Ухвала суду № 4296112, 21.05.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К-7108/07

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                        21  травня  2009 року                                                       м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Євтушевському В.М.,

за участю:

представника позивача – Сідорової Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного виробничо – комерційного підприємства «Мегатекс»

на постановуЗапорізького апеляційного господарського суду від 22 лютого 2007 року

у справі№ 7/426-АП-06

за позовом Приватного виробничо – комерційного підприємства «Мегатекс»

до Державної податкової інспекції у місті Херсоні

провизнання нечинним податкового повідомлення – рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2006 року ПВКП «Мегатекс» звернулось до суду з позовом до ДПІ у м. Херсоні про визнання нечинним податкового повідомлення – рішення № 0001752301/0 від 14 березня 2006 року.

Постановою господарського суду Херсонської області від 04 грудня 2006 року позов задоволено.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 22 лютого 2007 року постанову господарського суду Херсонської області від 04 грудня 2006 року скасовано.

Ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В касаційній скарзі ПВКП «Мегатекс», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 22 лютого 2007 року та залишити в силі постанову господарського суду Херсонської області від 04 грудня 2006 року.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу ДПІ у м. Херсоні, посилаючись на те, що постанова Запорізького апеляційного господарського суду від 22 лютого 2007 року є такою, що прийнята у відповідності до норм чинного законодавства, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, а постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 22 лютого 2007 року залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді – доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

На підставі договору оренди від 01 вересня 2001 року та додаткової угоди № 2/2 від 16 травня 2002 року позивач орендує у ТОВ «Торговий дім «Айсберг» нежиле приміщення площею 718 кв. м. та підвальне приміщення для використання в якості складів площею 670, 9 кв. м.

28 березня 2003 року Херсонською міською радою прийнято рішення № 246 «Про заходи щодо поліпшення благоустрою центральних та магістральних вулиць м. Херсона», яким всі підприємства, організації, установи, власники об’єктів торгівлі та сфери послуг незалежно від форм власності, які розташовані на центральних та магістральних вулицях м. Херсона зобов’язані отримати технічні умови на благоустрій прилеглої території, розробити проекти та виконати роботи по благоустрою прилеглої території.

3 метою реконструкції та благоустрою проспекту Ушакова виконавчим комітетом Суворовської районної ради у м. Херсоні прийнято рішення від 17 червня 2005 року № 67, яким зобов’язано підприємства району забезпечити на прилеглій території впорядкування зелених зон та укладання тротуарної плитки після отримання дозволу на виконання цих робіт.

У зв’язку з необхідністю проведення зазначених робіт між позивачем та орендодавцем приміщень (ТОВ «Торговий дім «Айсберг») було укладено додаткову угоду № 9 від 01 серпня 2005 року до договору оренди нежилих приміщень, згідно з якою орендар (ПВКП «Мегатекс») зобов’язався виконати роботи з благоустрою прилеглої території з фігурних елементів мощення.

З метою виконання зазначених робіт позивачем були придбані будівельні товари на суму 30318, 00грн., а також оплачені роботи по укладенню тротуарної плитки на суму 39132, 00 грн., всього на 69450, 00 грн., у тому числі 11575, 00 грн. – податок на додану вартість.

ДПІ у м. Херсоні провела планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ПВКП «Мегатекс» за період з 01 жовтня 2004 року по 31 грудня 2005 року, за результатами якої було складено акт № 798/23-6/31560273 віл 06 березня 2006 року.

В акті перевірки було встановлено порушення підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що мало вираз у віднесенні до податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 11575, 00 грн. на поліпшення основних фондів, які не є власність ПВКП «Мегатекс» та не використовуються ним на правах оренди.

14 березня 2006 року ДПІ у м. Херсоні на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення – рішення № 0001752301/0, яким ПВКП «Мегатекс» визначила суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 16607, 50 грн., у тому числі 11575, 00 грн. – основний платіж та 5032, 50 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що мостіння прилеглої території тротуарною пліткою, як основний засіб, задіяне з іншими основними фондами у єдиному процесі, пов’язаному із здійсненням господарській операцій, направлених на одержання доходу, а тому позивач правомірно відобразив в бухгалтерському та податковому обліках мостіння, як окремий основний фонд, і включив на підставі податкових накладних до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені в ціні вартості матеріалів та робіт.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що позивач не мав право віднести до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені в складі вартості мостіння тротуарною пліткою, тобто активів (невиробничих фондів), які не пов’язані з введенням господарської діяльності (витрат виробництва).

Колегія суддів погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Аналіз вищезазначених положень свідчить, що до податкового кредиту відносяться лише ті суми податку на додану вартість, які були сплачені, зокрема, у зв’язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку, тобто придбані (збудовані, споруджені) основні фонди мають використовуватись у виробництві та/або поставці товарів (послуг) в оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Водночас, суми податку на додану вартість, сплачені при придбанні (збудуванні, спорудженні) основних фондів відноситься до податкового кредиту лише за умови що вони придбані (збудовані, споруджені) з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) в оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Враховуючи те, що позивачем не було доведено те, що мощення тротуару пліткою було здійснено для використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) в оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку, а тротуарне покриття, що було зроблено внаслідок мощення тротуарною пліткою, відноситься до невиробничих фондів в розумінні підпункту 8.1.4 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суми податку на додану вартість, сплачені в ціні вартості матеріалів та робіт по мостінню тротуарною пліткою, не включаються до податкового кредиту і погашаються за рахунок відповідних джерел фінансування відповідно до вищезазначеного підпункту 8.1.4 п. 8.1 ст. 8 цього ж Закону та підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність оспорюваного податкового повідомлення – рішення.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ПВКП «Мегатекс» підлягає залишенню без задоволення, а постанова Запорізького апеляційного господарського суду від 22 лютого 2007 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Приватного виробничо – комерційного підприємства «Мегатекс» залишити без задоволення, а постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 22 лютого 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

                                Головуючий: _____ Л.І. Бившева

                                Судді:             ______ М.І. Костенко

                                                         ______ Н.Є. Маринчак

                                                        ______ Є.А. Усенко

                                                         ______ Т.М. Шипуліна