Ухвала суду № 4296049, 11.06.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К-4798/08

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                        11 червня  2009 року                                                       м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І., Пилипчук Н.Г., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Євтушевському В.М.,

за участю:        

представника позивача – Шевченко О.В.,

представника Генеральної прокуратури України – Комаса О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у місті Сімферополі

та касаційну скаргу Головного управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим

на постановугосподарського суду Автономної Республіки Крим від 13 грудня 2007 року

та ухвалуСевастопольського апеляційного господарського суду від 12 березня 2008 року

у справі№ 2-22/16340-2007А

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Електромашинобудівельний завод «Фірма «Селма»

до        1. Державної податкової інспекції у місті Сімферополі,

            2. Головного управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим,

за участюпрокурора Автономної Республіки Крим,

простягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2007 року ВАТ «Електромашинобудівельний завод «Фірма «Селма» звернулось до суду з позовом до ДПІ у м. Сімферополі, ГУДК в АР Крим про стягнення з Державного бюджету бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в розмірі 340985, 00 грн.

Постановою господарського суду АР Крим від 13 грудня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12 березня 2008 року, позов задоволено.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Сімферополі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову господарського суду АР Крим від 13 грудня 2007 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 12 березня 2008 року, в задоволенні позову відмовити.

В касаційній скарзі ГУДК в АР Крим, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду АР Крим від 13 грудня 2007 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 12 березня 2008 року, прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу ВАТ «Електромашинобудівельний завод «Фірма «Селма», посилаючись на те, що всі обставини по справі встановлені повно та всебічно, рішення по справі прийняті відповідно до норм матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги є неспроможними і спростовуються матеріалами справи, просить залишити постанову господарського суду АР Крим від 13 грудня 2007 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 12 березня 2008 року без змін, а касаційній скарги ДПІ у м. Сімферополі та ГУДК в АР Крим без задоволення.

Заслухавши доповідь судді – доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача та представника Генеральної прокуратури України, перевіривши доводи касаційних скарг щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

18 лютого 2005 року ВАТ «Електромашинобудівельний завод «Фірма «Селма» подало до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2005 року, в якій сума, що підлягає відшкодуванню з бюджету за підсумками поточного звітного періоду, складає 340985, 00 грн. Разом з податковою декларацією ВАТ «Електромашинобудівельний завод «Фірма «Селма» було подано розрахунок експортного відшкодування за січень 2005 року, в якому загальна сума податку на додану вартість, задекларована до відшкодування за результатами звітного місяця, складає 340985, 00 грн.

ДПІ у м. Сімферополі провела позапланову документальну перевірку ВАТ «Електромашинобудівельний завод «Фірма «Селма» з питань правильності віднесення сум податку на додану вартість до податкових зобов’язань та податковий кредит згідно декларації за січень 2005 року, за результатами якої було складено акт № 66/23-4/20732066 від 16 березня 2005 року.

В акті перевірки було встановлено порушення п. 11.12 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 1.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування за січень 2005 року на 340985, 00 грн.

18 березня 2005 року ДПІ у м. Сімферополі на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення – рішення № 0003712301/0, яким зменшила суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2005 року на 340985, 00 грн.

Вказане податкове повідомлення – рішення та податкове повідомлення – рішення № 0003712301/1 від 26 травня 2005 року, яке було прийнято за наслідками апеляційного узгодження, були оскаржені ВАТ «Електромашинобудівельний завод «Фірма «Селма» в судовому порядку.

Рішенням господарського суду АР Крим від 11 серпня 2005 року у справі № 2-15/10724-2005, яке було залишено без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10 жовтня 2005 року, позов ВАТ «Електромашинобудівельний завод «Фірма «Селма» до ДПІ у м. Сімферополі про визнання недійсними податкових повідомлень – рішень № 0003712301/0 від 18 березня 2005 року та № 0003712301/1 від 26 травня 2005 року було задоволено.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивачем були виконані всі законодавчі вимоги для отримання бюджетного відшкодування.

Однак такі висновки судів попередніх інстанцій колегія суддів вважає передчасними з огляду на наступне.

Відповідно до абзацу дванадцятого п. 11.12 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) на період запровадження спеціального режиму інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків податок на додану вартість справляється з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків».

