Ухвала суду № 4295533, 29.01.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29січня 2009 року м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гуріна М.І. (суддя-доповідач)

суддів Головчук С.В.

Кобилянського М.Г.

Розваляєвої Т.С.

Юрченка В.В.

при секретарі судового засідання Міненку І.М.,

за участю представника позивача Станкевича І.І.,

розглянувши у судовому засіданнікасаційну скаргу державної податкової інспекції у Галицькому районі міста Львова на рішення господарського суду Львівської області від 23 березня 2005 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14 червня 2005 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГМП-Трейдінг» до державної податкової інспекції у Галицькому районі міста Львова про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2005 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ГМП-Трейдінг» звернулося до суду з позовом до державної податкової інспекції у Галицькому районі міста Львова про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Рішенням господарського суду Львівської області від 23 березня 2005 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14 червня 2005 року, позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 23 березня 2005 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14 червня 2005 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, а справу направити на новий розгляд.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, щодержавною податковою інспекцією у Галицькому районі м. Львова проведено перевірку, за результатами якої складено Акт від 14.10.2004р. № 316/23-2/23951407 «Про результати документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «ГМП-Трейдінг»23951407 за період з 01.10.2002р. по 01.07.2004р.».

На підставі даного Акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 18.10.2004 року: № 0006842320/0/04/23-2/23951407, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток усього 3016 грн. 00 коп., в т.ч. основного платежу: 2513 грн. 00 коп., штрафні (фінансові) санкції 503 грн. 00 коп.;№ 0006832320/0/04/23-2/23951407, яким виявлено завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 16424 грн. 00 коп. ( за жовтень 2002р. - 9264 грн., за грудень 2002р. - 2342 грн., за лютий 2003р. - 2476 грн., за березень 2003р. - 2342 грн.);№ 0006822320/0/04-23-2/23951407, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість усього 47714 грн. 00 коп., в т.ч. основного платежу -31809 грн. 00 коп. та штрафні (фінансові) санкції - 15905 грн. 00 коп.

Задовольняючи позов, суди виходили з того, що подані позивачем докази спростовують висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, та відповідачем не подано доказів, які б стали підставою для відмови у задоволені позовних вимог.

Згідно п.п. 5.1 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з врахуванням обмежень установлених пунктами 5.3.-5.8. цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону - валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, крім того, міститься пряма заборона щодо включення подібних витрат до валових.

Згідно акту перевірки, підприємством зайво віднесені суми до валових витрат, а саме вартість експлуатаційних витрат на суму 46836,00 грн. без підтверджуючих документів;вартість телефонних розмов мобільного зв'язку без відповідних розшифровок на суму 11017,00 грн.;вартість товарів, придбаних від фірм, які носять ознаки фіктивності, а саме ПП «Шипот», м. Львів та ПП «Каскад-сервіс», м. Львів, на загальну суму 58699,00 грн. та зайво включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість за придбані товари від вищевказаних фірм на суму 11740,00 грн.

Як вбачається з обставин справи між позивачем та ВАТ «Львівський завод гідромеханічних передач» укладено договір № 60-В-Г від 03.07.2001р., додаток № 1 від 03.12.2001р. до угоди № 60-В-Г від 03.07.2001р., додаток № 3 від 03.01.2002р. до угоди № 60-В-Г від 03.07.2001р., угода про зміну і доповнення Угоди № 60-В-Г від 03.07.2001р. про організацію відносин від 10.01.2003р.На підтвердження виконання умов договору, позивачем представлено у судове засідання рахунки - фактури № 1211292 від 27.12.2002р., № 03207 від 31.03.2002р., № 05390 від 27.06.2002р., № 09615 від 30.09.2002р. та акти здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.12.2001р., від 30.03.2002р., від 30.06.2002р., від 30.09.2002р.

Таким чином, судами зроблено правильний висновок, що вказаними первинними документами спростовується висновок перевіряючих органів щодо зайвого віднесення до складу валових витрат вартості експлуатаційних витрат без підтверджуючих документів у сумі 46836,00 грн.

Що ж до зайвого віднесення до складу валових витрат вартостітелефонних розмов мобільного зв'язку без відповідних розшифровок на суму 11017,00 грн., то таке твердження спростовується представленими позивачем документами (Протокол № 14 Зборів учасників ТОВ «ГМП Тренінг» від 12.03.2003р., Наказ № 4/Г від 05.05.2003р., Правила користування мобільним зв'язком, Список працівників ТОВ «ГМП - Трейдінг», що мають право користування мобільними телефонами та рахунки),які підтверджують правомірність своїх дій.

Отже, судами зроблено правильний висновок, що вказаними документами спростовується висновок податкового органу щодозайвого віднесення до складу валових витрат вартостітелефонних розмов мобільного зв'язку.

Також обґрунтованим є висновок судів щодо правомірності віднесення ТОВ «ГМП-Трейдінг» до складу валових витратвартості товарів, придбаних від ПП «Шипот», м. Львів та ПП «Каскад-сервіс», м. Львів, на загальну суму 58699,00 грн. та включення до складу податкового кредиту податок на додану вартість за придбані товари від вищевказаних фірм на суму 11740,00 грн., оскільки державною податковою інспекцією у Галицькому районі міста Львова не доведено факту фіктивності даних фірм,доказів про визнання установчих документів зазначених фірм недійсними, про скасування державної реєстрації зазначених вище підприємств, виключення їх з ЄДРПОУ, доказів про скасування свідоцтв платників ПДВ вказаних вище підприємств, не надано доказів про відсутність цих підприємств за юридичними чи/або фактичними адресами.

Крім того, згідно підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

А судами встановлено, що позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість були надані податкові накладні, яки не мали будь-яких недоліків та порядок заповнення яких відповідав чинному законодавству.

Як вбачається з акту перевірки, позивачем в порушення ст. 83 Закону України «Про державний бюджет України на 2004 рік» та пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» не включено в базу оподаткування податок на додану вартість від експорту товарів на суму 27,13 тис. грн..

Статтею 83 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік», встановлено, що до 01 липня 2004 року звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з вивезення (пересилання) за межі митної території України товарів, які підпадають під визначення кодів УКТ ЗЕД 1001 (пшениця), 1002 (жито), 1003 (ячмінь).

Згідно з пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлена нульова ставка податку на додану вартість на операції з вивезення товарів (робіт, послуг) за межі митної території України.

Як вбачається з обставин справи, позивачем представлена Міжнародна товарно-транспортна накладна серії А № 0573610 та Міжнародна товарно-транспортна накладна серії А № 051302, з яких слідує, що позивачем був відправлений вантаж (товар) за кодами 8413504900 та 7320208500, які не тотожні кодам, визначеним у ст. 83 Закону України «Про державний бюджет України на 2004 рік». А отже, судами зроблено вірний висновок, що висновки контролюючого органу в цій частині є такими, що не ґрунтуються на законі та спростовуються поданими позивачем доказами.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судами було допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення спору.

За таких обставин, коли судами першої та апеляційної інстанцій не допущено порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень та вчиненні процесуальних дій, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись статтями 160, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Галицькому районі міста Львова залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 23 березня 2005 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14 червня 2005 року без змін.

Ухвала є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)М.І. ГурінСудді(підпис)С.В. Головчук(підпис)М.Г. Кобилянський(підпис)Т.С. Розваляєва(підпис)В.В. Юрченко

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар І.М. Міненко