Вирок № 42956638, 26.02.2015, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

ВИРОК

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2015 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Шелестова К.О.

за участю: секретаря - Пухлової О.О.

прокурора - Суховетрук Т.І.

захисника - адвоката ОСОБА_1

обвинуваченої - ОСОБА_2

потерпілих - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська матеріали кримінального провадження № 201/1570/15-к (пр. № 1-кп/201/122/2015), відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012040650000632, стосовно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка народилася у с. Ново-Костянтинівка Джанкойського району АР Крим, громадянки України, освіта повна вища, не одруженої, раніше не судимої, не працюючої, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1, обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 190 КК України,

ВСТАНОВИВ:

1. Обвинувачена ОСОБА_2 07 серпня 2010 року у денний час, точний час встановити не виявилось за можливе, ОСОБА_2, перебуваючи біля будинку АДРЕСА_2, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене у великих розмірах, з корисливих мотивів та особистої зацікавленості, запропонувала ОСОБА_3 співробітництво у сфері пасажирських перевезень, у зв'язку з чим виказала прохання про передачу їй грошових коштів в розмірі 121790,00 грн., з метою придбання пасажирських автобусів, при цьому повідомила потерпілому ОСОБА_3 неправдиві відомості про наявність необхідних матеріально-технічних ресурсів та надавши бізнес-план щодо здійснення пасажирських перевезень, тим самим, переконала ОСОБА_3 та вигідність передачі їй вказаних грошових коштів.

В той же день 07 серпня 2010 року у денний час, точний час встановити не виявилось за можливе, перебуваючи біля будинку АДРЕСА_2, потерпілий ОСОБА_3, будучи впевненим в сумлінності та справжності намірів ОСОБА_2, не усвідомлюючи факту обману, добровільно передав останній грошові кошти в розмірі 121790,00 грн., про що ОСОБА_6 власноручно була написана розписка про отримання зазначеної суми грошових коштів.

11 листопада 2010 року у денний час, точний час встановити не виявилось за можливе, ОСОБА_2, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене у великих розмірах, з корисливих мотивів та особистої зацікавленості, знаходячись біля будинку АДРЕСА_2, під приводом співробітництва у сфері пасажирських перевезень, виказала прохання про передачу їй грошових коштів в розмірі 4200,00 доларів США, що за курсом НБУ на момент вчинення злочину становить 33600,00 грн., з метою придбання ще двох пасажирських автобусів, при цьому повідомила потерпілому ОСОБА_3 неправдиві відомості про наявність необхідних матеріально-технічних ресурсів та надавши бізнес-план щодо здійснення пасажирських перевезень, тим самим, переконала ОСОБА_3 та склала уявлення в останнього про справжність намірів ОСОБА_6 та вигідність передачі їй вказаних грошових коштів.

12 листопада 2010 року у денний час, точний час встановити не виявилось за можливе, знаходячись біля будинку АДРЕСА_2, потерпілий ОСОБА_3, будучи впевненим у сумлінності та справжності намірів ОСОБА_2, не усвідомлюючи факту обману, добровільно передав останній грошові кошти в сумі 4200,00 доларів США, що за курсом НБУ на момент вчинення злочину становить 33600,00 гривень, про що ОСОБА_6 власноручно була написана розписка про отримання зазначеної суми грошових коштів.

30 жовтня 2010 року у денний час, точний час встановити не виявилось за можливе, ОСОБА_2, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене у великих розмірах, з корисливих мотивів та особистої зацікавленості, знаходячись біля будинку АДРЕСА_2, під приводом співробітництва у сфері пасажирських перевезень, виказала прохання про передачу їй грошових коштів в розмірі 6500,00 доларів США, що за курсом НБУ на момент вчинення злочину становить 52000,00 грн., з метою придбання пасажирських автобусів, при цьому повідомила потерпілому ОСОБА_3 неправдиві відомості про наявність необхідних матеріально-технічних ресурсів та надавши бізнес-план щодо здійснення пасажирських перевезень, тим самим, переконала ОСОБА_3 та склала уявлення в останнього про справжність намірів ОСОБА_6 та вигідність передачі їй вказаних грошових коштів.

02 грудня 2010 року у денний час, точний час встановити не виявилось за можливе, знаходячись біля будинку АДРЕСА_2, потерпілий ОСОБА_3, будучи впевненим у сумлінності та справжності намірів ОСОБА_2, не усвідомлюючи факту обману, добровільно передав останній грошові кошти в сумі 6500,00 доларів США, що за курсом НБУ на момент вчинення злочину становить 52000,00 грн., про що ОСОБА_6 власноручно написала розписку про отримання зазначеної суми грошових коштів.

Після отримання від потерпілого ОСОБА_3 вказаних грошових коштів, обвинувачена ОСОБА_2, не маючи наміру на їх повернення, розпорядилася грошовими коштами на свій власний розсуд, чим спричинила потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 160590,00 гривень.

2. Продовжуючи свою злочинну діяльність, у липні 2012 року у денний час, більш точну дату встановити не виявилось за можливе, обвинувачена ОСОБА_2, перебуваючи на перехресті вул. Ливарній та вул. Н. Перемоги в м. Дніпропетровську, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, вчинене повторно, скориставшись довірливими відносинами з потерпілими ОСОБА_4 та ОСОБА_5, попросила у ОСОБА_5 ключі від належного йому автомобілю DAEWOO LANOS TF69Y 2005 року випуску, д/н НОМЕР_1, та технічний паспорт на вищезазначений автомобіль, при цьому запевнила ОСОБА_5, що вказаний автомобіль поверне через декілька днів. Введений ОСОБА_2 в оману, будучи впевненим у сумлінності та справжності намірів ОСОБА_2, потерпілий ОСОБА_5 віддав останній ключі від автомобілю DAEWOO LANOS TF69Y 2005 року випуску, д/н НОМЕР_1, вартістю 6000,00 доларів США, що на момент вчинення злочину становить 48000,00 грн., а також технічний паспорт на вищезазначений автомобіль, про що ОСОБА_6 власноручно була написала розписка про отримання вказаного автомобілю.

