Ухвала суду № 42955141, 04.03.2015, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2015 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі: головуючого судді: - Ковальчук Н.М.,

суддів - Шеремет А.М., Рожина Ю.М.,

секретар судового засідання - Шептицька С.С.,

з участю представника позивачки - ОСОБА_2,

представника ПАТ «Укргазбанк» - Скоковського А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» в особі відділення 100/17 АБ «Укргазбанк» на ухвалу Рівненського міського суду від 26 листопада 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог - Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради, про стягнення боргу за договором позики,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Рівненського міського суду від 26 листопада 2014 року визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, за якою ОСОБА_5 в рахунок відшкодування ОСОБА_4 коштів за договором позики в розмірі 262 682 грн. 90 коп. (у тому числі витрати по оплаті судового збору в розмірі 3 654 грн. 00 коп.), добровільно передає (переуступає) майнові права на житлову квартиру АДРЕСА_2 про відступлення права вимоги (цесії) за договором на участь у частковому будівництві квартири АДРЕСА_2 м. Рівне, який укладений 05.10.2010 року між ОСОБА_6.(Цедент), ОСОБА_5.(Цесіонарій) та Управлінням капітального будівництва Рівненського міськвиконкому. Перехід та набуття власності майнових прав, починається/відбувається після визнання судом даної мирової угоди. В свою чергу ОСОБА_4 відмовляється від своїх позовних вимог до ОСОБА_5 у вигляді стягнення пені в сумі 94 545 грн. 55 коп.. Сторони за цим позовом інших претензій один до одного не мають, і в подальшому мати не будуть. Судові витрати, що були понесені сторонами по даній справі, будь-якому відшкодуванню не підлягають.

Вважаючи ухвалу суду такою, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, ПАТ «Укргазбанк» в особі відділення 100/17 АБ «Укргазбанк» оскаржило її в апеляційному порядку.

В поданій апеляційній скарзі пояснює, що рішенням Рівненського міського суду від 28.03.2011 року стягнуто з ОСОБА_5 на користь АТ «Укргазбанк» заборгованість по кредиту в розмірі 390 098,50 доларів США та 112 425,60 грн., а рішенням того ж суду від 30.06.2011 року - заборгованість в сумі 29 149,82 доларів США та 41 426,36 грн., і вказані рішення боржницею не виконані в добровільному порядку, у зв'язку з чим по зазначених рішеннях відкриті виконавчі провадження. Стверджує, що на момент укладення мирової угоди, ОСОБА_5 знала про наявність у неї обмежень щодо розпорядження майном, проте

________________________

Справа № 569/16695/14-ц Головуючий в суді І інстанції - Харечко С.П.

Провадження № 22-ц 787/470/2015 Суддя-доповідач - Ковальчук Н.М.

свідомо порушила як майнові інтереси Банку, так і заборону ДВС на здійснення будь-яких дій щодо квартири АДРЕСА_1 в м. Рівне.З наведених підстав просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою відмовити у визнанні мирової угоди.

Заслухавши пояснення осіб, що з»явились в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Згідно ст. 175 ЦПК України, мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмета позову.

Судом встановлено: 3 лютого 2010 року ОСОБА_4 позичила ОСОБА_5 160 000 гривень, а остання зобов»язувалась позичені кошти використати для внесення платежів Управлінню капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради за договором про дольову участь у будівництві квартири АДРЕСА_2.

За договором позики відповідачка зобов»язувалась окремими частинами або одноразовим платежом повернути позику до 5 лютого 2013 року, а в разі прострочення повернення сплатити ОСОБА_4 відсотки за користування позикою згідно ставки НБУ за весь період користування позикою, штраф в розмірі 10% від суми позики та пеню в розмірі 0,1% сум неповернутої позики починаючи з 6 лютого 2013 року.

Для забезпечення зобов»язань за договором позики ОСОБА_4 та ОСОБА_5 уклали між собою договір застави, відповідно до якого, відповідачка в разі неповернення коштів позивачці зобов»язувалась добровільно передати (переуступити) майнові права на житлову квартиру АДРЕСА_2 за Договором №3 про відступлення права вимоги (цесії) за договором на участь у частковому будівництві квартири АДРЕСА_2 м. Рівне (поштова адреса: АДРЕСА_1, м. Рівне), який укладений 05.10.2010 року між ОСОБА_6.(Цедент), ОСОБА_5.(Цесіонарій) та Управлінням капітального будівництва Рівненського міськвиконкому.

В жовтні 2014 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_5 боргу за договором позики в сумі 369 574 грн 45 коп з врахуванням відсотків за користування коштами та пені.

Під час провадження справи в суді першої інстанції сторони уклали мирову угоду і подали до суду заяву про її затвердження.

Постановляючи ухвалу про затвердження мирової угоди, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що мирова угода відповідає вимогам ст. 175 ЦПК України, стосується предмета спору та не порушує прав або інтересів третіх осіб.

З таким висновком суду погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Доводи апеляційної скарги про те, що умови мирової угоди стосуються інтересів ПАТ «Укргазбанк», оскільки ОСОБА_5 є боржником за кредитним договором і в процесі виконання рішення суду про стягнення з неї боргу на користь банку заборгованість може бути погашена за рахунок наявного в неї майна, на думку колегії не заслуговують на увагу, так як судом достовірно встановлено, і представник банку про це не заперечує, що на час постановлення оскаржуваної ухвали квартира АДРЕСА_2 не була окремим об»єктом нерухомого майна, а відповідно до ухвали суду про затвердження мирової угоди ОСОБА_5 відступила для позивачки тільки майнові права на дольову участь у будівництві квартири, на які не може бути звернуто стягнення в рахунок погашення заборгованості при примусовому виконанні рішення суду про стягнення боргу.

Відповідно до ч.1 ст. 312 ЦПК апеляційний суд, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо ухвала постановлена судом з додержанням вимог закону.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» в особі відділення 100/17 АБ «Укргазбанк» відхилити.

Ухвалу Рівненського міського суду від 26 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий суддя Ковальчук Н.М.

Судді: Рожин Ю.М.

Шеремет А.М.