Рішення № 42958878, 19.02.2015, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/5556/14-ц

Провадження № 2/638/1356/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2015 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого - судді Цвірюка Д.В.,

за участю секретаря Долгової К.С.,

представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про збільшення розміру аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить, з урахуванням уточнень, звільнити його від обов'язку сплачувати аліменти на утримання повнолітньої дитини.

В обґрунтування позову посилається на те, що рішенням Московського районного суду від 14.02.2001 року з нього стягнуто аліменти у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку на користь ОСОБА_2 до зміни матеріального становища сторін. Зазначає, що на теперішній час він не може сплачувати аліменти на повнолітнього непрацездатного сина, оскільки не має такої можливості у зв'язку зі своєю хворобою, яка призвела до зміни його матеріального становища. Він хворіє на цукровий діабет, важкої форми, синдром діабетичної стопи, ішемічна форма, хронічна ішемія 4 ступеню, стан після ангіокорекції, йому було ампутовано культю верхньої третини лівої гомілки. Також хворіє на діабетичну нефропатію ІХС, кардіосклероз, гіпертонічну хворобу ІІ ступеню. З 28.04.2012 року йому була присвоєна друга група інвалідності. В серпні - вересні 2012 року він знаходився в інституті ортопедії та протезування. В жовтні-листопаді 2012 року він лікував сосуди правої ноги в інституті невідкладної хірургії та міській лікарні №2. Для проведення операції позивачем було витрачено приблизно 3513,07 грн. На після операційне лікування в стаціонарі, лікування гіпертонії, інсулінову терапію діабету, УЗІ, обезболювання, електрокардіограму, рентген було витрачено 4500 грн. Позивач постійно знаходиться під наглядом лікаря-терапевта дільничного, лікаря хірурга, лікаря-ендокринолога. За рекомендаціями фахівців потребує дієтичного харчування, санаторно-курортного лікування, постійного прийому медичних препаратів. Двічі на рік потребує стаціонарного лікування з приводу основного захворювання з використанням препаратів. 12.09.2014 року позивач вимушений був за станом здоров'я звільнитися з місця роботи та на даний час отримує лише пенсію. Також зазначив, що мешкає один та потребує постійного стороннього догляду. На підставі викладеного, просить звільнити його від обов'язку сплачувати аліменти, що стягуються з нього за рішенням Московського районного суду м.Харкова від 14.02.2001 року у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

21.01.2015 року ОСОБА_2 подав зутрічну позовну заяву про збільшення розміру аліментів, мотивуючи свої вимоги тим, що він страждає на рідкісне генетичне захворювання - гепатолентикулярну дегенерацію (хвороба Вільсова-Коновалова), з 5 років остаточний діагноз було встановлено у віці 18 років та присвоєно другу групу інвалідності з дитинства, з 2006 року довічно. Крім того, має супутні захворювання печінки, шлунку та внутрішніх органів (хронічний гепатит, гастродуаденіт та панкреатит). З того часу перейшов на постійний прийом ліків, від чого залежить його життя. На теперішній час рекомендоване дороге лікування, яке потребує 5800 грн. на місяць, крім того здійснюються заходи щодо контролю біохімічних показників та рівня церулоплазміна у крові та міді крові, та добової сечі. Також потребує стаціонарного лікування кожні три місяці вартістю понад 5000 грн., але здійснює його епізодично, через нестачу грошей. Також зазначає, що повинен дотримуватись правил специфічної дієти. Крім того, на даний час не має постійного місця роботи через свою хворобу. Із доходу має лише пенсію у розмірі 1050 грн. та аліменти на його користь в середньому 820 грн. При цьому батько має високий рівень доходу. З моменту ухвалення судом рішення про стягнення аліментів, статки ОСОБА_4 збільшилися, оскільки з 2002 року він перестав сплачувати аліменти на утримання неповнолітніх дітей та почав отримувати високу пенсію за віком у 2011 році, розміщувати вільні кошти на строкових депозитах у банках, інвестувати у різне майно тощо. Також зазначив, що інших близьких родичів з високим рівнем статків ОСОБА_2 не має. На підставі викладеного просив суд збільшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_4 на його користь з 1/6 частки до 1/4 частки з усіх видів його доходів до зміни матеріального становища сторін.

