Рішення № 42954457, 03.03.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/6532/14 Головуючий у І інстанції Пухна О. М.Провадження № 22-ц/780/765/15 Доповідач у 2 інстанції СліпченкоКатегорія 29 03.03.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

03 березня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого: Сліпченка О.І.,

суддів: Іванової І.В., Олійника В.І.,

при секретарі: Петленко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1, Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 грудня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою,-

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, вислухавши учасників процесу, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів,-

встановила:

У серпні 2014 року позивач звернулася до суду із зазначеним вище позовом, посилаючись на те, що 04 серпня 2014 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю належного позивачеві автомобіля марки «Mazda CX-55», ДНЗ НОМЕР_5, та автомобіля марки «ВАЗ-211340-120», ДНЗ НОМЕР_1, під керуванням відповідача ОСОБА_1

Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 08 серпня 2014 року відповідача ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, і піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 400 грн. 00 коп.

Вартість матеріального збитку, завданого позивачу в результаті пошкодження авто внаслідок ДТП, складає 95 582 грн. 68 коп.

На час ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 як власника автомобіля марки «ВАЗ-211340-120», була застрахована у приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія».

У порядку, закріпленому ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», 05 серпня 2014 року ОСОБА_2 надіслала до ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, в якому просила прийняти рішення про відшкодування завданої їй матеріальної шкоди. Проте, страхове відшкодування у межах ліміту відповідальності страховою компанією так і не здійснено.

У зв'язку з наведеним, та з урахуванням уточнення позовних вимог, ОСОБА_2 просила стягнути з приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» на її користь суму страхового відшкодування в розмірі 49 500 грн. 00 коп., а з відповідача ОСОБА_1 - матеріальну шкоду, завдану дорожньо-транспортною пригодою, в розмірі 46 082 грн. 68 коп.

Позивач також просила стягнути з ОСОБА_1 понесені нею витрати по оплаті евакуатора у розмірі 600 грн. 00 коп., витрати на правову допомогу у розмірі 3800 грн. 00 коп., витрати на оплату висновку експерта щодо оцінки вартості завданих збитків у розмірі 500 грн. 00 коп. та суму сплаченого судового збору у розмірі 1205 грн. 60 коп.

Крім того, позивач зазначала, що неправомірними діями відповідача ОСОБА_1 їй було завдано моральну шкоду, що полягає у моральних стражданнях, яких вона зазнала внаслідок пошкодження належного їй транспортного засобу, 2013 року випуску, душевних стражданнях перенесених у зв'язку зі страхом за своє життя, вимушених змінах життя у зв'язку з необхідністю ремонтувати авто та відсутністю можливості користуватися ним; відношенні відповідача ОСОБА_1 до вчиненого ним правопорушення та бажання уникнути відповідальності, встановленої законом, необхідності захисту у судовому порядку своїх прав, що негативно також вплинуло на її фізичний та психічний стан та просила стягнути з відповідача ОСОБА_1 20 000 грн. моральної шкоди, розмір якої є співмірним із завданими ОСОБА_2 протиправною поведінкою ОСОБА_1 стражданнями.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 грудня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати з підстав неповного з'ясування обставин справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог та скасувати заходи забезпечення позову.

Відповідач ПАТ «Українська транспортна страхова компанія» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення суду та зазначити про необхідність передачі залишків запчастин пошкодженого автомобіля після відшкодування збитків, відповідачам.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга ПАТ «Українська транспортна страхова компанія» не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує наступні питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (ч. 1 ст. 214 ЦПК України).

Разом із тим рішення суду першої інстанції даним вимогам закону відповідає не в повній мірі.

У відповідності до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі не підлягають доказуванню; обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, позивачем доведено наявність вини відповідача у скоєнні даної дорожньо-транспортної пригоди та нанесення шкоди її майну та прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. Проте. з таким висновком колегія суддів не може погодитися в повному обсязі.

Судом першої інстанції встановлено, що 04 серпня 2014 року, близько 15 год. 55 хв., ОСОБА_1, на між будинковому проїзді вул. Київська біля буд. 72 вул. Короленка в м. Бровари Київської області, керуючи автомобілем марки «ВАЗ-2113», державний номерний знак НОМЕР_1, та здійснюючи виїзд із автостоянки, не надав переваги в русі автомобілю марки «Мазда СХ-5», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2, що рухався по проїжджій частині в бік вул. Черняховського. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Згідно з постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 08 серпня 2014 року своїми діями ОСОБА_1 завдав матеріальної шкоди та порушив п. 10.2 Правил дорожнього руху України. У зв'язку з цим, ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, і піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 400 грн. 00 коп. (а.с. 11).