Дія Закону України «Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків» поширюється на технологічні парки, їх учасників, дочірні і спільні підприємства, що виконують проекти технологічних парків за пріоритетними напрямами діяльності технологічних парків (ст. 2 цього Закону).

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків» суми податку на додану вартість, нараховані в порядку, встановленому Законом України «Про податок на додану вартість», по операціях з продажу товарів (виконання робіт, надання послуг), пов’язаних з виконанням проектів технологічних парків за пріоритетними напрямами діяльності технологічних парків, і суми податку з прибутку, одержаного від виконання зазначених проектів, нараховані у порядку, встановленому Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», технологічні парки, їх учасники, дочірні та спільні підприємства не перераховують до бюджету, а зараховують на спеціальні рахунки та використовують зазначені суми виключно на наукову та науково-технічну діяльність, розвиток власних науково-технологічних і дослідно-експериментальних баз.

Порядок зарахування сум податків на спеціальні рахунки та їх використання технологічним парком затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2000 року № 1018.

Вищевикладені положення визначають, що суми податку на додану вартість, що мають бути перераховані до бюджету при продажу товарів (виконання робіт, надання послуг), пов’язаних з виконанням проектів технологічних парків за пріоритетними напрямами діяльності технологічних парків, технологічні парки, їх учасники, дочірні та спільні підприємства не перераховують до бюджету, а зараховують на спеціальні рахунки та використовують зазначені суми виключно на наукову та науково-технічну діяльність, розвиток власних науково-технологічних і дослідно-експериментальних баз.

Аналіз положень Закону України «Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків», зокрема п. 1 ст. 1, свідчить, що спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності передбачає встановлення податкових пільг при реалізації проектів технологічних парків, а також надання іншої державної підтримки з метою стимулювання діяльності технологічних парків, їх учасників, дочірніх і спільних підприємств при виконанні проектів за пріоритетними напрямами діяльності технологічних парків.

При цьому спеціальний режим оподаткування поширюється на всі операції з продажу товарів (виконання робіт, надання послуг), пов’язаних з виконанням проектів технологічних парків за пріоритетними напрямами діяльності технологічних парків, в тому числі на експорт, як на продаж (поставку) товарів, що вивозяться за межі митної території України, що відповідає цілям спеціального режиму інвестиційної та інноваційної діяльності.

Згідно абзацу четвертого п. 1.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166, податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену) подають також ті платники податку, у яких згідно з чинним законодавством (пункти 11.12 (абзац дванадцятий), 11.21, 11.29, 11.35 Закону) суми податку на додану вартість повністю залишаються у розпорядженні цих платників податку для цільового використання. До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціальних режимів, установлених вказаними пунктами.

Форма податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої), затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 23 жовтня 1998 року № 499 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 30 вересня 2003 року № 466), передбачає декларування операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою, зокрема експортні операції (рядок 2.1), податкового кредиту (розділ ІІ), суми податку, яка залишається у розпорядженні платника податку для цільового використання (рядок 23.2), суми податку, яка зменшує суму податку, належну до сплати в наступному звітному періоді, і не відображається в особовому рахунку платника (рядок 24).

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про правомірність заявлення позивачем до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість в розмірі 340985, 00 грн. з урахуванням дотриманням ним загальних норм, однак не встановили чи здійснювався позивачем, як учасником технологічного парку «Інститут електрозварювання імені Є. О. Патона», в січні 2005 року продаж товарів (робіт) послуг, в тому числі експорт, пов’язаний з виконанням проектів технологічних парків за пріоритетними напрямами діяльності технологічних парків, та чи був ним дотриманий в цьому випадку особливий порядок податкового обліку із подачею спеціальної декларації.

Враховуючи те, що суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, постанова господарського суду АР Крим від 13 грудня 2007 року та ухвала Севастопольського апеляційного господарського суду від 12 березня 2008 року підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняте обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, ч. 2, ч. 4 ст. 227, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі та касаційну скаргу Головного управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим задовольнити частково.

Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 13 грудня 2007 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 12 березня 2008 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

                                Головуючий: _____ Л.І. Бившева

                                Судді:             ______ М.І. Костенко

                                                         ______ Н.Г. Пилипчук

                                                        ______ Є.А. Усенко

                                                        ______ Т.М. Шипуліна