Ухвалою суду від 21.01.2015 року зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про збільшення розміру аліментів на утримання повнолітньої дитини прийнятий до спільного розгляду з первісним позовом.

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, наведених у позові. Щодо вимог за зустрічним позовом заперечувала з тих підстав, що з 2001 року ОСОБА_4 сплачує сину аліменти, але останній витрачає їх не на ліки, а на свої потреби, в тому числі на придбання алкогольних напоїв.

Відповідач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_4 не визнали, просили у задоволенні позову відмовити. Вимоги за зустрічним позовом підтримали у повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення ОСОБА_2, представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази у їх сукупності, дійшов висновку, що вимоги за первісним та за зустрічним позовом не обґрунтовані, у зв'язку з чим не підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст.ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що рішенням Московського районного суду м.Харкова від 14 лютого 2001 року з ОСОБА_4 стягнуто аліменти у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку на користь ОСОБА_2, починаючи з 12.10.2000 року та до зміни матеріального становища сторін.

При ухваленні вказаного рішення суд виходив з того, що ОСОБА_4 працював та отримував заробіток до 800 гривень, з якого 33% відраховували на утримання неповнолітніх дітей. Повнолітній син ОСОБА_2 є інвалідом 2-ї групи, навчається у вищому навчальному закладі, із доходу має лише пенсію у розмірі 42 гривні, потребує постійного лікування.

Відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.

Як вбачається з довідки до акта МСЕК серії 10 ААБ №165564 від 03.05.2012 року ОСОБА_4 встановлено ІІ групу інвалідності з 28.04.2012 року безстроково.

Згідно довідки №1783 від 29.07.2013 року КЗОЗ «Харківська міська поліклініка №6» ОСОБА_4, 1951 року народження, перебуває під наглядом фахівців поліклініки №6 з діагнозом: цукровий діабет, важка форма, вторинноінсулинзалежний. Синдром діабетичної стопи, ішемічна форма. Хронічна ішемія ІV ступеню. Стан після ангіокорекції 01.11.2012 року. Ампутаційня культя верхньої третини лівої гомілки 19.01.2012 року. Діабетична нефропатія. ІХС. Кардіосклероз. Гіпертонічна хвороба ІІ ступеню. Забезпечений ортопедичними засобами для пересування (палиця, милиці, протез лівої нижньої кінцівки). Отримує інсулін. Постійно знаходиться під наглядом лікаря-терапевта дільничного, лікаря-хірурга, лікаря-ендокринолога. За рекомендаціями фахівців потребує дієтичного харчування, придбання тест-смужок для глюкометра, санаторно-курортного лікування, постійного прийому медичних препаратів. Двічі на рік потребує стаціонарного лікування з приводу основного захворювання з використанням медичних препаратів.

Перебування на стаціонарному лікуванні ОСОБА_4 з 05.11.2012 року по 23.11.2012 року підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №8639.

Згідно довідки з місця проживання про склад сім'ї та прописку ОСОБА_4 проживає за адресою АДРЕСА_1. Інших членів сім'ї не має. Згідно матеріалів позовної заяви та наданих квитанцій самостійно оплачує комунальні послуги за вказану вище квартиру.

Також встановлено, що наказом №255-к від 10.09.2014 року ОСОБА_4 звільнений за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію за віком згідно зі ст. 38 КЗпП України з посади інженера з розрахунків та ризиків 1 кат ДП «НЕК «Укренерго».

Згідно довідки Управління пенсійного фонду України в Московському районі м.Харкова від 02.12.2014 року ОСОБА_4 перебуває на обліку в УПФУ в Московському районі м.Харкова та отримує пенсію за віком при повному стажі у розмірі 4968,99 грн. за грудень.

Довідкою №686/1/52-3-48-10 від 08.12.2014 року, наданою АТ «УкрСиббанк», повідомлено про відкриття 07.09.2011 року на ім'я ОСОБА_4 пенсійного рахунку.

Також судом встановлено, що ОСОБА_4 не перебуває на обліку у відділі соціальних допомог управління праці та соціального захисту населення Адміністрації Московського району Харківської міської ради і ніяких видів допомог не отримує станом на 08 грудня 2014 року. Цей факт підтверджується довідкою №16727 від 08.12.2014 року, наданою Управлінням праці та соціального захисту населення Адміністрації Московського району ХМР.

Згідно довідки №65-12320 від 12.12.2014 року, наданої ПАТ «Мегабанк» відсутні діючі рахунки, відкриті в ПАТ «Мегабанк» на ім'я ОСОБА_4.

Також згідно довідки №09-15707/14 від 15.12.2014 року у переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, сформованому та наданому для відшкодування до Фонду гарантування ліквідатором Публічного акціонерного товариства «АКБ «Базис» відсутня інформація щодо вкладника ПАТ «АКБ «Базис» ОСОБА_4.

Відповідно до довідки Управління пенсійного фонду у Дзержинському районі м.Харкова від 05.11.2013 року ОСОБА_2 перебуває на обліку в УПФ Дзержинського району м.Харкова та отримує пенсію по інвалідності внаслідок загального захворювання інвалідам ІІ групи, яка становить 994,00 грн. на місяць.

Згідно висновку від 24.02.2014 року, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження перебуває на диспансерному обліку у Харківському спеціалізованому медико-генетичному центрі з 18 років. Рекомендовано: нагляд у ХСМГЦ, нагляд та лікування у невропатолога, нагляд та лікування у гастроентеролога, дотримання дієти, купреніл, курсовий прийом вітамінів групи В, гептрал, контроль біохімічних показників, рівня церулоплазміна крові та міді крові та добової сечі.

Перебування на стаціонарному лікуванні ОСОБА_2 з 04.11.2014 року по 11.11.2014 року підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №6452.

При цьому суд виходить з того, що згідно ст. 198 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

Відповідно до ст. 188 СК України батьки можуть бути звільнені від обов'язку утримувати дитину, якщо дохід дитини набагато перевищує дохід кожного з них і забезпечує повністю її потреби.

З матеріалів справи вбачається, що дохід повнолітньої дитини - ОСОБА_2 не перевищує дохід батька та не може забезпечити повністю його потреби.

Також слід зазначити, що питання аліментів слід врегульовувати перш за все на моральному рівні, адже утримання дитини є насамперед батьківським, материнським, а отже моральним обов'язком.

Оскільки позивач ОСОБА_4 отримує пенсію, розмір якої не перевищує дохід повнолітньої дитини, та заробіток ОСОБА_2, згідно його пояснень, наданих в судовому засіданні, не може повністю задовольнити його потреби, суд вважає, що підстави для звільнення ОСОБА_4 від сплати аліментів на утримання повнолітнього сина відсутні, а відтак суд вважає вимоги позивача за первісним позовом необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання по суті позовних вимог за зустрічним позовом, суд зазначає, що обставини, на які посилається позивач на підтвердження позовних вимог були предметом розгляду справи про стягнення аліментів з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 у розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку та враховані у рішенні Московського районного суду м. Харкова від 14.02.2001р. при визначенні частки аліментів. (стан здоров'я позивача, його інвалідність).

Інших доказів зміни матеріального або сімейного стану сторін, погіршення здоров'я ОСОБА_2 за цей період позивачем суду не надано.

Також, суд приймає до уваги стан здоров'я та матеріальний стан сторін, наявні витрати позивача та відповідача; відсутність на утриманні у платника аліментів неповнолітніх дітей, інших непрацездатних осіб, та вважає, що підстави для збільшення розміру аліментів на утримання ОСОБА_2 відсутні, а тому в задоволенні вимог за зустрічним позовом слід відмовити.

На підставі викладеного, ст.ст. 188, 198, 192 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 4-8, 10, 11, 57, 58, 60, 61, 88, 209, 212, 213-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів на утримання повнолітньої дитини - відмовити.

В задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про збільшення розміру аліментів на утримання повнолітньої дитини - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в палату по цивільних справах апеляційного суду Харківської області через Дзержинський районний суд м. Харкова, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя: Д.В.Цвірюк