Відповідно до звіту № 48/08/14 про оцінку вартості нанесеного власнику пошкодженого колісного транспортного засобу марки «Mazda CX-55», державний номерний знак НОМЕР_2, складеного 11 серпня 2014 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля в результаті його пошкодження внаслідок ДТП, складає 95 582 грн. 68 коп. (а.с. 64-71).

Судом також з'ясовано, що у відповідача ОСОБА_1 на час скоєння ДТП був наявний поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АІ № 2986928 від ПрАТ «СК «Українська транспортна страхова компанія», що дійсний до 01 серпня 2015 року (а.с. 12).

З матеріалів дослідженої у судовому засіданні справи вбачається, що 05 серпня 2014 року ОСОБА_2 звернулася до ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, в якому просила прийняти рішення про відшкодування завданої їй матеріальної шкоди, про що свідчить копія заяви позивача (а.с. 16).

19 серпня 2014 року позивач подала до ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» заяву про отримання страхового відшкодування, що зареєстрована одержувачем за № 1058-14к (а.с. 106).

Проте, у визначений законом термін, строк якого минув 18 листопада 2014 року страховик відшкодування не виплатив, чим порушив вимоги п. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно з ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За правилами ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування (ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Крім того, зі змісту ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вбачається, що страховик зобов'язаний протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування, прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Проте з досліджених у судовому засіданні матеріалів вбачається, що станом на 05 грудня 2014 року ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» страхового відшкодування не здійснило.

Враховуючи вищенаведене наведеними, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_4 та стягнення з ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» страхового відшкодування у розмірі 49 500 грн. 00 коп., а з відповідача ОСОБА_1 - 46 082 грн. 68 коп. матеріальної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою.

У відповідності до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Ст. 23 ЦК України закріплено, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; ; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

За змістом п.п. 5, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року (зі змінами й доповненнями) - відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану тощо. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди суд першої інстанції виходив з того, що оскільки в судовому засіданні беззаперечно встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини відповідача та внаслідок цієї пригоди позивачу було завдано матеріальної та моральної шкоди, з відповідача на користь позивача слід стягнути моральну шкоду.

Колегія суддів погоджується також з висновком суду в частині обов'язку відповідача відшкодувати позивачу моральну шкоду.

Стосовно розміру морального відшкодування, то на думку колегії, з урахуванням положень ч. 1 ст. 23 ЦК України, ч. 1 ст. 1167 ЦК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" №4 від 31.03.1995 року та дійсних обставин справи, колегія вважає, що її розмір слід визначити в сумі 15 000 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до ст. 88 ЦПК України, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 79 та ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, є витратами, пов'язаними з розглядом справи.

Згідно ч. 1 ст. 56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги. Вона допускається до участі в розгляді справи ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі.

В матеріалах справи відсутня ухвала про допущення адвоката ОСОБА_3 до участі в розгляді справи як особу, яка надає правову допомогу, згідно ст. 56 ЦПК України, а тому витрати позивача на правову допомогу відшкодуванню не підлягають.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Що стосується вимог ПАТ «Українська транспортна страхова компанія» зазначити про необхідність передачі залишків запчастин пошкодженого автомобіля після відшкодування збитків відповідачам, колегія суддів вважає наступне.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в своїй постанові №6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», питання відповідальності за шкоду, заподіяну автотранспортним засобам при їх зіткненні, кожного з власників перед іншими вирішується за правилами ст. 440 ЦК України (1963 р), тобто в залежності від вини кожного з них у дорожньо-транспортній події.

При таких обставинах суд вважає, що відшкодуванню підлягає зазначена сума на користь позивача, після одержання якої, може бути вирішене питання про передачу ушкодженого майна особі, яка відшкодувала шкоду, по його вимозі, як пояснено в зазначеній вище постанові Пленуму Верховного суду України.

В силу ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

За таких обставин, з урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині стягнення моральної шкоди та судових витрат підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким слід задовольнити вимоги позивача частково. А саме: стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 15 000 грн. моральної шкоди та 750 грн. судових витрат, а в стягненні витрат на правову допомогу - відмовити. В іншій частині рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303,307, 308, 313-315, 317,319, ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» - відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 грудня 2014 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральної шкоди та судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Горбачі Бобровицького р-ну Чернігівської області, ідентифікаційний номер - НОМЕР_3, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, що проживає по АДРЕСА_3, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, ідентифікаційний номер - НОМЕР_4, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 моральну шкоду в розмірі 15 000 грн. 00 коп. (пятнадцять тисяч гривень), а також суму сплаченого судового збору у розмірі 750 грн. коп.

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 в частині стягнення витрат за надання правової допомоги у розмірі 3800 (три тисячі вісімсот) гривень.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді