Ухвала суду № 4295930, 16.06.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01029, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2009 року                                                                               № К-18298/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача                       Рибченка А.О.

суддів:                                                         Брайка А.І.

                                                                       Голубєвої Г.К.

                                                                       Карася О.В.

Федорова М.О.                                                                                        

розглянувшиу попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя

на ухвалуСевастопольського апеляційного господарського суду від 14.08.2007 року

та постановугосподарського суду м. Севастополя від 23.05.2007 року

у справі№ 20-12/122господарськогосуду м. Севастополя

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Архонт ЛТД»

доДержавної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя

провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду м. Севастополя від 23.05.2007 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від            14.08.2007 року, задоволено позовні вимоги ТОВ «Фірма «Архонт ЛТД»та визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ уБалаклавському районі                           м. Севастополя № 0000102310/1 від 04.05.2006 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судового збору та 1089,60 грн. витрат, пов’язаних з проведенням судової бухгалтерської експертизи.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ДПІ уБалаклавському районі м. Севастополя оскаржила їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України. 

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування судових рішень судів попередніх інстанцій та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи  з таких підстав.

Судами встановлено, що ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя проведено планову виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ «Фірма «Архонт ЛТД» за період з 01.07.2004 року по 30.09.2005 року, за результатами якої складено акт № 6/20691874/23-129/4 від         06.02.2006 року.

Під ході перевірки встановлено порушення позивачем вимог пункту 5.9, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження оподаткованого прибутку за 2004 рік на суму 11000 грн., податку на прибуток на суму 2800 грн., заниження оподаткованого прибутку за 9 місяців              2005 року на суму 472900 грн., податку на прибуток на суму 118225 грн.

На підставі висновків вказаного акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000102310/0 від 04.05.2006 року про визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 21250 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 9397,50 грн.

За наслідками оскарження позивачем даного податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку, його скарга залишена без задоволення, а відповідачем прийнято нове повідомлення-рішення № 0000102310/1 від 04.05.2006 року на аналогічну суму визначеного податкового зобов’язання.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем правомірно віднесені до валових витрат витрати, сплачені (нараховані) на протязі звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), відповідно до статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Вказана позиція судів ґрунтується на висновках судово-бухгалтерської експертизи, відповідно до яких на підставі пункту 19 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку розділу 16 (5) витрати, є правильним віднесення ТОВ «Фірма «Архонт ЛТД» до операційних затрат, витрат на транспортування, перевалку та страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов’язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договорупостачання, а не до первинної вартості, як вважає податковий орган.

За твердженням відповідача, позивач повинен був відповідно до вимог пункту 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку ПСБУ 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 року № 246, включати до первинної вартості товарів, придбаних за платню, вартість навантажувально-розвантажувальних робіт за договорами № 054 від 01.12.2003 року з ПП «Онікс»,                № 12 від 01.02.2005 року з ПП «Стік», № 327 від 01.04.2005 року з ПП «Макметбрухт», № 05 від 01.01.2005 року з ПП «Онікс».

Однак суди не погодились з вказаним висновком податкового органу, виходячи з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до пункту 24 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» запаси відображуються в бухгалтерському обліку за найменшою з двох оцінок: первісної вартості або чистої вартості реалізації.

Як встановлено актом перевірки, позивач відображав облік запасів за первісною вартістю придбання товарів у постачальників. Вартість придбаних товарів складалася відповідно до умов договору постачання - до складу покупця.

Пунктом 17 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 (5) передбачено, що витрати, пов’язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), діляться на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

Витрати на збут, згідно пункту 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 (5) включають витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов’язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) постачання.

На підставі бухгалтерських документів при проведенні експертизи було підтверджено, що навантажувально-розвантажувальні роботи, проведені ПП «Онікс», ПП «Стік», ПП «Макметбрухт» є витратами на збут. Витрати на збут включаються до витрат того періоду, в якому вони були здійснені.

Отже, в зв’язку з тим, що Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку встановлено можливість віднесення навантажувально-розвантажувальних (перевалочних) робіт, як до собівартості запасів, так і до витрат на збут, критерієм правильності обліку цих витрат є момент проведення цих робіт - пов’язаних з придбанням, чи з реалізацією продукції.

Вказане також підтверджується висновком судово-бухгалтерської експертизи           № 565 від 26.02.2007 року, згідно з яким висновки, викладені в акті перевірки щодо заниження позивачем об’єкту оподаткування в частині приросту балансової вартості запасів, не знайшли свого документального підтвердження.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій правильно вирішили спір, ухвалені ними по справі судові рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права, а тому передбачені законом підстави для їх скасування чи зміни відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:   

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклавському районі             м. Севастополя відхилити, а ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.08.2007 року та постанову господарського суду м. Севастополя від  23.05.2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий                                                                      Рибченко А.О.

Судді                                                                                    Брайко А.І.

                                    Голубєва Г.К.

Карась О.В.

Федоров М.О.