визначається сума бюджетного відшкодування, підтверджується оформленими належним чином податковими накладними.

Згідно п. 6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Водночас, окремі недоліки в заповненні податкових накладних (незазначення назви міста, назви вулиці, номеру будинку) не роблять податкові накладні недійсними та не свідчать про їх неналежність та недопустимість, як доказів сплати податку на додану вартість в ціні придбання товарів (робіт, послуг), та не є підставою для висновку про неправомірність віднесення сум податку на додану вартість за цими податковими накладними до податкового кредиту з урахуванням того, що ці податкові накладні та інші документи (видаткові накладні, платіжні доручення, акти приймання виконаних робіт), копії яких наявні в матеріалах справи, підтверджують фактичність здійснення господарських операцій та сплати сум податку на додану вартість в ціні придбання товарів (робіт, послуг).

При цьому недотримання позивачем порядку, встановленого підпунктом 7.2.6. п.7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених позивачем витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту та не свідчить про обґрунтованість рішення податкової інспекції, оскільки згідно абзацу другого підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про правомірність оспорюваних податкових повідомлень –рішень.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку підлягає залишенню без задоволення, а постанова господарського суду Донецької області від 11 грудня 2006 року та ухвала Донецького апеляційного господарського суду від 26 лютого 2007 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку залишити без задоволення, а постанову господарського суду Донецької області від 11 грудня 2006 року та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 26 лютого 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

                                Головуючий: _____ Л.І. Бившева

                                Судді:             ______ М.І. Костенко

                                                         ______ Н.Є. Маринчак

                                                        ______ Є.А. Усенко

                                                         ______ Т.М. Шипуліна