Вирок № 42958958, 04.03.2015, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

04.03.2015

Справа №639/7355/14-к

Провадження №1-кп/639/182/15

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2015 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - Кіся Д.П., за участю секретаря - Мельнікової А.В., учасників кримінального провадження: прокурора - Ачкасової С.І., обвинуваченого - ОСОБА_1, потерпілого - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження №639/7355/14-к (в ЄРДР №12014220500000776 від 23.04.2014 року) за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харкова, українця, громадянина України, розлученого, з середньою освітою, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого:

12.09.2011 року Жовтневим районним судом м. Харкова за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, зі звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням, з іспитовим строком на 3 роки;

09.02.2012 року Жовтневим районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. ч. 1, 4 ст. 70, ст. 71 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі (постановою Жовтневого районного суду м. Харкова від 12.06.2013 року на підставі ст. 82 КК України невідбуту частину покарання у виді позбавлення волі строком 1 рік 5 місяців 7 днів замінено більш м'яким - обмеженням волі), 18.12.2013 року на підставі постанови Балаклійського районного суду Харківської області від 10.12.2013 року звільнений від відбування покарання умовно-достроково на невідбуту частину покарання у виді обмеження волі на строк 11 місяців 9 днів,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України,

в с т а н о в и в :

23 квітня 2014 року, в період часу з 14:00 по 15:00 год., ОСОБА_1, знаходився на вулиці Сущинській в м. Харків, поблизу будинку 81, де в ході сумісного спілкування та розпивання спиртних напоїв ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3, з метою подальшого спілкування, сіли у салон автомобіля НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2 Через нетривалий проміжок часу, ОСОБА_3 вийшов з автомобіля, який стояв на вулиці Сущинській в м. Харків та зайшов у будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_7. У цей час у ОСОБА_1 виник умисел, спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом, та скориставшись відсутністю ОСОБА_3, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, діючи повторно, реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом, ОСОБА_1 переконавшись, що його дії ніким помічені не будуть, за допомогою ключа, який знаходився в салоні автомобіля, завів двигун автомобіля НОМЕР_1, незаконно заволодів транспортним засобом, вартістю, згідно висновку судово авто-товарознавчої експертизи №5042 від 30.04.2014 року - 53568 грн. 91 коп., який належить ОСОБА_2, та поїхав за кермом даного автомобіля в напрямку будинку АДРЕСА_8, де натрапив на перешкоду у вигляді дерева, внаслідок чого вимушений був зупинитися.

Відповідальність за вчинення зазначеного кримінального правопорушення, скоєного ОСОБА_1, передбачена ч. 2 ст. 289 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою провину в інкримінованому йому злочині визнав повністю, та пояснив як скоїв його при вищезазначених обставинах, зокрема, що 23 квітня 2014 року він зранку випив приблизно 200 грамів горілки. Вдень до нього підійшов сусід ОСОБА_3 - син ОСОБА_2, які проживають в АДРЕСА_7, та попросив допомогти розвантажити цеглу, яку мали привезти до їх будинку. Вони пройшли у двір ОСОБА_2, де ОСОБА_2 запропонував пообідати доки вони чекають на автомобіль, що мав привезти цеглу. Вони у трьох випили 1 пляшку горілки. Після цього ОСОБА_2 десь пішов, а він з ОСОБА_3 вийшли за двір, де стояв належний ОСОБА_2 автомобіль «Деу-Ланос», та сіли в нього щоб послухати музику. Для того щоб увімкнути автомагнітолу ОСОБА_3 вставив ключі в замок запалення. Через деякий час ОСОБА_3 пішов в будинок за цигарками, а він, з метою прокотитися, завів автомобіль, та проїхавши на ньому приблизно 5-10 метрів, не впоравшись з кернуванням, врізався в дерево біля сусіднього будинку. При цьому, ані ОСОБА_3, ані ОСОБА_2 не надавали йому дозвіл на керування вказаним автомобілем.

Цивільний позов ОСОБА_2 обвинувачений ОСОБА_1 визнав в повному обсязі, та пояснив, що має намір відшкодувати потерпілому завдану шкоду.

Обвинувачений вважав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ним не оспорюються. Цю позицію підтримала і сторона обвинувачення та потерпілий.

Беручи до уваги повне визнання обвинуваченим ОСОБА_1 своєї вини, а також, що він не піддає сумніву фактичні обставини справи, відсутність у суду сумніву в правильності розуміння обвинуваченим змісту цих обставин, добровільності та істинності позиції обвинуваченого, суд, заслухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти недоцільності дослідження всіх доказів щодо тих обставин, які ними не оспорюються, розглянув дане кримінальне провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, попередньо роз'яснивши наслідки такого порядку дослідження доказів, обмежившись допитом обвинуваченого, потерпілого та дослідженням матеріалів досудового розслідування, зокрема даних що характеризують особу обвинуваченого.

Окрім повного визнання своєї провини, винуватість ОСОБА_1 підтверджується зібраними під час досудового слідства та дослідженими судом доказами:

показаннями потерпілого ОСОБА_2, який, будучи допитаним в судовому засіданні, пояснив, що він проживає за адресою: АДРЕСА_7. По сусідству з ним в будинку №79/2 проживає ОСОБА_1 23.04.2014 року вдень він приїхав додому на належному йому автомобілі НОМЕР_1, який зовнішньо схожий на автомобіль «Деу-Ланос», але має іншу назву з огляду на його зборку в Україні. Він залишив автомобіль біля двору за воротами. Вдома він попросив сина - ОСОБА_3 покликати ОСОБА_1, щоб той допоміг розвантажити цеглу, доставку якої додому ОСОБА_2 замов на передодні. Коли його син прийшов у двір з ОСОБА_1, то він запропонував пообідати поки вони чекають на автомобіль, достав пляшку горілку та закуску. Вони випили вказану пляшку горілки утрьох, після чого він пішов відпочивати у флігель, залишивши ключі від автомобілю без догляду. Через деякий час до нього прибіг син та повідомив, що ОСОБА_1 розбив його автомобіль. Вийшовши за двір, він побачив, що його автомобіль стоїть біля дерева приблизно в метрах 10 від місця, де він його залишив, та мав механічні пошкодження у вигляді розбитого переднього бамперу, решітки радіатору та деформованого лівого переднього крила. Крім того, було розбито переднє лобове скло. Підійшовши до автомобілю, він побачив всередині на водійському сидінні ОСОБА_1 Оскільки у ОСОБА_1 було розбите обличчя, він зрозумів, що той при зіткненні автомобілю з деревом вдарився головою о лобове скло. Він дістав ОСОБА_1 з автомобілю та викликав міліцію. Також ОСОБА_2 пояснив, що не давав ОСОБА_1 дозволу на керування належним йому автомобілем; протоколом прийняття заяви про винення кримінального правопорушення;

(а.с. 11)

змістом протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 23.04.2014 року та схемою до нього;

(а.с. 6-9)

змістом протоколу огляду місця події від 23.04.2014 року, предметом якого був автомобіль НОМЕР_1

(а.с. 14-16);

- висновком судової автотоварознавчої експертизи №5042 від 30.04.2014 року, відповідно до якого ринкова вартість автомобілю НОМЕР_1, на момент скоєння злочину ОСОБА_1 (23.04.2014 року) складала 53568,91 грн.;

(а.с. 40-46)

змістом протоколу проведення слідчого експерименту від 09.07.2014 року, в ході проведення якого ОСОБА_1 показав спосіб, час та місце незаконного заволодіння ним автомобілем, належним ОСОБА_2;

(а.с. 92-102)

актом судово-психіатричної експертизи №626 від 14.07.2014 року, відповідно до якого ОСОБА_1 ознаків психозу та слабоумства не проявляє, проявляє синдром залежності від алкоголю. За своїм психічним станом може усвідомлювати свої дії та керувати ними. В період часу, до якого відноситься правопорушення, в якому він підозрюється, ОСОБА_1 знаходився в стані гострої неускладненої алкогольної інтоксикації, поза будь-яким тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_1 на теперішній час за своїм психічним станом застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.

(а.с. 103-109)

Аналізуючи зібрані та досліджені, з урахуванням ч. 3 ст. 349 КПК України, докази, та враховуючи визнання обвинуваченим ОСОБА_1 фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого в обсязі пред'явленого обвинувачення (ст. 337 КПК України) є доведеною. Дії обвинуваченого ОСОБА_1 кваліфікуються за ч. 2 ст. 289 КК України як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно.

При цьому, кваліфікуючи дії ОСОБА_1 за ознакою повторності, суд виходить з того, що ОСОБА_1 раніше судимий за скоєння злочинів, передбачених ст. 185 КК України, та з положень примітки 2 ст. 289 КК України, за змістом якої - відповідно до частини другої цієї статті під повторністю слід розуміти вчинення таких дій особою, яка раніше вчинила незаконне заволодіння транспортним засобом або злочин, передбачений статтями 185, 186, 187, 189-191, 262, 410 цього Кодексу.

Вивченням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено, що він на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває; розлучений; не працює; має постійне місце реєстрації та проживання; за місцем проживання фактично характеризується посередньо; раніше судимий.

Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_1, відповідно до ст. 66 КК України, суд вважає його щире каяття.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_1, відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 67 КК України, є вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд виходить з положень ст. 65 КК України, а саме - принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових злочинів як самим обвинуваченим, так і іншими особами, враховує характер та ступінь тяжкості скоєного злочину, який за змістом ст. 12 КК України є тяжким, його наслідки, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, особу обвинуваченого, його відношення до скоєного злочину. Також суд враховує позицію потерпілого ОСОБА_2, який просив обвинуваченого суворо не карати.

При цьому, суд дійшов висновку, що виправлення ОСОБА_1, попередження скоєння ним нових злочинів, та досягнення цілей покарання щодо обвинуваченого в цілому, є неможливим без відбування покарання в місцях позбавлення волі, та вважає за необхідним призначити йому покарання у виді позбавлення волі у розмірі нижньої межі санкції ч. 2 ст. 289 КК України.

Крім того, враховуючи, що ОСОБА_1 був засуджений 09.02.2012 року Жовтневим районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. ч. 1, 4 ст. 70, ст. 71 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі (постановою Жовтневого районного суду м. Харкова від 12.06.2013 року на підставі ст. 82 КК України невідбуту частину покарання у виді позбавлення волі строком 1 рік 5 місяців 7 днів замінено більш м'яким - обмеженням волі), та звільнився 18.12.2013 року на підставі постанови Балаклійського районного суду Харківської області від 10.12.2013 року умовно-достроково на невідбуту частину покарання у виді обмеження волі на строк 11 місяців 9 днів, а злочин, що є предметом даного судового розгляду скоїв у зазначений період (період, на який від відбування покарання його було звільнено умовно-достроково), виходячи з положень ч. 4 ст. 81 КК України, остаточне покарання ОСОБА_1 призначається відповідно до ст. ст. 71, 72 КК України, шляхом часткового приєднання до покарання за цим вироком невідбутої частини покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 09.02.2012 року.

Цивільний позов ОСОБА_2, з урахуванням його визнання обвинуваченим, підлягає задоволенню, а саме стягненню з ОСОБА_1 на його користь на відшкодування матеріальної шкоди підлягає сума у розмірі 5000,00 грн.

Витрати на залучення експертів підлягають стягненню з обвинуваченого.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 124, 128, 129, 349, 368, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного ОСОБА_1 покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 09.02.2012 року у виді 2 (двох) місяців обмеження волі, з переведенням його відповідно до ст. 72 КК України у покарання у виді 1 (одного) місяця позбавлення волі, та остаточно призначити ОСОБА_1 покарання за сукупністю вироків у виді 5 (п'яти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту фактичного затримання.

Цивільний позов ОСОБА_2 - задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в якості відшкодування матеріальної шкоди 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп.

Процесуальні витрати у розмірі 492 (чотириста дев'яносто дві) грн. 00 коп. на проведення судової автотоварознавчої експертизи стягнути з ОСОБА_1 на користь держави з перерахуванням зазначених коштів на р/р Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса (61177, м. Харків, вул. Золочівська, 8-а, код ЄДРПОУ 02883133).

До набрання вироком законної сили обрати стосовно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, потерпілому та прокурору.

Суддя Д.П. Кісь