Вирок № 42957676, 26.02.2015, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/5420/14-к

Провадження № 1-кп/191/83/15

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2015 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді - Бондаренко Г.В.

при секретарі - Силкіній О.Г.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове Дніпропетровської області кримінальне провадження №12014040390002013 на підставі обвинувального акту відносно: ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 числа у м. Синельникове, Дніпропетровської області, громадянина України, освіта середня, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого: 14.11.2012 року Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч.3 ст.185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, 24.06.2014 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська звільнений від подальшого відбування покарання на підставі ст..2 Закону України « Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014 року,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 будучи особою, раніше судимою за вчинення корисних злочинів , 24.06.2014 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська звільнений від подальшого відбування покарання на підставі ст..2 Закону України « Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014 року- на шлях виправлення не став і повторно вчинив кримінальне правопорушення з корисних мотивів при таких обставинах:

Повторно, в період часу з 28.09.2014 року по 01.10.2014 року, знаходячись за адресою: АДРЕСА_2, маючи намір на таємне викрадення чужого майна, навмисно, з корисливих спонукань, шляхом вільного доступу викрав холодильник марки "Indesit", який належав ОСОБА_2, та викраденим майном розпорядився на свій розсуд, а саме продав ОСОБА_3, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_2 матеріальні збитки на суму 3500 гривень.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.2 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

В судовому засіданні 26 лютого 2015 року прокурор Дідікова А.О. надала обвинувальний акт, в якому уточнила, що кримінальне правопорушення , а саме таємне викрадення чужого майна ( крадіжка), вчинене повторно, було реалізовано обвинуваченим ОСОБА_1 шляхом вільного доступу в квартиру потерпілої ОСОБА_2

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 визнав себе винним у вчиненому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.2 ст.185 КК України та розповів про фактичні обставини вчинення злочину, які відповідають обставинам, викладеним в обвинувальному акті від 26.02.2015 року.

Оскільки сторонами кримінального провадження не оспорювались фактичні обставини справи, а судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 правильно розуміє зміст цих обставин, при цьому у суду відсутні сумніви щодо добровільності його позиції, тому вислухавши думку сторін кримінального провадження, та роз'яснивши обвинуваченому положення ст.349 КПК України- ухвалою суду, в порядку частини 3 статті 349 КПК України, дослідження доказів, щодо обставин, які ніким не оспорюються - визнано судом недоцільним.

Суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 своїми умисними діями, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно - знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду та підтверджується достатніми та допустимими доказами .

Суд, також приймає до уваги заяву потерпілої ОСОБА_2 ., в якій вона просить справу розглянути за її відсутності та винести вирок згідно чинного законодавства. Не заперечує проти зміни обвинувачення та підтримує обвинувачення в новій редакції.

Шкода спричинена злочином відшкодована, оскільки викрадене майно повернуто потерпілій ОСОБА_2

Обставини, які пом'якшують покарання ОСОБА_1 відповідно до ст. 66 КК України - визнання себе винним, щире каяття.

Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_1 . відповідно до ст. 67 КК України - вчинення кримінального правопорушення відносно особи похилого віку.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_1 ., суд враховує ступінь тяжкості вчинення кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується задовільно, на обліку у лікаря-нарколога чи психіатра не перебуває; офіційно не працює , був судимий за вчинення корисних злочинів, але на шлях виправлення не став; не має сталих соціальних зв'язків; ухилявся від явки в суд ; обставини справи, які пом'якшують покарання: обвинувачений повністю визнав свою провину та розкаявся у скоєному; шкода потерпілій відшкодована.

Суд враховує положення ст.ст.50,65 КК України, нормами яких встановлено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами і особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

З урахуванням обставин справи та обставин, що характеризують обвинуваченого, ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення - суд вважає за необхідне призначити покарання в межах санкції ч.2 статті 185 КК України в умовах ізоляції від суспільства.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 349, 373, 374 КПК України, суд,

З А С У Д И В:

ОСОБА_1, визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України та призначити йому покарання у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі з поміщенням його до кримінально-виконавчої установи закритого типу.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_1 тримання під вартою - залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_1 обчислювати з моменту затримання, з 26 лютого 2015 року.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення засудженому, прокурору та потерплій.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ч.4 ст.394 КПК України до апеляційного суду Дніпропетровської області через Синельниківський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя: Г. В. Бондаренко