Після отримання від потерпілого ОСОБА_5 автомобіля DAEWOO LANOS TF69Y 2005 року випуску, д/н НОМЕР_1, обвинувачена ОСОБА_2, не маючи наміру на його повернення, розпорядилася вказаним автомобілем на свій власний розсуд, чим спричинила потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 48000,00 гривень.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_2 свою вину у скоєних кримінальних правопорушеннях визнала у повному обсязі та підтвердила фактичні обставини щодо вчинених нею діянь та викладених у обвинувальному акті.

Ухвалою суду в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються визнані судом недоцільними. У зв'язку з чим суд не приводить не дослідженні докази винуватості обвинуваченої у мотивувальній частині вироку.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про доведеність вини обвинуваченої:

- у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненого повторно, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України;

- у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненого у великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

При визначенні виду та розміру покарання, суд виходить зі ступеня тяжкості скоєних кримінальних правопорушень та особи обвинуваченої, яка позитивно характеризується, раніше до кримінальної відповідальності не притягалася, вину визнала у повному обсязі, щиро розкаялася у скоєному, що суд відносить до пом'якшуючих її покарання обставин. При цьому, обтяжуючих покарання останньої обставин, судом при розгляді кримінального провадження виявлено не було.

З врахуванням викладеного, суд вважає, що з метою виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, обвинуваченій слід призначити покарання виключно у виді позбавлення волі, однак не в максимальному його розмірі, оскільки саме такий вид та розмір покарання буде відповідати ступеню тяжкості вчинених обвинуваченою кримінальних правопорушень, конкретним їх обставинам та наслідкам, характеру спрямованості умислу обвинуваченої, що свідчить про її стійку злочинну спрямованість на заволодіння чужим майном, даним про її особу, яка незважаючи на її повне визнання вини та щире каяття, не здійснила жодних заходів для відшкодування завданої шкоди, а також обставинам, що пом'якшують покарання останньої, що у сукупності свідчить про недоцільність призначення обвинуваченій покарання, не пов'язаного з його реальним відбуванням, при цьому, застосування до останньої положень ст. 69 КК України або звільнення останньої з випробуванням також на думку суду не посприяє подальшому виправленню останньої та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, а отже суд не вбачає підстав для застосування зазначених положень закону України про кримінальну відповідальність.

Також, потерпілим ОСОБА_3, потерпілими ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були заявлені цивільні позови про стягнення з обвинуваченої ОСОБА_2 в рахунок відшкодування майнової шкоди відповідно 328000,00 грн. та 23979,00 грн., а також в рахунок відшкодування моральної шкоди відповідно 600000,00 грн. та 180000,00 грн. Вирішуючи позовні вимоги потерпілих в частині стягнення з обвинуваченої завданої останнім майнової шкоди, суд, враховуючи вимоги ст. 1166 ЦК України, вважає за необхідне задовольнити їх частково, а саме в розмірах майнової шкоди, встановленої органом досудового розслідування під час розслідування даного кримінального провадження, яка також знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду. Що стосується позовних вимог потерпілих щодо відшкодування моральної шкоди, а саме потерпілого ОСОБА_3 у сумі 600000,00 грн., потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у сумі 180000,00 грн., суд при вирішенні заявлених позовних вимог враховує, що в результаті злочинних дій обвинуваченої потерпілі дійсно зазнали душевних страждань та переживань, у зв'язку із незаконним та безповоротнім заволодінням належного їм майна, що порушило їх звичний ритм життя, а отже, дотримуючись вимог ст.ст. 23,1167 ЦК України, а також принципів справедливості, розумності і достатності, суд вважає за необхідне зменшити суму заявленого відшкодування потерпілим до 10000,00 грн. кожному, оскільки саме такий розмір моральної шкоди буде відповідати характеру вчиненого кримінального правопорушення, глибині фізичних та душевних страждань потерпілих, а також ступеню вини обвинуваченої, яка своїми діями завдала потерпілим моральну шкоду.

Питання щодо речових доказів, суд вважає за необхідне вирішити в порядку, передбаченому ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374-376 КПК України, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 190 КК України та призначити їй покарання:

- за ч. 2 ст. 190 КК України у виді одного року позбавлення волі;

- за ч. 3 ст. 190 КК України у виді чотирьох років позбавлення волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України призначити ОСОБА_2 покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначивши покарання у виді чотирьох років позбавлення волі.

Строк призначеного ОСОБА_2 покарання обчислювати з 10 грудня 2014 року, заливши їй до набрання вироком законної сили, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування майнової шкоди 160590 грн. (сто шістдесят тисяч п'ятсот дев'яносто гривень) 00 коп., в рахунок відшкодування моральної шкоди 10000 грн. (десять тисяч гривень) 00 коп., відмовивши у задоволенні позовних вимог в іншій частині.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в рахунок відшкодування майнової шкоди 48000 грн. (сорок вісім тисяч гривень) 00 коп., в рахунок відшкодування моральної шкоди кожному по 10000 грн. (десять тисяч гривень) 00 коп., відмовивши у задоволенні позовних вимог в іншій частині.

Речовий доказ - автомобільний ключ чорного кольору без значків та брилок сигналізації "StarLine" № НОМЕР_2 - передати за належністю власнику.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана учасниками кримінального провадження до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти діб з дня проголошення вироку суду.

Головуючий - суддя: К.О. Шелестов