Ухвала суду № 42957858, 02.03.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2391/15 Справа № 204/399/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Нізік О. В. Доповідач - Болтунова Л.М.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2015 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Болтунової Л.М.

суддів - Козлова С.П., Петренко І.О.

при секретарі - Порубай М.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 12 січня 2015 року про відмову у задоволенні заяви про надання розстрочки виконання заочного рішення суду ,-

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 12 січня 2015 року в задоволені заяви ОСОБА_2 про надання розстрочки виконання заочного рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 25 березня 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, трьох відсотків річних та судових витрат було відмовлено.(а.с.58-59)

Не погодившись з такою ухвалою, заявниця подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на її необґрунтованість, порушення норм процесуального права, просила її скасувати та постановити нову ухвалу, якою розстрочити виконання вищевказаного заочного рішення від 25 березня 2014 року на 3 роки шляхом сплати щомісячних платежів у розмірі 383,24 грн. не пізніше 26 числа кожного місяця. (а.с.83-84)

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, заочним рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 25 березня 2014 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позики в сумі 10 419,59 грн., три відсотки річних - 133,59 грн., а також 3000 грн. витрат на правову допомогу та 243,60 грн. судового збору.(а.с.29-31)

Зазначене заочне рішення суду набрало законної сили.

12 грудня 2014 року ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою про розстрочку виконання цього судового рішення. (а.с.40)

Як на підставу задоволення заяви, ОСОБА_2 посилалась на те, що з квітня 2014 року вона чотири рази знаходилась на стаціонарному лікуванні, на що нею були витрачені всі грошові кошти. Зазначає, що наразі вона продовжує амбулаторне лікування, через хворобу змушена була звільнитись з роботи, живе на утриманні батьків - пенсіонерів, а тому, у зв'язку з тяжким майновим станом, малозабезпеченістю і неможливістю сплатити одноразово стягнуту за судовим рішенням суму, просила розстрочити його виконання шляхом сплати щомісячних платежів у розмірі 200 грн. не пізніше 20 числа кожного місяця до повного виконання заочного рішення. (а.с.40-41)

Згідно пункту 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 " Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органов і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст.373 ЦПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

За частиною третьою ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст.57-60 ЦПК України.

З наданих заявницею виписок із медичних карт стаціонарного хворого, видно, що вона знаходилась на стаціонарному лікуванні з 16 квітня по 30 квітня 2014 року, з 04 по 15 травня 2014 року, з 01 по 11 червня 2014 року та з 13 по 21 серпня 2014 року. Згідно останньої виписки із медичної карти № 13361 від 21 серпня 2014 року, в результаті апроведеного лікування стан хворої стабілізувався, ангінозних нападів не виявлено, будь-яких особливих трудових рекомендацій лікарем не надано. (а.с.44) Посилання ОСОБА_2 на те, що вона наразі продовжує лікування - нічим не підтверджені, так само як і те, що вона є безробітною та знаходиться на утриманні батьків-пенсіонерів.

Зазначене свідчить про те, що ОСОБА_2 не надано доказів на підтвердження обставин, які мають характер особливих або виняткових та які можуть бути підставою для розстрочки виконання рішення суду відповідно до приписів ст.373 ЦПК України.

З таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_2

З таким висновком погоджується колегія суддів і вважає, що при постановленні даної ухвали, районним судом не було допущено порушень норм процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваної ухвали суду від 12 січня 2015 року.

Доводи апеляційної скарги являються не суттєвими і не спростовують висновків суду першої інстанції. А отже апеляційна скарга не задовольняється.

Керуючись ст.ст. 307, 312 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 12 січня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Судді: